Ухвала суду № 136051414, 28.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

28 квітня 2026 року 320/2370/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та про його оголошення в розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та про його оголошення в розшук;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення до органів Національної поліції звернення про розшук, доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абз. 3 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та 16 000,00 грн витрат, пов`язаних із правничою допомогою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/2370/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.04.2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позовної заяви, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та посадовим особам Національної поліції України вчиняти дії, спрямовані на призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, в тому числі шляхом примусового затримання та доставки ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, стосовно якого було направлено звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

В обґрунтування заяви вказано, що за наявності у застосунку «Резев +» інформації про оголошення позивача у розшук відповідач, в тому числі шляхом залучення органів Національної поліції України, має реальну можливість вчинити дії, спрямовані на призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, у тому числі шляхом примусового затримання та доставки позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Внаслідок таких дій відповідача та органів Національної поліції України позивач набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду за позовною заявою, якщо його буде прийнято на користь позивача.

На думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння відповідачем шкоди позивачу як перепони реалізації права позивача права на відстрочку, необґрунтованого затримання та доставки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за обставини призову на військову службу з врученням мобілізаційних розпоряджень із вказуванням визнання придатності до несення військової служби та наказу відповідача відправки до військової частини, оскільки такий наказ про призов видається в день відправки військової команди до військових частин. При цьому зважаючи на критичну необхідність для виїзду за кордон для забезпечення лікування сина позивача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, при перевірці документів позивача, за наявності оголошення позивача у розшук та відсутності ухвали суду про забезпечення позову, на будь-якому блок-посту України, а також в пунктах пропуску та контролю на державному кордоні України, можливе вчинення дій, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, в тому числі шляхом примусового затримання та доставки позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не за місцем його перебування на військовому обліку, що є очевидною перешкодою у реалізації прав позивача, за відсутності ухвалення заходу забезпечення позову судом. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та посадовим особам Національної поліції України вчиняти дії, спрямовані на призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, в тому числі шляхом примусового затримання та доставки позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, стосовно якого було направлено звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, за очевидної наявності вищезазначених негативних і незворотних наслідків для нього унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Таким чином, обов`язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд зважає на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

Предметом спору в цій справі є дії відповідача щодо направлення до органів Національної поліції звернення про розшук, доставлення позивача, як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та про його оголошення у розшук.

Судом встановлено, що на знімку із застосунку «Резерв +», який долучений позивачем до заяви, щодо останнього ТЦК та СП 27.08.2025 звернулось до Нацполіції, щоб доставити для складання протоколу. Причина: не проходження ВЛК (відмова від проходження).

Згідно протоколу № 2592 про адміністративне правопорушення від 21.10.2025 року суть адміністративного правопорушення полягає у не проходженні позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, як особи, що раніше була визначена обмежено придатною до військової служби. Призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 25.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та посадовим особам Національної поліції України вчиняти дії, спрямовані на призов позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, в тому числі шляхом примусового затримання та доставки ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, стосовно якого було направлено звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Суд зазначає, що у даному випадку дії відповідача щодо звернення до органу Національної поліції України про розшук, затримання та доставлення позивача не є очевидно протиправними, оскільки здійснюються в межах повноважень даного органу, визначених Порядком № 1487.

Зокрема, пунктом 79 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Також суд звертає увагу, що за наявними у додатках до позовної заяви і заяви про забезпечення позову матеріалами не підтверджено поза обґрунтованим сумнівом того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду з позовом до відповідача, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Разом з тим позивач не оскаржує у позовній заяві дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Останні не є предметом спору.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані у заяві дії не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду.

Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії, що випливають з рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що зумовлені таким рішенням, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається.

При цьому матеріали справи не містять доказів щодо видання наказу про призов на військову службу позивача.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2023 року (справа №140/17441/20) зазначив, що заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватися належними доказами.

Також, Верховний Суд вказав, що розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода в такому виконанні, а також в очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного суд зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, водночас у матеріалах справи відсутні докази щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.

На переконання суду обставини правомірності/протиправності дій відповідача, у даному випадку, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем так і відповідачем у даній справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.