Рішення № 136050130, 27.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Справа№200/1238/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (юридична адреса: 85200, Донецька обл., Бахмутський район, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання протиправною відмови у призначенні і виплаті компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 року за зверненням від 13 квітня 2021 року; визнання протиправним та скасування рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, яким відмовлено у державної соціальної допомоги (компенсації) за зверненням від 13 квітня 2021 року; зобов`язання з 01.04.2021 року по 31.08.2022 року призначити і виплатити компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859; зобов`язання сплатити за кожний місяць з 01.04.2021 року по 31.08.2022 року страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Частково задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 064,96 гривень до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 13.04.2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення компенсації за надання послуг з догляду за хворою матір`ю, проте відповідач рішенням від 30.04.2021 року відмовив у наданні вказаної компенсації. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, яким скасовано відповідне рішення, відповідач прийняв спірне рішення від 20.10.2025 року, яким повторно відмовлено в призначенні компенсації, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім`ї. Розрахунок доходу відповідач здійснив, виходячи з 0,5 розміру мінімальної заробітної плати на нього та його дружину у зв`язку з відсутністю доходу. Вважає, що формальне віднесення його до категорії непрацюючих працездатних осіб та автоматичне застосування умовної величини мого доходу у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати суперечить змісту правовідносин, меті надання компенсації за догляд на непрофесійній основі та принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Вважає, що вказаний спосіб обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї зумовлює єдиний безальтернативний результат, за якого середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує встановлений державою прожитковий мінімум. Спірне рішення відповідача вважає протиправним, просив задовольнити позов.

Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що розгляд заяви позивача від 13.04.2021 року був здійснений Управлінням на підставі поданих документів із врахуванням складу сім`ї та доходів її членів за розрахунковий період відповідно до вимог чинного на момент звернення законодавства. Оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 (2750,00 грн) перевищує прожитковий мінімум на одну особу на 1 січня 2021 року (2189,00 грн), то для призначення компенсації ОСОБА_1 за заявою від 13.04.2021 немає законних підстав. Доводи позивача про те, що здійснення догляду за невиліковно хворою матір`ю повинно прирівнювати його до осіб з тимчасовою непрацездатністю, є юридично необґрунтованими. Відсутність доходів у позивача та складні життєві обставини, на які він посилається, самі по собі не є підставою для відступу від встановленого законодавством порядку розрахунку доходу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020.

Крім того, позивач подав до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному в позовній заяві.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 23 червня 2000 року), є особою, що претендує на призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, яке в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 встановлено таке.

ОСОБА_1 здійснює на непрофесійній основі догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка відповідно до висновку ЛЛК №301/2 від 29.12.2020 потребує стороннього догляду за своїм станом здоров`я, як невиліковно хвора особа.

30 грудня 2020 року позивач звернувся із заявою №320 про призначення йому компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років. До заяви додано 13 документів на 16 аркушах. Згідно із декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, члени сімї: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_2 - матір. В графі доходи членів сім`ї вказано: ОСОБА_1 , вид доходу - доходів не має; ОСОБА_2 , пенсія - 48000 грн; ОСОБА_4 - доходів не має. В матеріалах справи наявний додаток до протоколу 98458 від 30.12.2020 року: розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення, відповідно до якого сукупний дохід сім`ї (крім доходу від землі) - 75 899,58 грн, сукупний середньомісячний дохід сім`ї - 12 649,93 грн, середньодушовий сукупний дохід сім`ї - 6 324,97 грн. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 5 від 29.01.2021 року вирішено призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам згідно поданих документів, діючого законодавства та п. 12. та п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджених постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365. У додатку № 1 до вказаного витягу з протоколу за № 27 вказано - ОСОБА_1 компенсація фізичним особам. У Рішенні про призначення компенсації від 01.02.2021 року зазначено - ОСОБА_1 , дата звернення - 30.12.2020 року, дата надання останнього документу - 18.02.2021 року, список утриманців - ОСОБА_2 , необхідність стороннього догляду за період з 29.10.2020 року по 28.12.2021 року немає права на державну соціальну допомогу. Середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї. Листом Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 22.02.2021 року № Т-494 надано позивачу пояснення, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, затвердженого Постановою КМУ від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі". Розмір компенсації обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на не професійній основі та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги на не професійній основі. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 року №419. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України за 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений у розмірі з 1 січня - 2027 гривень. Сукупний дохід сім`ї за період з 01.06.2020 по 31.11.2020 року складає 46 730,58 грн. Так, оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї (3894,22 грн) перевищує прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, встановлений законом на 1 січня 2020 року (2 027, 00 грн), призначити компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непросійній основі, немає законних підстав.

13.04.2021 року позивач звернувся до управління з заявою №500 про згоду надавати соціальні послуги на не професійній основі.

Відповідно до додатку до протоколу 98458 від 13.04.2021 року - розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї - сукупний дохід сім`ї (крім доходу від землі) - 33 000,00 грн, сукупний середньомісячний дохід сім`ї - 5 500,00 грн, середньодушовий сукупний дохід сім`ї - 2 750,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №20 від 29.04.2021 року вирішено призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам згідно поданих документів, діючого законодавства та п. 12. та п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджених постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365. У додатку №1 до вказаного витягу з протоколу за № 13 вказано - ОСОБА_1 компенсація фізичним особам.

У Рішенні про призначення компенсації від 30.04.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 , дата звернення - 13.04.2021 року, дата надання останнього документу - 13.04.2021 року, список утриманців - ОСОБА_2 , необхідність стороннього догляду за період з 29.10.2020 року по 28.12.2021 року немає права на державну соціальну допомогу. Середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 встановлено відсутність доходів у позивача та його дружини ОСОБА_4 у період з 01.10.2020 по 31.03.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі за зверненнями, яка оформлена повідомленнями датованими 01.02.2021 року та 01.04.2021 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 01.02.2021 року та від 30.04.2021 року, якими ОСОБА_1 відмовлено у державної соціальної допомоги. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30.12.2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги послуги з догляду на не професійній основі".

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року.

Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 27 липня 2022 року було прийнято рішення про призначення компенсації ОСОБА_1 компенсації, в якому відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на державну соціальну допомогу, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім`ї.

Вказане рішення прийнято на підставі того, що під час призначення компенсації, для розрахунку середньомісячного доходу сім`ї враховувалася заробітна плата ОСОБА_1 , та для дружини позивача ОСОБА_4 середньомісячний сукупний дохід у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Таким чином, за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року: сукупний дохід сім`ї складає - 33 000,00 грн, сукупний середньомісячний дохід сім`ї - 5 500 грн (33 000/6) кількість членів сім`ї - 2, середньомісячний дохід на одного члена сім`ї - 2750,00 грн (5 500/2).

Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 27 липня 2022 року про призначення компенсації ОСОБА_1 , оскільки відповідач не врахував при прийнятті вказаного рішення висновку суду, викладені в мотивувальній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.

Окрема ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року набрала законної сили 07 лютого 2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №200/9324/21 задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суд від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №200/9324/21 Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області прийняло рішення від 20.10.2025 року про призначення компенсації, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з 01.04.2021 року, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї.

Відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення, сукупний дохід сім`ї становить 33000,00 грн, сукупний середньомісячний дохід сім`ї - 5500,00 грн, середньодушовий сукупний дохід сім`ї - 2750 грн. У зв`язку з відсутністю доходів у позивача та його дружини, середньомісячний розмір доходу за період з 01.10.2020 по 31.03.2021 року на кожного члена сім`ї обраховано як 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме: за період з 01.10.2020 по 31.12.2020 року - по 2500,00 грн, за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 року - по 3000,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі №200/9324/21, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 року прийнято звіт Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.

Стосовно рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, якими позивачу відмовлено у державної соціальної допомоги (компенсації), суди дійшли висновку, що це рішення не було предметом розгляду у справі № 200/9324/21, тому не може досліджуватися на стадії виконання судового рішення.

Тобто, спірним питанням є наявність правових підстав для прийняття спірного рішення від 20.10.2025 року про відмову позивачу у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі за період з 01.04.2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України "Про соціальні послуги" від 17 січня 2019 року №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII).

Згідно пункту 17 статті 1 Закону №2671-VIII, соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою статті 13 Закону №2671-VIII передбачено, що фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

При цьому, частиною сьомою статті 13 Закону №2671-VIII визначено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 23 вересня 2020 року прийнято постанову «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» №859, яка набрала чинності 25 вересня 2020 року та діяла на момент звернення позивача до відповідача.

Так, вказаною постановою затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок №859).

Порядок №859 встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1161 (пункт 1 Порядку №859).

У відповідності до пункту 3 Порядку №859, компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно пункту 4 Постанови №859, розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону №2671-VIII обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 року №419 (далі - Методика №419).

Згідно Методики №419 до складу сім`ї отримувача соціальних послуг належать особи, які спільно з ним проживають, поєднані з ним спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки і поєднані на підставі шлюбу/кровного споріднення/усиновлення або на інших підставах, які не заборонено законом і не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до пункту 5 Постанови №859, до складу сім`ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включаються чоловік, дружина, діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. До складу сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги, що звертається за призначенням компенсації, не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні, та непрацездатні особи.

Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Методики №419, у разі відсутності офіційних даних про дохід працездатного члена сім`ї отримувача, відсутності у нього офіційного доходу (крім осіб, які перебувають у місцях позбавлення або обмеження волі, під домашнім арештом, до яких застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою; перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я встановленого зразка; є алко- або наркозалежними, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я первинного рівня на підставі довідки встановленого зразка закладу охорони здоров`я, що провадить діяльність з надання наркологічної допомоги населенню, в якому особа перебуває на диспансерному обліку; зареєстровані як безробітні в державній службі зайнятості та не отримують допомоги по безробіттю; які звернулись за призначенням компенсації відповідно до частини сьомої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги») його середньомісячний сукупний дохід дорівнює одній мінімальній заробітній платі.

Враховуючи вищевикладене і те, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням компенсації відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №2671-VIII при розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї фізичної особи дохід останньої відповідно до підпункту 12 пункту 5 Методики, не може бути розрахований як такий, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі позивача.

Відмовляючи позивачу в призначенні компенсації рішенням від 20.10.2025 року відповідач розрахував сукупний дохід сім`ї (з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року) у розмірі 33000,00 грн. Сукупний середньомісячний дохід сім`ї відповідач розрахував у розмірі - 5500,00 грн (33000,00 грн/6), кількість членів сім`ї - 2, середньомісячний дохід на 1 члена сім`ї - 2750,00 грн (5500,00 грн/2).

Частиною сьомою статті 13 Закону №2671-VIII визначено те, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Пунктом 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, (в редакції, на час звернення позивача) визначено, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються: 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів протягом періоду, за який враховуються доходи, та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Доказів отримання позивачем та його дружиною, ОСОБА_4 , доходів за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року матеріали справи не місять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач та його дружина підпадають під категорію осіб, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи.

Отже, відповідач вірно здійснив розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї, доказів протилежного позивач до суду не надав.

Суд не приймає посилання позивача на те, що догляд за хворою матір`ю відповідає критеріям тимчасової непрацездатності враховуючи таке.

Так, п. 3 Розділу І Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01 червня 2021 року № 1066 (далі - Порядок №1066), визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку (далі - тимчасова непрацездатність) - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №1066 медичний висновок категорії «Догляд за хворим членом сім`ї» формується лікуючим лікарем на підставі медичного запису про пацієнта віком від 14 років та висновку лікуючого лікаря про тимчасову непрацездатність особи, яка здійснюватиме догляд за пацієнтом.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Порядку №1066 випадок тимчасової непрацездатності за категорією «Догляд за хворим членом сім`ї» не може перевищувати 3 календарних днів при лікуванні в амбулаторних умовах. У виняткових випадках, із урахуванням тяжкості хвороби члена сім`ї, строк дії такого випадку тимчасової непрацездатності може становити до 7 календарних днів.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» медичний висновок про тимчасову непрацездатність - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров`я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.

Відповідно до п. 16 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» листок непрацездатності - сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.

Отже, тимчасова непрацездатність особи, в тому числі, пов`язана з доглядом за хворим членом сім`ї, в разі наявності відповідних підстав повинна бути в установленому порядку підтвердженою медичним висновком, та випадок тимчасової непрацездатності за даною категорією містить часове обмеження до семи днів.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності.

Враховуючи викладене, оскільки позивач є непрацюючою працездатною особою, тому відповідач правомірно при розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включив 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, а тому підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення у суду відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 року у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 року у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 року у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 27 лютого 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Троянова