Рішення № 136049421, 27.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16428/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Луцької міської ради (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви з прийняттям відповідного рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0706 га із кадастровим №0710100000:21:106:0093 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визначений ч.2 ст.118 Земельного кодексу України (далі ЗК України), із передачею її у власність;

зобов`язання на черговому пленарному засіданні сесії міської ради повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0706 га із кадастровим №0710100000:21:106:0093 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення;

визнання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0706 га із кадастровим №0710100000:21:106:0093 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд такою, що відповідає встановленим нормам чинного законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу належить житловий будинок загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.12.2019, номер запису про право власності: 34611706.

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0706 га, що знаходиться за тією ж адресою, кадастровий номер 0710100000:21:106:0093. Вид цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 02.01.

Позивач, реалізовуючи своє гарантоване державою право, вирішила приватизувати земельну ділянку, на якій розміщене її нерухоме майно.

У порядку, визначеному законом, ОСОБА_1 звернулась до Луцької міської ради щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Луцька міська рада прийняла рішення «Про надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 ».

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ПП «Луцькземресурс» із заявою про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості).

В ході виготовлення технічної документації проведено топографо-геодезичні роботи, визначено фактичні межі земельної ділянки, здійснено їх закріплення межовими знаками, складено кадастровий план та сформовано повний пакет документації, необхідний для подальшого затвердження Луцькою міською радою.

Матеріали технічної документації були погоджені з ПрАТ «Волиньобленерго», ТОВ «Газорозподільні мережі України», Відділом геодезичної служби Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради, КП «Луцькводоканал», КП «Луцьке електротехнічне підприємство - Луцьксвітло».

План земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку був погоджений Волинським обласним бюро технічної інвентаризації.

Також технічна документація із землеустрою була окремо погоджена з Відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради, так як земельна ділянка позивача пролягає на території поширення археологічного культурного шару виявлених об`єктів культурної спадщини відповідно до Історико-архітектурного опорного плану міста Луцька.

Таким чином, всі необхідні погодження отримані, що свідчить про повну відповідність технічної документації вимогам чинного законодавства, її обґрунтованість та відсутність будь-яких законних підстав для відмови у її затвердженні.

Після розробки технічної документації із землеустрою позивач неодноразово зверталася до Луцької міської ради із заявами, зокрема від 20.08.2025 та від 01.10.2025 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, однак жодного рішення Луцькою міською радою прийнято не було.

Так, відповідно до витягів із протоколів пленарного засідання 81-і сесії Луцької міської ради від 24.09.2025 та 82-ї сесії Луцької міської ради від 29.10.2025 питання про передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка) - 02.01 на АДРЕСА_1 не було прийнято за основу та в цілому

Таким чином, хоча на пленарних засіданнях ради питання виносилося на голосування, однак рішення не приймалося, оскільки переважна більшість депутатів утримувалась від голосування, що фактично призвело до стану тривалої бездіяльності органу місцевого самоврядування, попри те, що заявниця виконала всі передбачені законом дії.

При цьому, позивач вказує, що на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру не було надано жодних заперечень з приводу неналежно виготовленої чи погодженої технічної документації із землеустрою. На офіційному сайті Луцької міської ради розміщені проєкти рішень від 29.08.2025 №ПНР-13410 та від 07.10.2025 №ПНР-15070 «Про передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 02.01 на АДРЕСА_1 ».

На думку позивача, ці проєкти рішень свідчать про підготовку та наявність усіх необхідних документів для прийняття обґрунтованого та законного рішення, що підтверджує правомірність намірів заявниці щодо приватизації земельної ділянки, а також відображає готовність міської ради виконати свої повноваження у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проте, незважаючи на оприлюднення проєктів та повноту наданих документів, фактичного затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність заявниці не відбулося, що створює тривалу бездіяльність органу місцевого самоврядування та порушує право громадянки на реалізацію її законних інтересів у сфері земельних відносин.

На думку позивача, уникнення прийняття будь-якого рішення, відсутність мотивованої відмови та формальне «утримання» під час голосування є неправомірним способом ухилення від виконання покладених законом повноважень та прямо суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на вищевказане позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0706 га із кадастровим №0710100000:21:106:0093 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд такою, що відповідає встановленим нормам чинного законодавства України (а.с.100-101).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі в частині інших позовних вимог, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.102).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.106-109) представник відповідача позов не визнав та в обґрунтування своїх заперечень вказав, що громадянка ОСОБА_1 подала в Луцьку міську раду для розгляду заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0706 га із кадастровим номером 0710100000:21:106:0093 для будівництва та обслуговування житлового будинку. господарських будівель та споруд та передачу її у власність позивачеві.

Заяви ОСОБА_1 виносились на розгляд пленарного засідання, однак при цьому не набрали необхідної кількості голосів, про що зазначено у витягах з протоколів пленарних засідань.

Представник відповідача зауважує, що депутат місцевих рад голосує особисто, таємно та із власних переконань і не може бути примусу до зобов`язання депутата місцевої ради голосувати певним чином.

Враховуючи вищезазначене, оскільки на розгляд пленарного засідання депутатів Луцької міської ради винесені заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі 0710100000:21:106:0093 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передання цієї ділянки у власність позивачеві, та в подальшому такі заяви були розглянуті шляхом голосування депутатів, а тому бездіяльність Луцької міської ради відсутня.

З наведених підстав представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2019 №192805961 (а.с.12).

Рішенням Луцької міської ради від 01.08.2013 №43/36 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам» позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 (а.с.18).

За заявою позивача від 20.05.2025 (а.с.55) ПП «Луцькземлересурс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 02.01 громадянці ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (а.с.45-98).

Позивач зверталася до відповідача із заявами від 20.08.2025 та 01.10.2025 про передачу безоплатно у власність земельної ділянки на території м.Луцька, до яких долучала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0710590262020 від 27.10.2020 (а.с.13-17), графічний додаток до рішення Луцької міської ради (а.с.32-33), про що свідчать описи прийняття документів №П102378 та №П87698 (а.с.24, 25).

На пленарні засідання Луцької міської ради 24.09.2025 та 29.10.2025 було винесено питання «Про передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 02.01 на АДРЕСА_1 », однак згідно із результатами голосування рішення не прийнято, що підтверджується відповідними витягами з протоколу пленарних засідань сесії міської ради (а.с.21-23).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частин першої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як установлено частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (частина друга статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон №858-IV) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Положеннями статті 25 Закону №858-IV установлено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Одним із видів документації із землеустрою є, зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 30 цього ж Закону передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому ЗК України, цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки..

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 ЗК України.

Пунктом п`ятим частини п`ятої статті 186 ЗК України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Приписами ж частин сьомої, восьмої та десятої вказаної статті ЗК України установлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою, зокрема щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Такими підставами можуть бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 300/5432/23.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).

Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами першою та п`ятою статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Стаття 59 Закону №280/97-ВР передбачає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, системний аналіз наведених вище правових норм, дає підстави для висновку, що міська рада на пленарному засіданні вирішує відповідно до закону питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень, в т. ч. приймає рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову у затвердженні документації із землеустрою з підстав, передбачених частиною восьмою статті 186 ЗК України.

Відсутність належним чином оформленого рішення про технічної документації або про відмову у її затвердженні свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Як встановлено судом, питання «Про передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 02.01 на АДРЕСА_1 » двічі виносилося на пленарні засідання Луцької міської ради, а саме: 24.09.2025 та 29.10.2025, однак рішення прийнято не було.

Так, відповідно до витягу із протоколу пленарного засідання 81-ї сесії Луцької міської ради від 24.09.2025, за результатами голосування: «за» 1, «проти» 3, «утримались» 18 (а.с.21-22)

Згідно із витягом із протоколу 82-ї сесії Луцької міської ради від 29.10.2025 за результатами голосування: «за» 1, «проти» 0, «утримались» 26 (а.с.23).

Таким чином, відповідного рішення (про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність або рішення про відмову у погодженні або затвердженні документації із землеустрою) прийнято не було у зв`язку із відсутністю необхідної кількості голосів.

Не прийняття відповідного рішення за заявою позивача свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування, як порушує законні права та інтереси заявниці на отримання у власність земельної ділянки, на якій розташований належний їй житловий будинок.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не розгляду на сесії міської ради з прийняттям відповідного рішення питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн, який був сплачений за вказані вище позовні вимоги згідно із квитанцією від 22.12.2025 (а.с.10). При цьому надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута ухвалою суду позивачу за окремо поданим ним клопотанням, на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.

Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги від 20.11.2025 (а.с.38-39), акт приймання передачі №1 від 22.12.2025 до вказаного договору (а.с.43), детальний опис витрат на правову допомогу (а.с.41), попередній орієнтований розрахунок судових витрат (а.с.42), платіжну інструкцію від 21.11.2025 (а.с.44).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати наступні правничі послуги для клієнта: консультації з юридичних питань (усно), підготовка заяв, клопотань та/або інших процесуальних документів; підготовка та подача позовної заяви щодо визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради щодо не розгляду питання про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0706 га кадастровий номер 0710100000:21:106:0093; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі.

Згідно із пунктом 4.1 договору 4.1. клієнт оплачує дії виконавця, які складають предмет цього Договору. Вартість послуг виконавця визначені пунктах 1.1 та 1.2 даного договору становить 20000 грн.

Детальний опис витрат на правову допомогу включає: консультації з юридичних питань (усно), підготовка заяв, клопотань та/або інших процесуальних документів - 4 год; підготовка та подача позовної заяви до Луцької міської ради щодо визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради щодо не розгляду питання про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0706 га кадастровий номер 0710100000:21:106:0093 - 14 год; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі - 2 год. Вартість однієї години роботи адвоката становить - 1000 грн. Загальна вартість наданих послуг становить - 20000 грн.

Згідно із актом приймання передачі №1 від 22.12.2025 виконавець виконав, а клієнт прийняв правничі послуги (правову допомогу) згідно із пунктами 1.1 та 1.2 договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 вартістю 20000 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив на користь адвоката 20000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2025.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила проти стягнення витрат на правову допомогу у вказаному розмірі та вказала, що враховуючи складність справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, сталу судову практику у справах цієї категорії, витрати на правничу допомогу є завищеними і не підлягають стягненню з Луцької міської ради.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд вважає, що заявлена до стягнення сума є неспівмірною та необґрунтованою.

При цьому, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг (предметом оскарження є одне рішення суб`єкта владних повноважень), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 7211,20 грн, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не розгляду на сесії міської ради з прийняттям відповідного рішення питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Луцьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судові витрати в сумі 7211,20 грн (сім тисяч двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Луцька міська ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 34745204).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій