Рішення № 136048812, 28.04.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/703/26

№ 2/688/907/26

Рішення

іменем України

(заочне)

28 квітня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,

за участю: секретаря судового засідання Антонюк І.І.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

23.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 24.06.2024 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Слон кредит» договір про надання споживчого кредиту №1677610, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на її номер мобільного телефону. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачці кредит в сумі 3700 грн. строком на 360 днів з 24.06.2024 по 19.06.2025, за сплатою процентів за користування кредитними коштами розмірі 1,5% в день у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.4 договору. ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання виконало та надало кредит в сумі 3700 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. Проте остання кошти вчасно не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.

На підставі договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 ТОВ «Слон кредит» передало для ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» свої права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1677610 від 24.06.2024 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 15595,50 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 3700 грн., заборгованості за процентами 10045,50 грн, штрафні санкції 1850 грн. За період з 25.12.2024 по 19.06.2025 позивач провів нарахування процентів в межах строку дії договору в розмірі 9823,50 грн.

Відповідачка не виконала свого зобов`язання, після відступлення права вимоги не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості. За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1677610 від 24.06.2024 в сумі 25419 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати у відсутності сторони позивача.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленою про дату судового засідання, в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

23.02.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив клопотання про витребування докази, що містять банківську таємницю.

24.02.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026, задовольнив клопотання позивача, витребував докази, що містять банківську таємницю.

23.03.2026 судове засідання відкладене на 28.04.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних судом банківських документів. 30.03.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

28.04.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справибез оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 24.06.2024 ТОВ «Слон Кредит» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1677610, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит, а споживач (позичальник) зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.п. 1.3, 1.4 договору, сума кредиту склала 3700 гривень, строк кредиту - 360 днів.

Відповідно до п. 1.5 договору, за користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, знижена процентна ставка складає 1,425% в день, що передбачено п.п. 1.5.1, 1.5.2 договору.

Відповідно до п. 1.10 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 23680 грн, та за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 23638,38 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів моменту укладення договору. Дати надання кредиту 24.06.2024 або 25.06.2024.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту ОСОБА_1 була ознайомлена із інформацією про умови кредитування, про що засвідчила електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р643 24.06.2024.

Свої зобов`язання ТОВ «Слон кредит» виконало, перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти за допомогою компанії ТОВ «Пейтек Україна». Згідно повідомлення за вих. №20250116-1001 від 16.01.2025 ТОВ «Пейтек Україна», 24.06.2024 успішно перераховані кошти в сумі 3700 грн на карту № НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення АТ «ПриватБанк» за вих. №20.1.0.0.0/7-260310/75094-БТ від 13.03.2026, банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 24.06.2024 зараховано кошти в сумі 3700 грн.

Таким чином, ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання по кредитному договору виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 3700 грн, а остання їх отримала.

В свою чергу, ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за вищевказаним договором не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором наданим позивачем станом на 15.07.2025, заборгованість відповідача за договором №1677610 про надання споживчого кредиту становить 15595,50 грн, з яких: 3700 грн основного боргу, 10045,50 грн процентів, 1850 грн пеня.

24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу №24122024, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату з кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1677610 від 24.06.2024 на загальну суму 15595,50 грн, з яких: 3700 грн основного боргу, 10045,50 грн процентів, 1850 грн пеня.

Згідно повідомлення ТОВ «Слон кредит», товариство повідомило відповідачку ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за її кредитним договором новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та проінформовано, що в подальшому перераховувати суму заборгованості в розмірі 15595,50 грн. необхідно на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Відповідно до п.1.4 умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1677610 від 24.06.2024 строк кредитування становить 360 днів, тобто з 24.06.2024 по 19.06.2025. Станом на дату укладення договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 строк дії договору не закінчився.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за договором №1677610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.06.2024 заборгованість відповідачки за процентами за період з 25.12.2024 по 1906.2025 (за 177 календарних днів) становить 9823,50 грн.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 25419 грн, яка складається з 3700 грн заборгованості за тілом кредиту, 10045,50 грн заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором та 9823,50 грн заборгованості за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги позивачу ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в межах строку дії договору, 1850 грн штрафні санкції.

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень ст.ст. 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідач уклала кредитний договір з ТОВ «Слон кредит», яке надало їй кредитні кошти на умовах строковості і платності. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачці кредитні кошти у сумі 3700 грн., на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язалась одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Отже, відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору.

Після укладення договору відповідачці перераховані кредитні кошти в розмірі 3700 грн на її картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» за вих. №20250116-1001 від 16.01.2025 та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» за вих. №_20.0.0.0/7-260310/75094-БТ від 13.03.2026.

Відповідачка зобов`язалась повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, однак не виконала свої зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» уклали договір факторингу №24122024 згідно якого ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1677610 від 24.06.2024.

Відповідачка не надала суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та спростовували б суму заборгованості. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій суд вважає, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжена та діє дотепер.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в сумі 1850 грн. задоволенню не підлягають, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1677610 від 24.06.2024 у розмірі 23569 грн, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу 3700 грн. та суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 10045,50 грн. суми заборгованості за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги позивачу ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в межах строку дії договору 9823,50 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково на 92,72% (23569:25419х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2468,58 грн судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10000 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, акт №14556 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку №14556 від 12.01.2026 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 та рахунок на оплату №14556-09/02-2026 від 09.02.2026.

Суд встановив, що представник позивача Столітній М.М. представляє інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .

Згідно акту №14556 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, складеного 09.02.2026 року та підписаного сторонами, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 , вартість яких складає 10000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, дійсно, були понесені витрати на правничу допомогу у цій справі.

Проте, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання позовної заяви та вартість наданих послуг в розмірі 10000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст.141,263-265,282-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1677610 від 24.06.2024 у розмірі 23569 (двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 3700 грн та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 19869 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2468,58 грн судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 28.04.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК