Рішення № 136048407, 23.04.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/35/26

2/609/227/2026

23 квітня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ в цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

вимоги позивача: про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 19 січня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 (далі позивач) - адвокат Чабан Ірина Володимирівна звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

2. Позов обґрунтований тим, що 06 липня 2024 року, близько 16 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом «KLAESER HERTEN TSA», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м. Острог у напрямку м. Здолбунів, поблизу с. Шлях Рівненського р-ну Рівненської обл., виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водії обох транспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також дванадцять пасажирів автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , загинули на місці події, пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до Висновку експерта №501, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що підтверджується експертизою трупа, а також даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів. Таким чином, між отриманими ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно наслідковий зв`язок.

За фактом вищевказаного ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06.07.2024 р. внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549, на даний час триває досудове розслідування та проводяться необхідні експертизи.

Вказує, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AТ5026961 чинного на дату ДТП.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закон України №1961-IV від 01.07.2004 р., для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».

Керуючись вищевказаними положеннями Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., 18.07.2024 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом України №1961-IV від 01.07.2004 р., із заявами на виплату страхового відшкодування.

Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились:

- 96000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.;

- 288000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, встановленої п.27.2. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.

Разом з тим, своїм листом, відповідач повідомив представника позивача, що лише при наявності вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу розгляд справи страховиком буде відновлено і по справі буде прийняте відповідне рішення.

Згідно пункту 36.2. статті 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.: «Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)»

Проте, станом на дату написання цієї позовної заяви, відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у строки встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., що стало підставою для звернення позивача в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.

Щодо відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника представник позивача зазначила, що мати потерпілого пенсіонерка, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та має дохід у вигляді пенсії, який однозначно не є достатньою для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а тому є особою, яка потребує матеріальної допомоги.

На час ДТП загиблий ОСОБА_9 офіційно працював у Військовій частині НОМЕР_4 , був військовослужбовцем та отримувала сукупний дохід достатній для утримання себе та своєї непрацездатної матері.

Позивач має намір звернутися в Пенсійний фонд України для призначення пенсії по втраті годувальника у зв`язку з смертю сина, однак станом на день розгляду справи не може реалізувати своє право, оскільки військовою частиною не складено Акт службового розслідування, який є обов`язковим документом для призначенні пенсії по втраті годувальника для непрацездатної матері.

Вважає, що позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7100,00 гривень, з 1 квітня - 8000,00 гривень

Згідно п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Тобто при покладенні обов`язку по відшкодуванню шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, на страховика, діюче законодавство передбачає певні межі такої відповідальності. Зокрема, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі. встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2. ст. 27 Закону № 1961-ІV)

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, становить 288000,00 грн., який розрахований за формулою: 36 х 8000,00 грн.

Пунктом 27.3. статті 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_9 є матір - ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96000,00 грн.

Разом з тим, граничний ліміт відповідальності по данному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320000,00 грн., у такому випадку, страхове відшкодування, яке належить для виплати позивачу становить 320000,00 грн, яке складається з:

- 96000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. (відшкодування, яке сплачено відповідачем у досудовому порядку);

- 224000,00 грн. в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, встановленого п. 27.2. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р

З врахуванням наведеного, представник позивача просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 96000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, 224000,00 грн. - відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника та 13000,00 грн. - витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

3. 30 січня 2026 року Шумським районним судом Тернопільської області від представника відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) - В.Ніколаєва зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Свій відзив представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідно до п. 32.3. ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 07.07.2004 №1961-IV: «Відповідно до цього закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходились у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування». Виходячи з наведеного, страховиком по ОСЦПВВНТЗ не відшкодовується шкода, завдана пасажирам, які застраховані відповідно до п. 6 ст. 7 ЗУ «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР.

Крім того, зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія вантажного сідлового тягача «DAF XF 105/410» ОСОБА_2 була забезпечена АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5026961 від 15.05.2024. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» ОСОБА_3 була забезпечена ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/1895113.

Вважає, що в даному випадку відбулась взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, а отже дані правовідносини регулюються ст. 1188 ЦК України, а не ст. 1187 ЦК України, як стверджує позивач. Так, в силу ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, та в силу п. 36.3. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування ділиться на кількість учасників ДТП, а отже кожний із страховиків здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі 50% після завершення кримінального провадження.

Вказав, що звернення позивача до суду із вищевказаним позовом є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив його до отримання рішення за результатами кримінального провадження, про що свідчать листи АТ «СГ «ТАС» (приватне) від 14.08.2024 р., 13.08.2024 р.

Окрім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що смерть потерпілого настала саме внаслідок ДТП та щодо кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, а безпідставно вимагає стягнути на її користь 96000,00 грн. моральної шкоди, передбаченої законодавством.

Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами потребу у матеріальній допомозі, передбачену ст. 202 СК України, так і те, що ОСОБА_9 надавав ОСОБА_1 таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування, а факт пенсійного віку у позивачки не підтверджує обставин, що вона перебувала на утриманні у померлого сина.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

4. 04 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чабан І.В. надійшла відповідь на відзив.

Вважає доводи представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають правовій позиції Верховного Суду.

Не погоджується із доводами сторони відповідача про відсутність вини водія автомобіля, кінцевого рішення по кримінальному провадженні, що автоматично свідчить про відсутність обов`язку відшкодовувати шкоду завдану водієм забезпеченого транспортного засобу страховою компанією.

Зазначає, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Тобто, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187, 1188 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Зазначає, що у своєму відзиві відповідач не надає жодного доказу, який би підтвердив наявність непереборної сили, або умислу потерпілого, відповідно страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який стався за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якого заподіяно шкоду життю потерпілого. Судова практика та позиція Верховного Суду є сталою та чітко визначеною, щодо відсутності судового рішення у кримінальному провадженні, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди вказує, що станом на дату подання цієї позовної заяви, своїм правом на виплату страхового відшкодування реалізувала мати загиблого, оскільки дружина та син ОСОБА_9 загинули в тому ж самому ДТП, батько загиблого - ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Щодо позиції відповідача про відшкодування шкоди, пов`язаною з втратою годувальника зазначила, що на підтвердження позовних вимог, надано документи, що підтверджують факт перебування на утриманні в потерпілого його матері, а саме: пенсійне посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 ; довідку про доходи ОСОБА_9 .

Зазначила, що на час ДТП загиблий ОСОБА_9 офіційно працював у Військовій частині НОМЕР_4 , був військовослужбовцем та отримував сукупний дохід достатній для утримання себе та своєї непрацездатної матері, що підтверджується довідкою про доходи, Таким чином, позивачем надано, майже всі необхідні документи для отримання виплати пов`язаної із втратою годувальника, окрім довідки про отримання пенсії по втраті годувальника, однак це не свідчить, що матір загиблого не перебувала на утриманні, більше того позивач може не скористатися своїм право на перехід з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, оскільки не завжди такий перехід є економічно вигідним, розмір пенсії може бути значно меншим.

23 квітня 2026 року представником позивача - адвокатом Чабан І.В. до суду подано додаткові пояснення, у яких остання звертає увагу суду на те, що на формулювання диспозиції статті 27 пунктом 27.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, який власне і є основним нормативно-правовим актом, який врегульовує відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому встановлено, що: "Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку".

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Отже, з наведеного вище вбачається, що основним доказом наявності права позивача на отримання відшкодування по втраті годувальника є: наявність статусу непрацездатної особи (на підтвердження надано пенсійне посвідчення позивача); наявність родинних відносин (на підтвердження надано свідоцтво про народження загиблого). Таким чином, правові норми, якими врегульовано порядок виплати страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, сформована таким чином, що для отримання страхового відшкодування, достатньо наявності права особи на отримання такого відшкодування, а не фактичне перебування на утриманні.

В судове засідання призначене на 23.04.2026 р. позивач ОСОБА_1 не з`явилась, представила суду заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати у її відсутність, оскільки їй буде важко переживати та згадувати обставини смерті сина. Одночасно у заяві позивач вказала, що вона дійсно являється пенсіонером та отримує пенсію, а також офіційно працевлаштована бухгалтером у ФГ «Беріжок» с. Бриків, де отримує заробітну плату, у зв`язку із чим, її син ОСОБА_9 не був її єдиним годувальником.

19.02.2026 р. представником позивача адвокатом - Чабан І.В. через підсистему "Електронний суд" подано заяву, згідно якої остання просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Представник відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату розгляду справи. Причини неявки представника відповідача суду не відомі. У відзиві поданому на адресу суду 30 січня 2026 року просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 05 лютого 2026 року, у зв`язку із неявкою сторін підготовчий розгляд справи відкладено на 19 лютого 2026 року.

6. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2026 року в задоволенні клопотань представника відповідача відмовлено, підготовчий розгляд справи відкладено на 09 березня 2026 року.

7. Ухвалою Шумського районного суду від 09 березня 2026 справу призначено до судового розгляду на 23 березня 2026 року.

8. Ухвалою Шумського районного суду від 23 березня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 06 квітня 2026 року, визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою, у зв`язку із неявкою представника відповідача, судовий розгляд справи відкладено на 23 квітня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

9. Судом встановлено, що 06 липня 2024 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи вантажним сідловин тягачем «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом «KLAESER HERTEN TSA», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м. Острог у напрямку м. Здолбунів, поблизу с. Шлях Рівненського р-ну Рівненської обл.., виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із рейсовим автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди обидва водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також дванадцять пасажирів автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», серед яких ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , загинули на місці події.

За фактом вищевказаного ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06.07.2024 р. внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549, на даний час триває досудове розслідування та проводяться необхідні експертизи.

10. Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_17 в с. Шлях Рівненського району Рівненської області.

11. Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_17 в с. Шлях Рівненського району Рівненської області.

12. Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_17 в с. Шлях Рівненського району Рівненської області.

13. Висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/118-24/8064-ІТ від 19.07.2024 р. встановлено наступне: 1. Первинне контактування транспортних засобів відбулося між передньою лівою (кутовою) частиною сідлового тягача «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) та передньою лівою (кутовою) частиною автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) під кутом близько 160±10. В подальшому відбулося розвертання автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» та контактування передньої частини сідлового тягача з лівою боковою частиною автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI». 2. Зіткнення сідлового тягача «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) відбулося на смузі руху в напрямку м. Острог проїзної частини автодороги сполученням «Городище-Рівне-Старокостянтинів», в поперечному напрямку на відстані близько 1,1-1,7 м до правого краю проїзної частини в напрямку м. Острог перед початком (зі сторони м. Острог в напрямку м. Рівне) зафіксованої в наданій на експертизу копії протоколу огляду місця ДТП від 06.07.2024 та схемі до нього сліду тертя з нашаруванням лакофарбового покриття червоного кольору. 3. В момент первинного контактування транспортних засобів під час зіткнення автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) розташовувався таким чином, що відстані від осей переднього і заднього лівих коліс до правого краю смуги руху в напрямку м. Рівне орієнтовно становили відповідно 5,5 та 4,4 м, при цьому передня ліва габаритна точка автомобіля перебувала перед початком сліду тертя з нашаруванням лакофарбового покриття червоного кольору. 4. Сідловий тягач «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) в момент первинного контактування транспортних засобів розташовувався таким чином, що відстані від осей переднього і заднього правих коліс до правого краю смуги руху в напрямку м. Рівне орієнтовно становили відповідно 3,2 м та 2,6 м, при цьому передня ліва габаритна точка сідлового тягача перебувала перед початком сліду тертя з нашаруванням лакофарбового покриття червоного кольору.

14. Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2808-Е від 26.07.2024 р. за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні №12024180000000549 від 06.07.2024 встановлено: 1. Виходячи із наданих на дослідження роздруківок цифрового тахографа «Continental Automotive GmbH D-78052 VS-Villingen № 00031511836 » безпосередньо перед моментом гальмування у момент, що відповідає часу ДТП 15 год. 41 хв 38 сек (по часовому поясу реєстрації тахографа), швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) становила 78 км/год.

15. Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2807-Е від 26.07.2024 р. за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні №12024180000000549 від 06.07.2024 р. встановлено: 1. Виходячи із наданих на дослідження роздруківок цифрового тахографа «Siemens AG D-78052 VS-Villingen №0001460848» безпосередньо перед моментом гальмування у момент, що відповідає часу ДТП 15 год. 43 хв. 45 сек. (по часовому поясу реєстрації тахографа), швидкість руху сідлового тягача «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) становила 110 км/год.

16. Висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи» №501 підсумовано: 1. На підставі судово-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_9 , 1992 року народження, даних судово-токсикологічної та судово-гістологічної експертиз, враховуючи повідомлені обставини справи та згідно запропонованих запитань експерт прийшов до наступного висновку: «…Всі вищевказані у висновку тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті, цілком можливо у зазначений термін (06 липня 2024 року близько 16:30 год), що підтверджується встановленими при проведенні експертизи трупа морфологічними властивостями ушкоджень та даними судово-гістологічної експертизи вилучених з трупа шматочків внутрішніх органів, де встановлено ознаки при життєвості. Вид ушкоджень (переломи, розриви, садна, крововиливи тощо) та встановлені морфологічні властивості ран свідчать про спричинення їх значною за силою дією тупих предметів. 2. Чисельність та масивність тілесних ушкоджень, наявність ознак різкого струсу тіла в сукупності дають підстави стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, цілком можливо за обставин при зіткненні транспортних засобів, з наступним травмуванням ОСОБА_9 , що був пасажиром одного з них, шляхом ударів різними ділянками тіла, обумовленого інерційним зміщенням останнього, до частин салону мікроавтобуса. Отримані ОСОБА_9 тілесні ушкодження в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі спричинення, а тому в сукупності згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпек для життя в момент заподіяння. 3. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що підтверджується виявленням при експертизі трупа зазначених вище чисельних ушкоджень тіла, а також даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів. Таким чином, між спричиненими гр-ну ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

17. Як стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , виданого повторно 09 липня 2024 року Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_18 в м. Шумськ Шумського району Тернопільської області та в графі батьки вказано - ОСОБА_1 та ОСОБА_17 .

18. Як стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , виданого 06 липня 2018 року Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області онук позивача ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_19 в м. Шепетівка Хмельницької області та в графі батьки вказано - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

19. Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00045907319 від 09.07.2024 р., слідує, що 02 червня 2016 року Шумським районним відділом ДРАЦС Головного управління юстиції у Тернопільської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 .

20. Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 , виданого 27 жовтня 2016 року Шумським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області вбачається що, чоловік позивача ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_20 .

21. Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком

22. Відповідно до довідки №742 виданої 29.07.2025 р. в/ч НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_9 був військовослужбовцем вищевказаної військової частини, та його дохід за період з 01.07.2023 р. по 30.06.2024 р. становив 453233,08 грн.

23. Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність вантажного сідлового тягача «DAF XF 105/410» р.н. НОМЕР_1 була забезпечена АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5026961. Поліс станом на 06.07.2024 діючий.

24. 15 липня 2024 року за вих. № 41058 адвокатським об`єднанням «Автопоміч» на адресу АТ «СГ «ТАС» (приватне) надіслано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_17, внаслідок якої загинули пасажири мікроавтобуса, серед яких ОСОБА_9 .

25. Крім того, 15 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» від імені клієнта ОСОБА_1 звернулось до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, яким просить виплатити страхове відшкодування пов`язане із моральною шкодою в розмірі 98000,00 грн., та страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника в розмірі - 288000,00 грн.

26. 24 липня 2024 року листом за вих. №1480 АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомило позивача про призупинення розгляду справи, у зв`язку з відсутністю вироку суду по кримінальній справі, який набрав законної сили.

ІV. Оцінка Суду.

27. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

28. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

29. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

30. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 06 липня 2024 року, близько 16 год 30 хв, водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним сідловим тягачем "DAF XF 105/410", р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом "KLAESER HERTEN TSA", р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м. Острог у напрямку м. Здолбунів, поблизу с. Шлях Рівненського р-ну Рівненської обл, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди обидва водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також дванадцять пасажирів автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", серед яких ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , загинули на місці події.

Відповідно до Висновку експерта №501, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що підтверджується виявленням при експертизі трупа зазначених вище чисельних ушкоджень тіла, а також даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів. Таким чином, між отриманими ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Всі вищевказані тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_9 прижиттєво, незадовго до настання смерті.

За фактом ДТП Головним управління Національної поліції в Рівненській області 06.07.2024 р. внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549. Станом на день подання позову, триває досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024180000000549, проводяться необхідні експертизи.

Цивільно-правова відповідальність вантажного сідлового тягача «DAF XF 105/410» р.н. НОМЕР_1 була забезпечена АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5026961. Поліс станом на 06.07.2024 діючий.

31. Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Одним із способів захисту цивільних прав, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

32. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

33. За приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

34. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

35. Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

36. Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

37. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

38. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Отже, у деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 липня 2024 року, отже, шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено, що шкоду, яка пов`язана із смертю потерпілого, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу останнього.

39. Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

40. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

41. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

42. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01 липня 2004 року.

43. Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

44. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

45. Згідно зі статтею 6 цього Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

46. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV).

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, має місце страховий випадок, та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачу шкоду, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004, покладається на відповідача, як на страховика в межах суми страхового відшкодування.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (постанова Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 208/4598/21).

47. Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

48. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначено у ст. 27 Закону №1961-IV.

49. Страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1 Закону № 1961-IV).

50. За пунктом 27.3 статті 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

51. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 ст. 27 Закону).

52. Відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону України №:1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

53. Згідно Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320000 гривень на одного потерпілого.

54. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати становив 8000,00 грн.

Отже, гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить 96000,00 грн., який розподіляється рівними частинами між особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні встановлено, що окрім позивача ОСОБА_1 , інших осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди немає, оскільки дружина та син ОСОБА_9 загинули в тому ж самому ДТП, батько загиблого - ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_16 , вказане підтверджується копіями свідоцтв про смерть долучених до матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 96000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника, суд зазначає.

55. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

56. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

57. Наведена норма Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (висновок Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 304/936/19).

58. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

59. Статтею 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

60. Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).

Крім того, аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

61. У постанові від 18.04.2018 у справі № 165/325/17 Верховний Суд вказав, що особа вважається такою, яка потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про прожитковий мінімум». Під час вирішення такої категорії справ доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Умовою виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, а отже права останніх на одержання такого утримання, є одночасна наявність двох обов`язкових обставин: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Тобто, матері, для отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, потрібно довести, що вона перебувала на утриманні сина, частка заробітку останнього, яка припадала на неї була основним і постійним джерелом її існування.

62. Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц Верховний суд дійшов таких висновків. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20).

63. Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач у позовній заяві покликається на ті обставини, що вона досягла пенсійного віку, перебувала на утриманні сина, а тому має право на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника.

Судом враховано, що позивач на момент страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) була особою пенсійного віку, однак доказів того, що син їй допомагав та така допомога була основним та постійним джерелом її існування в матеріалах справи відсутні.

Так, позивачем, окрім копії пенсійного посвідчення та довідки № 742 суду не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що вона, як непрацездатна особа на день смерті сина потребувала матеріальної допомоги (якими можуть бути виписка з медичної картки, довідка про потребу у сторонній допомозі, покази свідків та ін.).

Разом з тим, сам факт пенсійного віку не підтверджує обставин, що позивач перебувала на утриманні останнього.

Окрім того, у заяві від 23.04.2026 р. поданої на адресу суду позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона дійсно являється пенсіонером та отримує пенсію, а також офіційно працевлаштована бухгалтером у ФГ «Беріжок» с. Бриків, де отримує заробітну плату, у зв`язку із чим, її син ОСОБА_9 не був її єдиним годувальником.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач не довела належними та допустимими доказами як потреби у матеріальній допомозі, тобто права на утримання від померлого, так і того, що син надавав їй таку допомогу, яка була би постійним та основним джерелом для її існування, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині позову суд відмовляє.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

64. Вирішуючи питання про понесені позивачем судові витрати, суд виходить з такого.

65. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

66. Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідача слід стягнути 768,00 грн. судового збору в дохід держави. (із застосуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позов поданий через систему «Електронний суд», та із врахуванням пропорційно задоволеної частини позовних вимог, що становить 30%).

67. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

68. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

69. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

70. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

71. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

72. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

73. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

74. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

75. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

76. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

77. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

78. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

79. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

80. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

81. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

82. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

83. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

84. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

85. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

86. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

87. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

88. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

89. 09 липня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Автопоміч», в особі керуючого партнера Репецького В.Г. укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж73/9321154.

Як свідчать матеріали справи, професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавала адвокат Чабан Ірина Володимирівна, повноваження якої підтверджуються копією ордера серії АВ № 1265972 від 19 січня 2026 року та копією свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002738.

На виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги №Ж73/9321154 адвокатське об`єднання надало позивачу правничу допомогу, обумовлену Договором, що підтверджується детальним розрахунком виконаних робіт від 19.01.2026 р. на загальну суму 13000,00 грн.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.

90. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Так, 30.01.2026 р. представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Вважає, що позивачем безпідставно та необґрунтовано встановлено вартість правової допомоги в розмірі 13000,00 грн., а тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що вони, в цілому, є співмірними з критеріями, передбаченими частиною четвертої статті 137 ЦПК України, однак, з врахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст.141 ЦПК України, ці судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 3900,00 грн. (13000,00 х (96000,00/320000,00)).

На підставі ст.ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №:1961-IV, керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 81, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 96000 (дев`яносто шість тисяч) гривень 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовної вимоги пов`язаної з втратою годувальника -відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 3900,00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь держави (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 768,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 28 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_13 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», місце знаходження: 03117, просп. Берестейський, буд 65, м. Київ, код ЄДРПОУ: 30115243.

Суддя: М.В. Харлан