Ухвала суду № 136048086, 27.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 201/3319/26

Провадження № 2-з/466/44/26

У Х В А Л А

про відмову у забезпечення позову

27 квітня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

23 квітня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова за підсудністю з Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Крім того, разом з позовом поступила заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі забезпечити регулярне спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 без участі третіх осіб;

- визначити, що таке спілкування здійснюється: щоденно у форматі відео- чи телефонного зв`язку через Viber, WhatsApp, Skype чи інші доступні засоби - з 18:00 до 20:00 за київським часом; шляхом особистої зустрічі з дитиною щонайменше двічі на тиждень у будні, а саме у понеділок та середу та у вихідні дні, без присутності відповідача чи інших осіб;

- покласти на відповідача обов`язок сприяти організації такого спілкування та утримуватися від будь-яких дій, що перешкоджають контактам дитини із матір`ю.

- заборонити відповідачу ОСОБА_2 змінювати місце проживання дитини та вивозити її за межі м. Києва чи України без письмової згоди матері або рішення суду;

- зобов`язати відповідача протягом 24 годин з моменту отримання ухвали повідомити суду та матері точну адресу фактичного проживання дитини, а також контактні дані осіб, з якими дитина перебуває.

В обґрунтування заяви позивач покликається на те, що вона звернулась до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини з матір`ю, де просить визначити місце проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

За доводами позивача, вона ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 2023 року. Від подружнього життя вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весь період після її народження основний догляд, виховання та забезпечення емоційного розвитку покладалися саме на неї. Саме з нею дитина мала сталий щоденний контакт, що є критично важливим у ранньому віці. У жовтні 2024 року через конфлікт у сім`ї позивач була змушена тимчасово залишити спільне житло. Коли повернулася, відповідач категорично відмовив їй у доступі до дитини та заявив, що вона залишиться з ним. Після цього, відповідач самовільно змінив місце проживання доньки, не повідомивши їй нову адресу, і почав приховувати фактичні обставини її утримання.

Позивач зазначає, що на сьогодні їй невідомо, де саме проживає дитина, з ким вона перебуває та які умови її життя і виховання. ЇЇ спроби отримати таку інформацію залишилися безрезультатними, а контакти з донькою зведені до поодиноких відео дзвінків під час перебування дитини у бабусі. Це фактично позбавляє її можливості брати участь у вихованні дитини, порушує її батьківські права та завдає шкоди емоційному стану дитини. З огляду на малолітній вік доньки (2,10 роки), втрата регулярного контакту з матір`ю є для неї особливо болісною: під час рідкісних відео дзвінків чітко видно її радість, емоційний потяг до матері, проте позбавлення звичних щоденних контактів створює серйозні ризики для її психологічного та емоційного розвитку.

Крім того, на думку позивача, існує реальна загроза, що відповідач може вивезти дитину за межі м. Києва або навіть України, що унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

Таким чином, позивач вказує, що без негайного вжиття судом заходів забезпечення позову існує ризик: утруднення чи повної неможливості виконання майбутнього рішення суду; втрати дитиною емоційного контакту з матір`ю; порушення її права на безперервний зв`язок з обома батьками; погіршення психологічного та емоційного розвитку дитини. Судовий розгляд цієї справи може тривати тривалий час, а відсутність контакту вже зараз негативно впливає на психоемоційний стан дитини.

Тому до ухвалення остаточного рішення у справі необхідно вжити заходів забезпечення позову.

У зв`язку з вище викладеним позивач просить суд розглянути запропонований нею захід забезпечення позову з урахуванням наявних обставин справи.

На думку позивача, застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.

Дослідивши матеріали заяви, вважаю за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить визначити місце проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що вимога про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки задоволення такої фактично призведе до вирішення спору по суті без судового розгляду.

Роз`яснити позивачу, що вона вправі звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

У абзаці 1 частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову шляхом задоволення тотожних позову вимог є грубим порушенням положень частини десятої статті 150 ЦПК України. Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 758/2776/21.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки вимоги такої тотожні вимогам позовної заяви, що суперечить ст.150 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: П. Т. Едер