Рішення № 136047926, 28.04.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2993/24

Провадження № 2/456/1010/2026

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Яніцька М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивач покликається на те, що 07.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 3744035. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №3744035 від 07.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті.

Відповідач уклав договір про споживчий кредит №3744035 від 07.05.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн.

13.09.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним договором №3744035 від 07.05.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 32024,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 24024,00 грн.

ТОВ «Діджи фінанс» на адресу відповідача зазначену в кредитному договорі № 3744035 від 07.05.2021 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи фінанс», та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 3744035 від 07.05.2021.

У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №3744035 від 07.05.2021 в розмірі 32024,00 грн., судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача з приводу викладених обставин у позовній заяві.

21.01.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року, яким позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 03.02.2026 заяву відповідача задоволено та скасовано заочне рішення суду від 30.09.2024, справу призначено до розгляду.

16.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості в якому він зазначив, що позов поданий із пропуском строку позовної давності, не підтверджений належними та допустимими доказами, а заявлена сума є не співмірною. Зазначив, що строк повернення кредиту сплинув 06.06.2021. Позов подано 10.06.2024, тобто після спливу трьохрічного строку (ст.257 КК України). Доказів переривання або зупинення строку позивач не надав. Примусове списання 05.12.2024 не є добросовісним визнанням боргу. Відповідач зазначив, що він не підписував договір КЕП, не проходив ідентифікацію через BankID, не підтверджував договір SMS - кодом. Також повідомив, що позивач не надав сертифікат електронного підпису, ІР - логи та банківські підтвердження перерахування коштів. Відповідач зазначив, що він не отримував повідомлення про заміну кредитора. Нарахування позивачем відсотків у розмір 24024, 00 грн. є неспівмірною сумою із тілом кредиту та суперечить принципам добросовісності та справедливості.

26.03.2026 та 07.04.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що позивач намагається довести укладення договору виключно документами (лог-файли, довідки, скріншоти), які створені ним самим та не є незалежними доказами. Сам факт відправки SMS не є доказом укладення договору, оскільки не встановлює особу, яка ввела код. Лог-файли не містять електронного підпису та не підтверджені жодним незалежним джерелом. Відповідно позивач не надав належного оригіналу електронного доказу підписання, не довів факту отримання коштів саме відповідачем, не усунув сумніви щодо належності номера телефону, ІР -адреси, пристрою та платіжної картки саме відповідачу. Позивач не надав банківських документів (виписок), що підтверджують зарахування коштів відповідачу. Згідно з практикою Верховного Суду, саме позивач зобов`язаний довести факт виникнення зобов`язання, що у даному випадку не виконано.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та у задоволенні позову відмовити повністю, стягнути з позивача судові витрати.

Позиція позивача з приводу викладених обставин.

Представник позивача подав на адресу суду заяву про виконання ухвали суду в якій зазначив, що 07.05.2021, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем у особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 3744035. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор U77395, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства за адресою: https://miloan.ua/. Відповідно до п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Договір про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

Згідно зі статтями 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Відповідно до абз. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. У постанові Верховного Суду від 29.02.2021 у справі № 922/51/20 сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

З метою підтвердження факту укладення правочину в електронній формі позивачем через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» додано до позовної заяви візуальну форму оригіналу електронного доказу - договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, у преамбулі яких зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, прізвище, ім`я та по батькові відповідача, номер телефону та одноразовий ідентифікатор. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

Позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором.

На виконання вимог ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2026 року, долучено до цієї заяви докази укладення та підписання договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021, а саме: фото позичальника з паспортом громадянина України; довідку по заяві на кредит № 3744035 від 07.05.2021; згоду на обробку персональних даних; згоду на отримання та передачу інформації, зокрема такої, що становить кредитну історію; довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи про надсилання одноразового ідентифікатора у формі SMS-повідомлення; інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021; скріншот акцепту оферти щодо укладення договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021; хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021.

Представником позивача зазначено, що до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021, а саме: копія повного тексту договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року; копії платіжних інструкцій за договором факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року. Станом на сьогодні позивачем активно здійснюється претензійно-позовна робота щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами в межах договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року, що фактично унеможливлює надання саме оригіналу договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року та оригіналу реєстру прав вимоги (боржників) до нього, у зв`язку з чим до суду подано належним чином засвідчені копії зазначених доказів, що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України. Враховуючи, що додаток № 1 до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з додаток № 1 до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги), який був підписаний сторонами, з однієї сторони - директором ТОВ «Мілоан», і іншої сторони - директором ТОВ «Діджи Фінанс», що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України. Зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договору факторингу не впливає на зміну зобов`язань відповідача та не порушує його права. Представник позивача звернув увагу, що предметом розгляду у даній справі є виключно питання щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами. Таким чином, питання щодо дійсності або недійсності договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року не відноситься до предмета доказування у справі, та не має правового значення для її вирішення.

Враховуючи вищенаведене, представник позивача просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак у заяві від 26.03.2026 просив розглядати справу без його участі, позов просить задоволити.

Відповідач у судове засідання не прибув, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заяви, клопотання учасників справи.

21.01.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2024, яким позов задоволено повністю та клопотання про поновлення строку на подачу заяви.

26.04.2026 від представника позивача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.

02.02.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2024 без його участі.

16.02.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

16.03.2026 від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення та додаткові заперечення проти позову.

16.02.2026 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів.

18.02.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

04.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

26.03.2026 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення.

07.04.2026 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення проти позову та додаткові письмові пояснення.

26.03.2026 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.02.2026 скасовано заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2024 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2026 вирішено витребувати докази у ТОВ «Діджи Фінанс».

Ухвалою суду від 17.03.2026 вирішено витребувати докази у АТ «Універсал Банк».

Ухвалою судового засідання від 17.03.2026 вирішено судове засідання проводити без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відкласти розгляд справи, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд доходить такого висновку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 07.05.2021 заповнив анкету-заяву на кредит №3744035, згідно якої сума кредиту 8000,00 грн., строком на 30 днів з 07.05.2021, дата повернення кредиту - 06.06.2021, сума до повернення - 8024,00 грн. Проценти за користування кредитом - 2400,00 грн., нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3744035 (індивідуальна частина), відповідно до якого сума кредиту становить 8000,00 грн., строком на 30 днів з 07.05.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 06.06.2021. Проценти за користування кредитом - 24 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно додатку №1 до договору про споживчий кредит №3744035 від 07.05.2021 - графіку платежів, дата платежу - 06.06.2021, до сплати кредит - 8000,00 грн., проценти - 24,00 грн., а всього - 8024,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 45638172 від 07.05.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 у розмір 8000, 00 грн. за договором №3744035.

Згідно паспорта споживчого кредиту №3744035 - додаток №2 до договору про споживчий кредит №3444035 від 07.05.2021, сума кредиту - 8000,00 грн., строк кредитування - 30 днів. Процентна ставка - 0,01 відсотків за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування вказаного в п.1.3 договору. Стандартна (базова) ставка - 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом. Відповідач ознайомився з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит та підписана електронним цифровим підписом.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3744035, загальний розмір заборгованість по кредиту ОСОБА_1 становить 32024, 00 грн., по тілу кредиту 8000, 00 грн., по процентам - 24024, 00 грн.

13.09.2021 між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників.

13.09.2021 між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «Мілоан» підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу №07Т від 13.09.2021.

Згідно до витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 де ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Діджи фінанс» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3744035 від 07.05.2021.

Як вбачається з матеріалів справи адвокатом Міньковською А.В. було скеровано ОСОБА_1 досудову вимогу за вих.№3747005458-АВ від 27.09.2023 щодо заборгованості за кредитним договором що становить 32024,00 грн.

Згідно платіжних інструкцій №4593 від 05.09.2023, №4592 від 05.09.2023, №4418 від 03.08.2023, №4417 від 03.08.2023, №4213 від 04.07.2023, №4212 від 04.07.2023, № 4016 від 04.06.2023, № 4014 від 04.06.2023, №3799 від 04.05.2023, № 3798 від 04.05.2023, № 3598 від 04.04.2023, №3597 від 04.04.2023, №3337 від 02.03.2023, № 3338 від 02.03.2023, № 3168 від 02.02.2023, № 3167 від 02.02.2023, №3013 від 03.01.2023, №3014 від 03.01.2023, №2829 від 02.12.2022, №2830 від 02.12.2022, №2681 від 03.11.2022, №2682 від 03.11.2022, №1937 від 03.02.2022, №2 від 29.06.2022, №1 від 03.12.2021, №7 від 10.01.2022, №3 від 05.10.2021, №1689 від 04.11.2021, №4790 від 03.10.2023, №4791 від 03.10.2023, ТОВ «Діджи фінанс» оплатив ТОВ «Мілоан» кошти згідно договору факторингу №07Т від 13.09.2021.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10.05.2024, додаткової угоди 003747005458 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.04.2024 укладеного між адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «Діджи фінанс», згідно якого, ТОВ «Діджи фінанс» зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 6000, 00 грн.

Згідно інформації АТ «Універсал Банк» від 07.04.2026 та 19.04.2026, наданої на виконання ухвали суду від 17.03.2023 - на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 за період з 07.05.2021 по 10.05.2021 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). Ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): ПІБ - ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; серія і номер паспорта - НОМЕР_4 ; адреса прописки - АДРЕСА_1 ; Контактні дані - НОМЕР_5 \ ІНФОРМАЦІЯ_1. Також надано виписку АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів за картковим рахунком платіжної картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 , за період з 07.05.2021 по 10.05.2021, відповідно до якої 07.05.2021 о 15:10:04 на платіжну картку було зараховано кошти у розмірі 8000, 00 грн., деталі операції: СASH2CARDP2PCREDIТ.

На підтвердження укладеного договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021 та на виконання ухвали суду від 17.03.2026, представником позивача долучено довідку по заяві на кредит № 3744035 від 07.05.2021; згоду на обробку персональних даних; згоду на отримання та передачу інформації, зокрема такої, що становить кредитну історію; довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи про надсилання одноразового ідентифікатора у формі SMS-повідомлення; інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021; скріншот акцепту оферти щодо укладення договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021; хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступлення права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу, сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора. З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3744035 (індивідуальна частина), відповідно до якого сума кредиту становить 8000,00 грн., строком на 30 днів з 07.05.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 06.06.2021. Проценти за користування кредитом - 24 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 6.1. договору цей кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд звертає увагу, що введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Суд звертає увагу, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, а також без отримання листа на адресу електронної пошти чи смс-повідомлення та здійснення позичальником входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, таке укладення кредитного договору є неможливим.

Відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор U77395, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/.

На підтвердження укладеного договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021 та на виконання ухвали суду від 17.03.2026, представником позивача долучено довідку по заяві на кредит № 3744035 від 07.05.2021; згоду на обробку персональних даних; згоду на отримання та передачу інформації, зокрема такої, що становить кредитну історію; довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи про надсилання одноразового ідентифікатора у формі SMS-повідомлення; інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021; скріншот акцепту оферти щодо укладення договору про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021; хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину за договором про споживчий кредит № 3744035 від 07.05.2021.

Суд встановив, що на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитодавця із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився із всіма умовами такого договору, в тому числі і з тими, що визначають підстави сплати процентів та їх розмір. Більше того, відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, та на момент його підписання вимог щодо незаконності умов договору не заявляв.

Враховуючи, що в договорі № 3744035 від 07.05.2021 зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , паспортні дані, адреса проживання, в суду відсутні сумніви в тому, що саме ним було такий укладено з ТОВ «Мілоан».

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно інформації АТ «Універсал Банк» від 07.04.2026 та 19.04.2026, наданої на виконання ухвали суду від 17.03.2023 - на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 за період з 07.05.2021 по 10.05.2021 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). Ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): ПІБ - ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; Серія і номер паспорта - НОМЕР_4 ; Адреса прописки - АДРЕСА_1 ; Контактні дані - НОМЕР_5 \ ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також надано виписку АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів за картковим рахунком платіжної картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 07.05.2021 по 10.05.2021, відповідно до якої 07.05.2021 о 15:10:04 на платіжну картку було зараховано кошти у розмірі 8000, 00 грн., деталі операції: СASH2CARDP2PCREDIТ.

Суд звертає увагу, що доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано.

Твердження відповідача про те, що позивач не надав належного оригіналу електронного доказу підписання, не довів факту отримання коштів саме відповідачем, не усунув сумніви щодо належності номера телефону, ІР -адреси, пристрою та платіжної картки саме відповідачу не заслуговують на увагу та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема і випискою з АТ «Універсал Банк», якою підтверджується факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Суд приходить до висновку, що між сторонами укладено електронний кредитний договір та за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 07.05.2021 о 15:10:04 було зараховано кошти у розмірі 8000, 00 грн. (деталі операції: СASH2CARDP2PCREDIТ), відповідно такий правочин створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим кредитний договір є обов`язковим для виконання, а зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач не виконав зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість за ним у встановленому порядку та сумі не погашено.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має міститиви значені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 викладено висновки, щ оналежним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належнооформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором,а також докази на підтвердження оплати за договором.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належнооформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Судом встановлено, що 13.09.2021 між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників.

На підтвердження укладеного договору факторингу №07Т від 13.09.2021 представником позивача надано акт приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу №07Т від 13.09.2021, витяг з додатку до договору факторингу та платіжні інструкції, відповідно до яких ТОВ «Діджи фінанс» оплатив ТОВ «Мілоан» кошти згідно договору факторингу №07Т від 13.09.2021.

Таким чином, ТОВ «Діджи фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Мілоан» втратило такі права.

Суд приймає до увагу пояснення представника позивача та зауважує, що позивачем здійснюється претензійно-позовна робота щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами в межах договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року, що унеможливлює надання оригіналу договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року та оригіналу реєстру прав вимоги (боржників) до нього, у зв`язку з чим до суду подано належним чином засвідчені копії зазначених доказів.

Суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредиту, встановлення процентів за користування кредитом, строки повернення кредиту.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд звертає увагу на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257та 261 Цивільного кодексу Українив їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення кредитного зобов`язання, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий знову продовжувався до 03 вересня 2025 року.

Після 4 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Відповідно суд звертає увагу, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану до 03 вересня 2025 року та після 4 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Отже, оскільки між сторонами було укладено кредитний договір 07.05.2021 та 05.06.2024 представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, відповідно позовна давність не спливла, зважаючи на те, що перебіг цього строку був зупиненим.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2 422,40 грн.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

На підставі статей 207, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ - 42649746, адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «Сенс Банк» МФО:300346) заборгованість за кредитним договором №3744035 від 07.05.2021 у розмірі 32024 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000 грн., а всього - 36 446 (тридцять шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Бораковський