Рішення № 136047510, 28.04.2026, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2954/25

провадження № 2/445/526/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

з участю представника позивача Лемехи Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Золочівський цегельний завод" про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лемех Р.І., звернулася до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Золочівський цегельний завод" про зняття арешту з майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними господарськими будівлями і дворовими спорудами та земельна ділянка площею 0,0826 га для обслуговування цього житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Усе належне йому майно в тому числі зазначене вище, ОСОБА_3 заповів позивачу та ОСОБА_4 в рівних частках. 29.08.2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак при цьому з`ясувалося, що оформити спадкові права є неможливо, оскільки згідно з інформацією з ІС ДП «НАІС» наявна заборона на невизначений тип майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження 4223882, дата реєстрації 14.12.2006, дата виникнення 26.04.1973 року, підстава обтяження повідомлення, б./н, 26.04.1973 року, стягувач Золочівське заводоуправління, яке на даний час є ліквідованим, а правонаступником є ТзОВ «Золочівський цегельний завод». Разом з тим стало також відомо, що жодної заборгованості станом на день смерті ОСОБА_3 перед ТзОВ «Золочівський цегельний завод» не було, тому останнє претензій до його спадкоємців не має, відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 також немає. У зв`язку з тим, що правових підстав для арешту спадкового майна немає, позивач просить скасувати зазначене вище обтяження так як його наявність в державному реєстрі створює їй перешкоди в реалізації спадкових прав.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просить такі задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог, жодних претензій до позивача немає.

В судовому засіданні 23.04.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, учасникам повідомлено, що судове рішення буде проголошено 28.04.2026 року.

Заслухавши доводи представника позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії заповіту від 06.06.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Папірянською О.О., ОСОБА_3 заповів усе належне йому майно на день смерті, зокрема житловий будинок з надвірними господарськими будівлями і дворовими спорудами та земельна ділянка площею 0,0826 га для обслуговування цього житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , своїм онукам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказаний вище заповіт на день смерті ОСОБА_3 не був змінений чи скасований, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що позивачка, будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 29.08.2018 року, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 459642934 від 08.01.2026 року вбачається, що на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 , накладено обтяження: заборону, зареєстровано 14.12.2006 року за №4223882, підстава обтяження: повідомлення, б/н, 26.04.1973 року, Золочівське заводоуправління, архівний номер.

З матеріалів справи судом також встановлено, що правонаступником Золочівського заводоуправління цегельних заводів є ТзОВ «Золочівський цегельний завод» - ЄДРПОУ 00291167), який наданий час до ОСОБА_3 , 1934 р.н., який машкав за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких майнових претензій немає, що підтверджується листом керівника ТзОВ «Золочівський цегельний завод».

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна є заходом забезпечення виконання рішення і підлягає скасуванню у разі відсутності підстав для його застосування. Подальше існування такого обтяження за відсутності виконавчого провадження чи зобов`язань є безпідставним.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яке втратило свою актуальність, оскільки відкриті виконавчі провадження, невиконані зобов`язання спадкодавця або інші правові підстави для подальшого існування арешту відсутні, а його наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна є невиправданим обмеженням майнових прав позивача, як спадкоємця такого майна, що в свою чергу створює перешкоди в реалізації її спадкових прав, суд приходить до висновку що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується ч. 9 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ТзОВ "Золочівський цегельний завод" про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна заборону, зареєстровану Золочівською державною нотаріальною конторою14.12.2006 року за №4223882, відчуження майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження: повідомлення, б/н, 26.04.1973, Золочівське заводоуправління, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле; власник: ОСОБА_3 , архівний номер 2567945LVOV71., архівна дата 09.01.2001, дата виникнення 26.04.1973, № реєстра: 353204-120, внутр. №D401782A22F2522C5D3F.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після акінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.04.2026 року.

Суддя О. М. Кіпчарський