Ухвала суду № 136047009, 24.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4341/26

Номер провадження 1-кс/333/1554/26

У Х В А Л А

24 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 42026052110000010 від 19 лютого 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Градизьк Глобинського району Полтавської області, друженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який перебував на посаді начальника служби військ штабу, підполковника, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

встановила:

24.04.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 42026052110000010 від 19 лютого 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Так, ОСОБА_4 , визначивши для себе вчинення злочинів, пов`язаних з недоторканістю державних кордонів, джерелом доходів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, діючи умисно та з корисливих мотивів, всупереч урегульованим законами суспільним відносинам у сфері охорони державного кордону України, в період дії воєнного стану та в порушення Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок перетину державного кордону України, вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним переправленням через державний кордон України військовослужбовців Сил оборони України.

Так, ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою вчинення спільних протиправних дій направлених на особисте збагачення, шляхом забезпечення сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, в тому числі тих, які самовільно залишили військову частину (дезертували) та які переховуються від правоохоронних органів.

Відповідно до досягнутих домовленостей та розробленого злочинного плану, ОСОБА_7 мав забезпечити підшукання осіб, з числа військовослужбовців Сил оборони України, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, та забезпечувати їх перевезення до контрольованих прикордонних районів, використовуючи транспортний засіб BMW 330D, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище та посвідчення військовослужбовця Національної гвардії України, мав забезпечувати безперешкодний проїзд посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), розташованих по напрямку руху до контрольованого прикордонного району, шляхом переконання працівників правоохоронних органів та військовослужбовців, які несуть службу на блок-постах, в законності та правомірності пересування ОСОБА_7 та осіб підшуканих для організації їх подальшого переправлення через державний кордон України.

Так, ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, у невстановлені під час досудового розслідування дату та час, в мережі Інтернет за допомогою онлайн майданчика оголошень «OLX», опублікував оголошення з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наступного змісту: «Такси для военных с Запорожья в любой другой город Украины цена договорная звонки 24/7 авто комфортное! НОМЕР_3 », з метою підшукання військовослужбовців Сил оборони України, які самовільно залишили військову частину, переховуються від органів досудового розслідування, та мають намір незаконно перетнути державний кордон України.

В період часу з 10.03.2026 по 31.03.2026, військовослужбовець НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) ОСОБА_8 , якого органом досудового розслідування було залучено до конфіденційного співробітництва з метою викриття протиправної діяльності групи осіб, використовуючи зазначений у оголошенні номер мобільного телефону зв`язався із ОСОБА_7 , під час розмови з яким намагався обговорити умови надання послуг «таксі» та їх вартість, однак останній повідомив, про необхідність особистої зустрічі для вирішення зазначених питань.

31.03.2026, у невставлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_8 , у заздалегідь обумовленому місці, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Набережна магістраль, 72-Б, за місцем знаходження парку «Веселка», де під час розмови з`ясував приналежність останнього до військової служби в одному з підрозділів ДПСУ, його наміри начебто незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску та, відповідно, начебто наміри вчинити дезертирство. Усвідомлюючи вказану інформацію ОСОБА_7 підтвердив ОСОБА_8 наявність можливості посприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, шляхом надання засобів та усунення перешкод, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), розташованих по напрямку руху до контрольованого прикордонного району в Одеській області.

В подальшому, 01.04.2026, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, використовуючи мобільний месенджер «Viber», висловив вимогу ОСОБА_8 у передачі йому 500 доларів США, у якості передплати за сприяння в незаконному переправленні через державний кордон України, зазначивши, що загальна сума за вказані «послуги» буде складати 3000 доларів США, на що ОСОБА_8 погодився та під особистої зустрічі, яка відбулася 06.04.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., у заздалегідь обумовленому місці, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Набережна магістраль, 72-Б, за місцем знаходження парку «Веселка», передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 доларів США, в якості неправомірної вигоди за надання раніше обумовленої послуги.

При цьому, ОСОБА_7 , діючи на виконання раніше розробленого злочинного механізму, направленого на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, в період часу з 01.04.2026 по 06.04.2026, повідомив ОСОБА_9 про те, що підшукав особу з числа військовослужбовців ДПСУ, яка мала намір незаконно перетнути державний кордон України та вчинити дезертирство, а також про отримання згоди останнього на запропоновані ним умови та оголошену ним суму неправомірної вигоди.

В подальшому, в період часу з 10.04.2026 по 21.04.2026 ОСОБА_7 під час неодноразових зустрічей та телефонних з`єднань із ОСОБА_8 та окремо з ОСОБА_4 , узгодив попередню дату, час та місце начебто запланованого вчинення дезертирства ОСОБА_8 , маршрут пересування з м. Запоріжжя до контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області, провів інструктаж останньому щодо форми одягу та поведінки під час пересування та спілкування з представниками правоохоронних органів та військовослужбовців, які несуть службу на блок-постах, в разі їх зупинки та перевірки документів, а також домовився про збільшення загальної суми неправомірної вигоди за надання раніше обумовлених послуг до 4000 доларів США.

Так, згідно із досягнутими домовленостями, 22.04.2026 приблизно о 09:00 год. ОСОБА_7 , на транспортному засобі BMW 330D, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , разом із ОСОБА_10 , яка не була обізнана про його злочинні наміри, прибув до раніше обумовленого місця, розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Краєвидна, а саме магазину «Крамниця», де його очікував ОСОБА_8 , який на виконання вказівки ОСОБА_7 сів на заднє пасажирське сидіння салону зазначеного автомобіля, після чого вони виїхали в напрямку контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області.

В подальшому, шляхом слідування заздалегідь спланованим маршрутом руху, при виїзді з с. Відрадне Запорізького району Запорізької області на частину автошляху національного значення Н-08 «Запоріжжя-Дніпро», автомобіль BMW 330D, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 був зупинений працівниками Національної поліції України, які несли службу у складі мобільного контрольно-пропускного пункту разом із працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з метою перевірки військово-облікових документів водія та пасажирів вказаного транспортного засобу.

Під час спілкування з представниками правоохоронного органу, ОСОБА_7 , діючи на виконання заздалегідь узгодженого плану, у відповідь на вимогу надати для ознайомлення свої та ОСОБА_8 військово-облікові документи, повідомив їх про свою та ОСОБА_8 приналежність до Сил оборони України, у зв`язку з проходженням ними процедури рекрутингу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що у свою чергу може підтвердити військова службова особа з числа командування вказаної військової частини.

Так, з метою реалізації раніше обумовленого злочинного плану та підтвердження наданої ним інформації, ОСОБА_7 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_4 , під час якого останній представився головою рекрутингової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, назвавши своє прізвище та військове звання старшого офіцерського складу «підполковник», в тому числі за допомогою засобів відеозв`язку продемонстрував своє службове посвідчення, та підтвердив викладену ОСОБА_7 інформацію, запевнивши представників мобільного КПП, у її достовірності, усвідомлюючи при цьому, що вказана інформації дійсності не відповідає, тим самим виконав відведену йому злочинну роль та забезпечив безперешкодний проїзд мобільного контрольно-пропускного пункту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Тим самим, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи узгоджено між собою та на виконання заздалегідь розробленого плану вчинення кримінальних правопорушень, достовірно усвідомлюючи те, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце несення військової служби в умовах воєнного стану, фактично переховується від працівників правоохоронних органів та має намір незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску, забезпечили останньому безперешкодний проїзд мобільного контрольно-пропускного пункту та подальший рух заздалегідь спланованим маршрутом в напрямку контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області.

При цьому ОСОБА_4 , відповідно до заздалегідь відведеної ролі, продовжував перебувати на зв`язку задля необхідності використання свого службового становища, у разі виникнення за маршрутом руху ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , повторних ситуацій із зупинкою транспортного засобу представниками правоохоронних органів.

В подальшому, ОСОБА_7 , 22.04.2026 приблизно о 16:20 год., прибув на об`їзну дорогу м. Одеси, де зупинив автомобіль поблизу автозаправної станції «АМІС», розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Новоселів, 42, та висловив вимогу передачі йому раніше обумовленої суми грошових коштів у розмірі 3500 доларів США, на що ОСОБА_8 погодився та передав останньому вказані грошові кошти, як розрахунок за сприяння в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктами пропуску на території Одеської області, шляхом надання засобів та усунення перешкод, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), по напрямку руху.

В свою чергу ОСОБА_7 , отримавши грошові кошти від ОСОБА_8 , перерахував їх та одразу передав їх ОСОБА_10 , яка вийшла з автомобіля з переданими їй грошима, в той час як ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 продовжив подальший рух заздалегідь спланованим маршрутом у напрямку контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області, з метою завершення вчинення злочинів та реалізації, спільного з ОСОБА_4 , злочинного наміру.

У той же час, шляхом слідування маршрутом руху, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та не бажаючи бути викритим у своїй злочинній діяльності правоохоронними органами, слідуючи заздалегідь узгодженому з ОСОБА_4 плану, повідомив ОСОБА_11 про те, що до села Щербанка Роздільнянського району Одеської області, розташованого на території контрольованого прикордонного району, останньому краще пересуватися самостійно, використовуючи місцеві автомобілі служби таксі, яким ОСОБА_7 може його забезпечити, а він в свою чергу, висадивши його у межах м. Одеси, залишиться очікувати моменту перетину ним державного кордону України та, в разі необхідності, у взаємодії з ОСОБА_4 , забезпечить йому подальший безперешкодний проїзд контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), по напрямку руху до державного кордону України.

Так, 22.04.2026 приблизно о 16:35 год., ОСОБА_7 , зупинив автомобіль поблизу автозаправної станції «ОККО», розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Об`їзна, 62, та висадив ОСОБА_11 , тим самим виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, та охоплювалися раніше узгодженим з ОСОБА_4 злочинним планом і досягнутими з ОСОБА_11 домовленостями, які були виконані в повному обсязі за надану останнім грошову винагороду.

В подальшому, ОСОБА_7 повернувся до автозаправної станції «АМІС», розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Новоселів, 42, де його очікувала ОСОБА_10 з переданими їй грошовими коштами. Після прибуття за вказаною адресою, 22.04.2026 приблизно о 16 год. 54 хв., протиправні дії ОСОБА_7 і ОСОБА_4 були припинені, шляхом їх безпосередньо затримання працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого,

ч. 3 ст. 332 КК України - сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №350 від 15.12.2023 (по стройовій частині) ОСОБА_4 призначено на посаду начальника служби військ штабу та він вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Таким чином ОСОБА_4 являється працівником правоохоронного органу.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ №197-ОС від 18.03.2026 старшого сержанта ОСОБА_8 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії чергового відділення чергових другої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб до 05 години 30 хвилин 26.03.2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-ІХ, яким затверджено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.01.2026 № 40/2026, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 03.02.2026 до 05 години 30 хвилин 04.05.2026.

Таким чином, старший сержант ОСОБА_8 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України є військовослужбовцем.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Проте, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , порадами, шляхом надання засобів (транспортного засобу) та усунення перешкод сприяв вчиненню начебто самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) старшим сержантом ОСОБА_8 .

Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 , який обіймав посаду начальника служби військ штабу, за невстановлених розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідування час та місці, вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 , який обіймав посаду начальника служби військ штабу, з метою вчинення спільних протиправних дій направлених на особисте збагачення, шляхом забезпечення сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, в тому числі тих, які самовільно залишили військову частину (дезертували) та які переховуються від правоохоронних органів.

Відповідно до досягнутих домовленостей та розробленого злочинного плану, ОСОБА_7 мав забезпечити підшукання осіб, з числа військовослужбовців Сил оборони України, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, та забезпечувати їх перевезення до контрольованих прикордонних районів, використовуючи транспортний засіб BMW 330D, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище та посвідчення військовослужбовця Національної гвардії України, мав забезпечувати безперешкодний проїзд посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), розташованих по напрямку руху до контрольованого прикордонного району, шляхом переконання працівників правоохоронних органів та військовослужбовців, які несуть службу на блок-постах, в законності та правомірності пересування ОСОБА_7 та осіб підшуканих для організації їх подальшого переправлення через державний кордон України.

Так, ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, у невстановлені під час досудового розслідування дату та час, в мережі Інтернет за допомогою онлайн майданчика оголошень «OLX», опублікував оголошення з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наступного змісту: «Такси для военных с Запорожья в любой другой город Украины цена договорная звонки 24/7 авто комфортное! НОМЕР_3 », з метою підшукання військовослужбовців Сил оборони України, які самовільно залишили військову частину, переховуються від органів досудового розслідування, та мають намір незаконно перетнути державний кордон України.

В період часу з 10.03.2026 по 31.03.2026, військовослужбовець НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) ОСОБА_8 , якого органом досудового розслідування було залучено до конфіденційного співробітництва з метою викриття протиправної діяльності групи осіб, використовуючи зазначений у оголошенні номер мобільного телефону зв`язався із ОСОБА_7 , під час розмови з яким намагався обговорити умови надання послуг «таксі» та їх вартість, однак останній повідомив, про необхідність особистої зустрічі для вирішення зазначених питань.

31.03.2026, у невставлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_8 , у заздалегідь обумовленому місці, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Набережна магістраль, 72-Б, за місцем знаходження парку «Веселка», де під час розмови з`ясував приналежність останнього до військової служби в одному з підрозділів ДПСУ, його наміри начебто незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску та, відповідно, начебто наміри вчинити дезертирство. Усвідомлюючи вказану інформацію ОСОБА_7 підтвердив ОСОБА_8 наявність можливості посприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, шляхом надання засобів та усунення перешкод, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), розташованих по напрямку руху до контрольованого прикордонного району в Одеській області.

В подальшому, 01.04.2026, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, використовуючи мобільний месенджер «Viber», висловив вимогу ОСОБА_8 у передачі йому 500 доларів США, у якості передплати за сприяння в незаконному переправленні через державний кордон України, зазначивши, що загальна сума за вказані «послуги» буде складати 3000 доларів США, на що ОСОБА_8 погодився та під особистої зустрічі, яка відбулася 06.04.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., у заздалегідь обумовленому місці, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Набережна магістраль, 72-Б, за місцем знаходження парку «Веселка», передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 доларів США, в якості неправомірної вигоди за надання раніше обумовленої послуги.

При цьому, ОСОБА_7 , діючи на виконання раніше розробленого злочинного механізму, направленого на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, в період часу з 01.04.2026 по 06.04.2026, повідомив ОСОБА_9 про те, що підшукав особу з числа військовослужбовців ДПСУ, яка мала намір незаконно перетнути державний кордон України та вчинити дезертирство, а також про отримання згоди останнього на запропоновані ним умови та оголошену ним суму неправомірної вигоди.

В подальшому, в період часу з 10.04.2026 по 21.04.2026 ОСОБА_7 під час неодноразових зустрічей та телефонних з`єднань із ОСОБА_8 та окремо з ОСОБА_4 , узгодив попередню дату, час та місце начебто запланованого вчинення дезертирства ОСОБА_8 , маршрут пересування з м. Запоріжжя до контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області, провів інструктаж останньому щодо форми одягу та поведінки під час пересування та спілкування з представниками правоохоронних органів та військовослужбовців, які несуть службу на блок-постах, в разі їх зупинки та перевірки документів, а також домовився про збільшення загальної суми неправомірної вигоди за надання раніше обумовлених послуг до 4000 доларів США.

Так, згідно із досягнутими домовленостями, 22.04.2026 приблизно о 09:00 год. ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на сприяння військовослужбовцю ОСОБА_8 у самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби, на транспортному засобі BMW 330D, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , разом із ОСОБА_10 , яка не була обізнана про його злочинні наміри, прибув до раніше обумовленого місця, розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Краєвидна, а саме магазину «Крамниця», де його очікував ОСОБА_8 , який на виконання вказівки ОСОБА_7 сів на заднє пасажирське сидіння салону зазначеного автомобіля, після чого вони виїхали в напрямку контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області.

В подальшому, шляхом слідування заздалегідь спланованим маршрутом руху, при виїзді з с. Відрадне Запорізького району Запорізької області на частину автошляху національного значення Н-08 «Запоріжжя-Дніпро», автомобіль BMW 330D, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 був зупинений працівниками Національної поліції України, які несли службу у складі мобільного контрольно-пропускного пункту разом із працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з метою перевірки військово-облікових документів водія та пасажирів вказаного транспортного засобу.

Під час спілкування з представниками правоохоронного органу, ОСОБА_7 , діючи на виконання заздалегідь узгодженого плану, у відповідь на вимогу надати для ознайомлення свої та ОСОБА_8 військово-облікові документи, повідомив їх про свою та ОСОБА_8 приналежність до Сил оборони України, у зв`язку з проходженням ними процедури рекрутингу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що у свою чергу може підтвердити військова службова особа з числа командування вказаної військової частини.

Так, з метою реалізації раніше обумовленого злочинного плану та підтвердження наданої ним інформації, ОСОБА_7 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_4 , під час якого останній представився головою рекрутингової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, назвавши своє прізвище та військове звання старшого офіцерського складу «підполковник», в тому числі за допомогою засобів відеозв`язку продемонстрував своє службове посвідчення, та підтвердив викладену ОСОБА_7 інформацію, запевнивши представників мобільного КПП, у її достовірності, усвідомлюючи при цьому, що вказана інформації дійсності не відповідає, тим самим виконав відведену йому злочинну роль та забезпечив безперешкодний проїзд мобільного контрольно-пропускного пункту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Тим самим, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи узгоджено між собою та на виконання заздалегідь розробленого плану вчинення кримінальних правопорушень, достовірно усвідомлюючи те, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце несення військової служби з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, та фактично переховується від працівників правоохоронних органів, маючи намір незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску, забезпечили останньому безперешкодний проїзд мобільного контрольно-пропускного пункту та подальший рух заздалегідь спланованим маршрутом в напрямку контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області.

При цьому ОСОБА_4 , відповідно до заздалегідь відведеної ролі, продовжував перебувати на зв`язку з ОСОБА_7 за для необхідності використання свого службового становища, у разі виникнення за маршрутом руху ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , повторних ситуацій із зупинкою транспортного засобу представниками правоохоронних органів.

В подальшому, ОСОБА_7 , 22.04.2026 приблизно о 16:20 год., прибув до м. Одеса, де зупинив автомобіль поблизу автозаправної станції «АМІС», розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Новоселів, 42, та висловив вимогу передачі йому раніше обумовленої суми грошових коштів у розмірі 3500 доларів США, на що ОСОБА_8 погодився та передав останньому вказані грошові кошти, як розрахунок за сприяння у самовільному залишенні місця несення військової служби з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану та у незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктами пропуску, шляхом надання засобів та усунення перешкод, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), по напрямку руху.

В свою чергу ОСОБА_7 , отримавши грошові кошти від ОСОБА_8 , перерахував їх та одразу передав їх ОСОБА_10 , яка вийшла з автомобіля з переданими їй грошима, в той час як ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 продовжив подальший рух заздалегідь спланованим маршрутом у напрямку контрольованого прикордонного району у населеному пункті Щербанка Роздільнянського району Одеської області, з метою завершення вчинення злочинів та реалізації, спільного з ОСОБА_4 , злочинного наміру.

У той же час, шляхом слідування маршрутом руху, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та не бажаючи бути викритим у своїй злочинній діяльності правоохоронними органами, слідуючи заздалегідь узгодженому з ОСОБА_4 плану, повідомив ОСОБА_11 про те, що до села Щербанка Роздільнянського району Одеської області, розташованого на території контрольованого прикордонного району, останньому краще пересуватися самостійно, використовуючи місцеві автомобілі служби таксі, яким ОСОБА_7 може його забезпечити, а він в свою чергу, висадивши його у межах м. Одеси, залишиться очікувати моменту перетину ним державного кордону України та, в разі необхідності, у взаємодії з ОСОБА_4 , забезпечить йому подальший безперешкодний проїзд контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), по напрямку руху до державного кордону України.

Так, 22.04.2026 приблизно о 16:35 год., ОСОБА_7 , зупинив автомобіль поблизу автозаправної станції «ОККО», розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Об`їзна, 62, та висадив ОСОБА_11 , тим самим виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, та охоплювалися раніше узгодженим з ОСОБА_4 злочинним планом і досягнутими з ОСОБА_11 домовленостями, які були виконані в повному обсязі за надану останнім грошову винагороду.

В подальшому, ОСОБА_7 повернувся до автозаправної станції «АМІС», розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Новоселів, 42, де його очікувала ОСОБА_10 з переданими їй грошовими коштами. Після прибуття за вказаною адресою, 22.04.2026 приблизно о 16 год. 54 хв., протиправні дії ОСОБА_7 і ОСОБА_4 були припинені, шляхом їх безпосередньо затримання працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, після виконання взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , доставивши військовослужбовця ОСОБА_8 у заздалегідь визначене місце та отримавши за сприяння у вчиненні дезертирства від останнього грошову винагороду в обумовленій сумі, виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, проте кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки вони не були обізнані про те, що ОСОБА_8 був залучений органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва, діяв виключно під контролем правоохоронних органів, у зв`язку з чим не мав дійсних намірів самовільно залишити місце несення служби з метою ухилення від військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, - закінчений замах на пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

22.04.2026, о 16:48 год, у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Градизьк Глобинського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який перебував на посаді начальника служби військ штабу, підполковника, раніше не судимого.

23.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:

рапортами оперативних співробітників;

протоколами допиту свідків;

протоколом обшуку автомобіля «BMW 330D» р.н. НОМЕР_5 ;

протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 ;

протоколом огляду прдемету (нагрудного реєстратору поліцейського);

протоколами огляду. Ідентифікації та вручення грошових коштів;

іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Підозрюваний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, щодо задоволення клопотання заперечував, вказавши, що був просто дзвінок, та інформація, яку він повідомив співробітникам поліції відповідає дійсності, адже він займається рекрутингом військовослужбовців. Зазначив, що він не збирається переховуватись від слідства.

Захисник заперечувала проти клопотання, вказала, що зазначені в клопотанні ризики є недоведеними, а підозра- необґрунтованою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали заявлене клопотання. Вказали на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначених передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому просили застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, у скоєнні яких йому повідомлено про підозру.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 332, ч. 4 ст. 408 КК України відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином та особливо тяжким злочином.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12-ти років та до 9-ти років відповідно, у зв`язку з чим, ОСОБА_4 , який в силу набутого життєвого досвіду, тривалої військової служби, є обізнаним про міру покарання, яка йому загрожує за вчинення вказаних злочинів, а тому з метою уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, змінивши місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі державного кордону України.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_4 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , має сталі зв`язки, в т.ч. з працівниками правоохоронних органів, з іншими особами, які наразі встановлюються, які залучені до протиправних дій, та перебувають поза межами досяжності органу досудового розслідування на даний час.

У зв`язку із зазначеним, є підстави вважати, що ОСОБА_4 , використовуючи вказані зв`язки та вплив на осіб, може знищити документи та речі, які мають значення для встановлення фактичних обставин у провадженні, у тому числі шляхом надання останнім вказівок виконати ті чи інші дії на його вимогу, під час спілкування з ними з використанням мобільного зв`язку.

Враховуючи початковий етап здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, складність злочинної схеми, розробленої підозрюваним ОСОБА_4 , наразі стороною обвинувачення не встановлено місцезнаходження та не долучено до матеріалів кримінального провадження всіх предметів, речей та документів, що можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, що створює ризик можливого знищення інформації, що в них міститься.

Також, ОСОБА_4 достовірно знаючи місцезнаходження таких предметів, речей та документів, перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дії щодо їх остаточного знищення, схову та спотворення.

У зв`язку з викладеним, наразі тривають необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення таких предметів, речей та документів.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися із іншими особами, причетність яких до вчинення вказаного та інших кримінальних правопорушень перевіряється, з приводу планів приховування злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що після отримання матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом з додатками, ОСОБА_4 володіє повною інформацією стосовно анкетних даних всіх свідків у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній може здійснювати вплив на вказаних свідків, у тому числі шляхом підкупу, примусу та погроз, з метою зміни або відмови їх від показань, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.

При цьому, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наявність у ОСОБА_4 сталих зв`язків, в т.ч. з працівниками правоохоронних органів, у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення ОСОБА_4 можливості надання останнім та іншим особам, які можуть бути причетні до вчинення вказаних злочинів або підлягають допиту в якості свідків, проте ще не були допитані у кримінальному провадженні, порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю.

Обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є те, що, враховуючи що зазначені вище злочини вчинялися ОСОБА_4 з корисливих мотивів, метою якого було отримання грошової винагороди, слід прийти до висновку, що у випадку обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення та приховування слідів інкримінованого кримінального правопорушення.

Також наявність у ОСОБА_4 сталих зв`язків та характер вчинених ним кримінальних правопорушень, дає підстави припускати, що ОСОБА_4 , використовуючи такі зв`язки та невстановлених на даний час осіб, може вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що Ураховуючи те, що зазначені вище кримінальні правопорушення вчинялися ОСОБА_4 з корисливих мотивів, метою якого було прохання, одержання неправомірної вигоди, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, або обрання більш м`якого ніж тримання під вартою, може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, а також можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно свідків у кримінальному провадженні з метою впливу на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред`явленої йому у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік , стан його здоров`я, норми ч. 7 ст. 176 КПК України, тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Щодо необґрунтованості підозри, про що зазначено захисником, слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність підозрюваного до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Інші доводи захисника не впливають на висновки суду, враховуючи вищенаведені положення, щодо причетності підозрюваного до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та наявності вказаних вище ризиків.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, враховуючи обставини справи, кількість епізодів інкримінованої підозрюваному злочинної діяльності,слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження. Відомостей про протилежне прокурором не надано.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193- 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 42026052110000010 від 19 лютого 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 червня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання 22 квітня 2026 року 16 години 48 хвилин.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 20 червня 2026 року.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Одночасно ОСОБА_4 визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA928201720355289002015001205.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи (несення військової служби);

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: ОСОБА_1