Рішення № 136046732, 27.04.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4583/25

Провадження № 2/309/1815/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представником якого є Поляков О.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» був укладений кредитний договір №533364066, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 400 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. В порушення укладених умов вказаного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання, не вносив платежі передбачені умовами договору.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора GPVW-4476, в результаті чого, відповідно до положень п.п. 1,5,7 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог п.6 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про видачу Кредиту в електронній формі, та його підписання Сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі згідно ст.5 Закону України «Про електронну комерцію».

15.10.2024 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № МВ-ТП/4.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 15.10.2024 року, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступелно право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» ТА ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір Факторингу №28/0525-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНАС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 28.05.2025 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

З 16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та «ФК «ЕЙС» УКЛАДЕНО Договір факторингу №16/07/25-Е відповідно до умов якого «ФК «ЕЙС» відсутплено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором

Відповідно до Реєстру Боржників № 1 від 16.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 42 579,00 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 1 від 16.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 16.07.2025 за Договором факторингу 3.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 42 579,00 грн, яка складається з: 11 400,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 25 479,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 5 700,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період дата переходу права вимоги 16.07.2025 - 01.11.2025

Посилаючись на викладене просить суд стягнути відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 42 579,00 гривень та судові витрати.

Ухвалою суду від 29.12.2025 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів. Проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. До суду від відповідача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 11.08.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 533364066 від 11.08.2024 р., відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 400 гривень.

Згідно платіжної інструкції переказ коштів для зарахування здійснювався на платіжну картку № 4441-11XX-XXXX-9551 відповідно до договору № 533364066 від 11.08.2024 з ОСОБА_1 .

Між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/4 від 15.10.2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало (відступило) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату (ціна продажу) належне ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників від 15 жовтня 2026 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 15.10.2024 року Договору факторингу № 533364066 від 11.08.2024 року, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 11.08.2024 року за № 533364066.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» ТА ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір Факторингу №28/0525-01.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 28.05.2025 року «ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 11.08.2024 року за №533364066 в сумі 42 579,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 400 гривень; заборгованість за відсотками 25 479,00 гривень; заборгованість за комісією 345 грн.; заборгованість за пенею 5 700,00 грн у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Згідно платіжної інструкції від 02.06.2025 року за №749 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» сплатило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 5 477 979, 40 гривень за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу від 28/0525-01 від 28.05.2025 року та реєстру від 28.05.2025 р.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №16/07/25-Е відповідно до умов якого «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Згідно Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №16/07/25-Е від 16 липня 2025 року, вбачається, що відповідно до п.3.2. Договору ціна продажу складає 5 474 150, 63 гр.

04.11.2025 року стороною позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу за № 25771068246 про погашення кредитної заборгованості.

Згідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до умов кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування кредитом.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позичальника від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено уст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення умов договору про надання споживчого кредиту від 11.08.2024 року за № 533364066 відповідач ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов`язань, не погашає кредит та щомісячну сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів, інших сум і його заборгованість перед позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» становить 42 579,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 400, 00 гривень; заборгованість за відсотками 25 479, 00 гривень; заборгованість за пенею 5 700, 00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог позов слід задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 42 579,00 гривень за кредитним договором від 11.08.2024 року за № 533364066.

Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката судом встановлено наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акт №1092 наданих послуг від 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, додаткова угода №25771068246 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, довіреність, ордер на надання правничої допомоги.

Вартість правничої допомоги, згідно акту наданих послуг від 25.11.2025 року, становить 7000,00 гривень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на виконання роботи адвокатом у відповідності до опису робіт (наданих послуг), суд доходить до висновку щодо задоволення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЕЙС» суми у розмірі 7 000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Судові витрати в частині сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. у зв`язку із задоволенням позову слід стягнути відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.514, 516-517, 526, 530, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місцезнаходження м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кб.13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором від 11.08.2024 року у розмірі 42 579 (сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місцезнаходження м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кб.13, ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.