Ухвала суду № 136043491, 28.04.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

28 квітня 2026 року Справа № 903/609/25 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від стягувача: Гронь М.А. ордер серія ВІ №1336329 від 21.04.2026

від боржника: Корольчук А.В. - керівник

від ВДВС: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про відстрочення виконання рішення по справі №903/609/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про стягнення 997357,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ сформував в системі Електронний суд позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про стягнення 997357,58 грн, в т.ч.: 600746,27 грн основний борг, 329981,41 грн інфляційні втрати та 66629,90 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №23/07/2021-ЛПГ/КАРАТ від 23.07.2021.

Рішенням суду від 16.09.2025 позов задоволено та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр якості продукції «Карат» (вул. Дубнівська, 15, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 43776086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ «ЛАБ» (вул. Шосейна,1Г, селище Надіївка, Солонянський р-н, Дніпропетровська обл, 52405, код ЄДРПОУ 42590923) 997357,58 грн (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч триста п`ятдесят сім гривень 58 коп.) заборгованості, в т.ч.: 600746,27 грн основний борг, 329981,41 грн інфляційні втрати, 66629,90 грн 3% річних, а також 11968,30 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень30 коп.) витрат по сплаті судового збору.

02.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат сформував в системі «Електронний суд» заяву про відстрочення виконання рішення по справі №903/609/25, в якій просить суд:

1.Відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 16 вересня 2025 року у справі № 903/609/25 (03/903/609/25) про стягнення з ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» на користь ТОВ «ЛПГ ЛАБ» грошових коштів у сумі 997 357,58 грн. до винесення рішення по справі за позовом ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (як позивача) до ОСОБА_1 та інших осіб про визнання недійсними правочинів (довіреностей, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки, рішення єдиного учасника), скасування державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) та відновлення корпоративного контролю над ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923).

2. Зобов`язати приватного виконавця Пирога С.С. винести Постанову про відстрочення виконавчого провадження №79705728 та направити дану Постанову сторонам виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 07.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про відстрочення виконання рішення по справі №903/609/25 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 28.04.2026 о 11:15 год. Запропоновано стягувачу в строк до 14.04.2026 обґрунтовані пояснення (заперечення) щодо заяви та докази в їх обґрунтування. У разі наявності заперечень на подані пояснення стягувача, боржнику у строк протягом 2-х днів з моменту отримання даних заперечень подати до суду письмові пояснення із обґрунтуванням заперечень.

13.04.2026 представник стягувача сформував в системі Електронний суд письмові пояснення (заперечення) щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду, в яких просить суд відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр якості продукції «КАРАТ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 у справі № 903/609/25, оскільки подана боржником заява не містить належно доведених обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; посилання боржника на справу № 911/3655/25 є юридично безпідставним, оскільки там розглядається корпоративний, а не майновий спір; боржник використовує заяву про відстрочення як спосіб повторного перегляду спору по суті; аргумент про неможливість виплати заробітної плати та сплати податків через арешт рахунків прямо спростовується законом; посилання на кримінальне провадження не є належною підставою для відстрочення виконання рішення; посилання боржника на критичні негативні наслідки є голослівними і не підтверджені доказами; заявлена боржником відстрочка сформульована неналежним чином і суперечить частині 5 статті 331 ГПК України; судове рішення є обов`язковим до виконання, а заява боржника фактично спрямована на ухилення від його виконання.

Боржник (заявник) отримав письмові пояснення (заперечення) стягувача 13.04.2026, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету.

Отже, строк для надання боржнику до суду заперечень на подані пояснення стягувача до 15.04.2026.

23.04.2026 представник боржника сформував в системі «Електронний суд» заперечення на письмові пояснення (заперечення) ТОА «ЛПГ ЛАБ».

Згідно п.2 ст.170ГПК України, Письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема, але не виключно подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки

Заперечення боржника на подані пояснення стягувача подані з пропуском строку, який визначений ухвалою суду. Клопотання про поновлення процесуального строку боржником не заявлено, а тому заперечення боржника на подані пояснення стягувача суд залишає без розгляду.

Представник заявника (боржника) в судовому засіданні просив суд заяву задовольнити.

Представник стягувача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в задоволенні заяви просив відмовити з підстав викладених у запереченнях.

Заслухавши представника боржника та стягувача, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 16.09.2025 позов задоволено та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр якості продукції «Карат» (вул. Дубнівська, 15, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 43776086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ «ЛАБ» (вул. Шосейна,1Г, селище Надіївка, Солонянський р-н, Дніпропетровська обл, 52405, код ЄДРПОУ 42590923) 997357,58 грн (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч триста п`ятдесят сім гривень 58 коп.) заборгованості, в т.ч.: 600746,27 грн основний борг, 329981,41 грн інфляційні втрати, 66629,90 грн 3% річних, а також 11968,30 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень30 коп.) витрат по сплаті судового збору.

27.11.2025 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі №903/609/25 видано наказ на примусове виконання рішення №1.

01.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження №79705728 з примусового виконання рішення Господарського суду Волинської області по справі № 903/609/25.

Як слідує з доводів заявника, боржник на даний час об`єктивно не має може виконати рішення суду у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють його виконання, а саме: Господарським судом Київської області відкрито провадження по справі №911/3655/25 та направлено на розгляд до Господарського суду Волинської області дану справу за позовом ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (як позивача) до ОСОБА_1 та інших осіб про визнання недійсними правочинів (довіреностей, договору купівлі продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки, рішення єдиного учасника), скасування державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) та відновлення корпоративного контролю над ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923). Предметом цієї справи є повернення 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) до ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086), предметом справи, що перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, є позов ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» про:

- визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923), акта приймання-передачі, рішення єдиного учасника;

- скасування державної реєстрації від 30.04.2025 (реєстраційні номери 1002031070011031763 та 1002031070012031763);

- витребування 100 % частки ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) назад до ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» та відновлення корпоративного контролю.

Вважає, що результат розгляду вказаної справи має безпосередній вплив на правову природу спірних правовідносин у даній справі та наявність чи відсутність заборгованості, що підлягає стягненню.

У разі задоволення позову та відновлення корпоративного контролю, сторони фактично перебуватимуть у відносинах єдиного корпоративного управління, що ставить під сумнів сам факт існування грошового зобов`язання та економічну обґрунтованість його стягнення.

Таким чином, виконання рішення суду до вирішення зазначеної справи є передчасним та може призвести до стягнення коштів за відсутності належних правових підстав.

Також, примусове виконання рішення на даний час вже призвело до блокування рахунків ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ», що унеможливлює здійснення господарської діяльності, виплату заробітної плати працівникам та виконання податкових зобов`язань.

За таких обставин виконання рішення суду є не лише ускладненим, а фактично неможливим без завдання істотної та непоправної шкоди Заявнику.

Доводить, що оскаржуване у справі № 903/609/25 рішення ґрунтується виключно на первинних документах (договорі поставки № 23/07/2021-ЛПГ/КАРАТ від 23.07.2021, видаткових накладних, актах звірки тощо), підписаних колишнім директором ОСОБА_2 та заступником директора ОСОБА_3 , дії яких щодо відчуження корпоративних прав ТОВ «ЛПГ ЛАБ» є предметом судового розгляду у пов`язаній корпоративній справі та кримінального провадження № 12025035580000475 від 24.06.2025.

За таких обставин достовірність та належність вказаних документів як доказів у справі є спірною та безпосередньо залежить від результатів розгляду зазначених проваджень.

Доводить, що вимога про стягнення 997357,58 грн виникла штучно лише після незаконного вибуття корпоративних прав з володіння ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) і використовується новим незаконним власником ( ОСОБА_1 ) виключно як інструмент тиску та доведення ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) до стану неплатоспроможності з метою остаточного прикриття слідів рейдерського захоплення.

Ознаки фіктивності та заінтересованості правочину від 23.07.2021 на момент укладення договору поставки № 23/07/2021-ЛПГ/КАРАТ:

-ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) володіло 100 % статутного капіталу ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923);

-кінцевим бенефіціарним власником обох компаній був ОСОБА_4 ;

-директори обох товариств ( ОСОБА_2 у ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» та ОСОБА_5 у ТОВ «ЛПГ ЛАБ») діяли в межах єдиного центру контролю та прийняття рішень.

За таких обставин договір не мав реального економічного сенсу, не відповідав принципу автономії волі сторін і містив явні ознаки заінтересованості. Стягнення за таким договором можливе лише за умови, що ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) набуло незалежний статус після незаконного відчуження частки. Відновлення корпоративного контролю автоматично робить таке стягнення безпідставним.

Виконання рішення до вирішення питання про відновлення корпоративного контролю може призвести до непоправної шкоди, оскільки борг, стягнутий за оскаржуваним рішенням, пов`язаний з операціями між пов`язаними особами, а обладнання, що є предметом спору, до сьогодні знаходиться у користуванні ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) і не є волевиявленням чинного власника ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086).

Вважає, що дії ОСОБА_2 , які стали підставою для виникнення спірного боргу (укладення договору поставки № 23/07/2021-ЛПГ/КАРАТ від 23.07.2021 та підписання пов`язаних документів), перевіряються в рамках кримінального провадження, а саме 24 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12025035580000475 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів).

Предметом кримінального провадження є дії колишнього директора ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) ОСОБА_2 , яка:

-видала безповноважну довіреність № 145 від 28.02.2025 на відчуження 100 % корпоративних прав ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923);

-вчинила незаконне відчуження корпоративних прав ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) на користь ОСОБА_1 ;

-створила штучну кредиторську заборгованість ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) перед ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) шляхом укладення та підписання від імені ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) договору поставки №23/07/2021-ЛПГ/КАРАТ від 23.07.2021 та всіх первинних документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі, актів звірок тощо), які стали єдиною підставою для стягнення 997 357,58 грн. за оскаржуваним рішенням.

Вважає, що первинні документи, на підставі яких стягується борг, містять завідомо неправдиві відомості про факт поставки, що є прямим предметом кримінального провадження.

Передчасність та потенційна незаконність виконання рішення, яке ґрунтується виключно на документах, легітимність та достовірність яких є предметом кримінального розслідування за фактом їх підроблення, призведе до стягнення неіснуючого боргу та остаточного знищення ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) як суб`єкта господарювання. У разі встановлення слідством факту підроблення документів або змови ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягнуті кошти доведеться повертати в порядку регресу або відшкодування шкоди, завданої злочином, що створить додаткове навантаження на бюджет та ускладнить відновлення справедливості.

З урахуванням наведеного, виконання оскаржуваного рішення до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025035580000475 та до набрання законної сили рішенням у корпоративній справі у Господарському суді Київської області є явно передчасним, створює ризик непоправної шкоди та суперечить принципу верховенства права.

Доводить, що 25 квітня 2025 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки (посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6 ) придбала 100 % статутного капіталу ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) вартістю частки 200 000 грн. Через кілька місяців після незаконного придбання частки за 200 000 грн. новий «власник» ( ОСОБА_1 , яка діє через підконтрольне їй ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923)) через суд стягує з ТОВ «Цент якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) 997 357,58 грн. (тобто майже 1 млн грн.) нібито за договором поставки 2021 року, підписаним тією самою ОСОБА_2 .

Таким чином, вважає, що сума стягнення у п`ять разів перевищує суму, за яку було незаконно відчужено 100% частки ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923). Ця економічна невідповідність є прямим доказом заздалегідь спланованих спільних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

-спочатку корпоративні права ТОВ «ЛПГ ЛАБ» (код ЄДРПОУ 42590923) виводяться з під контролю законного власника за мінімальну ціну 200 000 грн.;

-одразу після цього створюється та «оживляється» штучна заборгованість 2021 року на суму майже 1 млн грн. з метою остаточного знищення ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) як материнської компанії та приховування слідів рейдерського захоплення.

Виконання рішення про стягнення 997357,58 грн до встановлення факту змови та повернення корпоративних прав фактично завершить сплановану злочинну схему, після чого навіть скасування судових рішень не дозволить відновити статус кво. виводяться з-під контролю законного власника за мінімальну ціну 200 000 грн.; одразу після цього створюється та «оживляється» штучна заборгованість 2021 року на суму майже 1 млн грн. з метою остаточного знищення ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) як материнської компанії та приховування слідів рейдерського захоплення.

Виконання рішення про стягнення 997 357,58 грн. до встановлення факту змови та повернення корпоративних прав фактично завершить сплановану злочинну схему, після чого навіть скасування судових рішень не дозволить відновити статус.

Вказує, що 01.12.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №79705728 та накладено арешт на всі розрахункові рахунки ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 43776086) в усіх банківських установах України. Станом на 02.12.2025:

-усі платежі заблоковано;

-підприємство не має можливості сплатити заробітну плату дев`яти найманим працівникам за листопад 2025 року (нарахована сума 104036,25 грн.);

-неможливо сплатити поточні податки (ПДФО -18726,53 грн., ЄСВ 22887,98 грн., військовий збір 5201,81 грн.) за листопад 2025 року;

-заблоковано розрахунки з постачальниками електроенергії, газу, оренди приміщень, та інших комунальних послуг;

-призупинено виконання всіх поточних господарських договорів.

Продовження виконання рішення протягом навіть кількох тижнів неминуче призведе до: масових трудових спорів та позовів працівників про стягнення заробітної плати, нарахування штрафних санкцій податковими органами, відключення електроенергії та інших комунальних послуг, повної зупинки господарської діяльності підприємства, фактичного початку процедури банкрутства.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Згідно ст.331 ГПК України, За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

При розгляді заяв щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання розстрочення або відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, наявність вказаних обставини не підтверджується відповідачем жодними доказами.

З доводів боржника вбачається, що у справі №911/3655/25 предметом розгляду є визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки, рішення єдиного учасника, скасування державної реєстрації та відновлення корпоративного контролю над ТОВ «ЛПГ ЛАБ».

Разом з цим, у даній справі №903/609/25 уже вирішено майновий спір про стягнення конкретної грошової заборгованості за договором поставки.

Твердження боржника про те, що результат розгляду корпоративної справи нібито має безпосередній вплив на правову природу спірних правовідносин і ставить під сумнів сам факт існування грошового зобов`язання, є необґрунтованим.

Частина 3 статті 96 ЦК України закріплює принцип самостійної відповідальності юридичної особи: учасник (засновник) не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа за зобов`язаннями її учасника, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.

Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 у справі № 904/2587/19 прямо розмежував корпоративний та майновий спори, зазначивши, що в межах тієї справи суд розглядав саме корпоративний спір і не вирішував майновий спір. Отже, сама по собі наявність корпоративного спору не може нівелювати або ставити під сумнів уже встановлене судом майнове зобов`язання.

Таким чином, задоволення позову у справі № 911/3655/25 не припиняє і не змінює обов`язку боржника виконати рішення у справі № 903/609/25.

Щодо арешту усіх рахунків (в т.ч.: виплат заробітної плати працівникам, сплату ПДФО, ЄСВ, військового збору та інші обов`язкові платежі), судом враховано наступне.

Чинне законодавство прямо передбачає можливість здійснення таких виплат навіть за наявності арешту рахунків.

Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» на період дії воєнного стану юридичні особи боржники мають право здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, сам по собі арешт рахунків: не означає юридичної неможливості виплачувати заробітну плату в межах, визначених законом; не означає юридичної неможливості сплачувати податки, збори та ЄСВ.

Сам факт існування кримінального провадження не означає встановлення факту підроблення документів, недійсності правочинів чи відсутності боргу.

До набрання законної сили відповідним вироком суду або іншим процесуальним актом, якому закон надає преюдиційне значення, ці обставини не можуть вважатися встановленими. Боржник не надав жодного судового рішення, яким би було встановлено підроблення документів чи відсутність господарської операції.

Отже, посилання на кримінальне провадження не є підставою для відстрочення виконання рішення

Заявлена боржником відстрочка сформульована неналежним чином і суперечить частині 5 статті 331 ГПК України, оскільки боржник просить відстрочити виконання рішення до винесення рішення у справі №911/3655/25.

Така вимога є неналежною, оскільки: не містить конкретної календарної дати; поставлена у залежність від невизначеної майбутньої події; потенційно може вийти за межі максимального строку, прямо встановленого частиною 5 статті 331 ГПК України.

Частина 5 статті 331 ГПК України прямо передбачає, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Рішення у справі № 903/609/25 ухвалене 16.09.2025, а отже будь-яка відстрочка не може виходити за межі одного року з цієї дати.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 06.06.2025 у справі № 917/141/24 наголосила, що відстрочення чи розстрочення виконання рішення впливає лише на строки виконання, але не змінює змісту самого рішення. Отже, прохання боржника про відстрочення до невизначеної події в іншій справі не відповідає вимогам процесуального закону.

Крім того, суд погоджується з стягувачем, що боржником не надано жодних доказів, що свідчили б про неможливість виконання рішення суду.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд враховує, що здійснюючи діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на ці умови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про відстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України, 3акону України "Про виконавче провадження", ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів стягувача та ступеня вини боржника у виникненні спору відстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про відстрочення виконання рішення по справі №903/609/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про стягнення 997357,58 грн, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256 ГПК України, п. 17.5 Перехідних положень Кодексу .

Повна хвала суду підписана 28.04.2026.

Суддя І. О. Гарбар