Рішення № 136042067, 24.04.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/142/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення «Джерело», Комунального підприємства «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення суми переплати за послуги

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення «Джерело» про захист прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2012 року №2619 належить квартира АДРЕСА_1 . У 2009 році згідно розробленої технічної документації та рішення Краснокутської селищної ради квартира підключена до системи водопостачання КП з водопостачання та водовідведення «Джерело». Обсяг спожитих у квартирі послуг визначався за показаннями засобу вимірювальної техніки, а саме лічильника Бетар СГВ-15 2009 року випуску.

Позивач отримувала послуги з водопостачання та вчасно сплачувала за них. 28 січня 2025 року представники КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» без попередження та повідомлення відрізали подачу холодної води у квартиру, чим порушили вимоги Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Припинення або обмеження надання послуги з водопостачання не може здійснюватися без попередження споживача та у спосіб, що може привести до погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання.

Вказала, що в квартирі позивача проживає внутрішньо переміщена особа, яка і повідомила факт зникнення води у квартирі. Одночасно нею були помічені люди, що виконували роботи в технічному колодязі, який знаходиться через дорогу від квартири.

З розмови з представником підприємства позивач дізналася, що директором ОСОБА_2 була дана вказівка на відключення шляхом відрізання водопостачання до квартири ОСОБА_1 . Жодного документа про виконані роботи в колодязі їй не передали. Зазначила, що жодного зауваження, попередження, припису про відключення їй не надходило, боргу перед надавачем послуги не було, позивач користувалася послугою та вчасно за неї сплачувала.

29 січня 2025 року в абонентському відділі підприємства ОСОБА_1 повідомили, що причиною відключення квартири від водопостачання стало відсутність укладеного договору. Акту відключення позивачу не надали, оскільки він ще не був складений. Позивачу повідомили, що для швидкого повернення води треба оплатити 4200 грн за підключення, купити новий лічильник та інші матеріали, підписати договір.

ОСОБА_1 оплатила всі квитанції, купила новий лічильник, та при виконанні всіх поставлених умов, водопостачання було підключено ввечері 30 січня 2025 року. Як виявилось, попередній лічильник не був внесений до договору, який був складений 29 січня 2025 року.

Зазначила, що навесні 2024 року представниками КП «Джерело» було перевірено саме наявність у абонента ОСОБА_1 такого вузла обліку і наявність пломб на ньому та складено акт цієї перевірки. Жодного припису не було надано.

29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім`я директора КП «Джерело» про розпломбування лічильника холодної води у квартирі у зв`язку з повіркою в Центрі Метрології. Позивач не отримала письмового пояснення, чому перестали діяти попередні технічні умови, яким саме документом вони скасовані чи на якій підставі повинно бути придбано ще один пакет документів. Вказала, що підписати всі папери позивача вимусили, бо повернення послуг обіцяли не надати. Акт відключення від мережі водопостачання від 28 січня 2025 року та акт підключення були складені за вимогою та в присутності позивача лише 31 січня 2025 року.

Окрім того вказала, що в період воєнного стану забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню в разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до п.5.2 правил вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, що раніше і було виконано відповідачем у 2009 році.

Позивач, мотивуючи свою незгоду з розробленим проектом по встановленню лічильника води у технічному колодязі по другу сторону вул. Миру вказує на те, що у такому випадку вона не зможе забезпечити виконання п.5.13 Правил, а саме забезпечити захист приміщення, де розташований вузол обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод, не допускати доступу сторонніх осіб, забезпечити схоронність пломб. Вказала, що оскільки споживач несе відповідальність за наявність пломб на приладі обліку води, тому має право на встановлення лічильника на території квартири. З другого боку споживач не може забезпечити контроль від несанкційного доступу будь-яких осіб до технічного колодязя, що знаходиться за дорогою.

Відповідно до п. 28 укладеного договору від 29 січня 2025 року у п.п.9 зазначено надавати виконавцеві показання вузлів обліку холодної та гарячої води в порядку та строки, зазначені договором. Однак, позивач зазначила, що знімати показники лічильника води в колодязі вона не має можливості через групу інвалідності та вади здоров`я.

Вказала, що не писала заяву на опломбування вузла комерційного обліку MLF smart, що знаходиться в оглядовому колодязі, бо не збирається ним користуватись. Вирішила, що їй зручніше буде передавати покази лічильника з вузла обліку, встановленого раніше відповідачем в квартирі і немає жодного припису по неможливості ним користуватись.

Зазначила, що всі роботи проводились відповідачем без присутності позивача.

Відповідач, в свою чергу, не пояснив неможливість встановлення вузла обліку в квартирі позивача чи її законодавчу заборону, тому вважає, що у відношенні позивача відповідач порушив права споживача, які полягають в наступному: незаконне відрізання 28.01.2025 від системи водопостачання; відключення без попередження; примушення до замовлення повторних технічних умов; примушення до повторної оплати підключення; примушення до придбання нового лічильника; упереджене відношення до відповідача, як до людини; неможливість отримання жодного пояснення чи відповіді на питання; проведення усіх робіт за відсутністю позивача та без повідомлення чи попередження; відмова у внесенні даних про лічильник холодної води, встановленого відповідачем в квартирі, в Договір; невчасне складання актів проведених робіт та не присвоєння їм вхідного номеру.

Також позивач вважає, що вона понесла матеріальні збитки, які її вимусили зробити, а саме: оплата квитанції за підключення в розмірі 4200 грн, придбання колодязного лічильника води та матеріалів до нього на суму 2220 грн. Разом з цим вважає, що незаконне відключення води від водопостачання квартири завдало їй чималої моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн, в обґрунтування чого вказала, що 28 січня 2025 року для того, щоб вирішити питання з відновлення водопостачання до квартири вона вимушена була оформити відпустку на 1 день без збереження заробітної плати. Свій бюджет довелося спрямувати на оплату за відновлення водопостачання, хоча відключення було незаконне. Все це спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивачка почала до всього нервово відноситися. Вважає, що своїми діями відповідач завдав значної моральної школи, яка полягає у зниженні та нестійкому настрої, нервозності, дратівливості, порушенню сну, побоюванні про майбутній стан здоров`я.

Тому, з урахуванням вказаного, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відключення шляхом відрізання від системи водопостачання 28 січня 2025 року квартиру АДРЕСА_2 ; визнати, що подальше укладання договору КП «Джерело» з власником квартири АДРЕСА_2 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не потребує повторного розроблення технічних умов на підключення до системи центрального водопостачання та водовідведення; зобов`язати відповідача опломбувати за кошти позивача засіб обліку холодної води в квартирі АДРЕСА_2 та внести його дані для передачі показників лічильника в Договір; зобов`язати відповідача демонтувати засіб вузла комерційного обліку MLF smart в колодязі та повернути позивачу; стягнути з Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення «Джерело» на користь ОСОБА_1 6420 грн відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення «Джерело» на користь ОСОБА_1 5000 грн відшкодування моральної шкоди.

05 березня 2025 року представником відповідача КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» подано відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 про захист прав споживача, стягнення моральної та матеріальної шкоди, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, в обґрунтування чого вказав, що у 2024 році уповноваженим особам КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» стало відомо, що померла ОСОБА_3 , яка була споживачем послуг з водопостачання та водовідведення та власницею квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , однак заперечувала факт прийняття спадщини після смерті матері, повідомляла, що вона не є власницею квартирипо АДРЕСА_4 та не користується послугами з водопостачання та водовідведення, які надає КП з водопостачання та водовідведення «Джерело».

13 березня 2024рокупредставниками КП з водопопачаннятаводовідведення «Джерело» складено акт обстеження домоволодіння по АДРЕСА_3 .

В ході обстеження встановлено, що власницею та абонентом обліковується померла ОСОБА_4 , донькою якої є ОСОБА_1 , яка не надала правовстановлюючі документи на квартиру. Також під час огляду мережі водопостачання у квартирі виявлено встановлений прилад обліку холодної води марки СГВ-15 «Бетар» зав. №13383364, 2009 poку випуску, який підлягає заміні у зв`язку із закінченням терміну гарантійної експлуатаціїта відсутністюактів періодичноїповірки. Від підписання акту ОСОБА_1 відмовилась, мотивуючи відмову тим, що вона не є власницею.

Листом від 06.06.2024 року ОСОБА_1 було запропоновано укласти договір на надання послуг централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_1 було надано два примірника проекту договору на послуги централізованого водопостачання, які вона отримала у КП «Джерело».

Листом від 24 червня 2024 року ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється укладати 6удъ-якi договори з КПз водопостачання та водовідведення «Джерело», доки не отримає правовстановлюючідокументипідприємстваталіцензії на здійснення цього виду діяльності.

Листом від 04.07.2024 ОСОБА_1 направлено письмове роз`яснення про необхідність укладення Договору про надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення, а також надано завірені копії виписки з ЄДРПОУ, копію ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, копію рішення селищної ради про визначення виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, ОСОБА_1 не повідомила про факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , відмовилася надавати правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна квартиру, а також письмово повідомила про відмову укладати Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Представник відповідача зазначив, що відмова споживача від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

ОСОБА_1 самовільно приєдналася до системи централізованого водопостачання, оскільки відмовилася укласти Договір з КП «Джерело».

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомила про зміну власника квартири, відмовилася укладати Договір, 28 січня 2025 року було прийнято рішення про припинення надання послуг з водопостачання та здійснено відключення квартири від мережі водопостачання, про що складено відповідний акт про відключення від 28.01.2025 року. Таким чином, підставою припинення водопостачання квартири було самовільне приєднання ОСОБА_1 до центральної мережі з водопостачання, а саме припинення було проведено згідно чинного законодавства, а тому позивач необґрунтовано стверджує що рішення про припинення надання послуг є протиправним. Зазначив, що ОСОБА_1 письмово повідомила про небажання укладати договір з водопостачання.

28 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» із заявою про приєднання її до мережі централізованого водопостачання, надавши до заяви правовстановлюючі документи на квартиру.

29 січня 2025 року були розроблені та затверджені технічні умови на приєднання до мережі, умови відведення та укладено з позивачкою Договір про надання послуг з централізованого водовідведення та водопостачання. В той же день уповноважені особи підприємства здійснили підключення об`єкту до центральної мережі водопостачання та водовідведення. Твердження позивачки про те, що її примусили укласти договір, оплатити надані послуги, не відповідає дійсності, оскільки волевиявлення позивачки було вільним та спрямованим саме на отримання послуг з водопостачання та водовідведення. Окремо звертає увагу суду, що згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 стверджує, що вона бажає користуватися послугами з водопостачання та водовідведення, що свідчить про безпідставність твердження, що її примусили укласти договір, а оплата наданих послуг та підписання технічних умов, умов водовідведення, схеми підключення до центральної системи є обов`язковими умовами, які передують укладенню Договору.

Вказав, що точка приєднання квартири до централізованої мережі знаходиться у найближчому розподільчому колодязі, що розміщений на центральному водогоні по вул. Миру біля будівлі №91, відповідно комерційний вузол обліку було встановлено в колодязі, найближчому до точки приєднання до зовнішніх інженерних мереж централізованого водопостачання. ОСОБА_1 не висувала жодних заперечень та погодилась з тим, що комерційний вузол зв`язку буде встановлений в колодязі, що підтверджується її особистим підписом на Технічних умовах. Межу майнової належності ОСОБА_1 узгодила власним підписом на Акті розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Щодо позовних вимог про стягнення нанесених матеріальних збитків та моральної шкоди представник відповідача вказав, що уповноважені особи КП «Джерело» діяли у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, а припинення водопостачання є наслідком зловживань ОСОБА_1 , яка надавала неправдиві відомості про те, що вона не є власницею квартири та відмовилася укладати договір про надання послуг з водопостачання.

Таким чином, представник відповідача заперечує та вважає необгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 6420 грн матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди.

На підставі вказаного, просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також зазначив, що відповідачем КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» були понесені витрати на професійну правову допомогу. Попередній та орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу становить 12000 грн. Докази, що підтверджують витрати, будуть подані до закінчення розгляду справи по суті.

10 березня 2025 року позивачем ОСОБА_1 подані доповнення до позовної заяви про захист прав споживача, згідно яких ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, в обґрунтування чого зазначила, що в середині лютого 2025 року нею було отримано рахунок (квитанцію) за водопостачання та водовідведення за січень 2025 року, з якого стало відомо про суму переплати нею, як споживачем послуги, за адресою: АДРЕСА_5 , а саме 153 гривні. Позивач має намір повернути переплачені кошти. Тому просить стягнути з Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення «Джерело» на її користь 153 грн суму переплати за послуги.

Також ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій просить задовольнити її позов у повному обсязі.

21 березня 2025 року від представника відповідача адвоката Святець О.М. надійшли заперечення на доповнення до позовної заяви ОСОБА_1 , в яких просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» про захист прав споживача, стягнення матеріальної та моральної шкоди, вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів; задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків; закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04 липня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 повернуто на стадію підготовчого засідання за клопотанням позивачки. Залучено до участі у цивільній справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області. Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для подання доказів та долучено до матеріалів цивільної справи копію ліцензії серії АБ № 119710, виданої КП з водопостачання та водовідведення «Джерело», копію рішення виконавчого комітету Краснокутської селищної ради №176 від 18.06.2009, копію заяви ОСОБА_3 на підключення до центральної мережі водопостачання та копію технічних умов на підключення. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку та витребування письмових доказів від 19 травня 2025 року, 09 червня 2025 року задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку на витребування доказів. Зобов`язано КП «Джерело» надати до суду та долучити до матеріалів цивільної справи №627/142/25 ліцензію на здійснення господарської діяльності КП «Джерело» саме на території Краснокутської громади або витяг з ліцензійного реєстру. Задоволено клопотання позивача про поновлення строку та виклик свідка ОСОБА_5

08.09.2025 від Комунального підприємства «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій представник відповідача вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що нею пред`явлені матеріальні та нематеріальні позовні вимоги до КП «Джерело» у зв`язку з порушенням (на переконання позивачки) її прав, як споживача комунальних послуг. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 нібито користувалась послугами з водовідведення та її незаконно було відключено від централізованої системи водовідведення. В той же час, КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області не є правонаступником прав та обов`язків КП «Джерело», також між КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та позивачкою ОСОБА_1 не існувало жодних взаємних прав та обов`язків чи інших договірних відносин на час виникнення спірних правовідносин, а тому КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області є неналежним відповідачем у даній справі, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Той факт, що рішенням LII сесії VIII скликання Краснокутської селищної ради від 12.02.2025 року припинено право господарського відання КП «Джерело» та передано на праві господарського відання КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, не може свідчити про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , чи про правонаступництво вказаних юридичних осіб. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, як до неналежного відповідача, тому у задоволенні заявлених позивачем вимог просить відмовити у повному обсязі. Також представник відповідача зазначив, що КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району були понесені витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги. Попередній та орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу становить 5000 грн. Докази, що підтверджують витрати на правову допомогу, будуть подані до закінчення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року клопотання представника співвідповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Поновлено співвідповідачу - КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області процесуальний строк для подання відзиву. Прийнято та долучено до матеріалів цивільної справи №627/142/25 відзив Комунального підприємства «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області на позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала аналогічні пояснення, що зазначені у позовній заяві та поданих до суду заявах, та прохала їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача Векленко В.І. в режимі відеоконференцзв`язку позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та прохав їх задовольнити.

Представник відповідачів адвокат Святець О.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , надав аналогічні пояснення, викладені у відзивах та запереченнях на позов, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працював на посаді техніка з експлуатації обладнання та споруд водопостачання і водовідведення в КП «Джерело». ОСОБА_1 не передавала показники води, і вони час від часу перевіряли показники лічильника таких абонентів. Одного разу ОСОБА_1 допустила контролерів до квартири АДРЕСА_2 . Оглянувши лічильник, виявили, що він 12 років не проходив повірку, а треба один раз на 4 роки. Оскільки термін експлуатації становить 12 років, тому необхідно провести його повірку і якщо він робочий, можна користуватися далі. Був складений акт, в якому вказали, що лічильник потребує повірки. ОСОБА_1 підписувати акт відмовилася, сказала, що квартира її мами, договір на водопостачання був заключений з її мамою і жодного відношення до неї вона не має. Доповівши керівництву, була дана вказівка про відключення точки, оскільки ОСОБА_1 не має документів на право власності на квартиру.

Пояснив, що вони поїхали, знайшли точку підключення на водогоні і відключили, але це було не відразу, а після певних переговорів з ОСОБА_1 . Потім керівництво домовилося із ОСОБА_1 , що, як вона оформить спадщину, купить новий лічильник і буде новим абонентом замість матері. Коли відключили воду, ОСОБА_1 принесла новий лічильник і документи на спадщину. Директор вказав, щоб працівники установили лічильник, опломбували його і склали акт про його встановлення і опломбування, та наступного дня ОСОБА_1 підписала його в КП «Джерело».

Зазначив, що відповідно до Правил користування питною водою та технічних норм у приватних домоволодіннях встановлюють лічильник на точці. Також додав, що ОСОБА_1 не допускає для перевірки на свої інші квартири контролерів та завжди знаходить якісь причини. На запитання судді вказав, що працював на посаді з 19 жовтня 2022 року по 01 березня 2025 року. Перевірку лічильника проводив з контролерами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На акті від 13.03.2024 року стоїть його підпис і на другому акті від 13.03.2024 також, який складено вже в конторі та дублює той, що склали під час обстеження домоволодіння. Зазначив, що 13 березня 2024 року була перевірка, воду не відключали, а було лише попередження. Але ОСОБА_1 не реагувала і 28 січня 2025 року їй було відключено воду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працювала у 2024 році в КП «Джерело» контролером, а з березня 2025 року перейшла працювати в КП «Добробут». За адресою АДРЕСА_3 в с-щі ОСОБА_9 у 2024 році проживали квартиранти, які користувалися водою, та повідомили, що квартира належить ОСОБА_1 . Перевіряли лічильник, після чого з`ясувалося, що договору на постачання води не було, бо договір був складений на матір ОСОБА_1 , тому її повідомили про необхідність оформити документи на квартиру. Потім ОСОБА_1 прийшла у контору, принесла документи та їй було повідомлено, що необхідно замінити лічильник у квартирі, бо закінчився термін експлуатації. Зазначила, що ОСОБА_1 , як споживач, має проблеми з оплатою. ОСОБА_1 поставили лічильник на вводі в домоволодіння, в колодязі. Позивачка оплатила за установку лічильника і за сам лічильник, надала документи, що являється власником квартири, після чого з нею уклали Договір на водопостачання. На запитання судді пояснила, що прийшли до того домоволодіння, бо бачили, що там проживають люди, користуються водою, а лічильник не обліковується. Був складений акт про закінчення терміну експлуатації лічильника, але ОСОБА_1 відмовилася його підписувати.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказала, що працює контролером. ОСОБА_1 є абонентом КП «Джерело». У березні 2024 року було обстеження домоволодіння АДРЕСА_2 , де виявили, що лічильник протермінований. Повірку проходять лічильники 1 раз на 12 років, якщо не проходять повірку, то вважається недійсним. Був складений акт про обстеження вузла обліку, але ОСОБА_1 відмовилася підписувати. Провели обстеження, бо там проживали квартиранти, які користувалися водою, але показники лічильника більше 2 років ОСОБА_1 не передавала та за воду не сплачує. Вказала, що ОСОБА_1 є недобросовісним абонентом, за воду також не сплачує і за своїм місцем проживання по АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 було повідомлено, що змінився постачальник води з КП «Джерело» на КП «Добробут», а тому запропонували переукласти договір, однак вона відмовилася. Оскільки ОСОБА_1 не сплачувала за послуги, їй відключили воду. Після чого ОСОБА_1 прийшла на підприємство та принесла документи, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 , підписала договір, купила лічильник, який працівники їй встановили на точці приєднання до магістралі. Лічильник встановили, щоб безперешкодно можна було обстежити і зняти показники на точці приєднання. На запитання судді повідомила, що ОСОБА_1 не пускала контролерів зняти показники лічильника та заборонила впускати і квартирантам. Лише, коли відключили воду, ОСОБА_1 прийшла в КП і уклала договір. Вказала, що відключили воду 28 січня 2025 року, а документи на квартиру на ОСОБА_1 були оформлені ще у 2012 році. Зазначила, що контролери можуть складати акт скорочений, але, якщо людина відмовляється від надання доступу до лічильника, то складають розширений акт. У разі, якщо людина не допускає до обліку, тоді робиться прогнозоване нарахування, а враховуючи, що ОСОБА_1 не допускала до лічильника на протязі 3-4 останніх років, то не могли навіть зробити прогнозованого нарахування, оскільки воно береться за попередній місяць.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, свідків, з`ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги позовної заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд встановив таке.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі № 2619, ОСОБА_1 належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано РКП «Краснокутське бюро технічної інвентаризації» 14 грудня 2012 року, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав за №36738730 від 14.12.2012, номер запису 2966 в книзі 27.

Відповідно до витягу з Реєстру Краснокутської територіальної громади №2025/01941201 від 10.02.2025 зареєстроване місце проживання позивача з 30.01.2020: АДРЕСА_7 . Згідно довідки ЦНАП №536 від 10.03.2025 ОСОБА_1 була зареєстрована в період з 2008 року по 2012 рік за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки від 19 квітня 2022 року №6317-7500070721 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_11 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

До 2012 року споживачем водопостачання, яке здійснювало КП з водопостачання та водовідведення «Джерело», в квартирі АДРЕСА_2 була ОСОБА_3 , мати позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Позивач ОСОБА_1 тривалий час не повідомляла КП «Джерело» про зміну власника за адресою: АДРЕСА_3 .

З пояснень свідків працівників КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» встановлено, що 13 березня 2024 року представниками підприємства, а саме техніком з експлуатації мереж і споруд ОСОБА_5 , контролерами ОСОБА_8 , ОСОБА_10 складено акт обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , згідно якого встановлено, що власницею квартири та абонентом КП «Джерело» обліковується померла гр. ОСОБА_3 , донькою якої є ОСОБА_1 . Гр. ОСОБА_1 не надала правовстановлюючі документи на квартиру. Під час огляду мережі водопостачання в квартирі виявлено встановлений прилад обліку холодної води марки СГВ-15 «Бетар», зав.№13383364 2009 року випуску, який підлягає заміні у зв`язку із закінченням терміну гарантійної експлуатації (12 років) та відсутністю актів періодичної повірки, про що складено відповідний акт та запропоновано ОСОБА_1 провести його заміну. На момент перевірки зафіксовано показники лічильника. Від підпису акту перевірки лічильника ОСОБА_1 відмовилася, мотивуючи тим, що вона не є власником. Оскільки право власності на квартиру не переоформлене після померлої ОСОБА_3 , договір на водопостачання відсутній, лічильник холодної води не відповідає вимогам технічної експлуатації, запропоновано вирішити питання припинення водопостачання в квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 тривалий час не повідомляла КП «Джерело» про зміну власника за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

У ст. 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Аналогічне правило визначене у частині четвертій статті 319 ЦК України.

Ці норми закону означають, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки.

Статтею 322 ЦК України покладено тягар утримання майна на власника та встановлено презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо, чи ні.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не повідомила про зміну власника квартири АДРЕСА_2 , відмовилася укладати договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, 28 січня 2025 року КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» було прийнято рішення про припинення надання послуги з водопостачання та здійснено відключення квартири АДРЕСА_2 від мережі водопостачання, про що складено акт від 28.01.2025.

Позивач вважає, що дії посадових осіб Комунального підприємства «Джерело» щодо відключення (шляхом відрізання) від водопостачання квартири АДРЕСА_2 в період дії воєнного стану є незаконними та безпідставними. Прийняте рішення про обмеження водопостачання позивачу, як споживачу комунальних послуг, в період дії воєнного стану суперечить законодавству України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до постанови КМУ № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до п.1-2 розділу ІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, виконавець послуги з централізованого водопостачання/ централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем. Мережі водопостачання та водовідведення споживача експлуатуються та обслуговуються споживачем. Обслуговування мереж споживача може здійснюватися виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення на умовах окремого договору.

Згідно розділу IV Правил не допускається будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). Самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається, в тому числі: приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене за відсутності технічних умов; приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене із порушенням наданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення технічних умов; користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення без укладання із виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення договору про надання таких послуг; відсутність або невідповідність нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води; зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води; недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку.

Споживачі, у яких виявлено порушення, відповідно до цього пункту підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а витрати на від`єднання/приєднання оплачуються цими споживачами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що припинення водопостачання працівниками КП «Джерело» було проведено з додержанням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, саме з підстав користування ОСОБА_1 системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення без укладання із виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення договору про надання таких послуг; невідповідність нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води; недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку, а не через не оплату чи оплату не в повному обсязі послуги згідно Постанови №206, на яку посилається позивач. При цьому, суд зазначає, що статус споживача послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка набула лише з 29.01.2025, тобто з моменту, коли ОСОБА_1 уклала Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Також, відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил №190, межею розподільчих мереж, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача відповідно до акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. У випадку відсутності контрольного колодязя у місці приєднання, межею, яку обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, є місце приєднання до мережі водопостачання та водовідведення споживача.

29 січня 2025 року згідно звернення ОСОБА_1 були розроблені та затверджені технічні умови №95 на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення від 29.01.2025 року, умови водовідведення, акт розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін та укладено Договір №874 з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між комунальним підприємством з водопостачання та водовідведення «Джерело» та ОСОБА_1 .

Згідно акту підключення до мережі водопостачання та/або водовідведення від 30 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 здійснено підключення до центральної мережі водопостачання в оглядовому розподільчому колодязі в точці приєднання до центральної мережі водопостачання у зв`язку з укладенням договору на централізоване водопостачання.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 виявила бажання користуватися послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, звернулася до підприємства, яке виконує такі послуги, та уклала договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Твердження позивача щодо примушування до укладення вказаного договору, оплати наданих послуг, судом під час судового розгляду встановлено не було та доказів цього нею не надано.

Щодо зобов`язання відповідача опломбувати за кошти позивача засіб обліку холодної води в квартирі та внести його дані в Договір для передачі показників лічильника, а також зобов`язати демонтувати засіб вузла комерційного обліку MLF smart у колодязі і повернути позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 Порядку оснащення будівель комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.08.2018 № 206 вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньо-будинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці, якомога ближче до точки приєднання.

Оскільки точка приєднання квартири до централізованої мережі знаходиться у найближчому розподільчому колодязі, що розміщений на центральному водогоні по АДРЕСА_4 , відповідно комерційний вузол обліку було встановлено в колодязі, як місці, найближчому до точки приєднання, що є точкою приєднання до зовнішніх інженерних мереж централізованого водопостачання.

ОСОБА_1 29 січня 2025 року були підписані умови водовідведення, схему підключення до центральної системи водопостачання, а також і в самих технічних умовах було вказано: «Місцем приєднання до водопровідної мережі є вуличний водогін по АДРЕСА_4 , згідно з актом розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є місце врізки в розподільчому колодязі по АДРЕСА_4 . На водопровідному вводі комерційний облік обладнати приладом «мокрохід». Підключення до мережі провести в розподільчому колодязі по вул. Миру, 91».

Аналіз вказаного свідчить про те, що позивач була обізнана з умовами підключення до водопостачання та узгодила власним підписом межу майнової належності систем централізованого питного водопостачання, а тому позовні вимоги щодо опломбування засобу обліку води в квартирі позивачки та демонтаж засобу вузла комерційного обліку у колодязі з указаних підстав задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач вважає, що нею понесені матеріальні збитки, які її вимусили зробити, а саме оплата квитанції за підключення до водопостачання в розмірі 4200 грн, придбання колодязного лічильника води та матеріалів до нього на суму 2220 грн.

Судом досліджено квитанцію №312896957 від 29 січня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатила кошти в розмірі 4200 грн за підключення водопровідних мереж по АДРЕСА_3 , видачу технічних умов на підведення водопроводу, вартість роботи бригади.

Також ОСОБА_1 до уточненої позовної заяви додано видаткову накладну №2683 від 29 січня 2025 року на суму 1978 грн на лічильник метрон (мокрохід), фільтр латунний, клапан зворотного ходу, а також додано веб чек від 31.01.2025 на суму 242 грн. Проведення відповідачем - КП «Джерело» робіт за вказаною адресою домоволодіння, їх вартість, перелік позивачем не спростовано.

Суд зазначає, що згідно п. 54 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №690, якою затверджені «Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» (надалі - Правила), а також п. 18 укладеного Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення витрати виконавця, що пов`язані з відновленням надання послуг споживачу, підлягають відшкодуванню за рахунок споживача відповідно до кошторису витрат на відновлення надання послуг, складеного виконавцем.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відновлення приєднання після відключення, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг здійснює власник (співвласники) такої будівлі за власний рахунок. Тобто, необхідність оснащення будівлі вузлом комерційного обліку була доведена відповідачем до відома позивачки.

Вирішуючи спір в частині стягнення з КП «Джерело» матеріальної шкоди в розмірі 6420 грн, суд виходить з фактичних обставин справи, які доведені належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, та, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Суд вважає доведеною належними і допустимими доказами ту обставину, що відповідач надав квитанцію ОСОБА_1 на суму 4200 грн за підключення водопровідних мереж до центральної мережі. В підтвердження даного розміру вартості роботи, КП «Джерело» надало до суду довідку №01-28 від 23.03.2026, копію наказу №18 від 10.04.2024, які долучені до матеріалів справи, про вартість послуг з підключення водопроводу за адресою: АДРЕСА_3 ще Краснокутськ ОСОБА_1 , яка розрахована на підставі додатку 1 до наказу КП «Джерело» №18 від 10.04.2024 «Вартість робіт для населення з 01.05.2024».

В той же час, позивач не довів суду, що ці нарахування проводилися всупереч передбачених законом підстав. Крім цього, позивач самостійно вчинила оплату, в підтвердження чого надала копію квитанції про оплату нею послуг за підключення водопровідних мереж в АТ «Райффайзен Банк» від 29.01.2025.

Отже, підстави для визнання неправомірними дій КП «Джерело» з нарахування коштів за підключення водопровідних мереж, видача технічних умов, вартість роботи бригади ОСОБА_1 відсутні, а тому суд відмовляє в цій частині в задоволенні позовних вимог.

Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій КП «Джерело» щодо відключення шляхом відрізання від системи водопостачання домоволодіння ОСОБА_1 28 січня 2025 року, тому вимоги про стягнення на її користь матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від первинних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми переплати за послуги в розмірі 153 грн, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу надання фізичним особам послуг з постачання питної води та водовідведення регулюються ст.ст. 19 - 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Житловим Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Послуги з централізованого водопостачання і водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Постачання фізичним особам питної води та водовідведення за загальним правилом має здійснюватися на підставі договору про надання цих послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. №690», затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідач КП «Джерело» надавало послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 . Як встановлено з наданої виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , за вказані послуги за 2024 рік споживачем не здійснилося жодної оплати. Згідно рахунку за січень 2025 року, а також відомостей нарахування і оплати за водопостачання та водовідведення за особовим рахунком 915 станом на 01 січня 2025 року була наявна заборгованість в розмірі 362 грн, яка складалася: 141,04 грн - за водопостачання та 220,96 грн за абонентське обслуговування водопостачання. Вказана заборгованість була погашена у січні 2025 року. Як встановлено судом, 30 січня 2025 року ОСОБА_1 підключили до мережі водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у січні-лютому 2025 року згідно наданих відомостей був проведений перерахунок показників лічильника води у зв`язку із заміною та встановленням нового лічильника, а тому переплата, яка виникла згідно перерахунку за січень (-153,00 грн), спрямувалася на погашення заборгованості за наступний місяць.

Як вбачається з довідки КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» від 23.03.2026 року, долученої до матеріалів справи, станом на 23 березня 2026 року по о/р НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 за абонентом ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 29,74 грн.

Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 в АДРЕСА_3 за період з 01 березня 2025 року за абонентом ОСОБА_1 обліковується заборгованість станом на 01.03.2026 у розмірі 1179,84 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми переплати за послуги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Під час розгляду справи суд встановив, що припинення водопостачання за адресою: АДРЕСА_3 не пов`язана із діями/бездіяльністю відповідача, а тому суд вважає необґрунтованою позицію позивача щодо зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, стягнути суму переплати, фактично сплатити за підключення водопостачання у належній їй квартирі за рахунок коштів відповідача у розмірі 6420 грн. Також, оскільки вимога про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди є похідною від решти вимог позову, тому з огляду на висновки суду про відмову у їх задоволенні, відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на законі, не доведені належними та достатніми доказами, а тому суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення цього позову.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства.

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні..

З огляду на це суд висновує, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними та достатніми доказами у справі на підтвердження обґрунтованості її вимог.

Отже, позивач у розумінні приписів ст. 12, ст. 77-81 ЦПК України не довела обґрунтованість позовних вимог.

Також суд зазначає, що на підставі клопотання позивача ухвалою суду від 04 липня 2025 року до участі у цивільній справі залучено співвідповідача КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до КП «Джерело» у зв`язку з порушенням її прав, як споживача комунальних послуг. В той же час КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області не є правонаступником прав та обов`язків КП «Джерело», також між КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та позивачкою ОСОБА_1 не існувало жодних взаємних прав та обов`язків чи інших договірних відносин на час виникнення спірних правовідносин.

Той факт, що рішенням LII сесії VIII скликання Краснокутської селищної ради від 12.02.2025 року припинено право господарського відання КП «Джерело» та передано на праві господарського відання КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, не може свідчити про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 чи про правонаступництво вказаних юридичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Суд вважає, що позивач не надала належних і допустимих доказів порушення КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області будь-яких її прав, оскільки, ставлячи позовні вимоги, ОСОБА_1 не довела, що КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області є належним відповідачем у даній справі, а навпаки, у судовому засіданні пояснила, що жодним чином її права, як споживача води, відповідачем КП «Добробут» порушені не були.

Отже, позовні вимоги до КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області є неналежним способом захисту, тому в цій частині позов є необґрунтованим, оскільки пред`явлений до неналежного відповідача, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на уточнену позовну заяву, представником відповідача було зазначено, що КП з водопостачання та водовідведення «Джерело» були понесені витрати на професійну правову допомогу. Попередній та орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу становить 12000 грн. Докази, що підтверджують витрати, будуть подані до закінчення розгляду справи по суті.

Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що КП «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району були понесені витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги. Попередній та орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу становить 5000 грн. Докази, що підтверджують витрати на правову допомогу, будуть подані до закінчення розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд зазначає, що представником відповідачів до закінчення судових дебатів було заявлено про вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по справі.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів судових витрат.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення «Джерело», Комунального підприємства «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення суми переплати за послуги відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Векленко Віталій Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.05.2010 №749, адреса: вул. Оксенича, буд. 1Б, м. Богодухів, Харківська область, 62103.

Відповідач: Комунальне підприємство з водопостачання та водовідведення «Джерело», адреса місцезнаходження: провул. Шкільний, 16, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, ЄДРПОУ: 32859154.

Відповідач: Комунальне підприємство «Добробут» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Єдності, 12, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, ЄДРПОУ: 44428038.

Представник відповідачів: адвокат Святець Олександр Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.01.2019 №2575, адреса: вул. Космічна, 20, м. Харків, 61165.

Повний текст рішення складено 28 квітня 2026 року.

Суддя Каліберда В. А.