Рішення № 136041954, 27.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/940/26

н/п 2/953/1782/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивача Прядка О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне науково-виробниче підприємство «Об`єднання комунар» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 році позивачка в особі представника звернулася до Київського районного суду м. Харкова із позовом, в якому просила стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 : 56676,00 грн - шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності; 5667,60 грн моральна шкода, що полягає у фізичному болі та стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку із каліцтвом; 5904,57 грн інфляційне збільшення боргу та 2069,60 гривень штрафних санкцій за період з 23.11.2024 по 31.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримала травму в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Так, водій ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків за дорученням роботодавця ДНВП «Об`єднання комунар», виконуючи роботи з очищення від снігу доріг та площадок ДНВП «Об`єднання комунар», керуючи справним транспортним засобом, ЗІЛ 433362, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнившись в безпеці такого руху, допустив наїзд на ОСОБА_1

07 вересня 2020 року потерпіла ОСОБА_1 оглянута МСЕК і у зв`язку із отриманою 12 лютого 2020 року виробничою травмою їй встановлено інвалідність третьої групи.

Зі слів ОСОБА_1 одразу звернулась із вимогою про виплату страхового відшкодування до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», яка була страховиком відповідальної особи відповідно до полісу № АО/3847408, чинного з 03 липня 2019 року по 02 липня 2020 року. Страхова компанія зупинила розгляд питання виплати страхового відшкодування до визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Доказів звернення у позивачки немає.

11 вересня 2023 року Київським районним судом м. Харкова ухвалено рішення про закриття кримінального провадження у справі № 953/13863/20 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Однак, на той час ТДВ «МСК» вже була неплатоспроможна

23 вересня 2024 року подала заяву до МТСБУ, в якій просила сплатити страхове відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АО/3847408 від 03 липня 2019 року, укладеного страховою компанією ТДВ «МСК».

12 січня 2026 року позивачка отримала відповідь, відповідно до якої випадок, зазначений у заяві ОСОБА_1 , не відноситься до жодного із перелічених у ст. 41 закону, а тому МТСБУ не має підстав для відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди.

Відповідно до відзиву на позов, представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивач по справі не скористався своїм правом на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування, як це передбачено нормами Закону № 1961-IV та Закону № 3720-ІХ.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» було визнано банкрутом 10 грудня 2024 року, тобто на момент звернення позивача 23 вересня 2024 року у МТСБУ були відсутні підстави для сплати регламентної виплати на підставі Закону України № 1961-IV у зв`язку з тим, що підстави для виплати не настали. При цьому, з 01 січня 2025 року (момент набуття чинності Закону України № 3720-ІХ) позивач не звертався до МТСБУ в порядку, передбаченому Законом України № 3720-ІХ.

Разом з тим, вимога не була заявлена в рамках справи про банкрутство ТДВ «МСК», а, отже, у МТСБУ відсутні обов`язок з проведення регламентної виплати.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2026 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. До участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору Державне науково-виробниче підприємство «Об`єднання комунар».

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про судовий розгляд справи, у судовому засідання не з`явився.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено та ніким по справі не оспорюється, що 12.02.2020 близько 12:20 год. водій автотранспортних засобів 2 класу цеху 27 ДНВП «Об`єднання Комунар» ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом, типу вантажний самоскид, марки «ЗИЛ», моделі «433362», державний номер НОМЕР_1 , який обладнаний відвалом, та виконуючи роботи з очищення від снігу доріг і площадок ДНВП «Об`єднання Комунар» за адресою: м. Харків, вул. Рудика 8, не врахувавши дорожню обстановку, не впевнившись в безпеці руху, діючи у порушення п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (зі змінами) відновив рух заднім ходом вантажного самоскиду та допустив наїзд його задніми колесами на диспетчера цеху 6 ДНВП «Об`єднання Комунар» ОСОБА_1 , яка підсковзнувшись, впала на проїжджу частину та перебувала в положенні лежачі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2023 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження; звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КПК України; кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України; цивільний позов ОСОБА_1 до ДНВП «Об`єднання Комунар», ОСОБА_2 , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду. Вказана ухвала набрала законної сили 19.09.2023.

01.03.2023 потерпіла ОСОБА_1 повторно оглянута МСЕК і у зв`язку із отриманою 12.02.2020 виробничою травмою їй було встановлено інвалідність ІІІ групи. Внаслідок виробничої травми ОСОБА_1 втратила 20 % професійної працездатності.

Цивільна-правова відповідальність власника автомобіля «ЗИЛ», моделі «433362», державний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення була застрахована у ТДВ «МСК» і підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АО/3847408, строк дії якого з 03 липня 2019 року по 02 липня 2020 року. Страхувальником є ДНВП «Об`єднання комунар».

23 вересня 2024 року позивачкою було направлено повідомлення до МТСБУ про сплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 12.02.2020 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО/3847408, укладеного із страховою компанією ТДВ «Міжнародна страхова компанія».

Відповідно до повідомлення МТСБУ від 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 поінформована, що за її вимогою змінено статус на «Очікування документів». Коментар: в справі відсутні документи для прийняття рішення. Очікується інформація та документи, які мають бути надана у МТСБУ від установ та організацій.

За повідомлення МТСБУ від 20 грудня 2024 року встановлено статус «прийняття рішення». Коментар: проводиться остаточний аналіз документів, на підставі чого готується проект рішення по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 статус змінено на «призупинено». Коментар: МТСБУ не може визнати подію випадком, за яким може здійснити регламентну виплату.

За повідомленням від 10 вересня 2025 року змінено статус вимоги ОСОБА_1 на «повторно відкрито». Коментар: розгляд справи поновлено, оскільки у МТСБУ надійшли документи, що потребують опрацювання та можуть бути підставою для прийняття або перегляду раніше прийнятого рішення.

05 січня 2026 року ОСОБА_1 поінформована, за вимогою встановлений статус: «тимчасово завершена справа». Коментар: МТСБУ не може визнати подію випадком, за яким може здійснити регламентну виплату, оскільки протягом 121 дня з дати отримання заяви до МТСБУ не надані відповідні документи (відсутні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» або відсутній документ, що підтверджує настання відповідальності особи, винної у дтп).

Постановою Господарського суду Харківської області від 07 березня 2024 року у справі № 922/1726/23 визнано товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. За змістом цієї ухвали провадження у справі про банкрутство ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відкрито ухвалою суду від 13 червня 2023 року.

У цій справі відповідно до постанови від 10 грудня 2024 року прийнято рішення: затвердити наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідувати юридичну особу - Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (код ЄДРПОУ 31236795.

Згідно із листом ліквідатора ТДВ «Міжнародна страхова компанія» від 24 вересня 2024 року за вих. № 02-60/224 не представляється можливим ані підтвердити реєстрацію про настання страхового випадку і заяву ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, ані спростувати.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом № 1961-IV (чинним в період виникнення спірних правовідносин).

Положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Суд зауважує, закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 по справі №147/66/17 зазначила, що відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Водночас, у справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

У постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала: як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» ч. 1 ст. 41 Закону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 ст. 41 Закону № 1961-IV).

Згідно з п. 7 ст. 51 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому не має значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

Відтак, відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

У постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 Велика Палата Верховного Суду вказала:

Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3720-IX від 21.05.2024 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діє з 01.01.2025, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду (здійснює регламентну виплату) на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі її заподіяння транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди укладено внутрішній договір страхування зі страховиком, стосовно якого до дня введення в дію цього Закону відкрито провадження у справі про банкрутство чи такий страховик ліквідований.

Як було встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода в результаті якої позивачка отримала тілесні ушкодження відбулась 12 лютого 2020 року. Обставини дорожньо транспортної пригоди та факт того, що цивільна-правова відповідальність власника автомобіля «ЗИЛ», моделі «433362», державний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення була застрахована у ТДВ «МСК», сторонами не оспорюються.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивачки до страхової компанії із зверненням щодо отримання страхового відшкодування. Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк звернення пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.

Зі змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2023 року та рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року у справі № 953/12232/23 позивачка здійснювала реалізацію свого право на відшкодування шкоди саме в деліктному зобов`язанні. Відтак, суд вважає, що позивачка не скористалася правом на отримання страхового відшкодування у строки та в порядку визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Матеріали справи також не містять доказів звернення позивачки до страхової компанії в процесі ліквідації із кредиторською вимогою про виплату суми страхового відшкодування та того, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) відмовила в задоволенні вимог кредитора чи ухилилася від їх розгляду, не подано.

Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з заявою про страхове відшкодування, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.

Враховуючи встановлені вище обставини справи можна зробити висновок, що поведінка позивача не є добросовісною. Посилання позивачки на довготривалий розгляд кримінальної справи не можна визнати обґрунтованою причиною не звернення позивача до страхової компанії відповідно до вимог Закону, оскільки встановлення вини тієї чи іншої особи для подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду Законом не вимагається.

Відтак, суд вважає, що позивачка звернулася до суду про стягнення страхового відшкодування з МТСБУ за відсутності факту переходу обов`язку з його виплати від страхової компанії до МТСБУ.

Лише ліквідація страхової компанії за відсутності належного своєчасного звернення з відповідною вимогою за відсутності обґрунтування поважності пропуску такого звернення не є безумовним свідченням виникнення обов`язку МТСБУ зі сплати регламентної виплати.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне науково-виробниче підприємство «Об`єднання комунар» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя: Кіндер В.А.