Ухвала суду № 136041749, 27.04.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/276/26

Провадження № 2-з/399/34/2026

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2026 року смт Онуфріївка

Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Лях М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановила:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 3524655100:02:000:2134 власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Онуфріївка, площею 5, 4795 га.

Заяву мотивує тим, що 20.03.2026 позивач звернувся до Онуфріївського районного суду із позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом повернення її у користування і розпорядження власника, скасування державної реєстрації прав про право оренди. Звертається до суду з тих підстав, що він є власником земельної ділянки площею (га) 5,48 кадастровий номер 3524655100:02:000:2134, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський р-н, смт. Онуфріївка (селище Онуфріївка; селище міського типу Онуфріївка) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.02.2003 зареєстрованого в реєстрі за № 246 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З підстав відсутності волі на продовження строку дії договору оренди від 01.01.2008 ОСОБА_1 - 09.01.2026 повідомив орендаря, що у зв`язку із закінченням строку дії договору він планує використовувати земельну ділянку самостійно, повідомив проти продовження дії договору, просив звільнити земельну ділянку та повернути її, а також не проводити на ній будь яких сезонних сільськогосподарських робіт.

Натомість, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 18.02.2026 в Розділі - Інформації про зміни іншого речового права: 30.01.2026 проведено державну реєстрацію додаткової угоди за хибним підписом ОСОБА_1 , тобто підпис за ОСОБА_1 виконано на додатковій угоді невідомою особою, при цьому ця додаткова угода передбачає продовження строку дії договору оренди до 01.01.2040.

Отже, 30.01.2026 державним реєстратором Реп`яхом Василем Валентиновичем Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області 18.02.2026 внесено відомості про державну реєстрацію додаткової угоди б/н від 07.01.2026 індексний номер рішення: 83352722, між « ОСОБА_1 » та ТОВ «Верес» відповідно до умов якої дата закінчення договору оренду складає 01.01.2040 з автоматичною пролонгацією.

Вказане вище свідчить про ймовірність під час розгляду справи зміну відповідачем -1 права оренди земельною ділянкою, відповідно невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно Інформації із Витягу з державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 26.02.2026 слідує, що згідно договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 19/02, виданий 19.02.2026 та акту приймання-передачі, що підтверджує факт передачі майна, б/н виданого 19.02.2026, суб`єктом права оренди земельної ділянки, що є предметом спору є ТОВ «Фауна ленд», код ЄДРПОУ: 46111921.

Щодо наявності додаткової угоди від 07.01.2026 позивач випадково дізнався на початку лютого 2026 року, що змусило його негайно звернутись із заявою від 08.02.2026 до державного реєстратора Приютівської селищної ради про заборону вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки кадастровий номер 3524655100:02:000:2134. Отже, звернення до суду з даним клопотанням пов`язано з тим, що строк дії договору оренди збіг 16 квітня 2026 року, про відсутність бажання продовжувати строк дії договору оренди даної земельної ділянки позивач повідомляв орендаря своєчасно. За таких обставин вважає, що забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку належну позивачеві є співмірним заявленим позовним вимогам.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали, долучені до заяви, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

При цьому, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності продовження дії договору оренди землі від 01.01.2008 року.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, позивачу ОСОБА_1 на праві свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.02.2003 зареєстрованого в реєстрів за № 246 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 належить земельна ділянка з кадастровим номером: 3524655100:02:000:2134, площею 5,48 га.

Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та те, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, суд вважає, що у даному випадку необхідним видом забезпечення позову буде накладення арешту за земельну ділянку належну позивачеві.

При цьому, такий вид забезпечення позову не обмежує право володіння та користування зазначеною земельною ділянкою як позивачем, так і третіми особами.

Керуючись ст. ст. 149 154, 157, 260 ЦПК України, суддя -

постановила:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:2134, площею 5.4795 га, власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Онуфріївка.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ).

Дані про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фауна ленд», код ЄДРПОУ 46111921 (адреса: вул. Українська, буд. 93, с. Попівка, Карлівська ТГ, Полтавський район Полтавської області, 39523).

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Копію ухвали направити до Центру надання адміністративних послуг Онуфріївської селищної ради та Онуфріївського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 11 смт Онуфріївка, 28100) - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.М. Лях