Ухвала суду № 136041692, 28.04.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/789/24

Провадження № 1-кп/396/53/26

УХВАЛА

28.04.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглядаючи в судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Новоукраїнка Кіровоградської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023120000000842 від 01.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, - клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів, з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки строк запобіжного заходу обраний відносно ОСОБА_7 закінчується 23.03.2026 року.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 заперечила та просила змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 прохав обрати більш м"який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_7 , в судовому засіданні щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив зміни йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в судовому засіданні просили вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд заслухавши думку прокурора щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, думку обвинуваченого та захисника, які просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, приходить до висновку, що ОСОБА_7 можливо обрати більш м"який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу суд відмічає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Харченко проти України», «Єлоєв проти України», "Фельдман проти України", "Ходорковський проти Росії", "Сааді проти Сполученого Королівства", п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних більш м`яких запобіжних заходів замість тримання під вартою. Дотримання принципу пропорційності між важливістю негайного виконання зобов`язання, та важливістю забезпечення права на свободу є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим ( рішення у справі "Власов проти Росії" , N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року).

Обставини, на які посилався суд при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінилися, тому суд вважає, що більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від «20» січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України».

Також, Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Стосовно ризику впливу на свідків і перешкоджати провадженню у даному випадку, то з моменту затримання обвинуваченого пройшов значний проміжок часу, доказів впливу на свідків ОСОБА_7 і іншими обвинуваченими протягом часу судового розгляду прокурором не подавалось, тому, на думку суду, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом цим ризикам можливо запобігти.

Водночас, суд зазначає, що ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

При цьому, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою - більше ніж 2 роки - з 12 березня 2024 року, що є надмірним.

Згідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії», п. 152, застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку.

Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_7 має місце постійного проживання, має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, соціальні зв`язки, не порушував порядок судового засідання і правила утримання під вартою. У звязку з чим, запобігти ризику ухилення від суду можливо шляхом застосування більш мякого запобіжного заходу.

З огляду на викладене, на думку суду в даному випадку права обвинуваченого щодо його особистої свободи та недоторканості, гарантовані ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, превалюють над інтересами суспільства, а частина ризиків, які були наявні під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, перестали існувати.

Також суд враховує неодноразові скарги ОСОБА_7 на погіршення стану здоров"я, відсутність необхідного лікування в умовах СІЗО, необхідності подальшого лікування.

Оскільки по справі слід завершити судовий розгляд, частина ризиків продовжує існувати, а строк тримання обвинуваченого під вартою без вироку суду є тривалим; суд вважає необхідним змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відповідно до правил ст.181 КПК України з встановленням обмежень, передбачених ст.194 КПК України.

Тому, оцінивши в сукупності всі вище наведенні обставини, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 132, 176-178, 181, 183, 184, 188-189, 190 КПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 відмовити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло цілодобово, без застосування електронного засобу контролю, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, до 26 червня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклики суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти в залі суду .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу передати для виконання щодо домашнього арешту Новоукраїнському РВП ГУНП в Кіровоградській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, та в апеляційному порядку оскарженню не підлягає .

Суддя: ОСОБА_1