Рішення № 136041574, 27.04.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р.Справа № 390/2630/25 Провадження № 2-о/390/90/25

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Сотченко Я.В.,

представниці заявниці - адвоката Поліщук Ю.Р., в режимі відеоконференції,

розглянувши в місті Кропивницькому у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Великосеверинівської сільської ради, про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

До Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що неповнолітній ОСОБА_2 (до зміни прізвища та по батькові ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на утриманні вітчима ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Могриця Сумської області, до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування заяви зазначила, що з 02 листопада 2017 року по 20 липня 2025 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з яким мала двох спільних доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також спільно з чоловіком вони виховували її сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Родина повністю перебувала на утриманні ОСОБА_4

28 лютого 2022 року, у зв`язку зі збройною агресією рф, ОСОБА_4 був мобілізований на військову службу у ЗСУ.

Відповідно до рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2025 року у справі №387/1099/24 ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - біологічний батько ОСОБА_3 , позбавлений батьківських прав.

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про усиновлення ОСОБА_3 , але нажаль не встиг завершити справу. Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області провадження у справі про усиновлення дитини було закрито 09.09.2025 у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

На підставі наведеного заявниця вимушена звернутись до суду, адже встановлення факту утримання чоловіком її сина необхідне як для отримання грошових виплат, передбачених членам родини загиблих військовослужбовців відповідно до чинного законодавства, так і для підтвердження соціального статусу дитини, батько якої загинув на війні. Даний факт можна підтвердити лише в судовому порядку.

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 16.10.2025 відкрито окреме провадження у справі.

09.12.2025 у судовому засіданні задоволено клопотання Міністерства Оборони України та зупинено провадження у справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 308/17634/23.

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23.03.2025 провадження у цій справі поновлено.

Розгляд справи здійснено в судових засіданнях 14.04.2026 і 27.04.2026.

В судовому засіданні представниця заявниці пояснила, що ОСОБА_4 виховував ОСОБА_3 як власну рідну дитину, відчував любов та повагу, піклувався про нього, брав активну участь у його вихованні та повністю матеріально утримував. В свою чергу, хлопчик також ставився до вітчима як до рідного батька та дуже хотів, щоб ОСОБА_4 його всиновив. Тому, у червні 2025 року ОСОБА_4 було подано до суду заяву про усиновлення ОСОБА_3 , але нажаль виконати свою останню волю він не встиг. Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про усиновлення дитини було закрито у зв`язку зі смертю заявника. Біологічний батько дитини - ОСОБА_7 , участі в житті сина взагалі не приймав, самоусунувся від його забезпечення (мав заборгованість зі сплати аліментів за 10 років більше 200 000,00 грн), дитина не знайома та не бачила його більше 10 років. Рішенням суду ОСОБА_7 позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, надали суду клопотання про проведення судового засідання без їх участі, надали письмові пояснення.

Служба у справах дітей Великосеверинівської сільської ради просила задовольнити заяву про встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_4 та вважає, що це відповідатиме інтересам дитини.

Міністерство Оборони України просило прийняти рішення на власний розсуд, з повним дослідженням матеріалів провадження з метою визначення відсутності спору про право.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, письмові пояснення заінтересованих осіб, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Великосеверинівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.11).

У цьому шлюбі народився ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що зроблено відповідний актовий запис № 16, що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.07.2010 Серії НОМЕР_3 , виданим Великосеверинівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області. Матір`ю хлопчика записана ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_7 (а.с. 54).

Відповідно до рішень Кіровоградського районного суду Кіровоградської області: від 12.08.2012 у справі № 1108/2846/12 - цей шлюб було розірвано; від 05.09.2012 у справі № 1108/2885/12 - стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13.08.2012 року і по ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто до повноліття сина.

Зі свідоцтва про зміну імені від 15.05.2015 серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції у Кіровоградській області, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.29).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Кіровоградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 . Прізвище дружини після одруження - ОСОБА_1 (а.с.13).

Подружжя має двох спільних доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (свідоцтво від 14.11.2017 серії НОМЕР_6 ) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (свідоцтво від 24.07.2023 серії НОМЕР_7 ).

Факт народження старшої доньки 02.06.2015 свідчить про наявність фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу, тобто вони спільно виховували сина заявниці від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , який після розлучення залишився проживати з матір`ю, з малолітнього віку ще до офіційного оформлення своїх відносин.

Відповідно до рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2025 року у справі №387/1099/24 ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - біологічний батько ОСОБА_3 , позбавлений батьківських прав.

Під час слухання цієї справи загиблий ОСОБА_4 дав свідчення, які відображені у тексті наведеного рішення:

«Свідок у суді ОСОБА_4 дав показання, що є вітчимом ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 є його дружиною. Він ставиться до ОСОБА_3 як до рідного сина та утримує його. У шлюбі з позивачкою перебуває з 2013 року. Батько дитини, ОСОБА_7 , взагалі не цікавився життям сина, ніколи не допомагав і не спілкувався з ним. Свідок з відповідачем особисто не знайомий.».

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Кропивницького районного суду Кіровоградської області із заявою про усиновлення ОСОБА_3 , у якій зазначив:

«З моєю дружиною ОСОБА_1 ми маємо 2 спільних доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також, спільно з дружиною ОСОБА_1 виховуємо її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, я виховую ОСОБА_3 як власну, рідну дитину, відчуваю любов та повагу, піклуюся про нього, матеріально його забезпечую та, більш того, відчуваю спорідненість з ним. В свою чергу, дитина також ставиться до мене як до рідного батька, при цьому, з біологічним батьком ОСОБА_3 не знайомий та не бачив його більше 10 років.».

20.07.2025 ОСОБА_4 , будучи мобілізованим до Збройних сил України для проходження військової служби, виконуючи завдання пов`язані з захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, загинув в районі населеного пункту Могриця Сумської області (сповіщення № 12327 (а.с.65), свідоцтво про смерть (а.с. 99)).

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 09.09.2025 у справі № 390/1433/25 провадження у справі про усиновлення дитини було закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 28.08.2025 серії НОМЕР_8 , виданого Кропивницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , змінив ім`я на « ОСОБА_2 » (а.с 79).

Той факт, що померлий ОСОБА_4 дійсно утримував ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_3 ), також підтверджується:

- довідкою про склад сім`ї та проживання № 230/01-22 від 08.05.2025, виданою Виконавчим комітетом Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с. 60);

- довідкою про склад сім`ї та проживання № 382/01-22 від 31.07.2025, виданою Виконавчим комітетом Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с. 80);

- довідкою Великосеверинвського ліцею № 01-11/63 від 31.07.2025 (а.с. 81);

- довідкою сімейного лікаря Олійник А.В. № 1108 від 31.07.2025 (а.с.82);

- випискою зі спільного рахунку ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 (а. с. 87-98);

- розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_7 (а. с. 71- 72);

- постановою про накладення штрафу на ОСОБА_7 від 04.07.2024, відповідно до якої, з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_7 станом на 01.07.2024 утворилася заборгованість зі сплати аліментів 215 264,37 грн, сукупний розмір яких перевищував суму відповідних платежів за 3 роки (а.с.75-76)

- рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2025 у справі №387/1099/24;

- довідкою ТОВ «ФЗП» від 05.08.2025 № 7, відповідно до якої ОСОБА_1 працює в ТОВ «ФЗП» і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 02.10.2023 по 17.07.2026 (а.с. 83).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утримання. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В постанові 18.01.2024 року № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61- 13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Заявниця просить суд встановити факт перебування її неповнолітнього сина на повному утриманні загиблого ОСОБА_4 , та зазначає, що встановлення цього факту необхідне їй для реалізації прав на отримання соціальних виплат, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

У відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_4 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Водночас братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-ХІІ).

Частиною другою статті 34 цього Закону передбачено, що пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.

Тобто Закон фактично прирівнює пасинка і падчерку до рідної дитини за умови, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів. Надані заявницею докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним для отримання заявницею права на звернення за одноразовою грошовою допомогою.

На підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18).

Оцінивши надані заявницею докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , який є пасинком ОСОБА_4 , проживав з ним та ним виховувався з малолітнього віку, перебував на його повному утримані. На момент смерті вітчима останній був єдиним джерелом доходу усієї сім`ї, в тому числі і пасинка, так як біологічний батько хлопчика зовсім не виконував обов`язку зі сплати аліментів, а мати перебуває в декретній відпустці з 02.10.2023 по 17.07.2026.

Встановлення цього факту необхідне ОСОБА_1 , для реалізації права її неповнолітнього сина ОСОБА_2 на отримання соціальних виплат та допомоги, а отже такі факти породжують юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення цих фактів і їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно з малолітнього віку перебував на утриманні вітчима ОСОБА_4 до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_12 .

На підставі викладеного та керуючись 10, 81, 263,264, 265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Великосеверинівської сільської ради, про встановлення факту проживання утримання - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на утриманні вітчима ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Могриця Сумської області, до ІНФОРМАЦІЯ_4 - дня смерті ОСОБА_4 .

Учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

заінтересовані особи:

- Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, юридична адреса: пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168

- Військова частина НОМЕР_1 МОУ, код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , юридична адреса: АДРЕСА_2

- ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_11 , юридична адреса АДРЕСА_3 ,

- Служба у справах дітей Великосеверинівської сільської ради, код ЄДРПОУ 45180219, юридична адреса: 7613, Україна, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., село Велика Северинка(пн), вулиця Миру, будинок, 1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Підгірська