Рішення № 136040708, 27.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/18362/25

Номер провадження2/205/1483/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитнимидоговором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) та відповідачем укладено договір № 8403423 про надання споживчого кредиту. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 46 275 грн 77 коп., з яких: 16 943 грн 53 коп. основний борг, 20 332 грн 24 коп. відсотки, 9 000 грн штрафні санкції .

Позивач зазначає, що 12.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 12092025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань у добровільному порядку позивач просить суд стягнути вказану суму заборгованості.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідач не укладав зазначений кредитний договір та не підписував його ані власноруч, ані за допомогою електронного підпису. Також зазначено, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували належність одноразового ідентифікатора саме відповідачу, а перевіркою файлу договору встановлено відсутність електронних підписів. У зв`язку з цим представник відповідача вважає договір неукладеним та просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача, зазначивши, що договір укладено в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, вказаний відповідачем, а тому він має юридичну силу письмового договору. Позивач також зазначив, що надав докази на підтвердження надання кредитних коштів та розрахунок заборгованості, а відсутність у нього первинних документів пояснюється тим, що він не є первісним кредитором. Крім того, позивач вказав, що відповідач не довів порушення своїх прав у зв`язку з укладенням договору факторингу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у надісланому на адресу суду відзиві зазначив, що просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі з огляду на його необґрунтованість, та не підлягає задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.02.2026 року вирішено узадоволені клопотання представника відповідача про витребування доказів по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 20.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8403423 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % на день.

Матеріалами справи також підтверджено, що Додатковою угодою від 23.10.2024 р. до зазначеного договору сторони погодили збільшення суми кредиту на 8 000 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 18 000 грн.

Згідно з умовами договору та додаткової угоди, їх укладення здійснювалося в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти надавалися відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку, реквізити якої були зазначені при укладенні договору. Зокрема, відповідно до листів ТОВ «Пейтек» вих. № 20250917-1.1 від 17.09.2025 року, 20.10.2024 року та 23.10.2024 року на вказану платіжну картку було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн та 8 000 грн відповідно.

Також судовим розглядом встановлено, що 12.09.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 12092025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 8403423 від 20.10.2024 року відступлено позивачу, при цьому загальна сума заборгованості визначена у розмірі 46 275 грн 77 коп.

Позивач наголошує, що Відповідач у добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором не виконав, доказів погашення заборгованості ані первісному кредитору, ані позивачу як новому кредитору матеріали справи не містять.

Водночас відповідач заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Таким чином, предметом судового розгляду є спір щодо наявності між сторонами договірних правовідносин, факту отримання відповідачем кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача, а також щодо підстав, обсягу та правомірності стягнення заборгованості за кредитним договором.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронних документах, а воля сторін виражена за допомогою електронних або інших технічних засобів зв`язку.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом акцепту оферти, а підписання такого договору може здійснюватися, зокрема, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 8403423 від 20.10.2024 року та додаткова угода до нього підписані електронним підписом одноразового ідентифікатора, а саме відповідними алфавітно-цифровими послідовностями, що використовувалися під час укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним цифровим підписом, який містить істотні умови кредитування, що узгоджуються з умовами спірного договору.

Суд враховує, що укладення договору в електронній формі передбачає попередню ідентифікацію особи в інформаційній системі кредитодавця, а також вчинення дій, спрямованих на прийняття умов договору, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Доводи відповідача про неукладеність договору з підстав відсутності його підпису суд оцінює критично, оскільки сам по собі факт заперечення укладення договору не спростовує наданих позивачем доказів укладення електронного правочину.

При цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, зокрема щодо відсутності факту використання його персональних даних, доступу до особистого кабінету або отримання кредитних коштів.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що електронний договір є належною формою правочину та прирівнюється до письмового, а використання одноразового ідентифікатора є допустимим способом його підписання.

Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що укладений договір вважається дійсним, доки не доведено інше.

З огляду на викладене, з урахуванням досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 8403423 від 20.10.2024 року та додаткова угода до нього укладені належним чином.

Суд в контексті наведеного також надає оцінку доводам відповідача щодо неукладення кредитного договору та відсутності його підпису. Такі доводи суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема матеріалами щодо укладення договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, а також доказами перерахування грошових коштів на платіжні реквізити відповідача.

Сам по собі факт заперечення відповідачем укладення договору без надання належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності волевиявлення на його укладення, використання персональних даних третіми особами чи несанкціонованого доступу до його платіжних реквізитів не може бути підставою для висновку про неукладення правочину.

Крім того, отримання грошових коштів на платіжну картку відповідача свідчить про фактичне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань та узгоджується з умовами спірного договору, що в сукупності підтверджує реальність правовідносин між сторонами.

В даному випадку суд вважає доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів у борг за спірним правочином.

Зокрема, на підтвердження виконання зобов`язань кредитодавця за кредитним договором позивач надав листи ТОВ «Пейтек» вих. № 20250917-1.1 від 17.09.2025 року, згідно з якими 20.10.2024 року та 23.10.2024 року на платіжну картку, зазначену у кредитному договорі як платіжний реквізит відповідача, було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн 00 коп. та 8 000 грн 00 коп. відповідно.

Надані документи узгоджуються з умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього щодо розміру кредитних коштів, у зв`язку з чим суд приймає їх як належні та допустимі докази факту надання відповідачу кредитних коштів.

Водночас відповідачем не доведено належного виконання зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів у розмірі та строки, визначені умовами договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем таких не надано, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, обов`язок повернення фактично отриманих кредитних коштів покладається на позичальника незалежно від заперечень щодо укладення договору за відсутності доказів протилежного.

За таких обставин, оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджений належними та допустимими доказами, а обов`язок їх повернення не виконаний, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а розмір і порядок їх сплати визначаються договором.

Судом встановлено, що сторонами погоджено розмір процентів та порядок їх нарахування у кредитному договорі та додатковій угоді до нього.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

У подальшому правовідносини сторін набувають характеру охоронних, і права кредитодавця підлягають захисту з урахуванням положень статті 625 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, строк кредитування за договором № 8403423 від 20.10.2024 року з урахуванням додаткової угоди становить 360 днів.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти у розмірі 20 332 грн 24 коп. нараховані в межах строку кредитування, визначеного договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом у зазначеному розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. При цьому неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір укладено у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану.

За таких обставин нараховані позивачем штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань не підлягають стягненню з відповідача.

У зв`язку з викладеним, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій слід відмовити.

Щодо наявності у позивача права вимоги на підставі договору факторингу № 12092025 від 12.09.2025 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржника, у зв`язку з чим до фактора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні.

Як встановлено судом, 12.09.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 12092025, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, наданого позивачем, право вимоги за договором № 8403423 про надання споживчого кредиту від 20.10.2024 року відступлено позивачу, при цьому загальна сума заборгованості визначена у розмірі 46 275 грн 77 коп.

Зазначений договір факторингу у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, доказів протилежного суду не надано.

Суд враховує, що відповідно до статті 1082 ЦК України повідомлення боржника про відступлення права вимоги впливає на належність виконання зобов`язання, однак не є умовою дійсності самого правочину відступлення права вимоги.

Отже, відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги не спростовує факту переходу права вимоги до позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право на звернення до суду з даним позовом.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема щодо сплати заборгованості ані первісному кредиторові, ані новому кредиторові. Доказів протилежного матеріали справи не містять, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком сторони, яка посилається на відповідні обставини.

Отже, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», так і наявність права вимоги за якими згідно Договору факторингу № 12092025 від 12.09.2025 року, перейшло до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Таким чином, вищевказаний позов слід задовольнити частково та із відповідача на користь позивача слід стягнути за Договором № 8403423 про надання споживчого кредиту від 20.10.2024 року заборгованість на загальну суму 37 275 грн. 77 коп., з яких: 16 943 грн. 53 коп. - заборгованість за основною сумою боргу та 20 332 грн. 24 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом, а в частині позовних вимог щодо стягнення 9 000 грн. 00 коп. заборгованість за пенею, відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судового збору у розмірі 1 951 грн. 28 коп. (37 275 грн. 77 коп. х 2 422 грн. 40 коп. / 46 275 грн. 77 коп. = 1 951 грн. 28 коп.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором № 8403423 про надання споживчого кредиту від 20.10.2024, станом на 12.09.2025 року, у загальному розмірі 37 275 грн. 77 коп., з яких: 16 943 грн. 53 коп. - заборгованість за основною сумою боргу та 20 332 грн. 24 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за рештою процентів та пенею у розмірі 9 000 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 951 грн. 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мовчан Д.В.