Рішення № 136040203, 22.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3558/26

Провадження № 2-о/201/189/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровська міська рада, про встановлення факту, належності правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, де заінтересованою особою є Дніпровська міська рада, у якій просить встановити факт, належності правовстановлюючих документів громадянці України ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 30 травня 1996 року державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області Т. Волобуевою.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що 30 травня 1996 року м. Костянтинівка Донецької області було укладено договір про надання квартири АДРЕСА_2 , яка складається з кімнат 2-2, кухні 2-4, санвузола 2-5, коридору 2-1, житловою площею 19,90 кв.м., корисною площею 28,70 кв.м.

Вказаний договір посвідчено нотаріусом Костянтинівської нотаріальної контори Донецької області Т. Волобуевою. Зареєстровано в реєстрі за № 1-2236.

У даному договорі дарування прізвище обдарованої ОСОБА_1 позначено як « ОСОБА_3 ».

24 лютого 2026 року заявник звернулася до державного реєстратора прав на нерухомість майна Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, за проведенням реєстраційних дій, проте рішенням №83512379 від 27 лютого 2026 року було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою.

Заявниця вважає зазначені розбіжності у прізвищах виникли внаслідок неправильного перекладу прізвищ з російської на українську мову при оформленні правовстановлюючих документів нотаріусом.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року справа за указаної заявою передана для розгляду судді Демидовій С.О.

Ухвалою судді від 23 березня 2026 року було відкрито провадження у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровська міська рада, про встановлення факту, належності правовстановлюючих документів.

Заявник надала суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Заінтересована особа подала заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Судом було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 1996 року м. Костянтинівка Донецької області було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 , яка складається з кімнат 2-2, кухні 2-4, санвузола 2-5, коридору 2-1, житловою площею 19,90 кв.м., корисною площею 28,70 кв.м., вказаний договір посвідчено нотаріусом Костянтинівської нотаріальної контори Донецької області Т. Волобуевою та зареєстровано в реєстрі за № 1-2236.

У відповідному договорі дарування прізвище обдарованої ОСОБА_1 записано як « ОСОБА_3» хоча відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон, від 12 квітня 2018 року, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру від 03 червня 1998 року, свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 , прізвище заявниці - « ОСОБА_1 ».

24 лютого 2026 року заявник звернулася до державного реєстратора прав на нерухомість майна Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, за проведенням реєстраційних дій, проте Рішенням №83512379 від 27 лютого 2026 року було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України зазначені вище письмові докази, суд вважає доведеним факт належності правовстановлюючих документів, а саме: громадянці України ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 30 травня 1996 року державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області Т. Волобуевою.

Враховуючи те, що факт належності правовстановлюючого документу породжує для заявника юридичні наслідки, а заявник не має іншої можливості встановити факт, що має юридичне значення, у цій справі відсутній спір про право, тому наявні підстави для задоволення заяви про встановлення факту належності йому правовстановлюючого документу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровська міська рада, про встановлення факту, належності правовстановлюючих документів задовольнити.

Встановити факт, належності правовстановлюючих документів, а саме: громадянці України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) правовстановлюючого документу - договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 30 травня 1996 року державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області Т. Волобуевою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя С.О. Демидова