Рішення № 136037512, 16.04.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2807/25

2/579/242/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Моргун О.В.

з участю секретаря - Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест», звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуте майно (кошти) в розмірі 127400,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Свої вимоги мотивує тим , що 19.10.2021 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 206382498. Забезпеченим ТЗ за Полісом є Mercedes-Benz д.н. НОМЕР_1 .

12.01.2025 року було змінено найменування юридичної особи ПРАТ «СК «ПРОВІДНА» на ПрАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ».

27.09.2022 року в с. Червона Слобода по вул. Центральній відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ТЗ NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Забезпеченого ТЗ Mercedes- Benz, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

На обох водіїв було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено транспортні засоби з матеріальними збитками.

Враховуючи наявність полісу у водія ОСОБА_2 , водій пошкодженого ТЗ NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , звернувся до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з повідомленням про настання ДТП та виплату страхового відшкодування.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 02.12.2022 року по справі № 574/548/22 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_2 було проведено експертну оцінку про визначення вартості матеріального збитку, яку відображено у звіті № 42-D/11/49, відповідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_2 становить 304737,15 грн, що є рівною ринковій вартості автомобіля на момент ДТП.

Крім того, згідно зобов`язуючої пропозиції Audatex з визначення вартості транспортного засобу NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_2 у пошкодженому стані, вартість придатних залишків становить 137210,00 грн.

На підставі зібраних документів Позивачем складено Страховий акт № 2300385940 на

суму 127400 грн (в межах ліміту відповідальності за полісом та з вирахуванням франшизи 2600, передбаченої полісом) та здійснено виплату на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № 043084 від 23.12.2022 року.

Проте, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 26.12.2022 року по справі № 574/549/22 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 32.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач надав до суду відзив на позов, за змістом якого позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно висновку експерта від 15.10.2022 року водій автомобіля «Мерседес» повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1, 11.3, 13.1, 13.3, 2.3б ПДР. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Мерседес» мав технічну можливість попередити зіткнення. В діях водія автомобіля «Мерседес» вбачається невідповідність вимогам п.10.1, 11.3, 13.1, 13.3, 2.3б ПДР з яких невідповідність вимогам п.10.1, 11.3, 13.1, 13.3 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП? В даній дорожній ситуації водій автомобіля Nissan Qashqai повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР . Водій автомобіля Nissan Qashqai не мав технічної можливості попередити зіткнення. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Nissan Qashqai не вбачається невідповідностей вимогам ПДР і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

02 грудня 2022 року постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області по справі №579/548/22, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Позивач звертаючись до суду із даним позовом не довів/не підтвердив будь-якими доказами таке, що: ДТП 27.09.2022 року не було; учасником ДТП не був ОСОБА_1 або ОСОБА_2 27.09.2022 року; пошкодження автомобіля Nissan Qashqai не пов`язано з цією ДТП, яка мала місце 27.09.2022 року; безпідставно нараховано та виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля Nissan Qashqai при ДТП 27.09.2022 року.

Натомість ДТП 27.09.2022 року з участю автомобілів Nissan Qashqai та Mersedes-Benz дійсно мала місце, що не заперечується та підтверджується позивачем.

Позивачем також підтверджується і те, що в результаті ДТП від 27.09.2022 року автомобіль Nissan Qashqai отримав механічні пошкодження.

Позивачем також підтверджується і те, що в результаті даного ДТП та з метою визначення вартості відновлювального ремонту за пошкодження автомобіля Nissan Qashqai було проведено експертну оцінку. Позивачем був складений страховий акт №2300385940 на суму 127400 грн ( в межах ліміту відповідальності за полісом та з вирахуванням франшизи 2600, передбаченої полісом) та здійснено виплату.

Позивач здійснив виплату на рахунок ОСОБА_1 добровільно, без примусу чи впливу та в межах своїх повноважень, отримавши відповідні документи на підтвердження ДТП, пошкоджень, що узгоджується із положенням ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до поданої суду заяви представник позивача просив розглядати справу в без участі позивача (а.с.45).

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі , проти позову заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання учасників справи, суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кролевецького районного суду Сумської області від 2 грудня 2022 року, яка набрала законної сили, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Судом встановлено , що 27 вересня 2022 року о 08 год. 30 хв. в с.Червона Слобода, вул.Центральна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_3 . Згідно висновку експерта № 160 від 15.10.2022 року водій автомобіля «Мерседес» повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1, 11.3, 13.1, 13.3, 2.3б Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Мерседес» мав технічну можливість попередити зіткнення. В діях водія автомобіля «Мерседес» вбачається невідповідність вимогам п. 10.1, 11.3, 13.1, 13.3, 2.3б Правил дорожнього руху, з яких невідповідність вимогам п. 10.1, 11.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Nissan Qashqai» повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «Nissan Qashqai» не мав технічної можливості попередити зіткнення. В діях водія автомобіля «Nissan Qashqai»не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди . В матеріалах адміністративної справи відсутні докази вини ОСОБА_1 (а.с.14-15)

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність (страхувальника) під час експлуатації ним автомобіля «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована позивачем (страховиком) відповідно до полісу №206382498 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс страхування). Строк дії договору - з 24.10.2021 року по 23.10.2022 року (а.с.5).

На підставі заяви ОСОБА_1 з метою виконання договірних зобов`язань позивач прийняв рішення про визнання даної події страховим випадком та на підставі розрахунку страхового відшкодування до страхового акта виплатив страхове відшкодування ОСОБА_1 на суму 127400 грн., що підтверджується платіжним дорученням №043084 від 23.12.2022 року (а.с.9,22-28).

Позивач як на підставу своїх вимог посилається на положення ст. 32.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, згідно якої страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Закон №1961-IV втратив чинність на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024.

Згідно ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 року у справі N 1-7/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про

те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Крім того за змістом ст. 32.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Позивачем не зазначено відповідно до якої норми закону не виникає цивільно-правової відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 485/1500/21 (провадження № 61-15251св23).

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Страховий акт №2300385940 від 21 грудня 2022 року (а.с.27) не скасований.

Позивачем не надано доказів про те , що безпідставно нараховано та виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля Nissan Qashqai при ДТП 27.09.2022 року і те, що ОСОБА_1 набув майно без достатньої правової підстави.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач ОСОБА_1 порушив закон або брав участь у будь-яких неправомірних діях.

Добросовісність набувача презумується, тобто набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

В суду відсутні підстави вважати відповідача ОСОБА_1 недобросовісним набувачем.

Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Загальні принципи щодо захисту власності узагальнені у практиці Суду та наведені, серед інших джерел, в рішенні у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), заява № 43768/07, пункти 41, 42 і 45, від 16 лютого 2017 року.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у Постанові КЦС ВС від 23.10.2024 № 753/25081/21 Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно ч. 1 , ч. 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Поважних об`єктивних причин, через які докази не подані до суду позивач не зазначив , та доказів існування поважності таких причин суду не надав .

Судом не встановлювався додатковий строк для подання доказів позивачу і про такий строк позивач клопотань не заявляв.

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема позивачу та його представнику надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані законом, в тому числі надати докази.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Стороною позивача не надано суду доказів, на які останній посилається як на підставу своїх вимог за позовом.

Суд не приймає до уваги позицію сторони позивача та доводи, які її обґрунтовують .

За змістом ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Отже, вимоги про стягнення з відповідача на його користь безпідставно набутого майно (кошти) не відповідають належному способу захисту.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі ПАТ «Провагроінвест» позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Інші доводи позивача не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача у розмірі, який ним понесено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Провагроінвест», місцезнаходження: 03049, м.Київ, проспект Повітряних Сил, 25, ЄДРПОУ 23510137, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , про стягнення безпідставно набутого майна.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 27 квітня 2026 року.

Суддя О. В. Моргун