Рішення № 136036440, 27.04.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1726/26

Провадження № 2/484/1413/26

Рішення

іменем України

27.04.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А

за участю секретаря судових засідань Завірюха В.Ю.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив

у квітні 2026 року в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду їх представник адвокат Ремський Є.В. з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивував тим, що позивачка є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який набуте на підставі договору дарування, посвідченого 28.10.1995 року державним нотаріусом Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Н.В., реєстровий №2-3433. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 01.11.1995 року реєстровий №13258, про що свідчить реєстровий напис вказаний на договорі дарування та виписка підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності, наданої КП "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації". В подальшому позивачка вирішила приватизувати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на якій розташований житловий будинок. В ході підготовки документів з`ясувалося, що приватизувати земельну ділянку неможливо, оскільки право власності на неї зареєстроване за колишнім власником будинку, ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-МК №017504, зареєстрованого 22.06.1995 року за №4684, про що свідчать копії державного акту та інформація відділу №4 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. На даний час колишній власник земельної ділянки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, є неможливим. Інформація щодо спадкоємців, які могли прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутня. Враховуючи положення ч. 1 ст. 120 ЗК України, до позивача як до набувача житлового будинку, переходить право власності на дану земельну ділянку, що призначена для його будівництва та обслуговування.

Отже, оскільки наразі позивачка не може оформити земельну ділянку під належним їй житловим будинком у позасудовому порядку, звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання.

В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Ремський Є.В. не з`явились, від представника позивачки на адресу суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу у його відсутність та у відсутність позивачки, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

В підготовче судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 28.10.1995 року Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2-3433, що підтверджується копіями договору дарування, випискою підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності, наданої КП "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 03.03.2026 року №383/01-19, номер запису: 13258 в книзі: 60, сторінка: 205, форма власності: приватна, підстава: договір дарування, посвідчений 28.10.1995 року Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за № 2-3433.

Із ксерокопії Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-MK №017504, зареєстрованого 02.06.1995 року в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №4684 вбачається, що земельна ділянка 0,0664 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, належить ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради народних депутатів №14 від 11.01.1995 року.

З листа Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.03.2026 року №0-14-0.140-338/0/22-26 вбачається, що згідно з земелеьно-обліковими даними відділу станом на 01.01.2013 року, земельна ділянка за адресою: по АДРЕСА_1 , площею 0,0664 га, передана у приватну власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, що посвідчено державним актом на право приватної власності на землю Серія ІІІ-МК № 017504, виданого 22.06.1995 та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №4684.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.03.2026 року, оціночна вартість земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0664 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 64812,61 грн.

Із ксерокопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.08.1996 року вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років в м. Первомайську Миколаївської області, про що міськвідділом ЗАГС м. Первомайська Миколаївської області в Книзі реєстрації смертей 29.08.1996 року зроблено відповідний актовий запис за №807.

З матеріалів спадкової справи №539/2014, заведеної Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що єдиною спадкоємицю яка прийняла спадщину після смерті дядька була його племінниця ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ). Інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, визначається на підставі цивільно-правових угод (ч. 1 ст. 120 ЗК України).

З копії договору дарування , вбачається, що відповідно до договору купвлі-продажу житлового будинку, посвідченого 28.10.1995 року Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2-3433, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці 0,664 га по АДРЕСА_1 .

Отже, судом встановлено, що при переході права власності на житловий будинок, питання щодо набуття право власності на спірну земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_5 та її дядьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вирішувалось.

Відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.07.2024 року №273-р "Про перейменування об`єктів топономії" провулок Миколи Пирогова перейменовано на провулок Миколаївський.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-253цс16, за змістом статті 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Відповідно до ч. 16 ст. 120 ЗК України предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Враховуючи, вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідач визнав позов позивача і визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позивач набувши право власності на житловий будинок в результаті укладання договору даруваня житлового будинку, набув також і право власності на спірну земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 373, 377, 381 ЦК України, ст. ст. 120, 125, 141 ЗК України, ст. ст. 4, 10, 30, 43, 49, 114, 200, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ухвалив

позов ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,0664 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Відомості про сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване міце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Первомайська міська рада Миколаївської області, код ЄДРПОУ 35926170, місце знаходження за адресою: вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область.

Повне судове рішення складено 28.04.2026 року.

Суддя: