Рішення № 136036310, 28.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8414/25

Провадження № 2/487/624/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025 позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальну шкоду в порядку регресу, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 48 286 гривень 16 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2024 приблизно о 11 год. 01 хв. в районі перехрестя вул. Защука та вул. Аркасівської, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Premium» державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 (далі Відповідач), та автомобіля «Subaru Forester» державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Subaru Forester» державний номерний знак « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Відповідно до Постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 30.01.2025 року (оригінал знаходиться у суді), вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Відповідача. На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди Відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (що підтверджує інформація з бази МТСБУ). Відтак, власник пошкодженого «Subaru Forester» державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_2 повідомила (що підтверджує Повідомлення про ДТП, оригінал знаходиться у Позивача), Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернулася до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди. Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження від 25.12.2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Subaru Forester» державний номерний знак « НОМЕР_2 »», склала: 51 120 (п`ятдесят одна тисяча сто двадцять ) грн. 08 коп. На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 43 606 (сорок три тисячі шістсот шість) грн. 16 коп., що підтверджується платіжним дорученням №13364 від 02.05.2025 року. Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30650 від 03.10.2025 року. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 48 286 (сорок вісім тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 16 коп. З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні п.п.1 п.2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 1166, 1187, 1191 ЦК України у Відповідача виникло зобов`язання перед МТСБУ відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі фактично понесених Позивачем витрат.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.11.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю статтям 175-177 ЦПК України.

Згідно з довідкою про доставку електронного документу Моторне (транспортне) страхове бюро України та його представник ОСОБА_3 отримали ухвалу суду від 10.11.2025 року в їх електронних кабінетах 14.11.2025 року.

18.11.2025 року до суду надійшла заява представника позивача Попова В.Є. про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем надано докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

18.11.2025 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

28.01.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідач по справі, працює на КП ММР «Миколаївелектротранс» на посаді водія транспортних засобів СГТЗ з 05.08.2024 року (наказ про прийняття на роботу №319/К-тр від 02.08.2024 року) по теперішній час. Транспортний засіб марки Рено д/н НОМЕР_3 , який був учасником ДТП належить на праві власності КП ММР «Миколаївелектротранс». Відповідач по справі 15.10.2024 року відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля №83, виконував свої службові обов`язки та керував транспортним засобом «Рено Преміум» д/н НОМЕР_3 .

02.02.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача просив посилання Відповідача, викладені у поданому відзиві на позовну заяву, вважати необґрунтованими та такими, що не мають значення для справи, а позовні вимоги задовольнити, оскільки Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до судового зсідання не з`явилися, просили розглядати справу у їх відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до такого висновку.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 15.10.2024 приблизно о 11 год. 01 хв. в районі перехрестя вул. Защука та вул. Аркасівської, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Premium» державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Subaru Forester» державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Subaru Forester» державний номерний знак « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 30.01.2025 року у справі №487/9573/24 (провадження №3/487/97/25) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні, зокрема, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

15.10.2025 року ОСОБА_2 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. У вказаному повідомленні про ДТП вказано, що власником транспортного засобу з номерним знаком « НОМЕР_3 » є КП «Миколаївелектротранс».

Згідно довідки №110/45/02 від 26.01.2026 року, виданої фахівцем кадрової служби КП ММР «Миколаївелектротранс» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 працює на КП ММР «Миколаївелектротранс» в якості водія транспортних засобів СГТЗ з 05.08.2024 року (наказ про прийняття на роботу №319/К-тр від 02.08.2024) по дату видачі довідки. Зазначені обставини, також, підтверджуються копією трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_1 .

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_5 транспортний засіб «Renault Premium 250.18», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », 2201 року випуску, на праві власності належить КП ММР «Миколаївелектротранс».

Наказом директора КП ММР «Миколаївелектротранс» №156 від 10.05.2024 року ОСОБА_5 закріплено водіїв за автотранспортними засобами та трактористів за тракторною технікою згідно додатку, зокрема: автомобіль «RENAULT», базова модель чехія, державний номер НОМЕР_6 та автомобіль «RENAULT», базова модель чехія, державний номер НОМЕР_3 було закріплено за водіями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 .

Згідно інформації з подорожнього листа №83 вантажного автомобіля від 15.10.2024 року ОСОБА_1 на автомобілі РЕНО НОМЕР_3 з 08:00 години до 21:30 години виконував завдання, послідовність яких визначена в наступному порядку: Депо Шкільна; Шкільна Депо; Депо 9 Слобідська; 9 Слобідська Депо; Депо Пушкінське кільце; Пушкінське кільце Депо.

Отже,відповідач ОСОБА_9 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з КП ММР «Миколаївелектротранс» та виконував свої трудові обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична або фізична особа.

Тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею не укладено цивільно-правовий договір.

Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14, у постанові від 27.03.2017 року у справі № 914/2117/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення ст. 1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальній нормі. Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року (справа №759/4049/16-ц, провадження №61-1505св18), постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року (справа №372/1789/17-ц, провадження №61-29014св18).

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18),від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18),від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18),від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), від 30 січня 2020 року у справі №509/4966/17 (провадження № 61-3921св18), від 10 березня 2021 року у справі № 226/817/19.

Звертаючись з позовом, Моторне (транспортне) страхове бюро України вказало відповідачем ОСОБА_9 , який під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з КП ММР «Миколаївелектротранс» та виконував свої трудові обов`язки, тоді як з огляду на зміст спірних правовідносин та заявлені позовні вимоги належним відповідачем по справі має бути відповідач КП ММР «Миколаївелектротранс», як роботодавець винної особи та володілець джерела підвищеної небезпеки (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Отже, ОСОБА_9 є неналежним відповідачем у справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволенню не підлягають з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ЄДРПОУ 21647131.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 28.04.2026 року.

Суддя А.О. Темнікова