Ухвала суду № 136035764, 27.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4355/26 2/335/2669/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Просить поновити пропущений строк звернення до суду; визнання незаконним та скасувати Розпорядження № 279 к/тр від 02.03.2026 р.; поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 17.03.2026 р.; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.2026 р. по день прийняття рішення судом; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень; витребувати з ГУНП в Запорізькій області відомості щодо виклику за номером 102 від 09.03.2026 р.; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки не повністю відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві зазначено, що 02.03.2026 під впливом складних внутрішніх обставин у Департаменті, ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 16.03.2026. В той же час, пояснень щодо відсутності вільного волевиявлення не зазначено і не подано доказів, що підтверджують вказані обставини.

У відповідності до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві повинні бути зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів.

Дана позовна заява не відповідає також вимогам п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем судовий збір не сплачено. Разом з цим, не всі заявлені позивачем позовні вимоги підпадають під положення вказаної норми закону.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України.

Тож, позивач звільняється від сплати судового збору за вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час прогулу.

Але, крім вимоги про поновлення на роботі позивачем заявлено немайнову вимогу про визнання незаконним та скасування Розпорядження № 279 к/тр від 02.03.2026 р. Заявлена позовна вимога не підпадає під пільгову категорію про поновлення на роботі.

Відповідно до підпункту 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу про визнання незаконним та скасування Розпорядження № 279 к/тр від 02.03.2026 р. у розмірі 1331,20 грн.

Також, позивач не звільняється від сплати судового збору за вимогами про стягнення моральної шкоди, розмір якої заявлений у сумі 130 000,00 грн.

Виходячи зі змісту позовних вимог слід сплатити судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час подачі позову до суду становить в межах сум від 1331,20 грн до 16640 грн.

Суд зазначає, що ініціюючи позовну заяву до суду, позивач повинен підготуватися до судового розгляду, зібравши необхідну та достатню кількість доказів для доведення своєї позиції перед судом. Це відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено, який доказ вимагається; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цього доказу.

Позивач, заявивши у позові про витребування доказів не зазначив про вжиті ним, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цього доказу.

Вказані вище недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Згідно частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуюче вищевикладене, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху,

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Макаров