Ухвала суду № 136035749, 22.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.04.2026

Справа № 335/170/25

Провадження № 2-з/334/20/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Александрової А.С., представника позивача адвоката Цирулевського Р.О., представника відповідача адвоката Гришко І.І.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості майна внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Цирулевського Р.О. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості майна внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств на загальну вартість 22 230 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ухвали судді Орджонікідзевського районого суду м.Запоріжжя від 21.01.2025 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання. Відкриваючи провадження у справі суд виходив з положень ст. 30 ЦПК України виходячи з вартості найдорожчого об`єкта нерухомості та його місця знаходження у Возневеснівському районі міста Запоріжжя.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 лютого 2025 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд до Ленінського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 року, визначено головуючого суддю Козлову Н.Ю.

Матеріали справи передані в провадження судді Козлової Н.Ю. 26 березня 2025 року. Триває підготовче судове засідання.

31.03.2026 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Цирулевським Р.О. через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову у якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, а саме: Садовий будинок, загальною площею 163,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2180492180000. Земельна ділянка, загальною площею: 0,0602 га, кадастровий номер: 8000000000:75:147:0098. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2157559480000. Земельна ділянка, загальною площею: 0,0624 га, кадастровий номер: 8000000000:75:147:0097. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2157534580000.

У свою чергу, представник відповідача подав свої письмові заперечення щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Суд, дослідивши подане клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та отримавши письмові заперечення, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 154 КАС України вирішив розглядати клопотання про забезпечення позову, з викликом сторін для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача, обґрунтовуючи свої вимоги щодо вжиття судом заходів забезпечення позову доводив, що відповідачка ОСОБА_2 в період розгляду спору, щодо поділу спільної сумісної власності, остерігаючись стягнення компенсації 1/2 частки в статутному капіталі, виходячи з вартості майна приватних підприємств, яке було набуте в період перебування в шлюбі позивача з відповідачем у зв`язку з спільним веденням фармацевтичного бізнесу, діє недобросовісно та активно здійснює відчуження, виведення майна з власності приватних підприємств, з метою приховання реальної вартості частки в статутному капіталі, яка підлягає компенсації, що в свою чергу може унеможливити у разі задоволення позову, виконання рішення суду про стягнення значної суми грошових коштів.

Оскільки предмет даного позову, є стягнення з ОСОБА_2 24 895 900,00 грн. як компенсації вартості частки ОСОБА_1 у приватних підприємствах, виходячи з дійсної вартості майна, існує обґрунтований та великий ризик того, що ОСОБА_2 здійснить переоформлення належного їй, не забезпеченого, нерухомого майна з метою подальшого його приховання та унеможливлення у разі задоволення позову, виконання рішення суду про стягнення значної суми грошових коштів.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке долучено до матеріалів справи, станом на сьогоднішній день, ОСОБА_2 належать на праві власності 30 об`єктів нерухомого майна, які не обтяжені жодними заборонами та/або будь якими обтяженнями, а тому є вірогідність, що ОСОБА_2 у будь який момент може перереєструвати належне їй майно на інших осіб, що як наслідок призведе до неможливості виконання можливого рішення суду, а також призведе до подальших судових спорів та порушення прав третіх осіб, які придбають у власність спірні об`єкти нерухомого майна (у разі їх продажу/ відчуження Відповідачем).

Також, представник позивача наголошував, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на незабезпечені об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві власності, до набрання законної сили рішенням у даній справі, є необхідними заходами забезпечення позову, оскільки у разі незастосування заходів забезпечення позову може бути нанесена шкода інтересам третіх осіб (покупців). Тобто, після вчинення відповідачем фраудаторних правочинів (направлених на завдання шкоді кредитору) з метою уникнення стягнення на таке майно, на покупців (або майбутніх власників майна) буде покладений надмірний тягар для захисту своїх прав, а можливо навіть проведення реституції (повернення сторін у попередній стан), оскільки такі правочини будуть оскаржені та визнані недійсними в судовому порядку, як фраудаторні.

Підсумовуючи вищевикладене, представник позивача наполягав на задоволенні своїх вимог щодо вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: садовий будинок, загальною площею 163,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2180492180000. Земельна ділянка, загальною площею: 0,0602 га, кадастровий номер: 8000000000:75:147:0098. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2157559480000. Земельна ділянка, загальною площею: 0,0624 га, кадастровий номер: 8000000000:75:147:0097. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2157534580000.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача посилаючись на необґрунтованість вимог, які викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову.

Свої заперечення представник відповідача виклав письмово та просив суд взяти їх до уваги при ухваленні рішення та усно повідомив, що загальна вартість нерухомого майна, на яке ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 у справі № 335/170/25 було накладено арешт, становить 35 170 660,66 гривень. В той час, предметом позову у справі № 335/170/25 є вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості майна, внесеного у власність ПП ВКФ «Аква Вита», ПП «Максфорт» та ПП «Вітафарма» у вигляді сум грошових коштів, розмір якої складає 24 895 900,00 гривень.

Отже, загальна вартість об`єктів нерухомості, на які на даний час на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 у справі № 335/170/25 накладено арешт, становить 35 170 660,66 грн., що вже перевищує розмір заявлених позовних вимог у справі на 10 274 760,66 грн.

Загальна вартість вказаних у заяві позивача від 31.03.2026 року об`єктів нерухомого майна, становить 9 929 474,00 гривень, що підтверджується договором купівлі продажу садового будинку та земельної ділянки від 28.01.2026 та договором купівлі продажу земельної ділянки від 28.01.2026, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т.В.

Тобто, в разі накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна, загальна вартість об`єктів нерухомості, стосовно яких вирішується питання про накладення арешту, складатиме 45 100 134,66 гривень, що перевищуватиме ціну позову на 20 204 234,66 гривень, що є неспівмірним у порівнянні із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.

Представник відповідача вважає, що доводи позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі № 335/170/25 шляхом додаткового накладення арешту на вищезазначені об`єкти нерухомого майна є безпідставними, тому у задоволенні заяви про накладання арешту на майно, слід відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як стверджував представник позивача під час судового розгляду, ОСОБА_2 в період розгляду спору, щодо поділу спільної сумісної власності, остерігаючись стягнення компенсації 1/2 частки в статутному капіталі, виходячи з вартості майна приватних підприємств, яке було набуте в період перебування в шлюбі позивача з відповідачем у зв`язку з спільним веденням фармацевтичного бізнесу, діє недобросовісно та активно здійснює відчуження, виведення майна з власності приватних підприємств, з метою приховання реальної вартості частки в статутному капіталі, яка підлягає компенсації, що, в свою чергу, може унеможливити в разі задоволення позову виконання рішення суду про стягнення значної суми грошових коштів.

Також, вказувалося на той факт, що ОСОБА_2 в період розгляду спору щодо поділу спільної сумісної власності, діє недобросовісно та активно здійснює дії щодо виведення майна з власності як приватних підприємств, так і особистої власності, з метою приховання такого майна від поділу, що, в свою чергу, може призвести до унеможливлення виконання рішення про стягнення частки від доходів приватних підприємств, у разі задоволення позову.

Такі твердження представника позивача суд відхиляє та вважає хибними, оскільки в матеріалах справи існують докази, які повністю спростовують вказану інформацію.

Так, матеріали справи свідчать що після розірвання шлюбу, відповідач навпаки набуває у власність об`єкти нерухомого майна.

У відповідності до приписів статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів, що б підтверджували обставини активного відчуження майна відповідачем, а посилання позивача про наміри відповідача відчужити об`єкти нерухомого майна з метою його приховування є лише припущеннями.

Так, предметом позову, що розглядається у даній справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості майна, внесеного у власність ПП ВКФ «Аква Вита», ПП «Максфорт» та ПП «Вітафарма» у вигляді сум грошових коштів, розмір якої складає 24 895 900,00 гривень.

Ухвалою від 16.04.2025 року, судом були вжиті заходи забезпечення позову на 26 об`єктів нерухомого майна на загальну суму 35 170 660,66 гривень.

Вартість об`єктів нерухомості, на які позивач просить накласти арешт складає 9 929 474,00 гривень, що підтверджується договором купівлі продажу садового будинку та земельної ділянки від 28.01.2026 та договором купівлі продажу земельної ділянки від 28.01.2026, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т.В.

Отже, у разі накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна, загальна вартість об`єктів нерухомості, стосовно яких вирішується питання про накладення арешту, складатиме 45 100 134,66 гривень, що перевищуватиме ціну позову на 20 204 234,66 гривень, що є неспівмірним у порівнянні із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.

Як наголошує Верховний Суд у постанові від 06 січня 2025 року у справі № 487/6151/23, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимогі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає не доведеним наявність реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості у майбутньому виконання можливого рішення суду, яким буде задоволено позовні вимоги у справі № 335/170/25, а також тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову у порівнянні з пред`явленими позовними вимогами є неспівмірним з огляду на те, що сума позову у справі № 335/170/25 складає 24 895 900,00 гривень, проте загальна вартість об`єктів нерухомості, на які ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 у справі № 335/170/25 вже накладено арешт, становить 35 170 660,66 гривень.

При цьому, загальна вартість об`єктів нерухомості, стосовно яких вирішується питання про накладення арешту, складатиме 45 100 134,66 гривень, що перевищуватиме ціну позову на 20 204 234,66 гривень, що є неспівмірним у порівнянні із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням висновків, які викладені у постановах Верховного Суду щодо вжиття заходів забезпечення позову на нерухоме майно, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог представника позивача, тому відсутні законні підстави для вжиття судом заходів для забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 153, 353, 355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості майна внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали суду буде складений та підписаний суддею 28.04.2026 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.