Рішення № 136035185, 17.03.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 216/5532/25

Провадження по справі № 2/129/465/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Капуша І.С.,

розглянувши розглянувши без участі сторін та їх представників в Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 17.07.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 03.09.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позов мотивований тим, що 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Згідно з витягом із реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №95755 від 02.12.2019 року.

Позивач зазначає, що 02.12.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачкою шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір №95755, який підписано одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з п.1.2 кредитного договору сума кредиту становить 2000 грн.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору строк користування кредитом становить 14 календарних днів.

Згідно з п.1.4 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2 % на день, що еквівалентно 730 % річних.

Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 6760 грн, яка складається з: 2000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4760 грн прострочена заборгованість за процентами.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача у позовній заяві просив справу розглядати у його відсутність.

Відповідачка відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Представник відповідачки адвокат Човганюк А.М. заявою від 17.03.2026 року просила справу розглядати у відсутність відповідачки та представника.

У зв`язку з неявкою учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом установлено, що позивач посилається на укладення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 кредитного договору №95755 від 02.12.2019 року в електронній формі.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію кредитного договору, паспорт кредиту, розрахунок заборгованості, договір факторингу, витяг з реєстру боржників та внутрішні документи щодо перерахування коштів.

Разом із тим, відповідно до ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Неподання відповідачкою відзиву на позовну заяву саме по собі не означає визнання позову та не звільняє позивача від обов`язку довести заявлені вимоги належними, допустимими та достатніми доказами.

Обов`язок доказування у даній справі покладається на позивача та включає доведення факту укладення кредитного договору саме відповідачкою, отримання нею кредитних коштів, належності їй засобів ідентифікації, правонаступництва позивача та правильності нарахованої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами законодавства.

Разом з тим сам факт оформлення електронного документа не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, що відповідні дії вчиняла саме особа, до якої заявлено позов.

Наданий позивачем електронний договір не містить власноручного підпису відповідачки, а сам факт зазначення персональних даних та використання одноразового ідентифікатора безумовно не підтверджує вчинення дій саме ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належності відповідачці номера телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор під час укладення договору, а також доказів належності їй банківської картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти.

Сам по собі внутрішній документ кредитора про перерахування коштів не може вважатися достатнім доказом фактичного отримання грошових коштів конкретною особою без належного банківського підтвердження.

Суд звертає увагу, що позивач є професійною фінансовою установою, а тому саме на нього покладається обов`язок забезпечення належної ідентифікації особи позичальника перед укладенням договору та наданням кредитних коштів.

Ризик недосконалості внутрішніх процедур ідентифікації клієнта не може бути покладений на особу, яка заперечує факт укладення договору.

Щодо договору факторингу суд зазначає, що сам факт укладення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» договору факторингу та наявність витягу з реєстру боржників підтверджує лише перехід тих прав, які існували у первісного кредитора, однак не звільняє позивача від обов`язку довести саме існування первісного зобов`язання відповідачки.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року у справі №129/618/22, провадження №2/129/164/2023, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., вчинений 17.12.2021 року та зареєстрований за №13887, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором №95755 від 02.12.2019 року на суму 17 688 грн 00 коп., визнано таким, що не підлягає виконанню.

У вказаному рішенні судом установлено, що у виконавчому написі була зазначена адреса боржника: АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у місті Гайсині Вінницької області, а також наведено обставини щодо можливого використання сторонніми особами її персональних даних та мобільного номера телефону.

Невідповідність анкетних даних боржника фактичним даним відповідачки додатково свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів щодо належності спірного зобов`язання саме ОСОБА_1 .

Зазначене рішення набрало законної сили та підтверджує наявність спору щодо підстав виникнення заборгованості, належності боргу відповідачці та правомірності вимог кредитора.

Хоча саме по собі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом, однак у такому випадку вимоги позивача мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, чого у даній справі не відбулося.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах та якщо він підписаний сторонами.

За змістом ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір прирівнюється до письмової форми правочину, однак сторона, яка посилається на такий договір, повинна довести факт його укладення конкретною особою.

Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 та від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 звернув увагу, що наявність анкети-заявки, технічної інформації про надсилання одноразового ідентифікатора чи внутрішніх документів кредитора сама по собі не є безумовним доказом укладення кредитного договору саме відповідачем без належного підтвердження належності йому номера телефону та платіжного засобу.

Судом не отримано належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснювала реєстрацію в системі кредитора, підтверджувала умови кредитування та отримувала грошові кошти.

Надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості дійти беззаперечного висновку про виникнення саме у відповідачки зобов`язань за кредитним договором №95755 від 02.12.2019 року.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачкою кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та правових підстав для стягнення заявленої заборгованості.

Наявні у справі сумніви щодо факту виникнення зобов`язання не можуть тлумачитися на користь позивача, який не виконав покладений на нього обов`язок доказування.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 526, 530, 1048, 1054, 1077-1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Вінницького апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: