Рішення № 136035037, 27.04.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1298/26

Провадження № 2/645/1759/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Карпунець Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №645/1298/26 за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося через систему «Електронний суд» до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №2882672 про надання споживчого кредиту від 05.09.2020 року в загальному розмірі 30300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.09.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2882672 про надання споживчого кредиту на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, та підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Товариство умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідачки перед Позивачем становить 30300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн.; заборгованість за процентами 20300,00 грн.

30.04.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021. Згідно цього Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором 2882672 від 05.09.2020 року.

Відповідачці було надіслано письмову Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте відповідачкою заборгованість не погашено.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою своїх грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн.; заборгованість за процентами 20300,00 грн., а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 23.02.2026 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано докази, необхідні для розгляду справи.

11.03.2026 року до матеріалів справи надійшли витребувані ухвалою суду від 23.02.2026 року документи.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Уповноважений представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно відповідно до приписів ст. 128 ЦПК України,в матеріалах справи міститься заява, відповідної до якої позивач просив розгляд справи провести без участі представника, зазначивши, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в призначені судові засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Судові повістки були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, відзив на позовну заяву, відповідно до приписів ст. 178 ЦПК України, не подав, ніяких клопотань на адресу суду не направляв.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.п. 2 та 7 ч. 2 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4ст. 223 ЦПК України).

Також відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.12.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2882672 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 10000,00 грн, строком на 30 днів, з можливістю продовження строку кредиту, зі сплатою відсотків: знижена процентна ставка 1,33% в день від суми кредиту; стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, дата повернення кредиту.

Кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 05.09.2020 року електронним підписом С110908.

Також відповідачем електронним підписом підписаний Паспорт споживчого кредиту, що містить Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Згідно із довідкою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про ідентифікацію, відповідача ОСОБА_1 ідентифіковано, як позичальника за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 05.09.2020 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір.

Факт надання грошових коштів за Кредитним договором відповідачу на реквізити картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 підтверджується наданою АТ «А-БАНК» .

Таким чином, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

30.04.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2882672 від 05.09.2020 року.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021 від 30.04.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 30300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн.; заборгованість за процентами 20300,00 грн.

Відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, отже порушив умови договору, тому має заборгованість за Кредитним договором в розмірі 30300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн.; заборгованість за процентами 20300,00 грн.

Відповідачці було надіслано письмову Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. №20687505 від 13.02.2026 року.

В добровільному порядку ОСОБА_1 виниклу та непогашену заборгованість за кредитним договором №2882672 від 05.09.2020 року року не сплатив.

Правовими нормами ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правовими нормами ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 12 і 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч. 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу(фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги, а саме факт укладання кредитного договору, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 30300,00 грн. шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, та не спростовані відповідачем.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася, власних розрахунків заборгованості або доказів на її погашення не надала.

З огляду на встановлені судом обставини, зважаючи на те, що відповідачка не виконала умови кредитного договору, кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами ні первісному кредитору, ні новому кредитору не сплатив у повному обсязі, а тому суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 30300,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Матеріали справи свідчать про те, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» представляє адвокат Усенко М.І., який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року.

13.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» та адвокат Усенко М.І. склали Акт №522 наданих послуг, відповідно до якого викладено перелік послуг правничої допомоги у рамках даної справи, вартість яких склала 8000,00 грн.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» 4000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді г.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати позивача з оплати судового збору підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,279,280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за Договором №2882672 про надання споживчого кредиту від 05.09.2020 року в загальному розмірі 30300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн.; заборгованість за процентами 20300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корп., 4-й пов., код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення складено та підписано 27.04.2026 року.

Суддя О.В. Федорова