Рішення № 136034983, 27.04.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-о/641/60/2026 Справа № 641/279/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,

представника заявника адвоката Равницької Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Третій відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та доводів заявника

15.01.2026 представник заявника ОСОБА_1 адвокат Равницька Л.С., звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити, що громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Жовтневе Красноградського району Харківської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зяблово Орловського району Орловської області Російської Федерації.

В обгрунтування поданої заяви представник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в д.Зяблово, Орловського району, Орловської області, Російській Федерації помер батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Жовтневе,

Красноградського району, Харківська область. Батько заявника загинув через

дорожньо-транспортну пригоду, але медичні документи відсутні. На підтвердження цього до суду надається копія свідоцтва про смерть, видане 15 квітня 2025 року, місце державної реєстрації 95700001 міжрайонний відділ РАГС №1 Управління РАГС Орловської області, актовий запис №170259570000101608004, 11-ТД №521114. Зазначає, що на час повномасштабного вторгнення його батько перебував в Куп`янському районі, повернутися до Харкова не міг і під час активних бойович дій, обстрілів, заради збереження життя вимушено виїхав спочатку на окуповану територію України, а потім опинився в Орловській області. Стосунки з батьком підтримував періодично, заявнику стало відомо, що батько загинув в дорожньо-транспортній пригоді, через родичів його співмешканки він отримав копію свідоцтва про смерть. Встановлення факту смерті батька необхідне для внесення відповідного запису до Державного реєстру актів цивільного стану України таі видачі свідоцтва про смерть. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує для нього юридичні наслідки у вигляді отримання спадщини. Отримати оригінали вказаних документів немає можливості, оскільки всі оригінали документів перебувають в РФ, а в нього є лише фотокопія документа, що підтверджує смерть батька. Крім того, зазначає, що Міністерство закордонних справ України припинило виконання своїх функцій на території РФ, посольство України в Москві та консульські установи України на території РФ припинили свою діяльність, що унеможливлює реєстрацію смерті громадян України, які померли на території РФ. За таких обставин заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те що факт смерті відбувся на території РФ. З огляду на збройний конфлікт між РФ та Україною він позбавлений фізичної можливості як на звернення за свідоцтвом про смерть батька на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами РФ, яким надається таке право. Зазначає, що він є спадкоємцем першої черги померлого батька ОСОБА_2 та з метою реалізації його права на спадкування йому необхідно подати нотаріусу оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_2 , який мав би юридичну силу в Україні, або рішення суду про встановлення факту смерті.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.01.2026 відкрито провадження у справі, прийнято заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 03.03.3036 задоволено клопотання про витребування у Третього відділу ДРАЦС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала доводи заяви, просила встановити факт смерті, наголошуючи на тому, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні відомості щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник Третього відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про рогляд справи за відсутності представника.

Встановлені судом обставини у справі

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 02.03.1991 в книзі реєстрації актів про народження внесено запис 1407 про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказано: батько ОСОБА_2 ; мати - ОСОБА_4 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 15 квітня 2025 року, місце державної реєстрації 95700001 міжрайонний відділ РАГС №1 Управління РАГС Орловської області, актовий запис №170259570000101608004, встановлено, що ОСОБА_2 , громадянин Російської Федерації, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також до суду від ОСОБА_5 , який є рідним братом заявника, надійшла інформація про те, що 05.09.2025 Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою зареєстрована в Спадковому реєстрі спадкова справа за заявою ОСОБА_5 від 28.08.2025 року про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Зяблоє Орловського району Орловської області Російської Федерації, виданого повторно 93100245 Управління ЗАЦС адміністрації Старооскольського міського округу Бєлгородської області від 30.07.2025 НОМЕР_3 з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом на українську мову. Зазначив, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Зяблоє Орловського району Орловської області Російської Федерації, підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть.

На виконання вимог ухвали суду Третім відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано інформацію про відсутність в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_2 .

Застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 478/1072/21 (провадження № 61-1370св22).

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 просить суд встановити факт смерті свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зяблово Орловського району Орловської області Російської Федерації. Встановлення факту смерті необхідно заявнику для реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть державного зразку та оформлення спадщини. Посилається на те, що має лише копію свідоцтва про смерть, в той час як отримати оригінал свідоцтва про смерть або апостильовану копію не має можливості через те, що Міністерство закордонних справ України припинило виконання своїх функцій на території РФ, посольство України в Москві та консульські установи України на території РФ припинили свою діяльність. Вказане унеможливлює реєстрацію смерті громадяна України , який помер на території РФ, у відповідних органах РАЦС на території України.

Водночас суд звертає увагу, що факт смерті батька заявника на території Орловського району Орловської області Російської Федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язані з державною реєстрацією смерті особи регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01 липня 2010 року та Правилами реєстрації актів громадянського стану в Україні затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року з наступними змінами (далі Правила).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів.

За п. 3.1-3.3 Правил реєстрація смерті провадиться в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання осіб чи за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Реєстрація смерті провадиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій або інших осіб чи за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред`явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті, але про це робиться відповідна відмітка в графі «Для відміток» запису акта про смерть.

Пунктом 7 Правил передбачено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року (далі Конвенція), яка набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Конвенції передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до ст. 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Згідно зі статей 4, 5 Конвенції передбачений статтею 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (ConventiondelaHayedu 5 octobre 1961)» повинен бути викладений французькою мовою.

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Вказане свідчить про те, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (Російська Федерація та Республіка Білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з Російською Федерацієюю і Республікою Білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, свідоцтво про смерть, видане на території Російської Федерації, не потребує будь-якої легалізації в Україні.

Оскільки свідоцтво про смерть видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявника, містить необхідні реквізити, в силу вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107 не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.

У зв`язку з цим, необхідність у реєстрації факту смерті компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть відсутня.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22 (провадження № 61-4479св23), від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24 (провадження № 61-11539св24), від 04 серпня 2025 року у справі № 757/27745/24-ц (провадження № 61-2461св25).

Доводи заявника щодо неможливості реєстрації факту смерті в органах ДРАЦС України суд до уваги не бере, оскільки сам по собі факт смерті особи на території іноземної держави не свідчить про неможливість її реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану України. Посилання на повномасштабну агресію російської федерації, розрив дипломатичних відносин мають загальний характер і не підтверджують неможливість отримання оригіналу документа про смерть. Також суд звертає увагу на те, що смерть ОСОБА_2 мала місце на тимчасово окупованій території, а на територї Російської Федерації та в свідоцтві про смерть вказано про те, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації.

На підставі викладеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Третій відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код згідно з ЄДРПОУ 41403982, місце знаходження: вул. Георгія Тарасенка, буд. 11, м. Харків.

Повний текст постанови складено та підписано 27.04.2026.

Суддя Г.В.Кожихова