Рішення № 136034827, 20.04.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1132/25

Номер провадження 2/383/63/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/1132/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю ,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Калінку-Бондар О.Б., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, обґрунтовуючи позов тим, що 23.10.2010 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.12.2021 року розірвано. Від цього шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу малолітній син залишився проживати з матір`ю у м. Кропивницькому, тоді як відповідач почав проживати окремо у м. Києві. Позивач зазначає, що 16.04.2025 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області у справі № 383/443/23 було видано судовий наказ, яким з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 08.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, аліменти відповідачем у добровільному порядку не сплачуються. Позивач також зазначає, що батько дитини періодично спілкується із сином, а також один раз приїздив до м. Кропивницького, коли дитина пішла до школи. При цьому контакт батька з дитиною зі сторони позивача не обмежувався. Разом з тим, за твердженням позивача, об`єктивні обставини свідчать про відсутність у відповідача сталої зацікавленості у постійному спілкуванні та участі у вихованні дитини. Так, у липні 2025 року за домовленістю сторін відповідач мав забрати сина на певний період часу до м. Києва. Позивач не заперечувала проти цього, вважаючи, що це сприятиме зміцненню емоційного зв`язку між батьком і дитиною та участі батька у вихованні. Однак після закінчення погодженого строку відповідач відмовився повернути малолітню дитину матері, не відповідав на телефонні дзвінки та повідомлення, у зв`язку з чим позивач не була обізнана про місце перебування дитини, тому звернулася до органів поліції для встановлення місця перебування сина. За результатами перевірки було встановлено, що дитина перебуває у батька за місцем його проживання. Надалі позивач самостійно забрала сина, і на даний час він проживає разом із нею. Наразі позивач разом із дитиною проживає без реєстрації місця проживання у житлі, яке належить її батьку ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому зареєструвати місце проживання дитини за вказаною адресою позивач не має можливості, у зв`язку з відсутністю згоди відповідача. З цієї підстави позивач зверталася до Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради з метою проведення профілактичної бесіди з відповідачем щодо недопущення одноособової зміни місця проживання дитини та ненадання інформації про її місце перебування. Позивач вважає, що проживання малолітньої дитини з батьком не відповідатиме її найкращим інтересам та може створювати ризики для її здоров`я та розвитку. Натомість вона вважає, що спроможна забезпечити дитині стабільні та гармонійні умови проживання, належний догляд, турботу та розвиток, що відповідатиме її найкращим інтересам.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначивши у справі підготовче засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2025 року задоволено клопотання відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2025 року прийнято зустрічний позов об`єднавши їх в одне провадження.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 березня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про зміну предмета зустрічного позову.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 березня 2026 року у задоволені спільної заяви сторін про затвердження укладеної між ними мирової угоди від 04.02.2026 року відмовлено.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2026 року задоволено заяву відповідача та зустрічний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Калінка-Бондар О.Б. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача, адвоката Калінки-Бондар О.Б. до суду надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, де також зазначено, що позовні вимоги вони підтримують з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с.79, Том 2).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього до суду надійшла заява, в якій просить розглянути справу за його відсутності та користуючись процесуальним правом, передбаченим ст.49 ЦПК України, визнає позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 , наслідки визнання позову йому зрозумілі. Відзиву не подав (а.с.53-54, Том 2).

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду заяв чи клопотань не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області від 23.10.2010 року (а.с.10), та який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.12.2021 року у справі № 383/1059/21 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 05.01.2022 року (а.с.12-14, Том 1).

Від вказаного шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 , видане повторно Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 21.01.2022 року, актовий запис 1667 (а.с.11, Том 1).

На підставі судового наказу, виданого 16.04.2025 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області у справі № 383/443/25, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 08.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовий наказ набрав чинності 16.04.2025 року (а.с.15-16, Том 1).

Згідно довідки Квартального комітету №17 Подільського району м.Кропивницький від 04.08.2025 року №63 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17 т.1).

З листа Головного управління національної поліції у м.Києві Управління превентивної діяльності №316492-2025 від 15.08.2025 року, мається інформація, що відповідно до відомостей у базі даних Інформаційного порталу Національної поліції України, до Дніпровського УП ГУНП у м.Києві 26.07.2025 та 07.08.2025 надходило повідомлення по спецлінії «102» від ОСОБА_1 щодо встановлення місцеперебування її малолітнього сина ОСОБА_3 , якого по домовленості тимчасово забрав та не повертає батько ОСОБА_2 (а.с.18, том 1).

28 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , що підтверджується заявами про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини, проте їй було відмовлено у реєстрації дитини у зв`язку з відсутністю згоди батька дитини н атаку реєстрацію (а.с.19-20, том 1).

Заявою від 29 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до начальника Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради з проханням провести профілактичну бесіду з ОСОБА_2 та роз`яснити неможливість одноосібно зміни місця проживання дитини та неповідомлення ОСОБА_2 місця перебування спільного сина (а.с.21, Том 1).

Згідно довідки Комунального закладу «Гімназія «Сучасник» Кропивницької міської ради» від 01.08.2025 року №48 малолітня дитина ОСОБА_3 навчається в 2А класі КЗ «Гімназія «Сучасник» Кропивницької міської ради» на очній формі (а.с.23, Том 1).

З характеристики Комунального закладу «Гімназія «Сучасник» Кропивницької міської ради» від 01.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається у гімназії «Сучасник» з 10 березня 2025 року. Мати, ОСОБА_1 постійно приводить та забирає дитину зі школи, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує оплату навчальних посібників та харчування, організовує правильне проведення вільного часу. Батько приходив до шкоди один раз, коли дитина розпочала навчання у гімназії «Сучасник» (а.с.24, Том 1).

Згідно листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Кропивницького» Кропивницької міської ради» від 30.07.2025 року №1340/01-12, мається інформація, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під наглядом медичних працівників АЗПСМ №9 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Кропивницького» Кропивницької міської ради». Декларація на медичне обслуговування дитини підписана з лікарем-педіатром Місюрою С.П . Впродовж останніх років хлопчик неодноразово хворів гострими респіраторними інфекціями верхніх дихальних шляхів. Лікувався амбулаторно. На прийом до лікаря з дитиною завжди приходить мама (а.с.25, том 1).

Відповідно до наказу директора ПП «Діалог-БУД» І.В. Вільганюк від 31.07.2025 №17 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », останню було прийнято на посаду бухгалтера з 01.08.2025 року (а.с.26, том 1). Зазначений факт також підтверджується довідкою директора ПП «Діалог-БУД» І.В. Вільганюк №4 (а.с.27, том 1).

ОСОБА_1 , 1990 року народження, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується довідками КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» від 28.07.2025 року за №118 та №119 (а.с.28, том 1).

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Кропивницького» Кропивницької міської ради» від 30.07.2025 року ОСОБА_1 оглянута сімейним лікарем 30.07.2025 року та на момент огляду здорова (а.с.29, том 1).

Рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради №56 від 27.01.2026 року затверджено висновок щодо доцільності визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.204-206, том 1).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (зокрема, постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини та позивач у позовній заяві зазначила, про неможливість у зв`язку з цим виконувати певні дії в інтересах малолітньої дитини, у зв`язку з чим вона й звернулася до суду з цим позовом.

02 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_2 до суду подав заяву, в якій вказав, що користуючись процесуальними правами, передбаченим с.49 ЦПК України визнав позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю.

Крім того, до суду надав договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01.04.2026 року посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Березовською О.В., зареєстрованого в реєстрі за №420, відповідно якого сторони домовились про участь батьків у вихованні дитини та порядок здійснення батьківських обов`язків матері та батька (а.с.55-56, том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

З врахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог ОСОБА_2 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також те, що ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини з маір`ю максимально відповідає інтересам дитини, тому суд приймає таке визнання позову та зваживши на встановлені обставини приходать до висновку про задоволення позову про визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ленінським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 30.11.2011 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 29.08.2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, код ЄДРПОУ: 42215510, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, 41, м.Кропивницький, Кіровоградська область, п.і.25006.

Повне рішення суду складено 28.04.2026 року.

Суддя І.М. Адаменко