Рішення № 136033848, 27.04.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.04.2026 Справа № 756/2715/26

Унікальний номер 756/2715/26

Номер провадження 2/756/4583/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

Позивач ТзДВ «СГ «Оберіг» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 32024,60 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 23626,05 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1378,05 грн.; пеня в розмірі 6401,04 грн.; три відсотки річних в розмірі 619,46 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8022,50 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 12 лютого 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ВАЗ 11193, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року по справі № 756/2395/24, ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адмінстративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.3 ст.130 КУпАП.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 ,як водія транспортного засобу ВАЗ 11193, державний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була забезпечена в ТДВ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування №ЕР-217504963.

За заявою власника автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування в розмірі 51916,16 грн.

ТзДВ «СГ «Оберіг» на вимогу АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування, з урахуванням розміру франшизи в сумі 23626,05 грн.

Посилаючись на положення ст. 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки під час ДТП водій відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2026 року визначено головуючим у справі суддю Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року відкрито спрощене провадження у справі, справу призначено до розгляду на 27 квітня 2026 року.

Представник позивача ТзДВ «СГ «Оберіг» будучи належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, не скористався правом безпосередньої участі в судовому засіданні. В позовній заяві представник просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином, шляхом надсилання судової повістки за адресою зареєстрованого мсіця проживання: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній».

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 24 жовтня 2023 року між ТзДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_2 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ЕР-217504963, забезпечений транспортний засіб ВАЗ 11193, державний номерний знак НОМЕР_5 (а.с.10).

12 лютого 2024 року стався страховий випадок.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 124, ч.3 ст. 130 КУпАП. (а.с. 35).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі заяви власника автомобіляTOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3 , АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування на підставі рахунку від 14 лютого 2024 року та ремонтної калькуляції за договором добровільного страхування № 310581196.23 в розмірі 51916,16 грн. Та звернулось то ТДВ «СГ «Оберіг» з претензєю про виплату страхового відшкодування (а.с.11 -22).

Згідно страхового акту від 13 серпня 2024 року № 49861р/1 позивачем здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 23626,05 грн (а.с. 23-24).

03 березня 2025 року ТДВ «СГ «Оберіг» звернулось до відповідча з вимогою про повернення сплачених коштів страхового відшкодування. Вимога залишилася без реагування (а.с.25-27).

Між сторонами виник спір стосовно стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «СГ «Оберіг» суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Зокрема до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Згідно з частиною шостою статті 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» регресну вимогу може бути пред`явлено протягом трьох років із дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, що встановлено та доведено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року (а.с. 35).

Отже, на підставі встановлених фактів, суд приходить до переконання, що в ОСОБА_1 виник обов`язок компенсувати в порядку регресу виплачену ТзДВ «СГ «Оберіг» суму страхового відшкодування в розмірі 23626,05 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд звертає увагу, що 04 березня 2025 року ТДВ «СГ «Оберіг» направило відповідачу претензію з вимогою виплатити в порядку регресу страхове відшкодування в сумі 23626,05 грн., але 25 березня 2025 року претензія повернута адресату за закінченням встановленого терміну зберігання.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, він має нести відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

Проте суд вважає, що позивачем неправильно обчислений період, за який нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оскільки 25 березня 2025 року відбулось повернення претензії позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України початком періоду є 01 квітня 2025 року (через 7 днів від дати повернення претенізії), а останнім днем періоду є 23 січня 2026 року, в межах заявлених позовних вимог.

За розрахунком суду за період з 01 квітня 2025 року по 23 січня 2026 року інфляційні втрати складають 1180,97 грн. Індекс інфляції за весь період (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.8 : 100) x (99.8 : 100) x (99.8 : 100) x (100.3 : 100) x (100.9 : 100) x (100.4 : 100) x (100.2 : 100) x (100.7 : 100) 1.049986. Інфляційне збільшення 23626,05 x 1.049986 - 23626,05 = 1 180,97 грн; 3% річних - 23626 x 3% x 298 : 365 = 578,68 грн.

Суд вважає, що вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають. Позивач не наведено нормативного обґрунтування й правових підстав для нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми страхового відшкодування.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 23626,05 грн., інфляційних втрат в сумі 1180,97 грн. та 3% річних в сумі 578,68 грн., разом 25385,70 грн.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 35173 від 22 січня 2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2110,47 грн, виходячи з розрахунку (25385,70 х2662,40:32024,60).

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені витрати на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правової допомоги від 16 липня 2025 року укладеного між ТзДВ «СГ «Оберіг» та ФОП адвокатом Войціховським А.В.; Акт прийому-передачі наданих послуг №49861р/1 від 25 січня 2026 року, в якому визначена загальна вартість наданих робіт замовнику в сумі 8022,50 грн, додаткова угода до договору від 16 липня 2025 року, сторони домовились викласти п.4.4.1 в редакції : підготовка та направлення позовної заяви -8022,50 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.Таким чином розмір витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація витрат на правничу допомогу, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 6359,38 грн, відповідно до розрахунку (25385,70 х8022,50:32024,60).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» виплачену суму страхового відшкодування - 23626,05 грн., інфляційні втрати - 1180,97 грн., 3% річних -578,68 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2110,47 грн., витрати на правничу допомогу - 6359,38 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач-Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, місце знаходження м.Київ, вул. Васильківська, 14;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик