Рішення № 136033674, 27.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11910/25

провадження № 2-о/753/98/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Попасна Луганської області, Україна, а її дівоче прізвище « ОСОБА_1 ».

У жовтні 1987 року у місті Рязань, у колишній РСФСР, вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка - « ОСОБА_1 ».

У 1989 році шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано, разом з тим прізвище на дошлюбне вона не змінювала.

11.10.2002 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище « ОСОБА_1 » на прізвище нового чоловіка - « ОСОБА_1 ».

05.04.2008 року шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано та вона повернула собі прізвище « ОСОБА_1 », тобто прізвище, яке було взято під час реєстрації першого шлюбу у жовтні 1987 року.

В подальшому, нею було отримано нові документи на прізвище « ОСОБА_1 », а саме паспорт громадянина України та картку фізичної особи - платника податків.

У 2022 році, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією РФ на території України, місто Попасна, Луганської області, було окуповане. При евакуації 26.02.2022 року з м. Попасна ворожий снаряд поцілив у її квартиру, де зберігалися документи, зокрема оригінал свідоцтва про шлюб, оригінал свідоцтва про розірвання шлюбу, тощо. Внаслідок цих обставин, що не залежали від її волі, документи були знищені.

У зв`язку із настанням пенсійного віку, 09.05.2025 року вона звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про призначення пенсії.

16.05.2025 року їй було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. До загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 20.08.1987 року НОМЕР_1 , оскільки нею не наданий документ, який підтверджує послідовність зміни прізвища « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_1 ». Запис про зміну прізвища « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_1 » на внутрішньому боці обкладинки відсутній.

Оскільки перший шлюб був зареєстрований у 1987 році, на території колишньої РСФСР у місті Рязань (нині територія РФ), отримати дублікат свідоцтва про шлюб/ про розірвання шлюбу або витяг з актового запису про укладення шлюбу/ про розірвання шлюбу вона не має жодної можливості.

З вищевказаних підстав вона змушена звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення, з метою подальшого пред`явлення рішення суду головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області для реалізації права на отримання пенсії за віком та підтвердження послідовності зміни прізвища « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_1 » (а.с. 51).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2025 року справу передано за підсудністю до Васильківського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24.10.2025 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.12.2025 року у справі відкрито окреме провадження у справі (а.с. 112).

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бойко Є.В. підтримали заяву з підстав викладених у ній.

У судове засідання представник заінтересованої особи ГУ ПФУ в Харківській області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання пояснень щодо заяви не скористався, з іншими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Суд, дослідивши надані йому докази, вважає, що заява підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Як встановлено під час судового розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Попасна Луганської області, Україна, народилась заявниця ОСОБА_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 210 від 06.07.1965 року, на підставі якого Попаснянським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області 23.12.1999 року повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 29).

26.06.1982 року на її ім`я видано атестат про середню освіту № НОМЕР_3 , в якому її прізвище вказано як « ОСОБА_1 » (а.с. 28).

20.08.1987 року на ім`я заявниці видано трудову книжку серії НОМЕР_1 , в якій було зазначено її прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 33-38).

У трудовій книжці містяться три записи про зміни прізвища заявниці, а саме:

1)« ОСОБА_1 » (перекреслено). Запис про зміну прізвища « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_1 » на внутрішньому боці обкладинки відсутній.

2)«Висоцька» (перекреслено) - прізвище « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 11.10.02 р. і паспорту НОМЕР_5 від 21.08.03 р.;

3)« ОСОБА_1 » (перекреслено) - прізвище « ОСОБА_1 » змінено на прізвище « ОСОБА_1 » на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 05.04.2008 року та паспорта НОМЕР_7 від 05.08.2008 року.

09.05.2025 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про призначення пенсії.

На підставі рішення про відмову у призначенні пенсії відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.05.2025 року у справі № 262240032129, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 39-40).

Як вбачається зі змісту рішення, до загального страхового стажу не зараховані періоди згідно з трудовою книжкою від 04.06.1965 року серії НОМЕР_8 , оскільки заявницею не надано документ, який підтверджує послідовність зміни прізвища « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_1 ».

Підставою для звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення є те, що за місцем її проживання у місті Попасна Луганської області, Україна, внаслідок бойових дій були втрачені документи про укладення та розірвання шлюбу з першим чоловіком - ОСОБА_4 , а також документи про укладення шлюбу з другим чоловіком - ОСОБА_6 .

Факт укладення шлюбу та відповідно і зміни прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » та в подальшому з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу № 45 з ОСОБА_6 , на підставі якого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заявниці видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 (а.с. 32).

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 показала, що вона є близькою подругою заявниці ОСОБА_1 з дитинства та підтвердила суду, що заявниця двічі виходила заміж та змінювала своє прізвище спочатку з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », потім з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » та після розірвання другого шлюбу з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, в тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

У постанові від 13.10.2022 року у справі № 755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про достатність доказів для встановлення факту послідовності зміни прізвища заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », потім з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », а в подальшому з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Доказів, які б спростовували доводи заявниці, суду не надано.

Оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 80-81, 293, 315, 318, 319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що трудова книжка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 ) серії НОМЕР_8 була видана їй 20.08.1987 року на дівоче прізвище « ОСОБА_1 », з наступними змінами прізвищ (послідовно) на « ОСОБА_1 », на « ОСОБА_1 », а потім на « ОСОБА_1 ».

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.М. Осіпенко