Ухвала суду № 136032882, 27.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/54/26

381/2146/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Боярка) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановила:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, справа надійшла в провадження судді Анапріюк С.П.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 10.04.2026 залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення її недоліків протягом десятиденного строку, з дня отримання копії ухвали.

Одночасно позивачу роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

У вказаній ухвалі суд вказав, що з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати до суду заяву з обґрунтуванням наявності у нього дійсних об`єктивних поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом з часу, коли йому стало відомо про зміст оскаржуваної постанови відповідача (з 25.02.2026) до часу звернення за правовою допомогою (23.03.2026), а також до часу звернення з цим позовом до суду. Також необхідно надати належні та достатні докази на підтвердження вказаних обставин з їх копіями відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з довідкою про доставку електронного документа, ухвала про залишення позовної заяви без руху доставлена до електронного кабінету представника позивача 11.04.2026.

22.04.2026 на адресу суду від представника позивача адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Наданий судом строк для усунення недоліків закінчився 21.04.2026.

Перевіривши подані до суду документи, приходжу до таких висновків.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху представник позивача подала заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що позивач пропустив установлений десятиденний строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із поважними причинами, а саме: у період з 25.02.2026 по 15.03.2026 року позивач займався лікуванням, проходив огляд, отримував медичні висновки, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне звернення до суду та підготовку процесуальних документів. Після покращення стану здоров`я пошук фахівця у сфері військового обліку та укладення з ним договору потребував додаткового часу. 23.03.2026 року, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката та уклав договір. Крім того, зазначає, що у цей період часу в країні діяв воєнний стан, а також протягом лютого- березня 2026 спостерігались критичні перебої в енергосистемі та мережі Інтернет, що ускладнювало отримання правової допомоги та збирання доказів. З огляду на наведене вказує, що ці обставини у сукупності із хворобою позивача створили умови, за яких дотримання десятиденного строку було об`єктивно неможливим. Просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом та поновити строк на оскарження постанови.

До заяви про поновлення процесуального строку представник позивача додала інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я.

З позовної заяви вбачається, що позивач 25 лютого 2026 року, під час перевірки даних у мобільному застосунку «Резерв+», виявив запис про порушення правил військового обліку через неявку за повісткою. Внаслідок технічної помилки (випадкового натискання кнопки підтвердження) було сформовано постанову №R380191 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 гривень.

Зміст наданих до заяви про усунення недоліків позову інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я, у період з 27.02.2026 по 03.03.2026 та з 03.03.2026 по 05.03.2026 року позивачу встановлена тимчасова непрацездатність у зв`язку із захворюванням або травмою загального характеру.

Позов переданий позивачем на поштове відділення зв`язку 01.04.2026 та надійшов до суду 07.04.2026.

З огляду на вказане зазначаю про таке.

Позивач та його представник не надали до суду належні та достатні докази на підтвердження обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовною заявою у період з 25.02.2026 (дати, коли позивач дізнався про постанову) до 27.02.2026 (дати звернення до закладу охорони здоров`я), а також у період з 05.03.2026 (дати закінчення лікування) до 01.04.2026 (передання позову на поштове відділення. Загалом вказаний період становить 2+27= 29 днів.

Натомість стверджують про те, що лише 23.03.2026 позивач мав можливість звернутись за правничою допомогою.

Звертаю увагу, що процесуальні строки, у тому числі і строки звернення до суду, встановлюються законом для учасників справи, а не їхніх представників, і починають відлік від часу, коли учасник справи дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не від часу, коли його представник уклав з ним договір та/чи отримав можливість надання правничої допомоги.

Також вважаю за необхідне зазначити, що надані представником позивача докази про наявність у позивача захворювання загального характеру не є об`єктивною перешкодою для реалізації ним своїх прав, у тому числі і звернення за правничою допомогою, оскільки ці документи не свідчать про лікування позивача в умовах стаціонару чи такий його стан здоров`я, який дійсно унеможливив звернення до суду з позовом у встановлений законом строк.

Крім цього, суд критично сприймає твердження представника позивача про те, що проміжок часу між завершенням лікування (05.03.2026) та зверненням до адвоката (23.03.2026) був зумовлений пошуком спеціалістів, що мають досвід у сфері військового обліку, оскільки адвокат є фахівцем в галузі права та може здійснювати професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту безвідносно до категорії спору та інших подібних чинників.

Окрім вказаного, суд вважає необґрунтованим посилання позивача як на поважну причину пропуску строку звернення до суду введення у державі воєнного стану, перебої в енергосистемі та мережі Інтернет, оскільки ці обставини без об`єктивних перешкод, підтверджених достатніми доказами, самі по собі є не є самостійною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд вважає, що позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами та несе ризики настання наслідків вчинення чи невчинення ним процесуальних дій.

Отже, позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами обставини, які йому перешкодили починаючи з 25.02.2026 (часу, коли йому стало відомо про прийняту відповідачем постанову та про її зміст) у визначений десятиденний строк звернутися до суду з цим позовом. Також не надав суду докази наявності об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду з адміністративним позовом аж до квітня 2026 року.

При цьому враховую висновок ЄСПЛ у справі «Салов проти України» (пункт 93), згідно з яким відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем не наданого обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що станом на 22 квітня 2026 року позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.

При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя

ухвалила:

Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК