Рішення № 136032858, 13.04.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/757/26

Провадження 2-1206/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

13 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Мищихіній Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» - Альховська І.Б. звернулася до суду з позовом до відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» заборгованість за кредитним договором № ПКК/39656, у розмірі 28 546,74 грн., яка складається з прострочене тіло 7792,69 грн., строкове тіло в сумі 6249,53 грн.прострочені відсотки 6002,30 грн., а також cуму сплаченого судового збору та 6000,00 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що між ОСОБА_1 (надалі Позичальник), було укладено з АТ «Кредобанк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс») Кредитний договір № ПКК/39656 (надалі Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 заборгованість за Кредитним договором складала 20044,52 гривень, в тому числі строкове тіло 6249,53 гривень, прострочене тіло 7792,69 гривень, строкові відсотки 0,00 гривень, прострочені відсотки 6002,30 гривень. Разом з тим, за період з 09.11.2023 по 31.12.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.12.2025 року становить 8502,22 грн. Позивач просить суд стягнути в судовому порядку з відповідача суму заборгованості в розмірі 28546,74 грн, а також судові витрати, які складають з судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень.

Ухвалою судді від 18.02.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у своєму клопотанні до суду позивач просив справу розглянути без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду надав відзив в якому просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові повністю.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Кредобанк» із анкетою-заявою на отримання готівкового ліміту, відповідно до якої виявив бажання отримати кредит в розмірі 14 200,00 грн зі строком кредитування 36 місяців, з процентною ставкою 36% річних.

У заяві ОСОБА_1 вказав особисті дані такі як: відомості про місце проживання, сімейний стан, інформацію про зайнятість, а також доходи та витрати.

02.11.2020 між ОСОБА_1 було укладено з АТ «Кредобанк» кредитний договір №КК/39656 на інших умовах. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит у розмірі 200000,00 грн, строк кредитування 36 місяців - до 01.11.2023, процентна ставка 36% річних, на поточні потреби, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

08.11.2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-фінанс» укладено договір факторингу із відступлення грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальним договором.

Згідно з додатком №1 до договору факторингу АТ «Кредобанк» відступило ТОВ «ФК «Марин-фінанс» грошову вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № №ПКК/39656 на суму заборгованості 20 044,52 грн. Додаток №1 до договору факторингу підписано АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин- фінанс».

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

08.11.2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, відповідно до якого ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № CL-239353 від 22.11.2019.

12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 учасника ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за договором, укладеним 02.11.2020 року з АТ «Кредобанк» № ПКК/39656 за період з 09.11.2023 року по 31.12.2025 року задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З позовом представник ТОВ «ФК «Аксіліум фінанс» звернувся 11.02.2026, разом з тим, відповідно до додатку №1 до договору факторингу АТ «Кредобанк» було передано ТОВ «ФК «Марин-фінанс» грошову вимогу до боржника ОСОБА_1 на суму заборгованості 20 044,52 гривень. Інших прав вимоги ТОВ «ФК «Аксіліум фінанс» передано не було.

Крім того,з матеріалів справи вбачається,що 26.01.2024 року досудовою вимогою ТОВ«ФК «Марин-Фінанс» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора в зобов`язанні щодо виконання договірних зобов`язань. При цьому ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» вимагало від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги банку,але не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі 28 546,74 грн.

Враховуючи зазначене, ТОВ «ФК «Аксіліум фінанс» (ТОВ «ФК «Марин-Фінанс») має право стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, переданої за договором факторингу від 08.11.2023 року, у розмірі 20 044,52 грн.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, оскільки відповідач умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, право вимоги за цими договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аксіліум фінанс» заборгованість за кредитним договором № ПКК/39656 від 02.11.2020 в загальному розмірі 20 044 грн 52 коп.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3) ч.2ст.141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №06/01/26 від 06.01.2026, ордер на надання правничої допомоги від 24.01.2025, акт наданих послуг №1 від 12.01.2026, з якого вбачаєте, що вартість наданих послуг становить 6000, 00 грн.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (6000,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене й те, що позовні вимоги задоволено частково, а заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає зменшенню до 2000 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 Цивільного кодексу України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 р. на усій території України введено карантин та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запроваджування обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 та від 21.04.2021 р. № 405 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» було продовжено карантин.

Слід зауважити, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257. 258. 362, 559. 681, 728. 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023. Також продовжено на всій території України карантин до 30.04.2023 р. Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 - відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи вище викладене, строки, визначені, у т.ч. статтями 257.258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Беручи до уваги вищевикладене, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд не вбачає.

На підставі статті 141 ЦПКУкраїни з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

На підставі наведеного та керуючись статтями4,12,76,77,78,80,81,141,247,258,259,264,265,280,282,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження: м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4) заборгованість за кредитним договором № ПКК/39656 від 02.11.2020 року у розмірі 20 044,52 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000 грн., а всього стягнути 24 706,92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.В. Потабенко