Рішення № 136031399, 24.04.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2753/25

пр.№ 2/464/1005/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання Ханенка Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитними договорами від 23.11.2023 № 32083-11/2023 в розмірі 29 850 грн., від 02.12.2023 № 02889-12/2023 в розмірі 14 250 грн., від 02.12.2023 № 03146-12/2023 в розмірі 14 250 грн. та від 02.12.2023 № 21675-12/2023 в розмірі 16 425 грн., а всього заборгованість в розмірі 74 775 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наступні обставини:

1. 23.11.2023між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32083-11/2023, та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 6 000 грн.

29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 до договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 32083-11/2023 від 23.11.2023 на суму 29 850 грн., з яких: 6 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 23 850 грн. заборгованість за відсотками.

2. 02.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02889-12/2023, та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн.

29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 до договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 02889-12/2023 від 02.12.2023 на суму 14 250 грн., з яких: 3 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 11 250 грн. заборгованість за відсотками.

3. 02.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03146-12/2023, та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн.

29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 до договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 03146-12/2023 від 02.12.2023 на суму 14 250 грн., з яких: 3 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 11 250 грн. заборгованість за відсотками.

4. 02.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01675-12/2023, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. Означений договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатору.

28.05.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28052024, у відповідності до умов якого первісний кредитор передав (відступив) фактору ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором про № 01675-12/2023 від 02.12.2023 на суму 16 425 грн., з яких: 3 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 13 425 грн. заборгованість за відсотками.

Оскільки фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку останнім не повернуто, відтак позивач покликався на наявність у нього права вимагати захисту своїх прав та інтересів через суд шляхом зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок з повернення заборгованостей за кредитними договорами та договорами позики на загальну суму 74 775 грн.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.03.2026 через систему «Електронний суд» ЄСІТС до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 17.04.2026 не забезпечив явку свого представника. Водночас, у позовній заяві представник позивача Какун А.С. просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 17.04.2026 повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, та не подав відзив на позовну заяву.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом неодноразово відкладалися засідання, зокрема, за численними клопотаннями позивача з метою мирного врегулювання спору, однак в судове засідання відповідач повторно не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 283 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

1.Щодо договору про надання фінансового кредиту № 32083-11/2023 від 23.11.2023.

23.11.2023між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 32083-11/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 6 000 грн. строком на 360 днів до 16.11.2024 з процентною ставкою 2,50 % в день у межах строку кредитування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-0103 (а.с. 9-11).

Означений договір разом з додатком № 1 до договору графіком платежів (а.с. 12) та паспортом споживчого кредиту (а.с. 13-14) підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 23.11.2023 одноразовим ідентифікатором W0439.

2.Щодо договору про надання фінансового кредиту № 02889-12/2023 від 02.12.2023.

02.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 02889-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 360 днів до 25.11.2024 з процентною ставкою 2,50 % в день у межах строку кредитування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-0103 (а.с. 16-18).

Вказаний договір разом з додатком № 1 до договору графіком платежів (а.с. 19) та паспортом споживчого кредиту (а.с. 20-21) підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 02.12.2023 одноразовим ідентифікатором W8516.

3. Щодо договору про надання фінансового кредиту № 03146-12/2023 від 02.12.2023.

02.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 03146-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 360 днів до 25.11.2024 з процентною ставкою 2,50 % в день у межах строку кредитування на платіжну картку № 4149-60хх-хххх-0103 (а.с. 23-25).

Так, означений договір разом з додатком № 1 до договору графіком платежів (а.с. 26) та паспортом споживчого кредиту (а.с. 27-28) підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 02.12.2023 одноразовим ідентифікатором W0450.

29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Аванс Кредит» за плату, а останнє відступає позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с. 30-32)

Відповідно до витягу з реєстру з боржників від 29.04.2024 до договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024 та копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 29.04.2024, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» переходить право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за наступними договорами:

- за кредитним договором № 32083-11/2023 від 23.11.2023 на суму 29 850 грн., з яких: 6 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 23 850 грн. заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором № 02889/12/2023 від 02.12.2023 на суму 14 250 грн., з яких: 3 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 11 250 грн. заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором № 03146-12/2023 від 02.12.2023 на суму 14 250 грн., з яких: 3 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 11 250 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 34).

Відповідно до розрахунків заборгованості станом на 28.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.11.2023 № 32083-11/2023 становить 16 425 грн. (а.с. 15), за кредитним договором від 02.12.2023 № 02889/12/2023 становить 14 250 грн. (а.с. 22) та за кредитним договором від 02.12.2023 № 03146-12/2023 становить 14 250 грн. (а.с. 29).

4. Щодо договору про надання фінансового кредиту № 01675-12/2023 від 02.12.2023.

02.12.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 01675-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 360 днів до 02.12.2023 з процентною ставкою 2,50 % в день, яка застосовується в межах строку кредитування, у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта № 4149-60хх-хххх-0103 (а.с 37-39).

Так, договір про надання фінансового кредиту № 01675-12/2023, додаток № 1 до цього договору графік платежів (а.с. 40), паспорт споживчого кредиту (а.с. 41-42) підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору W449.

28.05.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28052024, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядженняТОВ «Стар Файненс Груп» за плату, а останнє відступає позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с. 43-44).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 28.05.2024 та копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 28.05.2024, до позивача переходить право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 01675-12/2023 від 02.12.2023 на суму 16 425 грн., з яких: 3 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 13 425 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 46).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 за означеним кредитним договором становить 16 425 грн. (а.с. 47).

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та беручи до уваги волевиявлення позивача, що полягає у паданні 09.03.2026 представником позивача ОСОБА_2 заяви про зменшення позовних вимог, у якій останній відмовився від вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 02.12.2023 № 02889-12/2023, мотивуючи таку відмову тим, що на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшли грошові кошти на погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, до уваги суду беруться позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами від 23.11.2023 № 32083-11/2023, від 02.12.2023 № 03146-12/2023 та від 02.12.2023 № 01675-12/2023, загальна сума заборгованості за якими складає 60 525 грн.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

За умовами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

З досліджених судом кредитних договорів встановлено, що при їх укладені між відповідачем ОСОБА_1 та первісними кредиторами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов означених договорів, які оформлені в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Так, згідно з договорами про надання фінансового кредиту від 23.11.2023 № 32083-11/2023, від 02.12.2023 № 03146-12/2023 та від 02.12.2023 № 01675-12/2023 сторони правочинів дійшли згоди, що кредит надається ОСОБА_1 виключно в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, № 4149-60хх-хххх-0103.

Як регламентовано ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постановах від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц, від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 Верховний Суд послідовно зазначав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього Закону).

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже доказом, який підтверджує заборгованість клієнта, є виписка з банківського рахунку, яка в матеріалах справи відсутня.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Кредитні договори та розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру за спірними договорами, оскільки будь-яких інших доказів перерахування коштів на картки чи на рахунки відповідача, підтвердження отримання ним таких коштів відповідно до укладених договорів позивачем не надано.

На переконання суду, надані позивачем розрахунки є виключно внутрішніми документами позивача, підготовленими його працівниками, та відображають односторонню арифметичну калькуляцію позивача, не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача та не є правовою підставою для стягнення відповідних сум.

При цьому, договори факторингу, актами прийому-передачі реєстрів боржників та з витягами з реєстру боржників, які є похідними від кредитних договорів, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості за такими договорами.

Суд виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, на підставі яких, суд мав б можливість перевірити розмір кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи у суді позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог не надано, клопотання про витребування доказів не заявлено. При цьому, зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі за власною ініціативою витребувати докази у позивача. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення даної справи позивачем, суд враховує те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є суб`єктом господарювання та професійним учасником ринку фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ суб`єктом господарювання, є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості в розмірі 60 525 грн., а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку із відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 24.04.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141,247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 24.04.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА