Вирок № 136031116, 27.04.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1760/25

Провадження № 1-кп/715/60/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025262020001003 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вільхівці, Чемеровського району Хмельницької області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, офіційно не працевлаштований, не одружений, має середню спеціальну освіту, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, інваліда ІІ групи, пенсіонер, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, має середньо технічну освіту, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2025 року ОСОБА_4 , діючи у відповідності до попередньо узгодженого плану з невстановленими на даний час особами, направленого на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, використовуючи транспортний засіб марки «КІА SORENTO» синього кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , забрав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , далі по дорозі в с. Антонівці, Хмельницької області забрав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 ., а в населеному пункті Гусятин, Тернопільської області забрав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_5 . Рухаючись далі в с. Товсте, Тернопільської області, за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пересіли в транспортний засіб марки «ВАЗ-2109», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , за кермо якого сів ОСОБА_9 і який повинен був слідувати за транспортний засобом марки «КІА SORENTO», куди в цей час і в цьому місті здійснив посадку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_6 ., і вони продовжили рух до м. Городенка, Івано-Франківської області,.

Приїхавши в м. Городенко, Івано-Франківської області, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_4 пересіли у транспортний засіб марки «ВАЗ-2109» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в кому перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , останній при цьому був на той час за кермом. В цей час до них приїхав транспортний засіб марки «Opel Vivaro» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керування ОСОБА_5 , на передньому сидінні якого також перебувала особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Після чого за вказівкою ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , продовжили рух на транспортному засобі марки «ВАЗ-2109» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 в напрямку до місця майбутнього незаконного перетину державного кордону України, слідуючи за транспортним засобом марки «Opel Vivaro», під керуванням ОСОБА_5 .

У зв`язку із несправністю транспортного засобу марки «ВАЗ-2109», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 , пересіли в транспортний засіб марки «Opel Vivaro» під його керуванням, на передньому сидінні якого, поруч із водієм продовжувала перебувати особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та продовжили рух у визначеному напрямку.

23 березня 2025 року, близько 05 год. ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Vivaro», на передньому сидінні якого, поруч із водієм перебувала особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, перевіз ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 до ангару на території колишнього асфальтобетонного заводу, який розташований у межах населеного пункту с-ща. Глибока Чернівецького району Чернівецької області і залишив їх там.

Після цього ОСОБА_5 разом із особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, вирушили на транспортному засобі марки «Opel Vivaro» до околиць с. Слобідка Чернівецького району, для доставки на місце висадки вищевказаних пасажирів транспортного засобу марки «Opel Frontera», іноземної реєстрації « НОМЕР_4 », який 12.03.2025 року, особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, попередньо перегнав до с. Слобідка, Чернівецького району, і на якому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , мали б продовжити свій рух до місця незаконного перетину державного кордону України.

Через деякий час ОСОБА_5 на транспортному засобі марки «Opel Vivaro» та особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, на транспортному засобі марки «Opel Frontera» повернулися у місце висадки вищевказаних пасажирів (ангар), де ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження провели додатковий інструктаж щодо подальших дій ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , спрямованих на незаконний перетин державного кордону України, а також щодо користування автомобілем Марки «Opel Frontera».

Близько 07 год. 30 хв. 24 березня 2025 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 виявлено на території колишнього асфальтобетонного заводу, що в межах населеного пункту селища Глибока Чернівецького району Чернівецької області прикордонним нарядом НОМЕР_5 прикордонного загону.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав частково, а саме заперечив корисливий мотив скоєння злочину, а також скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб. Суду повідомив, що у вільний час він займається перевезенням пасажирів, тобто надає послуги таксі. Вказав, що дійсно 23.03.2025 року у зв`язку з тим, що його власний транспортний засіб був на ремонті, він орендував транспортний засіб марки «КІА SORENTO», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , щоб заробити якихось коштів. В додатку бабалакар отримав замовлення від чоловіка, який повідомив, що хоче з друзями поїхати в м. Городенка. Вказав, що першого чоловіка забрав м. Хмельницький, потім другого чоловіка забрав с. Антонівка, а далі в населеному пункту Гусятин, Тернопільської області забрав ще двох хлопців. В населеному пункті Товсте, Тернопільської області, один з хлопців сказав, що треба заїхати на заправку, де хтось з них заправив пальним його автомобіль «КІА SORENTO» десь на 2500 гривень. При цьому один з цих хлопців сів у автомобіль Жигулі, червоного кольору, який там був, і вони поїхали далі. Вказав, що на початку не був обізнаний з їхніми намірами незаконно перетнути кордон, однак в подальшому зрозумів з якою метою вони їхали, а саме ближче до населеного пункту Городенко, Івано-Франківської області, він почув їх розмову і зрозумів їхні наміри. Після чого їх лишив в м. Городенко, а сам поїхав по своїм справам. Вказав, що за їх перевезення розраховував отримати 8000 гривень, проте відмовився від цих грошей коли дізнався про наміри цих хлопців. З обвинуваченим ОСОБА_5 він не знайомий, перший раз його побачив його після їх затримання. Повідомив, що винним не визнає себе по ч.3 ст.332 КК України оскільки у нього не було корисливого мотиву, та не визнає вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, при цьому повністю визнає свою вину за ч.2 ст.332 КК України. Просив суд призначити йому покарання з іспитовим строком.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав частково, фактично не визнав корисливий мотив скоєння злочину. Суду повідомив, що в березні 2025 року його знайомий ОСОБА_12 , який живе в с. Мамаївці, попросив супроводжувати його знайомих до селища Глибока, а саме мав показати їм дорогу до цього населеного пункту. ОСОБА_12 вказав місце куди їх треба відвести, при цьому разом з останнім поїхали в м. Городенко, що в Хмельницькій області, там вже чекав автомобіль ВАЗ дев`ятка, червоного кольору, а ній були якісь хлопці, вони з автомобіля не виходили, а тому хто ті хлопці він не бачив. Він з ОСОБА_13 поїхали наперед, а ті хлопці за ними. На той час він не знав з якою метою ті хлопці їдуть до Глибоки. Коштів за цю послугу він не мав отримати. По дорозі в м. Сторожинець у цих хлопців поламалася машина, і звідти до с. Глибока він їх віз на своїй машині. З огляду на те, що у цих хлопців поламалася машина, він з ОСОБА_13 поїхали і привезли їм інший автомобіль джип марки Опель. Після цього він зрозумів, що ці хлопці мають намір незаконно перетнути кордон. Також повідомив, що 12.03.2025 року разом з ОСОБА_13 їхали в Глибоку на вищевказаному автомобілі джип марки Опель, якого мали там лишити зі слів ОСОБА_14 , автомобіль мав йти на потреби ЗСУ. Повідомив також, що свою провину визнає в тому, що допомагав тим хлопцям, які хотіли перетнути кордон, проте будь якого корисливого мотиву у нього не було. Обвинуваченого ОСОБА_4 перший раз побачив коли їх привезли на впізнання. ОСОБА_12 раніше зустрічався з його донькою, і таким чином познайомились, на даний час ця особа знаходиться за кордоном. Просив перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.332 КК України та призначати йому сувору міру покарання, врахувавши, що він є інвалідом 2 групи та має на утриманні неповнолітню дитину.

Крім часткового визнання своєї провини обвинуваченими, їх вина підтверджується показами свідків та письмовими доказами по справі.

Так, явка свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у судові засідання не була забезпечена, на неодноразові виклики суду свідки не з`являвся, а чотири постанови про їх привід не було виконано.

При цьому згідно з інформацією з ІНФОРМАЦІЯ_7 свідок ОСОБА_11 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період із 26.03.2025 року. З інформації ВП №1 ХРУП ГУНП В Хмельницькій області свідок ОСОБА_15 зі слів родичів знаходиться за кордоном, а свідок ОСОБА_9 відсутній за місцем проживання, а тому встановити його місце знаходження не представилось можливим.

Оскільки свідки ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в ході досудового розслідування були допитані слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, також з огляду на ті обставини, що вони можуть бути мобілізовані або незаконно можуть виїхати за кордон, ці покази вищевказаних свідків були досліджені судом.

Так, свідок ОСОБА_8 , в ході допиту слідчим суддею повідомив, що наприкінці 2024 року вирішив незаконно перетнути кордон разом з батьком, при цьому спочатку мав виїхати він, а потім батько. Мати знайшла людей, які мали організувати перетин. 23.03.2025 року мати сказала, що йому мають передзвонити, щоб він вийшов. Приїхав батько, він сів в його автомобіль, під час руху йому передзвонив незнайомий чоловік і сказав їхати на автомийку. Приїхавши, на автомийку він сів в автомобіль КІА, в якому перебував водій, у нього була борода з вигляду мав років 30. В подальшому по дорозі забрали ще одного пасажира на прізвище ОСОБА_16 , а в подальшому забрали ОСОБА_17 , а останнього забрали ОСОБА_18 . Про сам перетин кордону водій не розказував, він мав доставити їх до певної локації. Проте водій КІА давав інструкції, що робити після перетину кордону. Коштів за перетин кордону він водію КІА не давав, проте йому відомо, що батько комусь заплатив залог за його перетин кордону. Їхали на автомобілі КІА, потім за вказівкою водія сіли в автомобіль ВАЗ. Керували автомобілем ВАЗ по черзі Ляшок, а потім ОСОБА_17 . Потім останнього забрали ОСОБА_19 . Приїхали на якесь місце, водій КІА сказав всім сісти в автомобіль ВАЗ, надав мобільний телефон по якому він з ними зв`язувався, дав вказівки, що робити далі, а сам поїхав. Через деякий час приїхав автомобіль Опель Віваро, водія якого він впізнав у поліції. Далі поїхали за вказаним автомобілем Опель Віваро та тримали зв`язок з даним водієм. В якомусь населеному пункті водій буса передзвонив і сказав з`їхати з дороги і зупинитись, бо є працівники поліції. Так було декілька разів. Вказав, що під час руху ВАЗ декілька разів ламався, вони зупинялись. В цей час їх набрав водій КІА та запитав що сталось, та сказав зупинитись і чекати. Так десь до четвертої ранку вони сиділи в авто, а потім приїхав бус Опель Віваро в якому був водій, якого він впізнав та ще один чоловік. Далі всі разом сіли в буса, певний час їхали, а потім їх висадили та сказали чекати. Через деякий час їм привезли автомобіль на якому вони мали поїхати до кордону, проте до кордону вони так ї не поїхали оскільки їх затримали працівники прикордонної служби.

Свідок ОСОБА_11 , в ході допиту слідчим суддею повідомив, що в грудні 2024 року в ході розмови з малознайомим хлопцем ОСОБА_20 дізнався, що можна незаконно перетнути кордон та дав йому свій номер телефону. Певний час вагався, а потім зателефонував до ОСОБА_20 , який повідомив, що його та декількох людей відвезуть до кордону, потім після перетину кордону їх мають затримати з тої сторони кордону, а потім відпустити. Ці послуги мали коштувати 10000 доларів США, при цьому кошти треба заплатити наперед. Далі домовились та зустрілись в м. Гусятин на околиці. Під`їхала машина, він сів в авто та передав незнайомій йому особі 10000 доларів США, при цьому хотів дізнатись у даної особи якійсь конкретні деталі про перетин кордону, проте отримав відповідь, що коли буде їхати тоді все повідомлять. Через два тижні йому передзвонили та сказали, що за тиждень його заберуть. 23.03.2025 року невідомий передзвонив та сказав коло 17 години прибути в м. Гусятин. Він приїхав, сказали, що треба чекати, коло 20 години приїхав автомобіль КІА, в якому він сів. За кермом був незнайомий йому молодий чоловік, якого він побачив вперше, у нього була борідка та чорна кепка.

Свідок ОСОБА_9 , в ході допиту слідчим суддею повідомив, що в середині лютого цього року син йому сказав, що у його знайомого є інший знайомий який перетинав кордон. Син запитав чи не хоче він перетнути кордон, потім повідомив, що після перетину кордону за це необхідно буде сплатити 4000 доларів США. Він погодився на цю пропозицію. Потім йому син сказав очікувати дзвінок від осіб, які будуть здійснювати його перетин. Він питав, що необхідно брати з собою, які речі, як це буде відбуватися, проте йому сказали чекати, його заберуть з дому. Потім подзвонили в кінці лютого до сина і сказали, що ще треба чекати. Потім передзвонили, що мають забрати. Він почав збиратись, син домовився де зустрітись. Під`їхав автомобіль КІА, він поклав рюкзак в багажник, сів в авто ззаду, там був ще один пасажир. Рушили в сторону м. Ярмолинців, а потім на м. Городок. Водій був в кепці, повненький, років 35, мав борідку. Водій по дорозі комусь дзвонив, і казав тій особі чекати бо через пів години забере. По дорозі забрали ще третього хлопця ОСОБА_21 . Потім водій підвіз біля магазину, і сказав чекати бо він їде за четвертим хлопцем. Вони почекали, потім водій привіз ОСОБА_22 , четвертого хлопця. Потім приїхала машина ВАЗ дев`ятка, і передав машину водію КІА. Потім водій КІА сказав йому сідати за кермо автомобіля ВАЗ, а він в свою чергу поїхав попереду і показував дорогу. Через пів години їзди він зупинився, оскільки не міг далі їхати бо погано бачив. Потім водія КІА сказав ОСОБА_23 , який також мав перетинати кордон, сісти за кермо автомобіля ВАЗ, він сів збоку і вони поїхали далі. Потім вони зупинились бо фари погано світили, а потім ВАЗ не заводилась, потім трошки проїхали і знову зупинились. Далі свідок сів в автомобіль КІА, а водій КІА сів за кермо автомобіля ВАЗ і вони поїхали далі. Доїхали до якогось населеного пункту, водія КІА пересів знову в свою машину, а їм сказав чекати, бо їх заберуть. Вони почекали, вже було темно, потім приїхала КІА, а позаду під`їхав білий бус, за кермом якого був водій якого він може його впізнати. В бусі крім водія, був ще один хлопець і дівчина. Далі водій буса сказав їхати за ним, він буде дивитись по дорозі чи немає нікого. Поїхали далі за бусом, проїжджали населені пункти, але на якійсь горб їхня машина заглохла, потім завелася знову, проїхали трошки далі, потім знову заглохла, мотор задимів, і тоді водій буса повернувся, сказав сховати машину з дороги в поворот. Вони затовкли машину в поворот, і за вказівкою водія буса почали чекати в машині. Потім під`їхав знову цей бус, і водій сказав взяти речі і пересідати в буса. Поїхали далі, це вже був під ранок. Водія сказав, що їхати треба десь 30 км. Потім водій привіз їх до якогось ангару і сказав чекати там, та сказав, що зараз приженуть їм машину. Вони чекали десь пів години, потім заїхала машина легкова та джип. В джипі за кермом був водій буса, який їх раніше привіз, і сказав чекати в цій машині джипі, дав їм телефон кнопочний, і сказав що їм подзвонлять та скинуть геолокацію маршруту до кордону. Сказав, що треба буде виїхати з ангару повернути направо там буде став, викинути телефон в цей став і поїхати по геолокації в сторону кордону. Після цього водій білого буса поїхав звідти. Геолокацію їм ніхто не скинув, пізніше приїхала поліція до ангару, і їх затримали.

Свідок ОСОБА_24 дав покази суду через засоби ВКЗ, при цьому повідомив суду, що він знаходиться за кордоном, від показів даних на досудовому слідстві він відмовляється, вказав, що обвинувачених він не знає, впізнання проводилось під тиском, а до Чернівців він приїхав на автобусі. Після чого свідок з системи ВКЗ вимкнувся.

Крім часткового визнання вини обвинуваченими, показів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується, в тому числі, дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими, а саме:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025262020001003 від 24 березня 2025 року, з якого вбачається, що 24 березня 2025 року близько о 07 год. 54 хв. працівниками прикордонної служби на околиці с- ща Глибока в приміщенні колишнього асфальтобетонного заводу, затримано 4 х осіб призовного віку ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які з їх слів за сприянням невстановлених осіб мали намір незаконно перетнути державний кордон України (т. 1 а.с. 1-2);

- повідомлення прикордонного загону про виявлення кримінального правопорушення від 24 березня 2025 року №05/3/147-25, згідно якого співробітниками прикордонного оперативно розшукового відділу НОМЕР_5 прикордонного загону отримано достовірні дані, про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_27 та інші невстановлені особи здійснюють незаконне переправлення громадян України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, за грошову винагороду в розмірі 10000 Євро. Організатором на даний час являється невстановлена особа. До зазначеної протиправної діяльності, невстановлена особа залучає ОСОБА_5 , ОСОБА_27 та інших невстановлених осіб, які являються пособниками протиправної діяльності та сприяють скоєнню кримінального правопорушення. Так. 24.03.2024 року о 07 год. 00 хв. було виявлено 4- х осіб призовного віку, а саме ОСОБА_28 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які зізналися, що мали на меті незаконно перетнути державний кордон України та повинні були заплатити 10000 доларів США. Було встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_27 та інші невстановлені на даний момент особи мали на меті незаконно переправити 4- х осіб через державний кордон України. (т.1 а.с.8-10);

- протокол огляду місця події від 24.03.2025 року з таблицями ілюстрацій до протоколу огляду місця події, з яких вбачається, що в ангарі цегельного заводу припаркований автомобіль марки «Opel Frontera» з іноземним реєстраційним номером НОМЕР_4 , чорного кольору, під керуванням ОСОБА_10 , поруч на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_15 , позаду знаходилися ще двоє осіб, а сам е ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон , вказаний транспортний засіб був наданий організаторами переправлення. Також організаторами був наданий мобільний телефон марки «NOMI», сірого кольору, IMEI: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , та номером мобільного оператора стільникового зв`язку НОМЕР_8 . (т.1 а.с. 12-17);

- протокол огляду від 24 березня 2025 року з фототаблицями до протоколу, з якого вбачається, що мобільний телефон, виявлений в ході огляду транспортного засобу марки «Opel Frontera» з іноземним реєстраційним номером НОМЕР_4 , марки «NOMI 11441», сірого кольору, IMEI: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , та номером мобільного оператора стільникового зв`язку НОМЕР_8 . Під час огляду журналу дзвінків мобільного телефону було виявлено, що дзвінки відбувалися в період з 22.03.2025 року по 24.03.2025 року, а також, що дзвінки відбувались ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , щодо яких здійснювалось незаконне переправлення через державний кордон України. (т. 1 а.с. 19-26);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_8 вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка здійснювала перевезення їх до с. Глибока та надала автомобіль марки «Opel», на якому вони в подальшому повинні були рухатися до державного кордону та надавав вказівки щодо подальших дій (т. 1 а.с. 40-43);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_8 вказав на ОСОБА_27 , як на особу, яка разом з водієм мікроавтобуса білого кольору здійснювала їх доставку в межах с. Глибока та надала автомобіль марки «Opel Frontera», на якому вони в подальшому повинні були рухатися до державного кордону з метою незаконного перетину кордону (т. 1 а.с. 44-46);

- протокол проведення слідчого експеременту з таблицею ілюстрацій від 25.03.2025 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 показав, як 24.03.2025 року під керуванням ОСОБА_5 , на транспортному засобі «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 білого кольору разом з ОСОБА_29 , його та інших осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, було доставлено до околиці с. Глибока та залишено на території колишнього асфальтобетонного заводу. В подальшому ОСОБА_29 , приїхав на вказане місце на автомобілі марки «Opel Frontera», залишивши вказаний автомобіль їм та поїхав з ОСОБА_5 на т/з«Opel Vivaro» в невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_8 вказав місце, де 24.03.2026 року його та інших осіб, які намагалися незаконно перетнути державний кордон, затримали працівники ДПСУ (т. 1 а.с. 47-48);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка здійснювала супровід за допомогою мікроавтобуса білого кольору в напрямку держаного кордону та надавала вказівки з приводу незаконного перетину (т. 1 а.с. 73-76);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 квітня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_4 , як на особу, яка організовувала, сприяла, надавала вказівки щодо незаконного перетину державного кордону. (т. 1 а.с. 77-80);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_27 , як на особу, яка разом з водієм мікроавтобуса білого кольору здійснювала їх доставку в межах с. Глибока та надала автомобіль марки «Opel Frontera», на якому вони в подальшому повинні були рухатися до державного кордону з метою незаконного перетину кордону (т. 1 а.с. 81-83);

- протокол проведення слідчого експеременту з таблицею ілюстрацій від 25.03.2025 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_10 показав, як 24.03.2025 року під керуванням ОСОБА_5 , на транспортному засобі «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 білого кольору разом з ОСОБА_29 , його та інших осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, було доставлено до околиці с. Глибока та залишено на території колишнього асфальтобетонного заводу. В подальшому ОСОБА_29 , приїхав на вказане місце на автомобілі марки «Opel Frontera», залишивши вказаний автомобіль їм та поїхав з ОСОБА_5 на т/з«Opel Vivaro» в невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_10 вказав місце, де 24.03.2026 року його та інших осіб, які намагалися незаконно перетнути державний кордон, затримали працівники ДПСУ (т. 1 а.с. 84-85);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_11 вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка здійснювала супровід за допомогою мікроавтобуса білого кольору в напрямку держаного кордону та надавала вказівки з приводу незаконного перетину (т. 1 а.с. 107-110);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 квітня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_11 вказав на ОСОБА_4 , як на особу, яка організовувала, сприяла, надавала вказівки щодо незаконного перетину державного кордону. (т. 1 а.с. 111-115);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_11 вказав на ОСОБА_27 , як на особу, яка разом з водієм мікроавтобуса білого кольору здійснювала їх доставку в межах с. Глибока та надала автомобіль марки «Opel Frontera», на якому вони в подальшому повинні були рухатися до державного кордону з метою незаконного перетину кордону (т. 1 а.с. 116-118);

- протокол проведення слідчого експеременту з таблицею ілюстрацій від 25.03.2025 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_11 показав, як 24.03.2025 року під керуванням ОСОБА_5 , на транспортному засобі «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 білого кольору разом з ОСОБА_29 , його та інших осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, було доставлено до околиці с. Глибока та залишено на території колишнього асфальтобетонного заводу. В подальшому ОСОБА_29 , приїхав на вказане місце на автомобілі марки «Opel Frontera», залишивши вказаний автомобіль їм та поїхав з ОСОБА_5 на т/з«Opel Vivaro» в невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_11 вказав місце, де 24.03.2026 року його та інших осіб, які намагалися незаконно перетнути державний кордон, затримали працівники ДПСУ (т. 1 а.с. 119-122);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_9 вказав на ОСОБА_5 , як на особу, яка здійснювала супровід за допомогою мікроавтобуса білого кольору в напрямку держаного кордону та надавала вказівки з приводу незаконного перетину (т. 1 а.с. 146-148);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2025 року, під час якого свідок ОСОБА_9 вказав на ОСОБА_27 , як на особу, яка разом з водієм мікроавтобуса білого кольору здійснювала їх доставку в межах с. Глибока та надала автомобіль марки «Opel Frontera», на якому вони в подальшому повинні були рухатися до державного кордону з метою незаконного перетину кордону (т. 1 а.с. 149-151);

- протокол проведення слідчого експеременту з таблицею ілюстрацій від 25.03.2025 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_9 показав, як 24.03.2025 року під керуванням ОСОБА_5 , на транспортному засобі «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 білого кольору разом з ОСОБА_29 , його та інших осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, було доставлено до околиці с. Глибока та залишено на території колишнього асфальтобетонного заводу. В подальшому ОСОБА_29 , приїхав на вказане місце на автомобілі марки «Opel Frontera», залишивши вказаний автомобіль їм та поїхав з ОСОБА_5 на т/з«Opel Vivaro» в невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_9 вказав місце, де 24.03.2026 року його та інших осіб, які намагалися незаконно перетнути державний кордон, затримали працівники ДПСУ (т. 1 а.с. 152-156);

-відповідь начальника прикордонного загону з оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_5 прикордонного загону майора ОСОБА_30 від 27 березня 2025 року та фототаблиць, згідно якої вбачається, що ОСОБА_5 , спільно з іншими невстановленими особами, безпосередньо організовують незаконне переправлення осіб через державний кордон України, здійснюють керівництво та проводять підготовку, в тому числі розробляють плани, підшукують та формують групи осіб, здійснюють координацію інших учасників зазначеної протиправної діяльності, надають вказівки та визначають час і місце незаконного переправлення груп громадян України призовного віку. ОСОБА_5 під час здійснення протиправної діяльності використовує номер мобільного оператора стільникового зв`язку НОМЕР_9 , має у власності транспортний засіб марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 та «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_10 . З метою втілення своїх протиправних намірів залучають ОСОБА_27 , який використовує номер мобільного оператора стільникового зв`язку НОМЕР_11 . Так, 23.03.2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_27 було організована доставка (використовуючи транспортні засоби «KIA SPORTAGE», д.н.з НОМЕР_1 , «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_2 , «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 ) ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до околиці н.п. Чернівецького району, де на околиці розташований асфальто бетонний завод. Куди безпосередньо було доставлено осіб призовного віку. В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_27 залишили вказаних осіб та вирушили за транспортним засобом «Opel Frontera»до населеного пункту Слобідка. Після доставки вказаного автомобіля до осіб призовного віку, ОСОБА_5 , та ОСОБА_27 , вдалися до втечі в напрямку м. Сторожинець. Після чого, через раніше наданий мобільний телефон марки «NOMI», надавали вказівки щодо слідування до державного кордону України. В ході перевірочних заходів, було встановлено маршрут доставки транспортного засобу марки «Opel Frontera» до населеного пункту Слобідка Чернівецького району громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_27 , дані особи доставили транспортний засіб 12.03.2025 року, після чого залишили його на околиці н.п. Слобідка. (т.1 а.с. 179-190);

-відповідь начальника прикордонного загону з оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_5 прикордонного загону майора ОСОБА_30 від 27 березня 2025 року та фототаблиць, згідно якої вбачається, за результатами проведених заходів, встановлено маршрут руху доставки осіб призовного віку з м. Хмельницького до м. Кіцмань, на транспортному засобі марки «Kia Sorento», д.н.з НОМЕР_1 . Разом з тим, було встановлено, що до протиправної діяльності також залучався транспортний засіб марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_2 , який слідував з м. Гусяти Тернопільської області до м. Кіцмань Чернівецького району. Таким чином, було встановлено, що рух транспортних засобів відбувався послідовно, про що свідчать камери відеоспостереження, на яких останні слідують з різницею до хвилини. В ході проведених перевірочних засобів, було встановлено, що за кермом транспортного засобу марки «Kia Sorento», д.н.з НОМЕР_1 , а згодом ВАЗ 2109 ,д.н.з. НОМЕР_2 перебував ОСОБА_4 (т.1 а.с. 201-206);

-протокол огляду предмету від 18 квітня 2025 року, зокрема диск для лазерних зчитувальних систем зчитування формату «DVD - R», на якому наявні відео файли з яких здійснено декілька скріншотів із інформацією та складено стнограму. Зокрема на скріншоті можна побачити транспортний засіб «Opel Frontera» з іноземним реєстраційним номером НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_27 . Можна побачити ОСОБА_5 , який на власному транспортному засобі «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 здійснював супровід транспортного засобу «Opel Frontera» з іноземним реєстраційним номером НОМЕР_4 (т.1 а.с. 221-225);

-протокол огляду місця події від 21.03.2025 року та таблиці ілюстрацій, з якого вбачається, що об`єктом огляду являється транспортний засіб марки «ВАЗ 7491 АК», бордового кольору, який розташований в с. Мамаївці, вул. Перевулок Миру 10 Чернівецької області, який був вилучений(т.2 а.с. 63-66).

Сторона обвинувачення на підставі показів свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 та вищевказаних письмових доказів ставить у вину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.

Так, безпосереднім об`єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.

З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:

1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;

2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;

3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;

4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.

Такі дії можуть бути вчинені у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності.

Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, яка полягала у наданні засобів, вказівок, порад щодо незаконного переправлення, а саме в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 забрав свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підвіз їх до м. Городенко поближче до Чернівецької області, надавав засоби для цього, а саме автомобіль який ним був орендований, надавав вказівки по дорозі, в який транспортний засіб сідати, куди рухатись, тощо. Обвинувачений ОСОБА_5 в свою чергу разом з особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, забрали свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , з місця де їх лишив обвинувачений ОСОБА_4 та відвезли їх ближче до кордону, надали засоби для цього, пригнали їм ще один транспортний засіб на якому вони безпосередньо мали перетнути кордон, вказали напрямок до кордону, надали засоби зв`язку, тощо. Вищевказане кримінальне правопорушення, яке вчинене щодо кількох осіб, за попередньою замовою групою осіб, яке інкримінується обвинуваченим доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

Покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 повністю узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, що були досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, а відтак суд не має підстав не довіряти цим показам. З вказаних показів достеменно встановлено, що їм повідомили куди виходити, в яку саме машину сідати, тощо.

При цьому, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_10 , які він безпосередньо дав в судовому засіданні, а саме, що він на автобусі приїхав до м. Чернівці, а обвинувачених бачить вперше, оскільки, з показів як самих обвинувачених та показів решти свідків та письмових доказів, достеменно встановлено, що свідок ОСОБА_10 опинився в Чернівецькій області за сприяння обвинувачених, при цьому був затриманий працівниками прикордонної служби разом з іншими свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в ході спроби незаконного перетину кордону.

Однак, показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , а також іншими письмовими доказами жодним чином не підтверджується корисливий мотив вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_5 .

Вищевказані свідки, чітко вказували і проти цього не заперечував сам обвинувачений ОСОБА_5 , що він фактично сприяв їх доставленню ближче до кордону, проте сам обвинувачений заперечував корисливий мотив, і даний мотив стороною обвинувачення не доведений поза розумним сумнівом.

Слід заначити, що корисливий мотивів має місце тоді, коли обвинувачений, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому корисливий мотиви повинен виникнути до вчинення злочину проте не має значення, чи досяг обвинувачений тієї матеріальної вигоди, якої прагнув, оскільки саме мотивом вчинення незаконного переправлення була корисливість.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вказував на те, що за свої послуги з перевезення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 очікував отримати 8000 гривень, і саме з метою підзаробити коштів орендував транспортний «КІА SORENTO». При цьому обвинувачений вказав, що на автозаправній станції в с. Товсте, хтось з хлопців яких він віз заправив його автомобіль десь на 2500 гривень. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_4 вказав на те, що він відмовився отримувати кошти від вищевказаних осіб, коли вони приїхали в м. Городенко, оскільки почув їхню розмову та зрозумів, що вони мають намір незаконно перетнути кордон.

Однак суд критично оцінює дані покази обвинуваченого, та вважає їх обраним способом захисту, оскільки свідок ОСОБА_15 чітко вказував під час допиту слідчим суддею, що йому повідомили звідки його заберуть, і він фактично не знав напрямку куди його мають вести, як і інші свідки про це не знали. При цьому свідок вказував, що водій автомобіля КІА, під час руху дзвонив іншим свідкам і повідомляв куди їм треба вийти і звідки він їх забере. По дорозі повідомляв їм, що треба робити після перетину кордону, тощо. Також свідки повідомили, що саме обвинувачений ОСОБА_4 вказав їм сісти в автомобіль ВАЗ, тощо. Таким чином, покази свідків спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що йому не було відомо з самого початку про наміри ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 незаконно перетнути кордон.

З огляду на ці обставини, та зважаючи на покази самого обвинуваченого про те, що він орендував автомобіль КІА з метою заробити коштів, суд вважає, що в його діях є корисливий мотив.

Частиною 3 статті 370 КПК України та частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 366/3050/16-к.

Принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень ст.290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд, у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №13-43кс19).

Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_31 у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумним сумнівом, і саме така кваліфікація його дій є правильною.

Також суд приходить до переконливого висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів передбаченого ч.3 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумним сумнівом, і саме така кваліфікація його дій є правильною.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у Постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є: його часткове визнання вини, незначна (посередницька) роль у вчиненні злочину групою осіб, відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України є: визнання ним своєї вини, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про конкретний розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, особу винного, раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, є людиною з інвалідністю 2 групи, відсутні дані про перебування на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, відсутні на нього негативні характеризуючи дані.

Враховуючи викладене, виходячи з принципів: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки таке покарання за даних обставин справи були б надмірно суворим, а обвинуваченому ОСОБА_5 , слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.332 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.75 КК України оскільки його виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачений буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

Разом з тим, обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид покарання суд не знаходить підстав для призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України.

Вирішуючи питання про конкретний розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, особу винного, раніше не судимий, відсутні дані про перебування на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, відсутні на нього негативні характеризуючи дані.

Слід заначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Санкцією частини 3 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно ч.2 цієї ж статті на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20 однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вважається раніше не судимим, внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, його незначну (посередницьку) роль у вчиненні злочину групою осіб, а також особу обвинуваченого, на якого відсутні негативні характеризуючи дані, має постійне місце проживання, відсутні дані про його перебування на спеціальному обліку у лікарів нарколога та психіатра, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції ч.3 ст.332 КК України є недоцільним і занадто суворим, у зв`язку з чим при призначенні покарання суд вважає необхідним застосувати положення ч.1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу з призначенням додаткових видів покарання.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.

Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням положення ст. 69 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України. Проте підстав для призначення йому покарання з застосуванням вимог ст.75 КК України суд не знаходить.

Призначення обвинуваченим вказаних покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особам обвинувачених, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

При цьому, суд позитивно оцінює проявлену громадянську позицію обвинувачених, яка проявилася у їх клопотаннях щодо перерахунку частини застави на потреби Збройних Сил України, що свідчить про певне розуміння обвинуваченими, що внаслідок посягання на цілісність та недоторканість кордонів держави, знижується в тому числі її обороноздатність та можливість протистояти агресору. Такими діями обвинувачені намагається усунути можливі негативні наслідки скоєного злочину.

Разом з тим, слід заначити, що обвинувачений ОСОБА_5 просив суд перерахувати частину застави на потреби ЗСУ при винесенні вироку, а обвинувачений ОСОБА_4 заявив про свій намір перерахувати частину коштів, після повернення йому судом заставию

Крім цього, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд не вбачає підстав для зміни їм раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави.

Процесуальні витрати відсутні, питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме майно, які використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_5 , обраний ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14.04.2025 року - залишити в силі.

Покласти на ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили наступні обов`язки:

- не відлучатись за межі Чернівецької області без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- з`явитися за першою вимогою до працівників поліції, прокурора чи суду.

Після набрання вироку законної сили:

Частину застави в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, внесену 22.04.2025 року ОСОБА_6 за ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 22.04.2025 року, код квитанції 49758628, звернути в дохід держави, шляхом перерахування Національному банку України на потреби ЗСУ для цілей оборони України з наступними реквізитами:

МФО 300001

Рахунок № UA843000010000000047330992708

Код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України

Призначення: допомога ЗСУ.

Частину застави в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, внесену 22.04.2025 року ОСОБА_6 за ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 22.04.2025 року, код квитанції 49758628, повернути ОСОБА_6 .

Частину застави в розмірі 335 000 (триста тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, внесену 22.04.2025 року ОСОБА_32 за ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 22.04.2025 року, код квитанції 49756075, повернути ОСОБА_33 .

Частину застави в розмірі 335 000 (триста тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, внесену 22.04.2025 року ОСОБА_34 за ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 22.04.2025 року, код квитанції 49756416, повернути ОСОБА_35 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян строком на 2 (два) роки, з конфіскацією всього майна належного на праві приватної власності, за виключенням житла.

До набрання вироку законної сили, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 , обраний ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14.04.2025 року - залишити в силі.

Покласти на ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили наступні обов`язки:

- не відлучатись за межі Чернівецької області без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- з`явитися за першою вимогою до працівників поліції, прокурора чи суду.

Після набрання вироку законної сили:

Частину заставу в розмірі 493 780 (чотириста дев`яносто три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, внесену 16.04.2025 року ОСОБА_36 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 16.04.2025 року, код квитанції 2.118814083.1 повернути ОСОБА_37 .

Частину заставу в розмірі 506 220 (п`ятсот шість тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок, внесену 16.04.2025 року ОСОБА_38 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 16.04.2025 року, код квитанції 2.118871165.1 повернути ОСОБА_39 .

Речові докази:

-автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_3 , білого кольору, номер шасі НОМЕР_12 , який зберігається на території ВП №5 (с-ще Глибока) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області який належить ОСОБА_5 і був використаний як засіб вчинення злочину конфіскувати в дохід держави скасувавши арешт накладений ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14.04.2025 року;

-автомобіль марки «Opel Frontera», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_4 , чорного кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Opel Frontera», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_4 , серії 0253641 які зберігається на території ВП № 5 (с- ще Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області (с-ще Глибока, вул 10- ї річниці Незалежності, 9) - конфіскувати в дохід держави та за клопотанням начальника ВП№5 ЧРУП ГУНП Чернівецької області передати в користування стрілецького батальйону ГУНП в Чернівецькій області скасувавши арешт накладений на нього ухвалою Глибоцького районного суду від 26.03.2025 року;

-автомобіль марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, номер шасі НОМЕР_13 , який був використаний як засіб вчинення злочину та переданий на зберігання до території відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_9 » НОМЕР_5 прикордонного загону, повернути власнику ОСОБА_40 , скасувавши арешт накладений ухвалою Глибоцького районного суду від 26.03.2025 року;

-мобільний телефон марки «Samsung S24 Ultra» чорного кольору залишити власнику ОСОБА_8 ;

-мобільний телефон марки «Redmi11», блакитного кольору залишити власнику ОСОБА_10 ;

-мобільний телефон марки «Blackview», чорного кольору залишити власнику ОСОБА_11 ;

-мобільний телефон марки «Tecno Camon 18P», блакитно - чорного кольору залишити власнику ОСОБА_9 ;

-один компакт диск DVD, на якому зображено відеозаписи, що мали місце 12.03.2025 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12025262020001003 від 24.03.2025 року залишити в матеріалах кримінального провадження

-мобільний телефон марки «Redmi Note 12» чорного кольору та мобільний телефон марки «NOMI» IMEI: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 із абонентським номером мобільного оператора Київстар НОМЕР_14 , які передані на зберігання у камеру зберігання речових доказів ВП №5 (с-ще Глибока) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

СУДДЯ: