Рішення № 136031075, 20.04.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2335/2026 Справа № 641/2328/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

представника відповідача Скользнєвої В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/2328/26

позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал"

відповідач: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Профіт Капітал" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Слобідського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9156966 від 19.09.2020 року в розмірі 33312 грн., та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.09.2020 року між ТОВ "1БАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9156966, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 12000 грн. на строк 21 день, зі сплатою 1,60% в день за користування кредитом. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору № 9156966 від 19.09.2020 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 02.12.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 33312 грн., а саме: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21312 грн. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" 10.07.2020 року укладено договір факторингу № 10072020, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Профіт Капітал" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 9156966 від 19.09.2020 року.

02.04.2026 року представником відповідача адвокатом Скользнєвою В.В. через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в позовних вимогах в повному обсязі, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на підставі вище вказаного договору факторингу. Позивачем не надано належних первинних документів, а саме платіжних інструкції, квитанцій які б підтверджували оплату за передачу Реєстру боржників №116 від 13.05.2021 року до Договору факторингу №20072020 від 20.07.2020 року. В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Крім того зазначає, що позивачем нараховано відсотки понад строк користування кредитом.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 19.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 13.04.2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої В.В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.09.2020 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9156966, шляхом підпису договору відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

У відповідності до умов кредитного договору № 9156966 від 19.09.2020 року ОСОБА_1 отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 12000 грн. на строк 21 день, зі сплатою зі сплатою 1,60% в день за користування кредитом. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, за кредитним договором № 9156966 від 19.09.2020 року ОСОБА_1 станом на 02.12.2025 року має заборгованість в розмірі 33312 грн., а саме: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21312 грн. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" 10.07.2020 року укладено договір факторингу № 10072020, предметом якого є права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги № 116 від 13.05.2021 року встановлено, що до ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 9156966 від 19.09.2020 року.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "ФК "Профіт Капітал" до суду.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "1 БАНК" та ОСОБА_1 19.09.2020 року укладено договір про надання кредиту № 9156966, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 12000 грн. на строк 21 день, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,60% в день.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання у строк до 10.10.2020 року не виконав, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором № 9156966 від 19.09.2020 року не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 10.10.2020 року (дату закінчення строку кредитного договору № 9156966 від 19.09.2020 року) склалась заборгованість у розмірі 16032 грн., а саме: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4032 грн. (12000рн.*1,60/100*21) - заборгованість за процентами (в межах строку дії кредитного договору), яка підлягає стягненню.

Заперечення представника відповідача про те, що на момент укладення договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020 року ще не існувало боргових зобов`язань ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, оскільки предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору.

Щодо стягнення відсотків за період після закінчення строку дії договору № 9156966 від 19.09.2020 року суд зазначає, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором № 9156966 від 19.09.2020 року за період з 11.10.2020 року задоволенню не підлягають.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 17280 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "ФК "Профіт Капітал" сплачено 2662,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.02.2026 року.

Приймаючи до уваги, що частка задоволених позовних вимог складає 48,13%, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 1281,41 грн. (2662,40грн.*48,13/100).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ "ФК "Профіт Капітал" витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ "ФК "Профіт Капітал" та АО "Правовий курс" в особі директора Разумного Є.М.; додаткову угоду №1/1, підписану сторонами 01.07.2024 року; акт № 97 прийому-передачі реєстру боржників, підписаний сторонами 18.12.2025 року; акт 97 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.12.2025 року, згідно якого АО "Правовий курс" надало ТОВ "ФК "Профіт Капітал" наступні послуги: проведено консультацію з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви для направлення до суду, загальною вартістю 7000 грн.; платіжну інструкцію № 1806 від 25.12.2025 року про оплату ТОВ "ФК "Профіт Капітал" на користь АО "Правовий курс" грошових коштів в розмірі 175000 грн. за послуги правничої допомоги, зг.рах. № 97 від 24.12.2025 по дог. № 02-24 від 01.07.2024 року.

В обґрунтування розміру понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 05.02.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В.; акт здачі-прийняття наданих послуг, підписаний сторонами, згідно якого адвокатом Скользнєвою В.В. надано ОСОБА_1 наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, написання відзиву на позовну заяву, участь в судовому засіданні, загальною вартістю 8000 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 27.03.2026 року про прийняття адвокатом Скользнєвою В.В. від ОСОБА_1 оплати за надані послуги згідно договору від 05.02.2026 року в розмірі 8000 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ "ФК "Профіт Капітал" до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір частки задоволених позовних вимог, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги, що частка позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, складає 51,87%, з урахуванням загальних вимог щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

При цьому, при остаточному вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з кожної зі сторін.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" заборгованість за кредитним договором від 19.09.2020 року станом на 13.05.2021 року у розмірі 16032 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1281,41 грн., а разом 17313 (сімнадцять тисяч триста тринадцять)грн. 41 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, код 39992082).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 27.04.2026 року.

Суддя С. О. Ященко