Рішення № 136030763, 27.04.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2094/25

Номер провадження № 2/194/114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся через систему «Електронний суд» до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за Договором №459647-КС-001 про надання кредиту від 07.02.2023 у розмірі 16120,72 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.02.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 459647-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору, позивач надав позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн, на умовах строковості, поворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15514127 % за кожен день користування кредитом. Грошові кошти надано шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 16120,72 грн, з яких: 5000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 10370,72 грн сума прострочених платежів по процентам; 750,00 грн сума прострочених платежів за комісією. Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення цього позову.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16.01.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду та витребувано докази по справі.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що він заявок на отримання кредиту не подавав, кредитний договір не підписував, рух коштів та стан банківських рахунків не контролював, оскільки на момент укладення кредиту перебував на примусовому лікуванні у спеціалізованому закладі із суворим наглядом, що унеможливлює доступ до мережі інтернет та оформлення будь-яких кредитних зобов`язань, про що надав відповідні документи.

У додаткових поясненнях від 13.02.2026 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування пояснень, зокрема, послався нате, що відповідачем не надано жодних доказів існування рішення суду, яким би останнього було визнано обмежено дієздатним або недієздатним до укладенням Кредитного договору з Позивачем, так саме не надано доказів існування рішення суду, яким було встановлено піклування над відповідачем із призначення піклувальника. Також у поясненнях міститься посилання на правові норми та судову практику з питань презумпції правомірності правочину, питань укладення договору в електронній формі, правомірності нарахування процентів, описана послідовність дій ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 з укладення кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності, за наявними матеріалами справи, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 20.04.2026 завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Суд перейшов на стадію ухвалення рішення, проголошення якого відкладено на 27.04.2026.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, судом встановлено, 07.02.2023 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 459647-КС-001 про надання кредиту.

07.02.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 459647-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 07.02.2023 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 459647-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором «UA-0982».

Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15514127 % за кожен день користування кредитом. Строк кредиту 16 тижнів, до 30.05.2023. Орієнтовна річна процентна ставка 11956,93 %.

Крім того, 07.02.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був підписаний паспорт споживчого кредиту з основними умовами кредитування.

В підтвердження послідовності ознайомлення відповідача зі всіма умовами договору, надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору.

Відповідно до анкети клієнта ОСОБА_1 , надав персональну інформацію щодо себе та зазначив номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 .

Матеріалами справами, зокрема, банківською випискою, підтверджується здійснення переказу грошових коштів, а саме, що позивач надав відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн, перерахувавши 07.02.2023 кошти на рахунок відповідача, призначення платежу НОМЕР_2 , іпн. НОМЕР_3 , перерахування коштів ОСОБА_1 , до кредитного договору №459647-КС-001 від 07.02.2023.

Згідно довідки наданої АТ «ОТП Банк» від 11.03.2026, підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було імітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок. З довідки про рух коштів по зазначеній картці за період з 07.02.2023 по 30.05.2023, вбачається що на банківську картку, що належить ОСОБА_1 07.02.2023 надійшли кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн.

Боржник свої зобов`язання за кредитним договором №459647-КС-001 про надання кредиту від 07.02.2023 належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №459647-КС-001, ОСОБА_1 станом на 01.12.2025 має заборгованість на загальну суму 16120,72 грн, з яких: 5000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 10370,72 грн сума прострочених платежів по процентам; 750,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

В ст.11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів, які б спростовували факт укладення договору про надання споживчого кредиту, факт відсутності заборгованості за вказаним договором відповідачем суду надано не було.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалося, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ч. 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, судом встановлено, що 07.02.2023 між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір, на виконання якого відповідач отримав кредитні кошти на суму 5000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що він не міг отримати кредитні кошти, підписувати договір, оскільки був направлений на примусове лікування в КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги», суд не приймає до уваги, оскільки на виконання ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 надійшла відповідь з КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» №441 від 26.02.2026, відповідно до якої, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНТ «ДБКЛПД» ДОР» з 08.06.2021 по 23.02.2023 року, особистого мобільного телефону не мав, проте міг користуватись мобільним телефоном інших пацієнтів.

Більш того, відповідачем ані рішення суду про визнання його недієздатним та\або обмежено дієздатним суду не надано, звернення що правоохоронних органів щодо несанкціонованого втручання або незаконного використання його банківського рахунку або персональних даних відсутнє.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 (№202/4494/16-ц).

Судом встановлено, що укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку, комісію за надання кредиту та строк кредитування. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору №459647-КС-001 про надання кредиту від 07.02.2023.

Заборгованість за процентами нарахована позивачем в межах строку передбаченого умовами договору, будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять, розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином встановлено, що відповідач неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн, та заборгованості по процентах у розмірі 10370,72 грн. Також, задоволенню як обґрунтована підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором в розмірі 750,00 грн, оскільки це передбачено умовами договору, у виборі яких сторони є вільними під час його укладення, і це не суперечить положенням чинного законодавства.

За таких обставин, встановивши під час розгляду цивільної справи, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного між ним та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договору № 459647-КС-001 про надання кредиту від 07.02.2023, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії, допустивши заборгованість в загальному розмірі 16120,72 грн, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження за адресою: 01133, м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411) заборгованість за Договором 459647-КС-001 про надання кредиту від 07.02.2023 року у розмірі 16120,72 грн (шістнадцять тисяч сто двадцять гривень 72 копійки), з яких: 5000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 10370,72 грн сума прострочених платежів по процентам; 750,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження за адресою: 01133, м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411) судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження за адресою: 01133, м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.26, офіс 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя Ю.І. Соколова