Ухвала суду № 136030689, 27.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3477/26

Провадження № 2/204/3179/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2026 року суддя Чечелівського районного суду м. Дніпра Чапала Г.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра за допомогою системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Туманов Сергій Геннадійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання батьківства.

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Так, відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 1 статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Частиною 1, 3 статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Відповідно до частини 4 статті 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

В той же час, суд позбавлений можливості перевірити дотримання вищезазначеної умови прийняття позову до розгляду, адже до матеріалів справи не долучено копій витягів з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що унеможливлює встановлення судом факту запису відомостей про батька дитини у порядку статті 135 СК України зі слів матері, або на підставі спільної заяви батьків.

Окрім того, статтею 133 СК України встановлюється презумпція батьківства, згідно якої батьком дитини, що народилася від жінки у шлюбі, є її чоловік.

Однак, позивачкою не долучено копій витягу щодо актових записів про шлюб, на підтвердження того, що остання не перебувала у шлюбі на час народження дитини.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне. Позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

З поданої заяви випливає, що метою визнання батьківства є подальше отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, і з долучених до позовної заяви документів випливає наявність у загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 інших членів сім`ї, а саме: батька, матері, іншої доньки 2010 року народження, що у свою чергу може вказувати на наявність спадкового спору, проте позов пред`явлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , водночас позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту звернення та отриманої відмови, тобто не обґрунтовано наявність спору про право з вказаним суб`єктом, або посилань на те, яким чином відповідач порушив право позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі №160/22704/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, позивачу вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови у призначенні одноразової грошової допомоги щодо доньки ОСОБА_2 , з підстав того, що позивачка із заявою на призначення та виплату цієї допомоги не зверталась, доказів звернення не надано.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, коли спір про право відсутній та встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, а встановлення факту батьківства не зачіпає інтереси інших спадкоємців, за таких обставин належним способом вирішення питання щодо батьківства є звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України у порядку окремого провадження (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22).

Тобто зазначені обставини впливають на визначення як належного способу захисту, так і форми звернення до суду, в порядку окремого, або позовного провадження, відповідно визначення належного кола учасників.

У свою чергу, відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Також, згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно оплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (1 331,20 грн. х 0,8), надавши оригінал квитанції до суду, за наступними реквізитами: «отримувач коштів - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA658999980313141206000004632, Код класифікації доходів бюджету 22030101».

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Виходячи із наведеного, суд дійшов до висновку, що провадження у справі не може бути відкрито без усунення зазначених недоліків.

За таких обставин позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали та попередити, що згідно вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя