Рішення № 136030653, 25.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/12541/25

Провадження № 2/202/2074/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач відповідно до рішення Вищої ради правосуддя, яким змінено з 1 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпра, звернулася з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45,70 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору дарування (серія АВО № 804558), посвідченого 18 січня 2001 року Авдіївською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 119, їй на праві власності належить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

25 січня 2001 року її право власності на зазначений будинок було зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» у реєстровій книзі № 7 за № 3128, про що здійснено реєстраційний напис.

Позивач зазначає, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України її будинок було пошкоджено.

28 лютого 2025 року з метою подальшого отримання компенсації за пошкоджене нерухоме майно вона звернулася до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на належний їй житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

05 березня 2025 року рішенням державного реєстратора за № 77635763 розгляд її заяви було зупинено. Підставою для зупинення розгляду заяви стало те, що не отримано інформацію з відповідного КП «БТІ» стосовно реєстрації права власності.

15 квітня 2025 року рішенням державного реєстратора за № 78400302 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю відомостей з КП «Бюро технічної інвентаризації», що унеможливлює підтвердження реєстрації права власності, здійсненої до 01 січня 2013 року.

Таким чином, позивач вона позбавлена можливості реалізувати свої правомочності власника майна, у тому числі щодо отримання компенсації, у зв`язку з відсутністю відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, позивач просила визнати за неюправо власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45,70 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала.

В свою чергу, представник відповідача - Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Зважаючи на подану представником відповідача письмову заяву про визнання позову, справу розглянуто в підготовчому засіданні з ухваленням рішення по суті.

Суд, з`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом установлено, що згідно з договором дарування житлового будинку від 18 січня 2001 року (серія АВО № 804558), посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 119, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з реєстраційним написом право власності ОСОБА_1 на житловий будинок було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації м. Донецька в реєстровій книзі № 7 за № 3128 від 25 січня 2001 року.

Згідно з наявною у справі інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час звернення до суду право власності за жодною особою не зареєстровано.

Судом також установлено, що 28 лютого 2025 року позивач звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок.

Рішенням державного реєстратора № 78400302 від 15 квітня 2025 року позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності. Підставою відмови у вчиненні реєстраційної дії зазначено відсутність інформацію з відповідного КП БТІ щодо права власності.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суд керується тим, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 статті 4 ЦПК України також визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька та м. Ясинувата, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Авдіївка Донецької області.

Суд вважає доведеним факт належності позивачу на праві власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 18 січня 2001 року, реєстраційним написом Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про державну реєстрацію права власності від 25 січня 2001 року за № 3128, а також копією технічного паспорта на вказаний житловий будинок.

Суд ураховує, що Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, яка представляє Авдіївську територіальну громаду, право власності позивача на вищевказане майно не заперечує, будь-яких заперечень проти позову не надала, навпаки представником відповідача в її заяві зазначено, що проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечують.

Відомості про наявність прав інших осіб на нерухоме майно відсутні.

Отже, підстав не довіряти твердженням позивача про належність їй вищевказаного нерухомого майна в суду немає.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивача на житловий будинок разом із господарськими будівлями та спорудами, але позивач позбавлена можливості реалізовувати свої правомочності власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання через окупацію частини Донецької області, де зберігалися документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45,70 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

Керуючись ст. 200, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45,70 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко