Рішення № 136029017, 27.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7733/26

пр. № 2/759/8475/26

27 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71249145 у загальному розмірі 34 198,70 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 12.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 71249145, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося передати ОСОБА_2 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_2 , а остання зобов`язалась повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов`язання за договором позики виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_2 погоджену суму позики. У свою чергу, ОСОБА_2 свої обов`язки з повернення позики та сплати процентів за користування нею не виконала, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 34 198,70 грн., з яких: 18 690,33 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 3 991,79 грн. - заборгованість за відсотками, 10 466,58 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом, а 1 050,00 грн. - комісія за надання кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, на підставі якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики у загальному розмірі 34 198,70 грн.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_2 не здійснювала перерахування грошових коштів ані на користь первісного кредитора, ані на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

02.04.2026 Святошинським районним судом міста Києва також направлено запит щодо відомостей про те, чи наявна інформація про зміну імені (прізвища), у тому числі внаслідок укладення шлюбу, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

27.04.2026 від Козелецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на запит від 18.04.2026 №234/191-22-26-24.13/24.13, в якій повідомлено, що в архіві відділу зберігається актовий запис про шлюб №139, складний 01.11.2025 на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Враховуючи отриману інформацію, судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вказаний запит отримана відповідь №2655535 від 27.04.2026 з якої встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на викладене, під час розгляду даної справи суд враховує, що внаслідок укладення шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 02 квітня 2026 року відповідачу була направлена на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт не був вручений відповідачу.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_6 була повідомлена шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 12.05.2025 ОСОБА_6 авторизувалась в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». З метою отримання кредитних послуг ОСОБА_6 надала свої персональні дані, а товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_6 .

З використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи ОСОБА_6 подала заявку на отримання кредиту, в якій визначила бажані умови отримання кредитної послуги. Водночас, ОСОБА_6 ознайомилась з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових коштів у кредит, проєктом кредитного договору. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було прийнято рішення про надання ОСОБА_6 кредиту на погоджених умовах, у зв`язку з чим було направлено ОСОБА_6 оферту на укладення кредитного договору.

За результатами вищезазначених цілеспрямованих, взаємопов`язаних та взаємообумовлених дій 12.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_6 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71249145. Договір підписаний ОСОБА_6 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «57283».

Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 71249145 від 12.05.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося передати ОСОБА_6 у власність грошові кошти (кредит) на погоджений в договорі строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок, а ОСОБА_6 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за видачу кредиту.

У пунктах 2.1 - 2.3, 6.1, 6.2, 7.1, 7.2, 12 кредитного договору № 71249145 від 12.05.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 21 000,00 грн.; мета надання кредиту - споживчі потреби; строк кредитування - 9 днів з 12.05.2025 по 20.05.2025; можливість пролонгації строку кредитування шляхом укладення додаткової угоди та сплати визначеного платежу; фіксована процентна ставка у розмірі 0,244% за кожен день користування залишком кредиту; одноразова комісія за надання кредиту у розмірі 1 050,00 грн.; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Кредитний договір містить відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки та відтворює положення законодавства про захист прав споживачів і споживче кредитування.

Додатком до кредитного договору № 71249145 12.05.2025 є графік платежів, який підписаний ОСОБА_6 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису та містить інформацію щодо порядку і способу повернення кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що 12.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_6 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту довідки директора ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000111286 від 20.01.2026 судом встановлено, що 12.05.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 21 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що був зазначений ОСОБА_6 у кредитному договорі № 71249145 12.05.2025 як спосіб отримання кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши у розпорядження ОСОБА_6 погоджену суму кредитних коштів.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_6 (неналежного виконання) свого зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що ОСОБА_6 частково виконала своє зобов`язання за кредитним договором. Так, 20.05.2025 ОСОБА_6 сплатила на користь товариства грошові кошти у сумі 461,16 грн., що були зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту, а 29.05.2025 - грошові кошти у сумі 1 848,51 грн., що були зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Обставини часткової сплати заборгованості за кредитним договором свідчать про підтвердження ОСОБА_6 факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також визнання нею свого грошового зобов`язання.

Водночас, сплачених відповідачем грошових коштів було недостатньо для повного погашення заборгованості, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_6 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_6 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 34 198,70 грн. з яких: 18 690,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 991,79 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 466,58 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за понадстрокове користування кредитом, 1 050,00 грн. - заборгованість комісією за надання кредиту.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_6 свого зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його використання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом по 20.05.2025 та комісією за видачу кредиту.

Судом встановлено, що 1) заборгованість за тілом кредиту розрахована з урахуванням здійсненого ОСОБА_6 часткового погашення цієї заборгованості; 2) комісія за надання кредиту нарахована на підставі погоджених умов договору та в передбаченому розмірі.

Водночас, суд звертає увагу, що відсотки нараховувались на заборгованість відповідача з 12.05.2025 по 07.06.2025.

Пунктом 2.2 Договору надання коштів у кредит № 71249145 від 12.05.2025 узгоджено, що строк кредитування становить 9 днів: з 12.05.2025 по 20.05.2025.

Умови продовження строку кредитування передбачені Розділом 7 Кредитного договору.

Пунктом 7.1 Договору Сторони узгодили, що продовження Строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права.

Однак, матеріали справи не містять жодних додаткових угод, укладених між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_6 , щодо продовження строку кредитування.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним, що строк кредитування за договором № 71249145 від 12.05.2025 становить 9 днів: з 12.05.2025 по 20.05.2025, що відповідає п. 2.2 Договору та наявним матеріалам справи.

Відтак, правомірним є нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_6 у період з 12.05.2025 по 20.05.2025 у загальній сумі 461,16 грн.

Нарахування відсотків з 21.05.2025 по 07.06.2025 суд вважає неправомірним та відмовляє у їх стягненні.

Із розрахунку заборгованості також вбачається, що з 08.06.2025 по 21.06.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» нараховувало на заборгованість ОСОБА_6 відсотки за понадстрокове користування кредитними коштами.

У той же час, нарахування відсотків за понадстрокове користування ОСОБА_6 кредитними коштами, як і вимоги про стягнення цих відсотків, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Положеннями кредитного договору № 71249145 від 12.05.2025 строк кредитування було визначено у 9 днів, тобто з 12.05.2025 по 20.05.2025. Саме протягом цього періоду ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» мало право нараховувати передбачені договором проценти як плату за правомірне використання ОСОБА_6 кредитних коштів. Після 20.05.2025 Товариство втратило можливість нарахування цих процентів.

Оскільки ОСОБА_6 20.05.2025 кредит не повернула і не виконала інші обов`язки за кредитним договором, то відбулося порушення грошового зобов`язання, а між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_6 виникли охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси товариства в яких забезпечуються іншими правовими механізмами, зокрема, фінансовими санкціями, передбаченими ст. 625 ЦК України.

Застосування таких санкцій було передбачено у п. 10.5.1 кредитного договору № 71249145 від 12.05.2025, в якому сторони домовилися, що за понадстрокове користування кредитом нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом в розмірі, визначеному у п. 2.2 договору, тобто у розмірі 4% за кожен день користування залишком заборгованості.

Закріплення таких положень у кредитному договорі за своїм змістом та правовою природою встановлених процентів, характером підстав, за наявності яких такі проценти нараховуються свідчить про те, що у п. 10.5.1 кредитного договору сторони домовилися про нарахування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів за прострочення ОСОБА_6 свого зобов`язання.

При цьому суд звертає увагу, що визначення сторонами договору іншого розміру процентів та порядку їх обчислення, ніж ті, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідає свободі сторін договору, актам цивільного законодавства та не змінює правової природи цих процентів, оскільки шляхом математичного розрахунку процентна ставка у день може бути переведена у річну процентну ставку (постанова ВС від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18).

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 10.5.1 кредитного договору № 71249145 від 12.05.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з 09.06.2025 по 21.06.2025 було нараховано проценти за прострочення ОСОБА_6 свого зобов`язання у розмірі 10 466,58 грн.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_6 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_6 надано кредит, то штрафні санкції (проценти за понадстрокове користування кредитом), нараховані ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_6 свого зобов`язання підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» штрафних санкцій у розмірі 10 466,58 грн. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума процентів підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором № 71249145 від 12.05.2025 становить 20 201,49 грн., з яких: 18 690,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 461,16 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 050,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зважаючи на викладене, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»; Додаткової угоди №9 від 24.09.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025; Акта прийому-передачі Реєстру Боржників № 16 від 24 вересня 2025 року за Договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025; платіжної інструкції № 23276 від 30.09.2025; витягу з реєстру боржників № 16 за договором факторингу № 27/03/25 від 24.09.2025 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_6 за договором № 71249145 від 12.05.2025 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за договором кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_6 , 2) виконання ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_6 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_6 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості лише у розмірі 20 201,49 грн., з яких: 18 690,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 461,16 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 050,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 154539 від 17.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило платіж у розмірі 2 662,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_6 .

Доказів понесення інших судових витрат сторонами справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 572,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) суму заборгованості за Договором надання коштів у кредит №71249145 від 12.05.2025 у загальному розмірі 20 201 (двадцять тисяч двісті одна) гривня 49 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) гривні 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко