Ухвала суду № 136027423, 22.04.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.04.2026Справа № 554/1630/21 Провадження № 1-кс/554/3332/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого,

встановив:

До суду надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 05.04.2024 року про закриття кримінального провадження № 42020000000002017 від 23.10.2020 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, в якій просить скасувати постанову від 05.04.2024 року про закриття кримінального провадження, вважає її шаблонною, формальною та незаконною.

В обґрунтування скарги вказав, що слідчий ОСОБА_5 абсолютно не провів в порядку, передбаченому законом, досудове розслідування; навмисно виніс незаконно постанову без урахування практики ЕСПЛ та КПК України, вніс до офіційного документа свідомо недостовірні брехливі відомості, навмисно грубо порушив і проігнорував принципи верховенства права, законності, публічності; не провів всього комплексу необхідних слідчих дій, спрямованих на об`єктивне, повне, всебічне та неупереджене розслідування фактів, викладених у заяві ОСОБА_4 ; навмисно не усунув недоліки, викладені в ухвалі слідчого судді від 07.12.2023 року; за наявності у справі ухвал слідчих суддів від 02.03.2021, 11.03.2021, 15.03.2021, 18.03.2021, 20.04.2021, якими було зобов`язано слідчого розглянути в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України клопотання заявника про допит в якості потерпілого у кримінальному провадженні, досі навмисно не допитав заявника; навмисно не провів одночасний допит з фігурантом у справі; навмисно порушив ч. 5 ст. 284 КПК України; виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_4 не з`явився, подав заяву разом зі скаргою, в якій просив розглядати скаргу у його відсутність, скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити, надав письмові заперечення на скаргу. Вказував, що скарга на постанову слідчого фактично зводиться до загальних формулювань та не містить переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій, і яких саме, може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження. Вважає, постанову слідчого про закриття кримінального провадження законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження № 42020000000002017 від 23.10.2020 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, слідчий суддя приходить до таких висновків.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження.

За змістом ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.

В свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Встановлено, що у провадженні слідчих першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебували матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000002017 від 23.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, досудове розслідування у якому розпочато на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2020 у справі №757/788/20-к, якою зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінальних правопорушень, які полягали у зловживанні владою або службовим становищем, перевищенні влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, службовому підробленні, службовій недбалості, невиконанні судового рішення, слідчим прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 .

Постановою заступника начальника першого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42020000000002017 від 23.10.2020, №42020000000002018 від 23.10.2020, №42020000000002019 від 23.10.2020, №42020000000002020 від 23.10.2020, №42020000000002021 від 23.10.2020 об`єднані в одне провадження під №42020000000002017.

05.04.2024 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 закрив кримінальне провадження № 42020000000002017 від 23.10.2020 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в дії слідчого прокуратури ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування встановлено, що 14.12.2019 року до Офісу Генерального прокурора надійшла письмова заява ОСОБА_4 про вчинення слідчим прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч.2 ст. 382 КК України. Відповідно до змісту заяви, 12.12.2013 прокуратурою Полтавської області було відкрито кримінальне провадження № 42013180000000264 за ч.3 ст.364 КК України відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яке 27.11.2015 було об`єднано з кримінальним провадженням № 42012220090000005 та присвоєно єдиний номер № 42012220090000005.

01.06.2016 Генеральна прокуратура України внесла відомості в ЄРДР, сформувавши кримінальне провадження за № 42016000000001385 за ч. 1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст.367, ч.1 ст.372 КК України щодо вчинення колишнім прокурором відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 кримінального правопорушення. Здійснення досудового розслідування по вказаним кримінальним провадженням було доручено слідчому прокуратури Полтавської області - ОСОБА_6 . На думку заявника, досудове розслідування у кримінальних провадження № 42012220090000005 та № 42016000000001385 слідчий ОСОБА_6 здійснював неякісно, неефективно та з порушенням розумних строків. Окрім цього, слідчий неодноразово виносив незаконні і необґрунтовані постанови про закриття кримінальних проваджень та не виконував судові рішення слідчих суддів. Так, 31.05.2019 ОСОБА_6 без проведення жодних слідчо-процесуальних у кримінальному провадженні № 42016000000001385, умисно, без належного мотивування виніс постанову про закриття кримінального провадження. 16.09.2019 Октябрський суд м. Полтави дану постанову скасував. 09.10.2019 ОСОБА_6 повторно виніс незаконну та немотивовану постанову про закриття кримінального провадження № 42016000000001385 без проведення належного комплексу процесуально-слідчих дій, з внесення до постанови завідомо неправдивих відомостей. 29.11.2019 Октябрський суд м. Полтави дану постанову також скасував. За переконанням ОСОБА_4 , своїми діями слідчий прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 завдав заявникові моральної шкоди та порушив гарантоване йому конституційне право на доступ до правосуддя.

Під час проведення досудового розслідування надано доручення оперативному підрозділу допитати в якості свідка ОСОБА_4 .

Водночас, допитати останнього не виявилось можливим оскільки за місцем мешкання він відсутній, його місцезнаходження невідомо (кримінальне провадження, а.с. 170-175)

Окрім цього, оглянуто ЄДРСР на предмет наявності ухвал, про які вказує ОСОБА_4 , які нібито не виконані.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ухвали слідчих суддів, на які посилався ОСОБА_4 виконані, досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлювалось (кримінальне провадження, а.с. 149-150, 151-154).

Слідчим оглянуто матеріали кримінального провадження № 42016000000001385 від 01.06.2016 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України в 2-х томах та до кримінального провадження долучено копії документів (кримінальне провадження, а.с.155-169).

Враховуючи викладене, факт вчинення кримінальних правопорушень слідчим прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 не знайшов свого підтвердження.

До того ж, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б підтверджували наявність істотної шкоди, яка є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 367 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Таким чином, слідчий самостійно визначає порядок слідчих дій, необхідних для встановлення події та ознак злочину.

За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2).

При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого і його обов`язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України), та обов`язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). Постанова слідчого має оцінюватися у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, рівень доказування має встановлюватися за стандартом «поза розумним сумнівом», тобто коли сукупність обставин, що була встановлена, виключає будь-яке інше пояснення таких обставин, окрім того, що неодмінно встановлює те, що інкримінований злочин дійсно було вчинено і особа є винною (може бути визнана винною) у вчиненні цього злочину.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за результатами досудового розслідування та при постановленні рішення про закриття кримінального провадження № 42020000000002017 слідчим в цілому дотримані вказані вище вимоги кримінального процесуального закону.

Зокрема, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття такого рішення, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, слідчим під час проведення досудового розслідування кримінального провадження не було здобуто доказів, які б підтверджували факт кримінального правопорушення, про яке йдеться у заяві ОСОБА_4 .

Оцінюючи доводи скарги про те, що слідчим при ухваленні рішення про закриття кримінального провадження не дотримано вимог КПК України та не здійснено слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, варто зазначити, що вирішення питань щодо необхідності проведення певних слідчих (розшукових) дій є дискреційними повноваженнями слідчого під час досудового розслідування, які, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч. 5 ст. 40 КПК України).

Посилання ж у скарзі щодо невиконання всіх необхідних дій є безпідставними, оскільки наявні матеріали кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв`язку вказують на відсутність підтверджених фактів вчинення злочину конкретними особами, з урахуванням чого, висновки зроблені слідчим у цьому провадженні, можна вважати достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із оскарженої постанови видно, що слідчий надав юридичну оцінку заяві ОСОБА_4 про можливе кримінальне правопорушення, наявним доказам, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини кримінального провадження, в тому числі з дотриманням ст. 40 КПК України вирішив питання доцільності вжиття необхідних заходів, передбачених КПК України, щодо збирання документів та інформації в межах предмету розслідування, про що зазначив за змістом прийнятого ним рішення.

З урахуванням цього, твердження скарги щодо допущення формального підходу до перевірки доводів, викладених у заяві ОСОБА_4 , по своїй суті є оціночними судженнями самого заявника, які побудовані виключно на його власних міркуваннях та припущеннях щодо вчинення кримінального правопорушення і не підтверджуються будь-якими доказами.

Отже, доводи скарги про те, що постанова слідчого є незаконною з підстав неповноти і необ`єктивності досудового розслідування, процесуальних порушень тощо, фактично зводяться до загальних формулювань та не містять переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій (і яких саме) може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження з наведених підстав.

Разом із тим, доводи поданої скарги щодо нібито недостатності наявних у матеріалах кримінального провадження доказів для прийняття рішення про закриття кримінального провадження зводяться до незгоди із зафіксованими в провадженні відомостями, а також до посилань на порушення процедури перевірки певних фактів, суб`єктивної оцінки рішення слідчого, що мають характер припущень та не можуть слугувати беззаперечними підставами для задоволення такої скарги, виходячи з фактичних обставин цієї справи.

Також доводи скарги щодо недостатньої вмотивованості оскаржуваного рішення слідчого є безпідставними, оскільки слідчий у своєму рішенні чітко зазначив мотиви, з яких він виходив при прийнятті цього рішення, із відповідним аналізом елементів складу злочину та посиланням на норми КПК України.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності і взаємному зв`язку, вважаю, що постанова слідчого від 05.04.2024 про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що винесена з дотриманням вказаних вимог закону, а тому підстави для її скасування з наведених у скарзі підставі відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора або про відмову у задоволенні скарги про скасування такого рішення.

Отже слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 05.04.2024 року про закриття кримінального провадження № 42020000000002017 від 23.10.2020 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.

Керуючись ст.ст. 303 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 05.04.2024 року про закриття кримінального провадження № 42020000000002017 від 23.10.2020 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 27.04.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1