Рішення № 136027306, 22.04.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.04.2026Справа № 554/12470/25 Провадження № 2/554/1126/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді- Шевської О.І.,

за участю секретаря судового засідання- Рябченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про визнання кредитного договору недійсним- ,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2025 року до суду надійшов позовОСОБА_1 , у якому прохали визнати кредитний договір № 5084316 від 03.11.2024 р., який оформлений на ім`я ОСОБА_1 з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» недійсним з моменту його укладення з застосуванням всіх наслідків недійсності правочину.

Позов обгрунтований тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , начебто було укладено кредитний договір № 5084316 від 03.11.2024 р., та відповідно отримано кредитні кошти у розмірі 25000 грн.

Позивач звернулася до менеджерів (представників компанії) в соціальній мережі для подальшого працевлаштування. Однак, дані особи шляхом обману навмисно заволоділи її персональними даними та даними її банківських карток, після чого почали активно здійснювати заявки на оформлення кредиту на її ім`я.

Позивач дізналася, що на неї оформили кредит у мікрофінансовій організації, шляхом отримання кореспонденції від мікрофінансової організації. Однак, позивач не робила жодних заявок на отримання кредитних коштів, не укладала ніяких договорів позики, не погоджувалася на їхнє оформлення, та не підписувала жодних документів.

Зайшовши до Українського бюро кредитних історій (https://www.ubki.ua), Позивач дізналася, що на неї, 03.11.2024 р. шахраї оформили кредит в ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Позивач зазначає, що ніколи не зверталась до відповідача із приводу отримання позики, не реєструвалась на їх офіційному сайті, не робила ніяких заявок на отримання коштів. Вказує на те, що вона не проходила ідентифікацію, не була ознайомлена із договором, свого підпису не ставила.

Позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайських дій по відношенню до неї.

Вважає, що кредитний договір №5084316 від 03.11.2024 р. , не був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і є таким, що порушує права позивача та підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою судді від 21 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

11.09.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача, у якому прохають відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що між Товариством і ОСОБА_1 укладено Договір від 03.11.2024 №5084316 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого Товариство надало грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. строком на 360 днів із періодичністю платежів кожні 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності.

Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, що міститься на Сайті Товариства у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписано з боку Товариства - використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариств та відтиску печатки Товариства, з боку позивача- одноразовим ідентифікатором , що отриманий ним на його фінансовий телефонний номер, зазначений у анкеті клієнта, що відповідає приписам п.6 ст.3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та Правилам надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА Україна».

Підписання Договору відбулося 03.11.2024 о 17 год. 47 хв. 18 сек Інформація про прізвище, ім`я та по батькові позивача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку №1 до Договору. У відповідності до п.2.1 Договору Товариство видало кредит в сумі 25 000,00 грн. на банківський рахунок позивача за реквізитами банківської картки: маска картки № № НОМЕР_1 , через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає Товариству послуги з переказу коштів у національній валюті на підставі договору №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Зазначені обставини підтверджені листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Вказують на те, що клієнт не одноразово користувався послугами Товариство, має зареєстрований кабінет в інформаційно-комунікаційній системі Товариства (надалі - ІКС Товариства) з 20.03.2020, вхід до кабінету ІКС Товариства якого здійснюється за допомого фінансового номеру телефону та коду який надсилається на фінансовий номер телефону Клієнта.

З наданого позивачем витягу ЄРДРС № 42024172060000134 від 03.12.2024 вбачається, що не встановленими особами у шахрайський спосіб оформлено кредити на ім`я позивача на загальну суму 117000,00 грн.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на кшталт вироку суду за кримінальним провадженням із встановленими фактами щодо укладення договору відбувалось невстановленою особою, а не самим Клієнтом 03 листопада 2024 року, в тому числі відсутні відомості щодо поточного стану досудового розслідування, на дату подання позову, щодо встановлення підозрюваних осіб у вчиненні відповідного кримінального правопорушення. Більше того, позивачем надано лист повідомлення Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області від 21.02.2025 за вих.№ 35522-2025 за яким позивача визнано потерпілою, проте в чому саме позивач є потерпілою та яку останній завдано шкоду не зазначено. Щодо листа адресованого до ТОВ «АВЕНТУС Україна», Товариство може зазначити, що даний лист не має жодного відношення до предмету спору.

22.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач прохає позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує на те, що позивач ніколи не зверталася до відповідача з приводу отримання коштів, не реєструвалася на їх сайті, не робила жодних заявок на отримання грошових коштів і не укладала договір позики. Зазначений договір позики був укладений від імені позивача внаслідок шахрайських дій невідомих осіб, які використали її персональні дані та заволоділи грошовими коштами.

Позивач не мала наміру на укладення вищевказаного договору, не підписувала його електронним підписом, кошти від відповідача не отримувала.

Ухвалою суду від 24.09.2025 року витребувано у АТ «Перший український міжнародний банк» інформацію: Чи належить прихована банківська карта НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

31.10.2025 року до суду надійшла відповідь від представника АТ «Перший український міжнародний банк» у якій вказується про те, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 .

27.01.2026 року ухвалою судді закрито підготовче провадження у цивільній справі з позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про визнання кредитного договору недійсним та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи без її та участі позивача. Позовні вимоги підтримують та прохають їх задовольнити.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без їх участі. У задоволенні позовних вимог прохали відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 стало відомо, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та нею, начебто було укладено кредитний договір № 5084316 від 03.11.2024 р., та відповідно отримано кредитні кошти у розмірі 25000 грн.

Позивач звернулася до менеджерів (представників компанії) в соціальній мережі для подальшого працевлаштування. Однак, дані особи шляхом обману навмисно заволоділи її персональними даними та даними її банківських карток, після чого почали активно здійснювати заявки на оформлення кредиту на її ім`я.

Позивач дізналася, що на неї оформили кредит у мікрофінансовій організації, шляхом отримання кореспонденції від мікрофінансової організації. Однак, позивач не робила жодних заявок на отримання кредитних коштів, не укладала ніяких договорів позики, не погоджувалася на їхнє оформлення, та не підписувала жодних документів.

Зайшовши до Українського бюро кредитних історій (https://www.ubki.ua), Позивач дізналася, що на неї, 03.11.2024 р. шахраї оформили кредит в ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Позивач зазначає, що ніколи не зверталась до відповідача із приводу отримання позики, не реєструвалась на їх офіційному сайті, не робила ніяких заявок на отримання коштів. Вказує на те, що вона не проходила ідентифікацію, не була ознайомлена із договором, свого підпису не ставила.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайських дій по відношенню до неї.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що кредитний договір нею не підписувався, волевиявлення на укладення такого договору у неї було відсутнє, а тому вважає, що згідно з вимогами закону він підлягає визнанню недійсним.

Матеріали справи містять копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024172060000134 від 03.12.2024 року із якого вбачається, що 03.11.2024 року невідомі особи у шахрайський спосіб оформили на ім`я ОСОБА_1 кредити у банківських установах на загальну суму 117000 грн. Попередній розгляд заяви ОСОБА_1 здійснювався Полтавським РУП ГУ НП в Полтавській області ( ЄО № 30454 від 06.11.2024).

Крім того матеріали справи містять копію талону-повідомлення Єдиного обліку № 35431 про прийняття і реєстрацію заяви( повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.12.2024 р. за підписом пом.чергового старшого сержанта поліції Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області Хайло В.А. із змісту якого вбачається, що 02.12.2024 р. о 10:50 надійшла заява до РУ про те, що 02.12.2024 о 10:00 за адресою- АДРЕСА_1 письмова заява гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 про те , що невідома особа погрожує взяти на заявницю кредит.

Вказана заява зареєстрована в ЖЕО Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області за № 35431.

Згідно відповіді за підписом дізнавача СД Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції М.Кузьменко вбачається, що на разі здійснюється досудове розслідування у формі дізнання по кримінальному провадженню № 42024172060000134 від 03.12.2024 р., 25.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні та винесено відповідну пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Позивач звернулася із заявою до ТОВ «АВЕНТУС Україна» 27.01.2025 р. у якій прохала зафіксувати обставини, які виникли у ОСОБА_1 , визнати кредитні договори недійсними у зв`язку із вчиненням шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_1 .

Враховуючи вказані обставини позивач прохає визнати вказаний кредитний договір недійсним.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, підписання Договору відбулося 03.11.2024 о 17 год. 47 хв. 18 сек Інформація про прізвище, ім`я та по батькові позивача, який підписав Договір, місце проживання,

ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку №1 до Договору.

У відповідності до п.2.1 Договору Товариство видало кредит в сумі 25 000,00 грн. на банківський рахунок позивача за реквізитами банківської картки: картки № № НОМЕР_1 , через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає Товариству послуги з переказу коштів у національній валюті на підставі договору №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Зазначені обставини підтверджені листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

31.10.2025 року до суду надійшла відповідь від представника АТ «Перший український міжнародний банк» у якій вказується про те, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 .

З вказаного вбачається, що саме на банківську картку № № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти.

Окрім того, клієнт не одноразово користувався послугами Товариство, має зареєстрований кабінет в інформаційно-комунікаційній системі Товариства (надалі - ІКС Товариства) з 20.03.2020, вхід до кабінету ІКС Товариства якого здійснюється за допомого фінансового номеру телефону та коду який надсилається

на фінансовий номер телефону Клієнта (зразки з фінансовим номером представника відповідача додаються саме кроку входу та кроку підтвердження входу до особистого кабінету).

Також Товариством надаються докази укладення договорів про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 та 20.05.2025 з довідками про закриття кредитів.

Позивачем в позовній заяві в частині контактних даних зазначено саме мобільний (фінансовий) номер телефону: НОМЕР_5 , про який відомостей щодо втрати або тимчасової втрати позивачем не зазначається.

Будь-яких доказів втрати контролю над фінансовим номером телефону, несанкціонованого доступу до банківської картки або компрометації персональних даних позивачем суду не надано.

Щодо заяви Позивача про вчинення кримінального правопорушення та витягу ЄРДРС № 42024172060000134 від 03.12.2024 наданого позивачем.

Слід зазначити, з наданого витягу ЄРДРС № 42024172060000134 від 03.12.2024 вбачається що не встановленими у шахрайський спосіб на загальну суму 117000,00 грн.

Суд звертає увагу, що заява подана через місяць з моменту вчинення начеб то невстановленими особами оформлення позики в банківських установах.

Доводи Позивача йдуть в розріз з наданими доказами, зокрема звернення про вчинення кримінального правопорушення лише через місяць з моменту укладення договорів. Тобто певний час начеб то особа не знала про вчинення кримінального прапорушення відносно неї та підстав звертатись в неї не було.

Більше того, позивачем надано лист повідомлення Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області від 21.02.2025 за вих.№ 35522-2025 за яким позивача визнано потерпілою, проте в чому саме Позивач є потерпілою та яку останній завдано шкоду не зазначено.

З наданих доказів не вбачається що особа зверталась про правоохоронних органів щодо вчинення не встановленими особа шахрайських дій що призвело до використання персональних даних клієнта з метою заволодіння коштами третьої особи від імені Позивача, в тому числі заволодінням фінансовим номером телефону Клієнта на який Товариство надсилало одноразовий ідентифікатор.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України вказано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) ( постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 712/7178/20).

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося ( постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Судом встановлено, що кредитна картка НОМЕР_1 на яку були перераховані кошти за вказаним кредитним договором, належить позивачу та саме на неї було перераховано грошові кошти. Окрім того належність вказаної картки саме ОСОБА_1 позивачем не заперечується, факту не користування нею та не отримання на вказану картку грошових коштів позивачем не доведено.

Доказів того, що позивач дійсно не укладала такий договір, не пройшла відповідну ідентифікацію тане уклала такий договір у відповідності до вимог ЗУ « Про електронну комерцію» , не отримала грошові кошти позивачем суду надано не було.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності , суд вважає , що позивач не довела факт відсутності її волевиявлення на укладення кредитного договору № 5084316 від 03.11.2024 р., а тому вважає за можливе та необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач звернулася до суду із позовом у порядку вимог ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Позивач звільнена від сплати судового збору за подачу даного позову.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про визнання кредитного договору недійсним- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач :ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 , адреса- АДРЕСА_2 ,

відповідач: ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ- 42753492, адреса- м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25, приміщення 318.

Суддя О.І.Шевська