Рішення № 136025942, 27.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16766/23

Провадження № 2-о/369/38/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

за участі: заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/16766/23 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району, Київської області, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області, Міністерство оборони України про встановлення факту батьківства та внесення змін в актовий запис про народження, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_4 , Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району, Київської області, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області, Міністерство оборони України, в якій просила суд встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Богданівка Донецької області, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 та відповідно внести відповідні відомості до актового запису про народження.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з кінця 2005 року, мали спільний сімейний бюджет та сумісно вели домашнє господарство, мали взаємні права та обов`язки як подружжя, піклувалися один про одного. ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився син - ОСОБА_6 , з моменту народження якого ОСОБА_7 відразу та повністю визнав ОСОБА_8 своїм сином, піклувався про нього, допомагав у догляді та вихованні, побутових питаннях, утримував та забезпечував сім`ю усім необхідним. Навіть після того, як батьки дитини розійшлися, ОСОБА_7 всебічно сприяв фізичному та моральному розвитку ОСОБА_8 , матеріально підтримував, купував йому речі, забирав дитину до себе на канікули, привозив ОСОБА_8 до своїх батьків, щоб останній міг спілкуватися з ріднею свого батька.

Але, ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік заявниці, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах, ОСОБА_5 , перебуваючи в лавах Збройних Сил України, загинув під час бойових дій в селі Богданівка Донецької області.

Своє батьківство загиблий ОСОБА_5 визнавав і ніколи не оспорював. Спору між близькими родичами щодо батьківства дитини немає. Тому дана вимога може бути розглянута в окремому провадженні. У позасудовому порядку встановити даний факт та внести відповідні відомості у актовий запис про народження дитини законом не передбачено.

Заяви про встановлення факту батьківства суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

10.06.2023 року було зареєстроване кримінальне провадження № 12023152260000241 за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України по факту зникнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.08.2023 року у кримінальному провадженні № 12023152260000241 на підставі постанови слідчого СВ Дніпропетровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Віткалова Андрія Вікторовича від 20 липня 2023 року (вх.№1280 від 21.07.2023р.) Державною спеціалізованою установою «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» було проведено експертизу, якою встановлено генетичні ознаки ОСОБА_4 як матері ОСОБА_5 . Зокрема, як вбачається з копії висновку експерта №1280/1416-МГ ОСОБА_9 , яким було проведено судово-медичну експертизу зразка букального епітелію г-ки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та фрагмента кістки загиблого військовослужбовця, реєстраційний номер 2074/НЕ від 27.06.2023 р. Новокодацького відділення КЗ «Дніпропетровське обласне БСМЕ» ДОР», ОСОБА_4 (цитата) : «… може бути біологічною матір`ю загиблого військовослужбовця, реєстраційний номер 2074/НЕ від 27.06.2023 р. Новокодацького відділення КЗ «Дніпропетровське обласне БСМЕ» ДОР», з вірогідністю не менше 99,999%» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.08.2023 року Державною спеціалізованою установою «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (код 01985239) видано довідку про причини смерті ОСОБА_5 та лікарське свідоцтво про смерть № 2074/НЕ.

20 травня 2023 року Миколаївським відділом державної реєстрації актів громадянського стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 .

Після встановлення факту загибелі ОСОБА_5 у неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виникло право отримати свою частину державних виплат та користуватися соціальними пільгами, передбаченими чинним законодавством України для членів сім`ї загиблих.

З метою реалізації законних прав неповнолітнього сина ОСОБА_8 , заявниця звернулась з позовом до суду та просила встановити факт батьківства в порядку ст.130 СК України.

23.10.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Дубас Т.В.) було відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі № 369/16766/23 з підстав підсудності даної категорії справ судам адміністративної юрисдикції.

Не погодившись із прийнятим рішенням, представником заявниці ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Київського апеляційного суду від 13.03.2024 року апеляційну скаргу було задоволено та постановлено ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області скасувати і направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.04.2024 року справу передано судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

08.04.2024 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче судове засідання у справі на 08.07.2024 року.

08.07.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області призначено посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, яку доручено провести експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, яке розташоване за адресою: 03141, м. Київ, вул. Докучаєвська, буд. 4, код ЄДРПОУ - 23698049.

27.08.2024 року від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, надійшов лист про те, що вказана експертна установа при проведенні експертизи на предмет встановлення біологічного батьківства досліджуються виключно зразки крові підекспертних осіб, у зв`язку з чим просять суд надати роз`яснення: зразки якого біологічного матеріалу померлого ОСОБА_5 особу (реєстраційний номер трупа 2074/НЕ від 27.06.2023 р.) зберігаються в Дніпропетровському обласному бюро судово-медичної експертизи.

Разом з тим, від Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР» надійшов лист від 14.08.2024 року вих. № 254, в якому зазначається, що біологічний зразок загиблого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер 2074/НЕ від 27.06.2023 р. (ф-т кістки) підготовлений для видачи, у зв`язку з чим просять суд визначити уповноважену особу для отримання цього зразка, який зберігається в архіві біологічного матеріалу в «КЗ «Дніпропетровське обласне БСМЕ» ДОР».

27.11.2024 р. через канцелярію суду зареєстровано клопотання представника заявниці про поновлення провадження у справі та призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи в іншій експертній установі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.12.2024 року було поновлено провадження та призначено судове засідання для розгляду питання про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи в іншому експертному закладі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року призначено у цивільній справі № 369/16766/23 посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР», провадження у справі було зупинено з метою проведення судової експертизи.

12.09.2025 року до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов висновок експерта № 243-МГ на 5-ти аркушах та матеріали цивільної справи № 369/16766/23.

15.09.2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу, згідно якої провадження у цій справі було поновлено та призначено підготовче судове засідання на 12 листопада 2025 року, яке було відкладено у зв`язку з клопотанням представника заінтересованої особи ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами справи.

17.02.2026 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було постановлено закрити підготовче провадження у справі № 369/16766/23 та призначити справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20 квітня 2026 року на 14 год. 00 хв.

При цьому, від Бучанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району, Київської області, представника заінтересованої особи ОСОБА_4 ОСОБА_14, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

У судовому засіданні 20.04.2026 року заявниця та представник заявниці підтримали задоволення заявлених вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Дьяконової О.М., врахувавши заяви інших учасників справи та покази свідків та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У даній справі спору між близькими родичами щодо питань батьківства, успадкування тощо немає, тому дану вимогу слід розглядати в окремому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 128, ч. 1 ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Судом встановлено, що заявниця, ОСОБА_1 , з кінця 2005 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Втім, між ними були відносини як чоловіка та дружини, зокрема, вони мали спільний сімейний бюджет та сумісно вели домашнє господарство, мали взаємні права та обов`язки як подружжя, піклувалися один про одного.

Увесь час однією сім`єю подружжя, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали у квартирі батьків заявниці за адресою: АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання з ОСОБА_5 ОСОБА_1 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився син - ОСОБА_6 , про що в Книзі реєстрації народжень 5 листопада 2007 року зроблено відповідний актовий запис за № 24, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданому Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 05 листопада 2007 року.

При реєстрації народження ОСОБА_8 запис про батька був зроблений зі слів заявниці, тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Зі Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , а також з Витягу з Державного Реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00041592993 від 27 вересня 2023 року, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто, прізвище дитини вказано за прізвищем матері - ОСОБА_10 , а ім`я та по-батькові батька - вказане зі слів матері (по-батькові співпадає з іменем чоловіка).

Разом з тим, всі родичи, як з боку заявниці, так і з боку ОСОБА_7 , та їхні спільні знайомі знали, що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_7 . Зокрема, серед хрещених ОСОБА_8 , яке мало місце у 2006 році, був брат ОСОБА_11 та його дружина, невістка ОСОБА_7 , ОСОБА_12 .

У 2009 році ОСОБА_6 пішов до дитячого садочку. ОСОБА_7 у той час працював на заводі, тому кожного дня їздив на роботу до ОСОБА_13 , але на вихідні всією сім`єю завжди їздили з сином у Нову Богданівку, в гості до батьків ОСОБА_7 .

Приблизно через п`ять років після народження сина відносини між заявницею та ОСОБА_7 погіршились, сім`я розпалася. Заявниця з сином переїхали на постійне місце проживання у м. Вишневе Київської області. Незважаючи на це, ОСОБА_7 продовжив підтримувати особисті зв`язки з сином: спочатку після від`їзду батько із сином спілкувалися по телефону, а потім ОСОБА_7 почав на свята та/або канікули забирати сина до місця свого проживання в місті Миколаєві, де вони разом проводили час, відвідували місця відпочинку, культурні заходи. Отже, навіть після розлучення з заявницею ОСОБА_7 всебічно сприяв фізичному та моральному розвитку ОСОБА_8 , купував йому деякі речі. Крім того, коли ОСОБА_7 забирав до себе ОСОБА_8 , він завжди привозив його до своїх батьків, щоб дід з бабою могли поспілкуватися зі своїм онуком, так як вони звикли до цього, як то кажуть, з пелюшок. Коли ОСОБА_7 вступив до лав Збройних Сил України, ОСОБА_6 дуже хвилювався за свого батька, проте пишався ним та вихвалявся мужністю свого батька перед своїми друзями.

20 травня 2023 року ОСОБА_5 , перебуваючи в лавах Збройних Сил України, загинув під час бойових дій в селі Богданівка Донецької області, що підтверджується копією сповіщення №453 від 29.06.2023 р., довідкою про причину смерті (до форми №106/о № 2074/НЕ (видається для поховання)) від 22.08.2023р., свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01.09.2023 року, виданим Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які містяться в матеріалах справи.

До останнього дня, поки ОСОБА_7 мав змогу виходити на зв`язок, він спілкувався з ОСОБА_8 , цікавився його справами у школі, колом його інтересів тощо, допомагав грошима та сподівався на те, що в нього є час для узаконення свого батьківства. Однак він не встиг цього зробити і трагічно загинув, захищаючі Батьківщину.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України.

Як вже зазначалося, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України). Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейного кодексу України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

З метою підтвердження факту батьківства на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року було проведено посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР».

У Висновку експерта № 243-МГ встановлено, що загиблий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер 2074/НЕ від 27.06.2023 Новокадацького відділення ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з вірогідністю 99, 99999%.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Суд приходить до висновку, що отриманий на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 Висновок експерта № 243-МГ від 20.08.2025 року є належним доказом, відповідає вимогам чинного законодавства та в повній мірі підтверджує батьківство ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_3 .

Також, судом були допитані свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які повністю підтвердили усі відомі їм обставини, викладені у заяві про встановлення факту батьківства, а саме факти сумісного проживання, ведення сумісного господарства заявницею та ОСОБА_5 , в тому числі про те, що загиблий вважав ОСОБА_8 своїм сином та відносився до нього як до сина до моменту смерті, а ОСОБА_6 вважав і вважає загиблого своїм батьком.

Крім цього, у своїй заяві від 09.04.2026 року про розгляд справи без участі представник ОСОБА_14 від імені своєї довірительки, заінтересованої особи ОСОБА_4 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_5 (підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 ) та, відповідно, бабусею ОСОБА_8 зі сторони батька, підтвердила обставини, викладені в заяві та не заперечує проти задоволення заявлених вимог.

Від інших заінтересованих осіб у цій справі заперечень щодо встановлення факту батьківства не надійшло.

До матеріалів справи заявницею були долучені фотокартки, на яких зображені ОСОБА_5 з маленьким ОСОБА_8 , коли забирав дружину з дитиною із пологового будинку, його батьки, які також були присутні при виписці мами із ОСОБА_8 , фотокартки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із старшим сином ОСОБА_7 , також фотокартки ОСОБА_7 з його ріднею та з заявницею, яка тримає на руках маленького ОСОБА_8 . Дослідженими та оглянутими судом копії фотокарток за період сумісного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в тому числі після народження дитини, сумісного відпочинку, сімейних свят, також підтверджують обставини, які мають місце у шлюбних сімейних відносинах. Оригінали вказаних фотокарток були оглянуті в їх автентичному (оригінальному) вигляді, які надала заявник по справі.

Таким чином, суд, оцінивши докази у справі, враховує їх при винесенні рішення як належні та допустимі, якими в цілому підтверджуються факти та обставини, викладені ОСОБА_1 в її заяві про встановлення батьківства.

Одночасно з тим, з приводу внесення змін до актового запису цивільного стану, про що просить заявник, суд зазначає наступне.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 7 Конвенції "Про права дитини" - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Заявниця наголосила, що головною метою звернення до суду з даною заявою є захист права її дитини, ОСОБА_3 , на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина статті 273 ЦК України) на відображення у актовому записі про народження інформації про батька дитини.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у графі «Батько» вказаний « ОСОБА_15 ».

Таким чином, наявні підстави для внесення відповідних змін до актового запису № 24, що складений Виконавчим комітетом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 05 листопада 2007 року, а саме у графі "Батько" замість « ОСОБА_15 » «громадянство не вказано», необхідно вказати « ОСОБА_5 » «громадянство Україна».

Згідно з частиною другою статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданої заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 135 СК України, ст.ст. 3, 76, 258, 264-265, 273, 293-294, 315-316, 319, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району, Київської області, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області, Міністерство оборони України про встановлення факту батьківства та внесення змін в актовий запис про народження- задовольнити.

Встановити факт, який має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Богданівка Донецької області, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Внести зміни в актовий запис № 24 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеному Виконавчим комітетом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 05 листопада 2007 року, в якому зазначити в графі «батько» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, змінивши прізвище дитини « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_16 » та видати нове свідоцтво про народження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про заявницю: ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ,

в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ,

Інформація про заінтересованих осіб:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 36827084, адреса: Україна, 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Енергетиків, будинок 1-А.

Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Код ЄДРПОУ 44155569, адреса: Україна, 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе(з), вулиця Святошинська, будинок 29.

Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6.

Повне рішення складено: 27.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко