Ухвала суду № 136025742, 27.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"27" квітня 2026 р. Справа № 363/1199/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», Вишгородської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,-

встановив:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», Вишгородської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.

24.02.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.04.2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Басараб Н.В. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та його підрядникам здійснення подальших всіх видів будівельних робіт на земельній ділянці ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 та на відстані не менше 15 м. від будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до ДБН Б.2.2-12:2019 та інших норм для будівництва багатоповерхових будинків.

Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову тим, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з тих підстав, що він є землекористувачем та співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 26.02.1998 року. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована, перебуває у користуванні співвласників земельної ділянки.

Згідно з архівними даними з Погосподарської книги за 1961-1963 роки площа земельної ділянки закріплена за домогосподарством спадкодавця ОСОБА_2 у с. Вишгород становить 0,4100 га. Вилучення земельної ділянки у ОСОБА_2 не здійснювалось, рішення органами місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_2 ніколи не приймалось.

Так, згідно плану меж земельної ділянки за адресою, АДРЕСА_1 у 2016 році, площа земельної ділянки становить 0,2011 га.

Рішенням Вишгородської міської ради від 13.07.2021 року № 9/24 затверджена документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у власності Вишгородської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради.

При виготовленні технічної документації із землеустрою, по якій прийнято вищевказане рішення, допущено порушення закону. Наслідком якого є зміна порядку землекористування з порушенням прав позивача, як співвласника житлового будинку, розташованого за адресою, АДРЕСА_1 .

У затвердженій Вишгородською міською радою від 13.07.2021 року № 9/24 документації із землеустрою щодо інвентаризації земель земельна ділянка позивача незаконно зменшена, що призвело до незаконного вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у користування позивача, як співвласника житлового будинку, розташованого за адресою, АДРЕСА_1 .

Рішенням Вишгородської міської ради від 05.10.2023 року, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, яка знаходиться в оренді ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» і формування 8 земельних ділянок кадастровий номер 3221810100:01:257:0153; кадастровий номер 3221810100:01:257:0154; кадастровий номер 3221810100:01:257:0155; кадастровий номер 3221810100:01:257:0156; кадастровий номер 3221810100:01:257:0157; кадастровий номер 3221810100:01:257:0158; кадастровий номер 3221810100:01:257:0159; кадастровий номер 3221810100:01:257:0160, на яких здійснюється будівництво ЖК «Вишгород Сіті Парк».

В свою чергу ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» здійснює будівництво ЖК «Вишгород СітітПарк» частково на земельній ділянці ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта за результатам и проведення земельно-технічної експертизи № 2-02/12 від 02.12.2025 року.

Згідно висновку експертизи, «Землі у фактичному землекористуванні АДРЕСА_1 частково розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160. Площа частини фактичного землекористування яка розташована в межах земельної ділянки становить 185,61 м.кв (0,0159 га).

Площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні співвласників житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи зменшилась в порівнянні із площею даної ділянки, що зафіксована у Плані меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складений за результатами зйомки ФОП ОСОБА_3 2016 рік, на 0,1106 га (1106 м.кв).».

Таким чином, ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» здійснює будівництво ЖК «Вишгород Сіті Парк» на земельній ділянці ОСОБА_1 і оскільки таке будівництво права позивача, то в силу статей 376, 391 ЦК України є самочинним на його земельній ділянці та підлягає знесенню.

Отже, враховуючи, що відповідач ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» здійснює будівництво ЖК «Вишгород Сіті Парк» на земельній ділянці ОСОБА_1 і до моменту вирішення справи по суті будівництво багатоповерхового будинку уже може бути завершеною повністю або частково, відповідно позов втратить актуальність, що призведе до неможливості здійснення ефективного захисту його прав, то це змушує позивача звернутись до суду з заявою про забезпечення позовну шляхом заборони ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та його підрядникам здійснення подальших всіх видів будівельних робіт на земельній ділянці ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 та на відстані не менше 15 м. від будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до ДБН Б.2.2-12:2019 та інших норм для будівництва багатоповерхових будинків.

Забезпечення позову шляхом заборони здійснення подальших будівельних робіт має тимчасовий характер і у разі відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову підлягають скасуванню, натомість забезпеченням позову захищено інтереси позивача, а захід забезпечення спрямований на збереження майна до вирішення справи по суті.

Зважаючи на позовні вимоги та обставини порушення прав позивача, позивач вважає що належними, співмірними та адекватними заходами забезпечення позову в даній справі, що сприятиме забезпеченню ефективного виконання майбутнього рішення суду, яке може бути прийняте на користь позивача, буде: заборона ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та його підрядникам здійснення подальших всіх видів будівельних робіт на земельній ділянці ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 та на відстані не менше 15 м. від будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до ДБН Б.2.2-12:2019 та інших норм для будівництва багатоповерхових будинків.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності сторін, оскільки метою забезпечення позову є вжиття негайних, проте тимчасових заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов до висновку.

За приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, видом забезпечення позову, серед іншого, є заборона вчиняти певні дії.

Як роз`яснив у п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обґрунтування заяви про забезпечення сторона позивача вказує, що ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» здійснює будівництво ЖК «Вишгород СітітПарк» частково на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта за результатам и проведення земельно-технічної експертизи № 2-02/12 від 02.12.2025 року. Згідно висновку експертизи, «Землі у фактичному землекористуванні АДРЕСА_1 частково розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160. Площа частини фактичного землекористування яка розташована в межах земельної ділянки становить 185,61 м.кв (0,0159 га).

Площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні співвласників житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи зменшилась в порівнянні із площею даної ділянки, що зафіксована у Плані меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складений за результатами зйомки ФОП ОСОБА_3 2016 рік, на 0,1106 га (1106 м.кв).».

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що частково саме на земельній ділянці ОСОБА_1 здійснюється будівництво, на які посилається позивач.

Окрім цього, означені обґрунтування не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Суд зауважує, що самі по собі доводи заявника без надання відповідних обґрунтувань та доказів на підтвердження таких, не є достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення цієї ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів такого забезпечення позову, адже забезпечення позову не повинно фактично вирішувати спір по суті, оскільки це порушує принцип змагальності, у той час коли метою забезпечення позову є лише тимчасово захистити інтереси позивача до прийняття остаточного рішення, а не задовольняти позовні вимоги наперед.

Окрім цього, суд враховує, що у випадку задоволення позову не буде перешкод для виконання такого рішення, виходячи зі змісту заявлених вимог; забезпечення позову для цього не потрібно.

За таких обставин суд не вбачає підстав для забезпечення позову.

Отже, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», Вишгородської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Суддя О.Д. Рудюк