Ухвала суду № 136025247, 27.04.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/529/26

Провадження № 2/293/554/2026

УХВАЛА

27 квітня 2026 рокуселище Черняхів

Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Збаражський О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом, в якому просить встановити факт належності запису про спадкоємця у заповіті від 14.03.1996року, складеному ОСОБА_2 та посвідченому секретарем виконавчого комітету Вільської сільської Ради народних депутатів Черняхівського району Житомирської області (реєстр №12), а саме: що « ОСОБА_3 », зазначений у заповіті, є тієї ж особою, що « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право земельну частку (пай) серії ЖТ №0074992; право власності на майновий пай, посвідчений майновим сертифікатом серії ЖИ-6 №261579; право власності на майновий пай, посвідчений свідоцтвом №506.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.04.2026 справа №293/529/26 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення вказаних вимог закону, позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Так, зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру про визнання права на земельну частку (пай), два майнові паї та дві вимоги немайнового характеру про встановлення факту належності правовстановлюючого документа фізичній особі та факту прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що "майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці".

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Тому вимога про визнання права на земельну частку (пай) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній землі КСП «Жовтень» Вільської сільської ради Житомирського району Житомирської області та права на майнові паї мають майновий характер та підлягають грошовій оцінці.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 28.11.2022 року у справі № 129/2194/20.

Згідно з п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Так, позивачем визначено ціну позову у розмірі 88000,00 гривень.

Натомість, позивачем вказана ціна позову не обґрунтована належними доказами, а доданий до позову розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах, затверджений розпорядженням голови Черняхівської районної державної адміністрації №93 від 07.04.1997року є нечитабельним.

Таким чином, належних доказів ціни спірного майна на момент пред`явлення позову позивач не зазначає та до позову не додає.

Суд наголошує, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Таким чином, позивачу належить визначити ціну позову, яка повинна відповідати дійсній вартості спірного майна (звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) - ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні») та сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру відповідно до дійсної вартості спірного майна та на виконання вимог ч.5 ст. 177 ЦПК України надати суду грошову оцінку майна на момент звернення до суду, або надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до вимог п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.).

Відповідно до вимог п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, за вимоги майнового характеру позивачу слід сплатити судовий збір виходячи із дійсної вартості спірного майна у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 1331,20 грн. та за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 2662,40грн.

Крім того, слід зазначити, що за вимогами ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) праві та вплив на правопорушника.

Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем.

Перелік способів захисту, наведений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним, оскільки суд може захистити порушене цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з абз. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи, а відповідно до роз`яснень листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми.

При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, прізвища яких різняться у різних документах та не виправляє помилку, допущену при складенні такого документу.

Таким чином, позивачу з метою захисту свого порушеного права слід визначитись із способом захисту.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 185, 260, 261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай), майнові паї, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали, терміном п`ять днів з дня отримання ухвали.

Копію даної ухвали надіслати позивачу.

Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ