Рішення № 136025214, 27.04.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/6314/25

Провадження № 2/292/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

головуюча суддя Гуц О.В.

секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Пулини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

В січні 2026 року до Пулинського районного суду Житомирської області за підсудністю з Житомирського районного суду Житомирської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 17.02.2023 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 6235560 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого ТОВ "Мілоан" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором відповідно до графіку сплати кредитних коштів.

Вказаний договір укладений у вигляді електронного документа у відповідності до ст.ст. 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. ст. 6, 7, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії та проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором. ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі, визначеній кредитним договором. Відповідачка не виконала умови кредитного договору, у зв"язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 30 845 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 22 845 грн. та прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1000 грн. 26.07.2023 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 6235560 від 17.02.2023, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 . Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов"язань перед позивачем, останній просить суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 6235560 від 17.02.2023 в розмірі 30 845 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Пулинського районного суду Житомирської області від 05.02.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

16 березня 2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в частині завищених нарахувань; зменшити розмір неустойки відповідно до ст. 551 Цивільний кодекс України; застосувати норми Закон України Про споживче кредитування щодо обмеження загальної суми зобов`язання; розстрочити виконання рішення суду відповідно до ст. 435 ЦПК України. Зазначила, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною та виховую двох малолітніх дітей (1 місяць та 1 рік 9 місяців), не має стабільного доходу та є тимчасово неплатоспроможною. А також доданих до відзиву додатках, вбачається, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 21.11.2023, відповідачка змінила прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".

Від позивача відповіді на відзив не надходило.

У судове засідання представник позивача не з"явився, у поданій позовній заяві позивачем зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка у судові засідання, призначені на 03.03.2026, 18.03.2026, не з"явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суду надіслала відзив на позов.

27.04.2026 відповідачка в судове засідання не з"явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином,надіслала на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 17.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Мілоан" з анкетою-заявою на кредит № 6235560, в якій ТОВ «Мілоан» погодило умови кредитування по заяві ОСОБА_1 №6235560. Погоджена сума: 10000 грн.. Погоджений строк: 10 днівз 17.02.2023. Дата повернення кредиту: 27.02.2023. Сума до повернення: 12500 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1000 грн нараховується одноразово за ставкою 10,00 % від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 1500 грн нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

17 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 6235560 сума кредиту 10000,00 грн., кредит надано строком на 100 днів з 17 лютого 2023 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27.02.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 28.05.2023 (останнього дня строку кредитування). Загальні витрати позичальника за пільговий період складає 2500,00 грн в грошовому виразі та 344,421,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 29500,00 грн в грошовому виразі та 1077,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 12500,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39500,00 грн., визначені у п.п.1.2-1.5 договору.

Згідно пп.1.5.1 договору комісія за надання кредиту 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пп.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно до пп.1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 27000,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Тип процентної ставки: фіксована, визначені у п.1.6 договору.

Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516874*28.

Невід`ємною частиною договору є його Додаток №1 Графік платежів та Додаток №2 Паспорт споживчого кредиту № 6235560 до договору про споживчий кредит №6235560 від 17.02.2023, згідно яких дата видачі кредиту - 17.02.2023, дата платежу - 28.05.2023, кількість днів у розрахунковому періоді - 100, чиста сума кредиту - 10000 грн., всього 39500 грн.; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 10000 грн., проценти за користування кредитом - 28500 грн., комісія за надання кредиту - 1000 грн., реальна річна процентна ставка - 1077 грн., загальна вартість кредиту - 39500 грн. Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікована ТОВ «Мілоан» як позичальник за укладеним договором про споживчий кредит №6235560 від 17.02.2023, оскільки ОСОБА_1 17.02.2023 12:32:50 підписала договір аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W65279.

Відповідно до платіжного доручення №93837637 від 17.02.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало 10000,00 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , згідно договору № 6235560.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ "Мілоан", ОСОБА_1 за кредитним договором №6235560, 17.02.2023 надано кредит в сумі 10000,00 грн., з 17.02.2023 по 27.02.2023 нараховані проценти згідно п.1.5.2 договору, з 28.02.2023 по 14.04.2023 нараховано проценти згідно п.п.1.5.2, 2.3.1.1 договору, з 15.04.2023 по 12.07.2023 нараховано проценти згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 договору. 17.02.2023 нараховано комісію за оформленні кредиту в сумі 1000,00 грн. 27.02.2023 сплата комісії за пролонгацію - 1000 грн., сплата процентів по кредиту - 1000 грн., сплата тіла кредиту - 1000 грн., нарахування комісії за пролонгацію - 1000 грн., нарахування процентів згідно п.1.5.2 договору. 15.03.2023 сплата процентів по кредиту - 1000 грн., нараховано комісію за пролангація - 1000,00 грн., сплата комісії за пролонгацію - 1000 грн., сплата тіла кредиту - 1000 грн.. 29.03.2023 сплата процентів по кредиту - 1000 грн., сплата тіла кредиту - 1000 грн., нараховано комісію за пролангація - 1000,00 грн., сплата комісії за пролонгацію - 1000 грн.. 26 липня 2023 року між ТОВ "Мілоан" (далі - кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, згідно якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов"язань боржників за кредитними договорами. 04.02.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено додаткову угоду № 1 до договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023, згідно якої внесено зміни в додаток № 1 до договору - форму реєстру боржників та викладено її в новій редакції. Зкопії акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2023 до договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова Компанія" Кредит-Капітал", кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 2676, після чого до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості від боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 43 887 827,01 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 72130 від 26.07.2023, ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал" сплатило ТОВ "Мілоан" 1 213 581,70 грн. за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023, позивач набув права вимоги, як новий кредитор, за договором №6235560 від 17.02.2023, де сума заборгованості становить 30845 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн., заборгованість за відсотками 22845 грн., заборгованість по комісії 1000 грн.

04.11.2025 позивачем було направлено ОСОБА_1 претензію про те, що 26.07.2023 між ТОВ "Мілоан" та ТзОВ "ФК"Кредит-капітал" укладений договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №6235560 від 17.02.2023, з терміном повернення кредиту до 12.07.2023. Відповідно до умов кредитного договору він зобов"язаний у встановлений строк повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Вимагають виконати зобов"язання протягом 3 днів та негайно погасити заборгованість в сумі 30845 грн.

З виписки з особового рахунка за кредитним договором №6235560 від 17.02.2023, ОСОБА_1 , наданої ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", вбачається, що 17.02.2023 ОСОБА_1 надано кредит згідно кредитного договору №6235560 від 17.02.2023. Заборгованість станом на 12.11.2025 складає 30845,00 грн.: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7000 грн., за комісіями - 1000 грн., за процентами - 22845,00 грн. Заборгованість не погашена.

Статус ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» як фінансової установи підтверджується наданими позивачем копіями документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Фінансова Компанія» Кредит-Капітал».

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

У справі встановлено, що договір між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі про споживчий кредит зазначено, що ОСОБА_1 підписанням договору підтверджує, що до укладення цього договору ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст.9 Закону України "Про споживче кредитування", отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що на сайті товариства та є невід"ємною частиною цього договору. Умови їй зрозумілі та підтвердила, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння нею суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Таким чином, підписання відповідачкою договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивачем поданими доказами доведено виконання ТОВ "Мілоан" своїх зобов"язань за договором в повному обсязі, а саме - відповідачці було надано кредит в сумі 10000 грн., який перерахований на її банківську картку.

У той же час, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти повністю не повернула.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 становить 30845,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 7000 грн., за відсотками - 22845,00 грн., за комісією - 1000 грн.

Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками, оскільки частина з них нарахована після спливу строку кредитування, передбаченого договором.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦПК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або роками. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У ст.631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити ваші права та виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору

Відтак, закінчення строку договору, який був належним чином виконаний позбавленою стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 1.3 договору, ОСОБА_1 надано кредит строком на 100 днів з 17.02.2023 по 28.05.2023 (дата надання кредиту складається з пільгового та поточного періодів). Відповідно до вказаного строку відповідачка мала повернути позивачу кредит та сплатити проценти.

Згідно п.п.1.3.1, 1.3.2 договору пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27.02.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 28.05.2023 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.п.1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1000 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 1500,00 грн., які нараховуються за стандартною ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

У той же час, з наданих розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом станом на 12 липня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування, який не має перевищувати 100 днів. Останнім днем строку позики та відповідно нарахування відсотків є 28 травня 2023 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Після закінчення строку позики і невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення позики та сплати відсотків за його користування, у статті 625 ЦК України, передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та відповідальність боржника за неправомірне використання кредитних коштів.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум кредиту матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредиту.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачці відсотки за 145 днів, тоді як стягненню підлягають відсотки нараховані в період строку кредиту з 17.02.2023 по 28.05.2023 - 100 днів, розмір яких складає 13395,00 грн. (22845 грн. - 9450 грн.).

Отже, за 45 днів з 29.05.2023 по 12.07.2023 не підлягають стягненню відсотки в розмірі 9450 грн., з розрахунку: 210,0 грн.х 45 днів = 9450 грн.

27.02.2023, 15.03.2023 та 29.03.2023 відповідачкою сплачено грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., які зараховані на оплату комісії за пролонгацію, а оскільки доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум кредиту матеріали справи не містять, та не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредиту, тому вказані сплачені кошти мають бути вирахувані з нарахованих відсотків.

Враховуючи викладене, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню відсотки в розмірі 10395,00 грн. (22845 - 9450 - 3000 = 10395,00).

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 18395 грн., з них: сума заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн., сума заборгованості за відсотками - 10395 грн., сума заборгованості за комісією - 1000 грн..

Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованість в сумі 18395 грн., так як згідно укладеного договору позивач набув права вимоги до відповідачки.

Що стосується клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачка перебуваю у декретній відпустці по догляду за дітьми та виховую двох малолітніх дітей (1 місяць та 1 рік 9 місяців), не має стабільного доходу та є тимчасово неплатоспроможною, крім того відповідачка зазначає, що ніяким чином не хоче ухилятися від виконання обов`язку з погашення заборгованості перед позивачем, однак погашення боргу одним платежем є неможливим для неї та поставить її та її сім`ю у скрутне матеріальне становище.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Із змісту п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, вбачається, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана судом при ухваленні самого рішення.

Із змісту п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року вбачається, що суд, який ухвалив рішення, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Із змісту п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, вбачається, що визначення порядку виконання рішення суду, надання розстрочки виконання зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що існують обставини які істотно ускладнюють виконання рішення суду тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, заперечень проти заяви позивач суду не надав.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для відповідачки добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превелює над будь-якими міркуваннями забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.

Щодо вимог про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Як зазначено в ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до правової позиції, викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, акт №Д/9615 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.11.2025 на суму 8000 грн., детальний опис наданих послуг від 12.11.2025 до акту №Д/9615 за договором про надання (правової (правничої) допомоги) №0107 від 01.07.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 8000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (18395/30845)х2422,40 = 1444 грн. 64 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 526, 625, 626, 628,629, 631, 633, 634, 638, 530,610, 1049,1050, 1051,1054, ст. ст. 12, 13, 76,81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 6235560 від 17.02.2023 в розмірі 18395 (вісімнадцять тисяч триста дев"яносто п"ять) гривень 00 (нуль) копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 64 (шістдесят чотири) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Розстрочити виконання рішення суду, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6235560 від 17.02.2023 в розмірі 18395,00 грн на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою рівними частинами в сумі по 1532,91 грн щомісячно, з моменту постановлення рішення суду до повного погашення.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Гуц