Рішення № 136022442, 27.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1853/26

Провадження № 2/711/1623/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя - Скляренко В.М.,

при секретарі Шульзі А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Андрущенко М.В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06.05.2025р. та ордеру від 08.05.2025р., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ІННОВА-НОВА» заборгованість за кредитним договором №8607920625 від 20.06.2025р. в розмірі 24 022,50 грн. та судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 20.06.2025р. між ТзОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке в подальшому змінило найменування на ТзОВ «ІННОВА НОВА», та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №8607920625, на підставі якого відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 5 000 грн. Всупереч умов договору відповідач належним чином не здійснював погашення заборгованості внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість в розмірі 24 022,50 грн., з яких: 5 000 грн. тіло кредиту; 9 022,50 грн. проценти за користування кредитом; 10 000 грн. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та сплати процентів. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.

Від відповідача на адресу суду не надходило заперечень проти позову.

02.03.2026р судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивачем в позовній заяві заявлене клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Судова повістка отримана відповідачем 10.04.2026р. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке змінило найменування на ТзОВ «ІННОВА-НОВА», надає фінансові послуги, зокрема із здійснення різних видів кредитування, з використанням власної інформаційно-телекомунікаційної системи, яка являє собою облікову та реєструючи системи товариства, в рамках яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що включає сукупність веб-сторінок доступних в мережі Інтернет з доменним ім`я https://finsfera.ua, а також мобільні додатки товариства для різних операційних систем, через які позичальнику з використанням його особистого кабінету надається доступ до розділу, який створений для зберігання договірної документації, підтвердження особи позичальника та його взаємодії з товариством.

Згідно договору надання грошових коштів у позику №8607920625 від 20.06.2025р. (далі Договір кредиту), укладеного в електронній формі між ТзОВ «ІННОВА ФІНАНС» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 5 000 грн. строком на 360 днів, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів /а.с. 20-44/.

У пункті 2.6.1 Договору кредиту сторони визначили, що стандартна процентна ставка складає: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дня укладення договору і до закінчення строку дії договору, або дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п. 2.5 Договору кредиту строк кредиту (строк дії договору) складає 360 днів, а періодичність зі сплати процентів кожні 30 днів.

Комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту та нараховується у день надання кредитку (п. 2.7 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22 580 грн. (п. 2.10 договору).

Загальні витрати за кредитом на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 17 580 грн. (п. 2.11.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5.4.1 Договору кредиту позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 7.3 Договору кредиту у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Згідно з п. 7.4 Договору кредиту за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитор має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу.

Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту /а.с. 33-35/.

Договір кредиту підписаний від імені позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9772, що відбулось о 21год. 16хв. 20.06.2025р. /а.с. 20-31/.

На виконання умов Договору кредиту ТзОВ «ІННОВА ФІНАНС» 20.06.2025р. о 21год. 17хв. 09сек. здійснило надання кредитних коштів в сумі 5 000 грн. шляхом грошового переказу через ТзОВ ФК «Контрактовий дім» на банківську картку № НОМЕР_2 , що відкрита на ім`я відповідача в АТ «Сенс Банк», що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20259-1354-228798601 від 20.06.2025р. /а.с. 45/.

Зазначені реквізити банківської карти вказані у анкеті клієнта та співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у Договорі №8607920625 від 20.06.2025р.

На виконання своїх кредитних зобов`язань відповідачем здійснено лише два платежі на користь позивача: 15.07.2025р. на суму 2 050 грн. (1 300 грн. сплата процентів, 750 грн. сплата комісії), 20.07.2025р. 200 грн. (сплата процентів). Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості позичальника за Договором кредиту станом на 21.01.2026р. складає 24 022,50 грн. і складається з наступних сум: тіло кредиту 5 000 грн., проценти за користування кредитом 9 022,50грн.; пеня, нарахована за період з 20.08.2025р. по 26.09.2025р. 10 000 грн.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за Договором кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладаючи Договір кредиту в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів кожні 30 днів.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке яке змінило найменування на ТзОВ «ІННОВА-НОВА», та відповідачем був укладений Договір надання грошових коштів у позику №8607920625 від 20.06.2024 року, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 9772. На підставі такого договору відповідачем 20.06.2025р. були отримані кредитні кошти в розмірі 5 000 грн., які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробив цього. Після укладання кредитного договору відповідач не виконував належним чином свого зобов`язання із здійснення платежів, оскільки здійснив лише два платежі на загальну суму 2 250 грн., внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість за вищевказаним Договором в загальному розмірі 24 022,50 грн., з яких: 5 000 заборгованість за сумою позики; 9 022,50 грн. заборгованість за процентами, пеня 10 000 грн.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору надання грошових коштів у позику №8607920625 від 20.06.2024 року відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув, чим порушив права позивача, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 5 000 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 9 022,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 14 022,50 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Також в позові позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 10 000 грн., що нарахована у зв`язку з простроченням відповідачем здійснення платежів по кредиту за період часу з 20.08.2025р. по 26.07.2025р.

Умовами Договору про надання грошових коштів у кредит №8607920625 від 20.06.2025р. погоджено, що розмір штрафу та пені за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Разом з тим, Законом №3498-IX від 22.11.2023р. року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024р., кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, то слід зазначити наступне.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023р., змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до неустойки за Договором про надання грошових коштів у кредит №8607920625, датою укладення якого є 20.06.2025р., застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки неустойка за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 10 000 грн. нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненим від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідача на користь позивача немає.

За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 14 022,50 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 14 022,50 грн., що складає 58,37% від ціни позову (14 022,50 грн. / 24 022,50 грн. * 100%), а відтак на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача 1 554,04 грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору (2 662,40 грн. / 100% * 58,37% = 1 554,04 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (ЄДРПОУ 44127243; місцезнаходження за адресою: вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ) заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №8607920625 від 20.06.2025р в розмірі 14 022,50 грн. та судовий збір у розмірі 1 554,04 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 27 квітня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко