Рішення № 136022381, 22.04.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1413/25

Провадження №2/701/114/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді - Калієвського І. Д.за участю секретаря -Байдужої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 5 квітня 2022 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Актовий запис №23 від 05.04.2022 року складено у Маньківському відділі реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Від шлюбу мають спільну дитину, хлопчика ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часом відносини між подружжям стали погіршуватися, внаслідок чого позивачка на вимогу чоловіка переїхала в інше місце проживання. Сторони проживають окремо з січня місяця 2025 року, тобто на даний час близько року. Позивачці відомо, що відповідач вже має стосунки з іншою жінкою. Окрім того, у своїх повідомленнях, які він надсилає електронною поштою, він просить відповідачку розпочати процес розлучення. Тому, відносини подружжя між сторонами припинені і подальшого сенсу їх підтримувати немає, а збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та інтересам дитини, оскільки потенційно може негативними чином впливати на дитячу психіку. Такий шлюб є лише формальним, оскільки особисті відносини між сторонами уже тривалий час просто відсутні. Продовжувати такі шлюбні відносини позивачка не бажає. Шлюб розривається вперше. Спільна дитина проживає з матір`ю. На даний час спори з приводу визначення місця проживання дитини відсутні, а також відсутні майнові спори. Користуючись цим правом, позивач просить суд відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина відповідача, передставник позивача зазначає, що спільна дитина, що була народжена за час шлюбу проживає з матір`ю - позивачкою. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин, тобто з січня місяця 2025 року між матір`ю та батьком дитини не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання спільної дитини - сина - ОСОБА_4 . Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, зокрема ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Позивачка змушена сама утримувати та виховувати малолітнього сина, одночасно працювати за для матеріального забезпечення себе та спільної з відповідачем дитини. Позивачка працює, однак її доходи не дозволяють на даний час в повній мірі забезпечити найкращі інтереси дитини, оскільки це потребує періодичних значних для неї витрат: на медичне обслуговування, щеплення, виявлення та розвиток здібностей дитини, не кажучи про побутові потреби, розваги, дитячі свята та ін. Дитина відвідує початкову школу Барвінок. Позивачці відомо, що відповідач має стабільний високий дохід і має можливість сплачувати достойний розмір аліментів. Позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі - 15000 грн. Представник позивача також зазначає, що дитина росте та розвивається відповідно до свого віку. Потребує періодичних оглядів у лікаря та щеплень. Докази - рахунок на оплату та консультаційний висновок клініки Добробут". В матеріальному плані забезпечується виключно матір`ю. Позивачка працює та живе у м. Києві. З цією метою винаймає окреме житло. Дитина проживає разом із нею. Позивач прикладає усіх зусиль щоб забезпечити дитині гідний рівень життя. Але враховуючи доходи і особливо витрати - матеріальне становище дитини хоча і не можна назвати скрутним, але воно може значно покращитись за участі батька в утриманні дитини. Стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів платник аліментів, тобто ОСОБА_6 , є здоровою людиною. У нього відсутні хронічні хвороби, чи інші проблеми із здоров`ям, які б обмежували його працездатність. Він придатний до військової служби і перебуває на військовому обліку. Щодо матеріального становища відповідача позивач вважає, що він є достатньо забезпеченою людиною, активно займається бізнесом і має пристойні доходи. Це підтверджується тим, що відповідач є засновником та директором ТОВ Даркіс, яке зареєстроване 24.01.2022 року, тобто в період коли позивачка вже була вагітна спільною дитиною. Сторони вже тоді проживали разом і невдовзі зареєстрували шлюб. Позивач за професією бухгалтер і певний час допомога відповідачу із веденням бухгалтерського обліку ТОВ Даркіс, тому володіє даними, та документами відносно діяльності цього товариства. Зокрема, за 2022 - 2024 рік за одним із банківських рахунків товариства було надходжень 1450812 грн. Тобто це товариство не фейк, воно дійсно функціонує, і не є збитковим. Дана обставина підтверджується банківською випискою за рахунком ТОВ Даркіс. За весь період часу, відображеного у виписках, частими і повторюваними є платежі на користь ОСОБА_6 з призначенням платежу як перерахування коштів співробітнику, витрачених на господарські нужди підприємства. Тобто це компенсація витрат підприємства, які особисто, за власний кошт перед тим покрив відповідач. Сукупний розмір коштів цих коштів, перерахованих на користь відповідача за період з лютого місяця 2022 по липень місяць 2024 становить 513460,00 грн. Це є значна сума і це тільки ті кошти, які відповідач отримав як компенсацію за витрати підприємства, які він поніс перед тим за власний кошт. Тобто у розпорядженні відповідача протягом тривалого періоду часу є вільні кошти за рахунок яких він фактично фінансує товариство, отримуючи в подальшому назад ці ж кошти з рахунку підприємства у вигляді компенсацій витрат. Також, відповідач здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець (зареєстрований як ФОП 11.06.2025 року). Ці обставини вказують на те, що відповідач має достатньо забезпечене матеріальне становище, оскільки займається активно підприємницькою діяльністю та має значні суми вільних коштів, за рахунок яких покриває витрати товариства. Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За наявною у позивача інформацією відповідач уклав договір про купівлю цього житла на умовах розстрочки і вже здійснює відповідні виплати. Однак документально позивач позбавлений можливості підтвердити вказані обставини. Опосередковано на це вказує адреса реєстрації відповідача як ФОП, яка збігається із вказаною вище адресою. У відповідача відсутні непрацездатні дружина, батьки, дочка, син. Зі слів відповідача - у нього є дочка, яка проживає за кордоном з матір`ю. Однак, позивачка не має можливості підтвердити дану обставину. Наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав - відповідач є власником двох автомобілів MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI 2005 року випуску та MERCEDES-BENZ GL 450 2008 року випуску. Також відповідач є власником земельної ділянки кадастровий номер 3221484000:07:012:0072, для індивідуального садівництва, місце розташування: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада. Окрім цього, відповідач є власником корпоративних прав зокрема частки розміром 49% у вищезгаданому ТОВ Даркіс, вартістю 73500 грн. Позивач вважає, що ним доведені витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів Розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу у 2025 році становить 3028,00 грн. Відповідач на постійній основі здійснює за власний кошт витрати, пов`язані із діяльністю товариства, на що вказує ним отримання відповідних компенсацій. Розмір цих витрат часто є вищим ніж 30280,00 грн. Це підтверджується розміром компенсацій, які отримав відповідач у зв`язку із покриттям ним особисто, за власний кошт витрат підприємства. Вказані факти підтверджують, що відповідач є досить добре забезпеченою людиною і його рівень доходів перевищує середній рівень у м. Києві. На утримання спільної дитини позивачка бажає стягувати з відповідача аліменти у розмірі 15000 гривень щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття. Позивач виходить із бажання забезпечити спільній дитині нормальний розвиток, не хоче, щоб відносини сторін відносно розлучення вплинули на матеріальне забезпечення спільної дитини. Вищевикладене змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивачка в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнав, а в частині стягнення аліментів визнав частково в твердій грошовій сумі 7000 грн. щомісячно та заперечував проти стягнення з нього судових витрат на правову допомогу.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до наступного.

5 квітня 2022 року укладено шлюб між позивачем та відповідачем який зареєстрований у Маньківському відділі реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). (а.с.9).

Позивачка в шлюбі народила дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком якого є відповідач (а.с.10).

Згідно позовних вимог позивач зазначає, що спільне життя у них не склалось, шлюбні відносини між ними припиненні, спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим, воно суперечить їх інтересам.

Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Ч. 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України (в редакції на 2007). У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами на даний час носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, суд дійшов висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).

Вирішуючи даний спір, суд з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, враховуючи фактичні взаємовідносин між сторонами.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище, тому за бажанням позивачки, після розірвання шлюбу слід відновити їй її дошлюбне прізвище " ОСОБА_5 ".

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій формі в сумі 15000 грн. щомісячно, суд зазначає наступне.

Як встановлено від шлюбу сторони мають спільну дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого відповідач записаний як батько дитини. (а.с.9).

Як зазначає позивач згідно позовних вимог відповідач добровільно коштів на утримання та виховання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надавати не бажає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають спільну дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого відповідач записаний як батько дитини(а.с.9).

Представником позивача в якості доказів позовних вимог в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі надано довідку ТОВ "Свіфт Гарант" від 28.10.2025 р. №48 про доходи позивачки за період з лютого 2025 року по вересень 2025 року ( 73251,49 грн.) (а.с.15); витяг з ЄДРЮО, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що ОСОБА_3 є засновником ТОВ "Даркіс" (а.с.16-18); інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з якої вбачається що у власності ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею 0,12 га (землі сільськогосподарського призначення) (а.с.20); витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 03.11.2025 р., згідно якого вбачається наявність у власності ОСОБА_4 транспортного засобу "Мерседес-Бенц" 2008 р.в. (а.с.21); витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 03.11.2025 р., згідно якого вбачається наявність у власності ОСОБА_4 транспортного засобу "Мерседес-Бенц" 2005 р.в. (а.с.22); виписку з ЄДРЮО щодо реєстрації ОСОБА_4 як фізична особа-підприємець (а.с.23); банківську виписку про рух коштів по рахунку ТОВ"Даркіс" за період з 08.01.2022 р. по 12.10.2025 р. (а.с.25-34, 35).

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти сплати аліментів, але зазначив, що сума в 15000 грн. є надмірною і не дивлячись, що він займається підприємницькою діяльністю, він не взмозі їх буде сплачувати, оскільки його заробітки (дохід) має не сталий та періодичний характер та він зможе сплачувати аліменти в сумі 7000 грн.

Проаналізувавши вище викладене, суд звертає увагу на те, що аліменти призначаються за рахунок доходів платника із врахуванням положень ст. 182 СК України..

Суд також зауважує, що аліменти призначаються для забезпечення базових, постійних потреб дитини (харчування, гігієна, одяг).

Інші потреби (гуртки, лікування, розвиток) регулюються ст. 185 СК України (додаткові витрати) і стягуються окремим позовом, а не в межах аліментних виплат.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум визначений для дітей до 6 років 2563 грн, для дітей віком від 6 до 18 років в сумі 3196 гривень. У 2026 році прожитковий мінімум для дітей в Україні з 1 січня встановлено на рівні: для дітей до 6 років 2817 грн, для дітей від 6 до 18 років 3512 грн.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі, не меншому половини прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я.

Цей мінімум стягується з батьків навіть при наявності доходу лише в межах державних соціальних гарантій, призначених батькам (пенсій, допомог тощо) і не є достатнім для задоволення потреб дитини, тому при наявності більших доходів у батьків, відповідно й аліменти повинні визначатися у більшому розмірі від мінімальної межі.

Суд вирішуючи позов в даній частині керується принципом балансу між потребами дитини та реальними можливостями платника.

Також суд звертає увагу на те, що припущення про "багатство" не є доказом у суді.

В даному випадку стягувач належним чином не надав доказів того, що дитина щомісячно на забезпечення потреб потребує саме аліменти в сумі 15000 грн., що дає суду підстави вважати дану суму аліментів завищеною.

Згідно з ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків порівну, що фактично свідчить про те, що якщо дитині потрібно певну суму коштів для її утримання на місяць, то це не означає, що всю суму має сплачувати батько чи мати, які живуть окремо.

Відповідно до цивільного процесуального законодавства предметом доказування є коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

У розумінні ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що щомісячні витрати на дитину становлять 15000 грн. Разом з тим, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище відповідача та вважає, що сума в 8000 грн. буде справедливою, відповідатиме інтересам дитини та не буде надмірним тягарем для платника.

З огляду на вказані обставини суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. щомісячно, що свідчить про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

Судові витрати у вигляді судовому збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 24, 55, 56, 104, 105, 110-115, 181, 182 СК України, ст. ст. 76-81, 89, 240, 263-265, 293, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Шлюб, зареєстрований 05 квітня 2022 року Маньківським відділом реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що зроблено відповідний актовий запис №23 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя житловий АДРЕСА_1 ) розірвати.

Позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) після розірвання шлюбу відновити прізвище - " ОСОБА_5 ".

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя житловий АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) аліменти у твердій грошовій сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень), щомісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 24.12.2025 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя житловий АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1331 грн., (одну тисячу триста тридцять одну гривню) 20 копійок на рахунок (IBAN) UA908999980313111256000026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в дохід держави.

В решті позову - відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 27.04.2026 р.

Суддя І. Д. Калієвський