Рішення № 136022112, 24.04.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1639/25

Провадження № 2/548/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/повний текст/

24.04.2026 року м.Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Коновод О.В., за участю секретаря судових засідань - Матвієнко О.А., представника позивача - Таран В.А., представника відповідача - адвоката Третяк К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" Таран В.А. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість 86829,36 грн, а саме: за кредитним договором № 3466287 від 28.06.2021 у розмірі 77875,00 грн. та заборгованість за кредитним договором № 2609809 від 27.06.2021 у розмірі 8954,36 грн., а також понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.06.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3466287. 27.06.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2609809.

16.12.2021 було укладено договір №16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3466287.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3466287.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3466287.

13.10.2021 було укладено договір №13/10-2021 відповідно до якого ТОВ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2609809.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2609809.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2609809.

Відповідач, всупереч умовам Договору позики зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Оскільки в порушення умов договору відповідач у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплатив, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 22.07.2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалами суду від 13.10.2025 та 11.11.2025 відкладено відкрите судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя №2559/0/15-25 від 27.11.2025 суддя ОСОБА_2 звільнена з посади судді Хорольського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02.12.2025 справу №548/1639/25 передано судді Коноводу О. В.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 08.12.2025 дану цивільну справу прийняти до свого провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2026 відкладено відкрите судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.09.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Третяк К.П. надіслала через систему «Електронний суд» відзив на позов в якому частково визнала позовні вимоги в межах строків кредитів, а саме: у сумі 11875 грн. за кредитним договором №3466287 з ТОВ «МІЛОАН» від 28.06.2021 та у сумі 2391,54 грн. за кредитним договором №269809 з ТОВ «МАНІФОЮ» від 27.06.2021. В іншій частині просила відмовити так як нарахування процентів поза межами строку кредитування є неправомірним.

08.09.2025 представник ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" - Ткаченко М.М. надіслала через систему «Електронний суд» відзив на позов в якому просила повністю задовольнити позов, так як продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю.

Заяви, клопотання.

Представник позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" Таран В.А. просив задоволити позов.

Представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Третяк К.П. просила частково задоволити позов з підстав викладених у відзиві на позов.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Норми права.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 28.06.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3466287 згідно якого останній отримав споживчий кредит на суму 10 000 грн.

Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3466287 від 28.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 77875,00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10000,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 66875,00 грн. - Заборгованість за комісіями - 1000,00 грн.

27.06.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2609809 згідно якого останній отримав споживчий кредит на суму 2300 грн.

Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2609809 від 27.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 8954,36 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2300,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6654,36 грн.

16.12.2021 було укладено договір №16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3466287.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3466287.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3466287.

13.10.2021 було укладено договір №13/10-2021 відповідно до якого ТОВ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2609809.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2609809.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2609809.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно з частиною першою статті 530 ЦК України.

Положенням статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положенням статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Споживчий центр» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач ОСОБА_3 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення 28.06.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 . Договору № 3466287 та 27.06.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 . Договору № 2609809 та факт отримання відповідачем кредитних коштів належними, достовірними та допустимими доказами та погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості відповідача за тілом кредитів.

Щодо стягнення заборгованості відповідача за нарахованими процентами та комісіями за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 66875,00 грн. за кредитним договором № 3466287 від 28.06.2021року та простроченими відсотками в розмірі 6654,36 грн. за кредитним договором №2609809 від 27.06.2021 року, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано детальних розрахунків нарахованих процентів у заявленому розмірі, а саме не вказано періоду нарахування та розміру процентної ставки. Водночас цілком очевидно, що вони нараховані поза межами строку кредитування.

Судом встановлено, що згідно п.1.3 кредитного договору № 3466287 від 28.06.2021року кредит надавався на 15 днів до 13.07.2021 р., отже згідно п. 1.5.2. проценти за користування кредитом складають 1875,00 грн. за ставкою 1,25% річних.

Згідно п. 2.2.3. договору після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за кредитом припиняється.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в період згідно п.1.3 кредитного договору.

Судом встановлено, що згідно п.2.3.4. кредитного договору №2609809 від 27.06.2021 кредит надавався на 2 дні до 29.06.2021 р., отже згідно п. 2.4.2,.24.4. проценти за користування кредитом складають 91,54 грн. грн. за ставкою 1,99% від суми позики.

Згідно п. 4.4.4. договору Позичальник має право на укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в період згідно п.2.3.4. кредитного договору.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року при розгляді справи № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, висловила правову позицію , що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов`язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. В охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вищенаведене, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, є необґрунтованою. Позивач вимог про стягнення з позичальника встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача заборгованість по комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) за кожним договором по 1000,00 грн, що складає у загальній сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про споживче кредитування'' умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЗУ ''Про захист прав споживачів'' цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України ''Про споживче кредитування''.

У справі, що розглядається, умовами кредитного договору фактично встановлено плату позичальника за надання послуг, безоплатність надання яких прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України ''Про споживче кредитування''.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату (додаткову комісію) за такі супутні послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватися йому безоплатно, вказаний пункт договору є несправедливим, містить дисбаланс обов`язків на шкоду позичальника та суперечить вимогам Закону України ''Про захист прав споживачів'', а тому вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь такої додаткової комісії на загальну суму 2223,04 грн є необґрунтованою, як наслідок, відсутні підстави для її задоволення.

Зазначене в повній мірі узгоджується зі змістом правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18). Аналогічний висновок зробив Верховний Суд 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, визнавши банківську комісію AT КБ ''ПриватБанк'' за кредит незаконною і зазначивши, що банки не можуть зобов`язати клієнтів її сплачувати. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в сумі 14266,54 грн., а саме:

за кредитним договором №3466287 від 28.06.2021 року в сумі 11875,00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10000,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1875,00 грн. ;

за кредитним договором №2609809 від 27.06.2021 року в сумі 2391,54 грн., з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2300,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 91,54 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Питання вирішення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що визнання позову Відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позовні вимоги ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" суд задовольняє частково 16,43 %, відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 397,27 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 527, 530, 625, 626, 629, 638, 1050 ЦК України, ст. ст.10,12, 133, 141, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (юридична адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, електронна пошта: info@collect-center.com.ua), представник позивача Ткаченко Марія Миколаївна (ел. Пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_1 адреса 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306 РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за Договорами № 3466287 від 28.06.2021, № 2609809 від 27.06.2021 у розмірі 14266,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 397,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27.04.2026 року.

Суддя: О.В. Коновод