Рішення № 136021842, 27.04.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 533/645/25

Провадження № 2/533/17/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - адвоката Юрченко А.В.,

представника відповідача - адвоката Кононенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

04 серпня 2025 року представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Аліна Валентинівна звернулася від імені та в інтересах позивачки до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, у якій просила суд:

- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- судові витрати покласти на позивачку.

Також просила суд зобов`язати виконавчий комітет Козельщинської селищної ради надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувати від Комунального некомерційного підприємства «Козельщинський центр первинної медико-санітарної допомоги Козельщинської селищної ради» інформацію про систематичність відвідування/невідвідування ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 сімейного лікаря.

1. Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2025 року цивільну справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 25 вересня 2025 року (а.с. 37-41).

Цією ж ухвалою суду:

- залучено до участі у справі у якості третьої особи (як органи опіки та піклування) - виконавчий комітет Козельщинської селищної ради, який зобов`язано надати суду у строк до 19 вересня 2025 року висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- задоволено клопотання представниці позивачки - адвоката Юрченко А.В. та витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Козельщинський центр первинної медико-санітарної допомоги Козельщинської селищної ради» інформацію про систематичність відвідування/невідвідування ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 сімейного лікаря.

14 серпня 2025 року від представника відповідача - адвоката Кононенка В.А. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 47).

18 серпня 2025 року від Комунального некомерційного підприємства «Козельщинський центр первинної медико-санітарної допомоги Козельщинської селищної ради» надійшла інформація, витребувана судом (а.с. 50).

08.09.2025 від виконавчого комітету Козельщинської селищної ради через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с.71-72).

18.09.2025 від виконавчого комітету Козельщинської селищної ради через підсистему «Електронний суд» надійшло повідомлення про направлення висновку про доцільність позбавлення батьківських прав негайно після його затвердження на найближчому засіданні виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (а.с.79).

25.09.2025 від представника відповідача - адвоката Кононенка Владислава Анатолійовича через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання (а.с. 82).

25.09.2025 протокольною ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області підготовче судове засідання відкладено на 06.10.2025 (а.с. 84).

06.10.2025 від представника відповідача - адвоката Кононенка Владислава Анатолійовича через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 86-87).

06.10.2025 від виконавчого комітету Козельщинської селищної ради надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 (а.с. 91-94).

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 листопада 2025 року (а.с. 97-98).

У судовому засіданні 24.11.2025 розпочато судовий розгляд справи по суті, заслухано пояснення позивачки та її представниці. У судовому засіданні оголошено перерву до 24.12.2025 (а.с. 115-120).

Протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 06.01.2026 за клопотанням сторони відповідача (а.с. 147-151).

Протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 12.02.2026 у зв`язку з неявкою відповідача (а.с. 154-155).

09.02.2026 представниця позивачки - адвокат Юрченко А.В. подала клопотання про залучення спеціаліста (а.с. 166-168).

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2026 судове засідання було відкладено на 26.02.2026 за клопотанням представниці позивачки (а.с. 173-176).

У судовому засіданні 26.02.2026 у присутності та за допомогою практикуючого дитячого психолога ОСОБА_4 з`ясовано думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цьому ж судовому засіданні представник відповідача повідомив про мобілізацію відповідача та звернувся з клопотанням до суду про здійснення запиту відповідної інформації від РТЦК.

У судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2026 за клопотанням представника відповідача для з`ясування місця перебування відповідача та перевірки інформації про його мобілізацію (а.с.187-189).

26.02.2026 судом здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації відповідача (а.с. 192). 23.03.2026 направлено повторний запит (а.с. 199).

01.04.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла відповідь на запит, відповідно до якої ОСОБА_2 не призивався по мобілізації та відповідно до бази ІТС «Оберіг» перебуває у розшуку з 16.03.2026 (а.с. 200).

У судове засідання 08.04.2026 відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Справу розглянуто по суті 08.04.2026 у присутності позивачки, представниці позивачки, представника відповідача та представника служби у справах дітей (а.с. 202-205).

2. Аргументи сторін

2.1. Позиція позивача (а.с. 3-4)

В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 21.12.2016 , який був розірваний на підставі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 23.11.2021.

Від шлюбу сторони маються малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі проживає з позивачкою та повністю знаходиться на її утриманні.

З моменту розірвання шлюбу між сторонами були припинені всі особисті відносини з питань виховання дитини, оскільки позивачка була змушена змінити місце проживання. Відповідач не приділяє доньці належної уваги, не піклується про неї, не займається та не цікавиться її здоров`ям, навчанням та вихованням. Вихованням дитини займається виключно позивачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 .

Представниця позивачки зазначала, що однією з підстав для розірвання шлюбу між сторонами та проживання дитини з позивачкою є неодноразове вчинення відповідачем сімейних сварок у стані алкогольного сп`яніння у присутності дитини. У зв`язку з цим позивачка вимушена була забрати доньку та переїхати до іншого населеного пункту й припинити спілкування дитини з батьком.

Також вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.10.2021 по справі № 533/421/20 відповідача було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією усього належного майна. Наразі відповідач звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Дитина проживає з матір`ю постійно, яка турбується про неї, мати належним чином виконує свої батьківські обов`язки, а відповідач не піклується про доньку, повністю самоусунувся від її виховання та участі у житті, а також веде аморальний спосіб життя та має судимість, а тому, на думку представниці позивачки, наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

У зв`язку з тим, що відповідач повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини, подальше батьківство відповідача порушує немайнові та майнові права дитини, створює перепони у вирішенні життєвих питань, які її стосуються.

При нормативному обґрунтуванні позивачка та її представниця посилались на ст. 164, 165, 169 Сімейного кодексу України, на статті 5, 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України та постанову Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства».

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що у квітні 2020 року її колишній чоловік - відповідач пішов з дому, його всі розшукували. До неї постійно приїздили різні люди, їй погрожували, щось від неї вимагали, також його розшукували працівники поліції. Дитині було 9 місяців, коли ОСОБА_2 з`явився, був у стані алкогольного сп`яніння. Його затримали. Вона подала на розірвання шлюбу. На аліменти не подавала, бо розуміла, що він їх все одно платити не буде. Пізніше вона зустріла чоловіка, який їй допомагав усім, чим міг, саме його дочка знає як тата та татом називає. Мілані тоді було 1,5 роки. Про свого рідного тата дитина не знає нічого. Відповідач поцікавився дитиною один раз: у грудні 2022 року зателефонував і запитав: як ОСОБА_6 . Повідомила, що вона має ще дочку 12 років від першого шлюбу, син дорослий 20 років та маленьку дитину від шлюбу з теперішнім чоловіком. ОСОБА_2 приїздив після звільнення до села, де вона з дітьми проживає, але до неї не заходив, з ОСОБА_6 не намагався зустрітися, не просив з нею побачитися, не телефонував, хоча вона номер телефону не змінювала і такий відповідачеві відомий. Місце проживання не змінювала. Також підтвердила, що відповідач постійно відносно неї та дітей вчиняв домашнє насильство, завдавав їй тілесних ушкоджень, вибивав двері, вікна. Це знають усі в селі та можуть підтвердити. Стверджувала, що зверталася за допомогою до органів поліції, але потім їй ставало його жалко, та вона забирала заяви. Заперечувала звинувачення представника відповідача щодо мети позову як способу ухилення від мобілізації її теперішнім чоловіком, який і так заброньований підприємством, де він працює. Повідомила, що відповідач, навіть за час судового процесу жодного разу не намагався встановити контакт з дочкою, не привітав на день народження, яке було у грудні минулого року, що свідчить про його небажання займатися дитиною.

2.2. Позиція відповідача (а.с. 86-87).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кононенко Владислав Анатолійович не погодились з позовними вимогами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав, що позивачкою не надано доказів фактів, викладених у позовній заяві, щодо ведення відповідачем аморального способу життя, ненадання ніякої уваги доньці у всіх розуміннях, неодноразового застосовування насильства відносно позивачки та дитини.

Позивачка не вказує, що вона після розлучення забороняла спілкуватись з їх спільною дитиною відповідачу, хоча він про це неодноразово просив, відмовлялася повідомляти, де вона з донькою перебуває.

Щодо твердження позивачки про застосування насильства, представник відповідача зазначав, що немає жодного доказу, не викликалась поліція, з повідомленнями чи заявами до поліції позивачка не зверталася. Жодного разу з цього приводу ОСОБА_2 до адміністративної чи будь - якої іншої відповідальності не притягувався.

Факти, які вказані в позовній заяві є надуманими та спотвореними, позивачка вводить в оману суд.

Відповідач був засуджений, але він став на шлях виправлення і до цього часу жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Щодо несплати аліментів відповідачем зазначив, що у зв`язку зі ситуацією в країні на даний момент дуже важко знайти роботу і просто не було можливості сплачувати аліменти.

При нормативному обґрунтуванні відповідач та його представник посилалися на статтю 51 Конституції України, статті 150, 157, 166 Сімейного кодексу України, на статті 2, 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, статтю 11 Закону України «Про охорону дитинства» та висновки Верховного Суду у справі № 331/5427/17 (постанові від 24 квітня 2019 року), у справі № 409/1865/17-ц (постанова від 08 травня 2019 року).

2.3. Позиція третьої особи (як органи опіки та піклування), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с. 51-53)

Виконавчий комітет Козельщинської селищної ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Беспалова М.О. просила задовольнити позовні вимоги та позбавити відповідача батьківських прав.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_2 (відповідач), що встановлено з копії свідоцтва про народження від 27 грудня 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 23.11.2021 шлюб, зареєстрований між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , - розірвано (а.с. 9-10).

Наразі позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_5 , що вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21 травня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.7 на звороті).

З листа виконуючого обов`язки начальника Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.06.2025 № 35758 вбачається, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Горішньоплавнівському відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 19.06.2025 відсутні виконавчі провадження про стягнення аліментів, боржником яких є ОСОБА_2 (а.с. 12).

З довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради від 14.07.2025 № 12-06/124, встановлено, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_5 та дітьми - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . За свідченням односельців, ОСОБА_1 працьовита, товариська та ввічлива, має міцну сім`ю, займається вихованням дітей, бере активну участь у громадянському житті села. На даний час ніде не працює, так як знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. За період проживання скарг від сусідів не надходило, у конфліктних ситуаціях з односельцями не помічена, у побуті доброзичлива, врівноважена та привітна (а.с. 10 на звороті).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 18.06.2025 № 12-06/12/104 ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_5 та дітьми - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с. 11).

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 18.06.2025 № 12-07/12/10, складеного комісією виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_1 - мешканка АДРЕСА_1 , має такий склад сім`ї: ОСОБА_5 - чоловік, та доньки - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , усього 5 осіб. Громадянка ОСОБА_1 знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років, ОСОБА_5 працює в ТОВ «Укрінформатрейд» на посаді водія. Сім`я ОСОБА_1 проживає у задовільних умовах (а.с.11 на звороті).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають пільги, які передбачені законодавством України для багатодітних сімей, що вбачається з копії свідоцтва, виданого управлінням соціального захисту населення Кременчуцької райдержадміністрації 27.08.2024 (а.с. 11 на звороті).

Відповідно до відповіді Крюківського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» від 15.07.2025 громадянин ОСОБА_2 перебував на обліку Крюківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області як засуджений 25.10.2021 Козельщинським районним судом Полтавської області за ч. 2,3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст.70 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.10.2022 вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінено та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. 14.09.2023 року знятий з обліку Крюківського районного відділу відповідно до нового вироку Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.2023 (а.с. 14).

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Козельщинський центр первинної медико-санітарної допомоги Козельщинської селищної ради» від 18.08.2025 зареєстровано два випадки звертання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за медичною допомогою: 5 січня 2023 року та 19 червня 2025 року. Згідно з чинними нормативними актами МОЗ України та порядком ведення електронної медичної картки під час реєстрації прийому лікар фіксує лише відомості про пацієнта, мету візиту, скарги, об`єктивний стан, діагноз та призначення. Інформація про те, з ким саме (матір`ю, батьком чи іншою особою) пацієнт прибув на прийом, у медичній документації не зазначається і не вноситься. У наявній медичній документації відсутні відомості про супроводжуючих осіб під час відвідувань дитини (а.с. 50).

З листа Служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.08.2025 № 01-32/1009 18.08.2025 вбачається, що спеціалістом служби у справах дітей спільно з інспекторами батальйону патрульної поліції в м. Кременчук був здійснений виїзд за адресою проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . На момент відвідування ОСОБА_2 перебував вдома. Батько пояснив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , зазначив, що має бажання спілкуватися з дитиною, піклуватися про її життя та здоров`я. У зв`язку з тим, що він нещодавно звільнився з місць позбавлення волі - фізичної змоги допомагати дитині не мав. ОСОБА_9 роз`яснені норми сімейного законодавства та попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 61).

З акту обстеження умов проживання від 18.08.2025 № 333, складеного комісією Служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом з бабусею - ОСОБА_10 у АДРЕСА_2 . Житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 2 кімнат, приватний будинок, зручності на вулиці, пічне опалення. Умови проживання задовільні. В одній кімнаті проводяться ремонтні роботи. У помешканні наявні необхідні меблі та техніка для проживання. Під час розмови ОСОБА_2 повідомив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Батькові надані рекомендації щодо встановлення способів участі у вихованні дитини, наголошено на необхідності матеріально утримувати дитину, цікавитися її життям та здоров`ям. (а.с. 11 на звороті) (а.с. 61 на звороті).

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , затвердженого рішенням Козельщинської селищної ради 03 жовтня 2025 року за № 119, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козельщинської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 (а.с. 92-94).

У даному висновку також зазначено, що батько ОСОБА_2 не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Також останній не бачиться з дитиною, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. Відповідно до довідки Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі від 20.06.2025 за № 355758 позивачка не отримує аліментів від відповідача на утримання дитини.

04.07.2025 проведено обстеження житлово-побутових умов за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обстеження встановлено, що в будинку три кімнати. Дитина забезпечена окремим спальним місцем, комп`ютерною технікою, продуктами харчування, одягом. Створені добрі умови для навчання доньки, дозвілля та відпочинку.

Під час розмови з дитиною встановлено, що батьком вона називає ОСОБА_5 - чоловіка матері, яка перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі, та зовсім не знає про рідного батька.

18.08.2025 спеціалістами служби у справах дітей спільно з інспектором батальйону патрульної поліції в м. Кременчук був здійснений виїзд за адресою проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . На момент відвідування ОСОБА_2 перебував вдома. Батько пояснив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 та зазначив, що має бажання спілкуватися з дитиною, піклуватися про її життя та здоров`я. У зв`язку з тим, що він нещодавно звільнився з місць позбавлення волі фізичної змоги допомагати дитині не мав. ОСОБА_9 роз`яснені норми сімейного законодавства та попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до психологічного заключення практикуючого психолога ОСОБА_4 від 11.07.2025 у ОСОБА_3 згідно з проведеними діагностично-клінічними дослідженнями було виявлено підвищений стан особистісної тривожності та набуту лабільність нервової системи. Рекомендовано стан спокою (а.с. 16-17).

Також у психологічному заключенні зазначено, що у ОСОБА_3 по відношенню до батька одна з проективних методик показала зі 100 % - 63,5 %; до матері - реакція зі 100 % - 74,7 %. Дитина говорить про батька, розповідає події зі свого життя, але при цьому вона називає батьком ОСОБА_5 , й зовсім не реагує на запитання про рідного батька, що вказує на те, що вона його не знає.

У порядку ч. 2 ст. 171 СК України у судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_4 було вислухано думку малолітньої ОСОБА_3 , яка розказала про сім`ї (брата та сестер), про відносини у сім`ї, маму та батька ОСОБА_11 (вітчим), школу, навчання. Інформація про рідного батька - відповідача ОСОБА_2 (ані позитивна, ані негативна) від дитини не отримана. Дитина не змогла надати будь-яку інформація про рідного батька.

На підтвердження кваліфікації психологом надано копію диплома про перепідготовку про присвоєння кваліфікації практичного психолога (а.с. 184), копію посвідчення про членство в ГС «Національна психологічна асоціація» (а.с. 189), копію посвідчення про асоційоване членство громадської організації «Асоціація дитячих та сімейних психологів України» (а.с.186); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.167-168).

Судом також встановлено, що 20.05.2020 постановою Козельщинського районного суду Полтавської області у справі № 533/482/20 (а.с. 122-123, 178-179) ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.10.2021 у справі № 533/421/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України. Призначено йому за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією усього належного йому майна (а.с. 126-129, 133).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.10.2022 цей вирок суду було змінено у частині призначення міри покарання та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України (а.с. 130-132).

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.2023 у справі № 534/2164/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення покарання менш суворого більш суворим, яке призначено вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.10.2021, зміненого ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.10.2022 у справі № 533/421/20, призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від покарання з покладенням обов`язків, визначених судом (а.с. 134-135, 180-181).

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 13.08.2024 у справі № 537/3854/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 142-143).

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 30.09.2024 у справі № 537/4247/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 137-139).

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 04.11.2024 у справі № 537/4339/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 140-141).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.12.2024 у справі № 524/13076/24 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 124-125).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.07.2025 у справі № 534/2164/21 звільнено ОСОБА_2 , засудженого вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.06.2023, від призначеного йому покарання у зв`язку зі закінченням іспитового строку (а.с. 136, 182).

4. Норми права та висновки Верховного Суду, які застосував суд

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.

ЄСПЛ звернув увагу на суперечливі аргументи заявника, який з одного боку пояснював, що вирішив не втручатися у життя сина та дати йому можливість «адаптуватися до нової сім`ї», а з іншого боку вказував, що колишня дружина перешкоджала його контактам з дитиною.

Однак ЄСПЛ не вважав вказані аргументи переконливими, вказавши, що якщо припустити, що заявник добровільно усунувся від життя своєї дитини, щоб дати їй можливість адаптуватися до нового чоловіка своєї матері, то незрозуміло чому цей період «адаптації» тривав сім років. Крім того, заявник ніколи не звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи національних судів для організації доступу та контактів з дитиною.

На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ч. 3 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства » виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Частинами 2, 3 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини (ч. 6 ст. 164 СК України).

Стаття 165 СК України встановлює, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі № 147/277/24 зробив такий висновок; свідоме ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки, заяви останнього про позбавлення його батьківських прав, адаптованість дитини до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері свідчать про обґрунтоване позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітньої дитини.

Також Верховний Суд у справі № 490/3580/21 у постанові від 02.07.2025 виснував, що позбавлення батьківських прав є обґрунтованим за умови встановлення свідомої та винної поведінки батьків в ухиленні від виконання батьківських обов`язків, що призвело до повного розриву сімейних зв`язків з дітьми. Формальне заперечення проти позову без реальних дій щодо налагодження стосунків з дітьми не є підставою для збереження батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до абзацу сьомого п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

У даній справі позивачка, звертаючись до суду з цим позовом, посилалась на те, що відповідач (батько дитини) не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться донькою, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що, на її думку, є підставою для позбавлення батька батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наразі вихованням, утриманням та піклуванням малолітньої дитини займається її матір (позивачка) та вітчим (чоловік матері).

Батько (відповідач) після розірвання шлюбу з позивачкою у порушення вимог ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України не виконує жодних обов`язків щодо дитини.

Відповідач не має заборгованості за аліментами, які зобов`язаний сплачувати за рішенням суду на утримання дитини. Проте заборгованість відсутня не через належне виконання відповідачем обов`язку з матеріального утримання дитини, а через те, що позивачка не зверталася до суду за примусовим стягненням аліментів.

Добровільно відповідач матеріальної допомоги дитині не надає, матеріально дитину не утримує. Принаймні докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Позивачка стверджувала, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками. Такі твердження стороною відповідача не спростовані. Доводи відповідача про створення позивачкою перешкод у спілкуванні з дитиною під час судового розгляду справи не підтвердилися, такі доводи відповідача не доведені.

Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони відповідача в тім, що позивачкою не надано доказів створення відповідачем загроз життю або здоров`ю малолітньої дитини, систематичного зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами та застосування насильства відносно позивачки та дитини. Так, посилаючись на те, що підставою для розірвання шлюбу було неодноразове вчинення відповідачем сімейних сварок у стані алкогольного сп`яніння в присутності дитини, позивачка не надала жодного доказу щодо її звернення з цих приводів до компетентних органів та отримання відповіді за результатами таких звернень.

Відповідач заперечуючи проти позбавлення його батьківських прав, стверджував, що не міг певний час піклуватися за дитиною, оскільки відбував покарання у виді позбавлення волі, однак наразі став на шлях виправлення, жодного разу більше не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідаючи на ці аргументи сторони відповідача, суд звертає увагу на те, що, навіть, під час судового розгляду справи відповідач не проявив справжнього інтересу до дитини, не намагався виправити ситуацію та зберегти свій статус батька, відновити родинні стосунки з дитиною, не продемонстрував суду, позивачці та самій дитині своє справжнє бажання зберегти родинні відносини.

Сама дитина майже не знає нічого про свого батька, за ним не сумує. Будь-яке спілкування між відповідачем та дитиною відсутнє. Тісний родинний зв`язок між дитиною та батьком (відповідачем) наразі відсутній. Такий зв`язок відсутній саме через неналежну поведінку відповідача. Створення перешкод у спілкуванні відповідача та дитини зі сторони позивачки судом не встановлено.

Крім того, сумнівними є й ствердження сторони відповідача про виправлення відповідача та відсутність фактів його притягнення до будь-якої відповідальності після відбуття покарання за вчинення тяжких злочинів.

Так, судом з Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що відповідач після відбуття покарання за вироком суду від 23.11.2021 повторно вчинив кримінальне правопорушення та систематично вчиняв адміністративні правопорушення, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Суд також ураховує, що наразі відповідач ухиляється від проходження військової служби та перебуває у розшуку.

Такі факти суд не може залишити поза увагою та уважає, що наведені відомості додатково свідчать про можливий негативний вплив відповідача на розвиток та виховання дитини, яка наразі проживає у спокійному та благополучному сімейному середовищі, вважаючи своєю сім`єю маму та вітчима.

Судом у присутності дитячого психолога було заслухано думку дитини, та з`ясовано, що дівчина називає своїм татом чоловіка позивачки, про рідного батька нічого не знає. Повідомила про те, що проживає разом з мамою та татом, яким називала вітчима.

На думку суду, ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, не є таким, що не залежить від його волі. Суд уважає, що за наявності бажання відповідач не позбавлений можливості брати участь у виханні дочки, її матеріальному утриманні, оскільки ухилившись від виконання батьківських обов`язків батько дитини в повній мірі поклав цей обов`язок на матір дитини.

Суд не вбачає об`єктивних, не залежних від волі батька дитини, причин, що перешкоджали і перешкоджають йому спілкуватись з дочкою та повноцінно брати участь у її вихованні.

Суд уважає, що відповідач як батько дитини протягом тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а саме не виявляє батьківського піклування та батьківської турботи до дитини не виявляє, не цікавиться навчанням, станом здоров`я дитини, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для навчання та проживання дитині не забезпечує, не створює умов для отримання дитиною освіти, не спілкується з дитиною, не допомагає дитині у доступі до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, до її переживань.

На думку суду, такі дії відповідача беззаперечно свідчать про відсутність бажання брати участь у житті дочки та у її вихованні, свідчать про ухилення батька дитини від виконання батьківських обов`язків.

Той факт, що відповідач заперечував проти позову про позбавлення його батьківських прав, у даному конкретному випадку, на переконання суду, не свідчить про його справжній інтерес до дитини. Таке заперечення є декларативним та нещирим, зважаючи навіть на поведінку відповідача, продемонстровану після звільнення від відбування кримінального покарання та під час цього судового процесу.

Формальне заперечення проти позову без реальних дій щодо налагодження стосунків з дитиною не є підставою для збереження батьківських прав.

Отже суд погоджується з доводами позивачки та висновком органу опіки та піклування та вважає, що відповідач свідомо нехтує своїм основним обов`язком - забезпечення інтересів своєї дитини, не турбується про дочку, не бере участь у її вихованні, навчанні, розвитку, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не бере участь у створенні належних умов для розвитку природних здібностей дитині, готуванні дитини до самостійного життя та праці. Поважні причини, які би могли виправдати таку поведінку відповідача та продемонструвати тимчасовість складнощів у вихованні дитини, - суд не знайшов.

Відповідач не цікавиться життям та здоров`ям дитини; не спілкується з дитиною, що є необхідним для її нормального розвитку та самоусвідомлення; не спряє налагодженню відносин з дитиною, що перебуває у малолітньому віці та потребує батьківської уваги та турботи; самоусунувся від виховання дитини та турбування про неї, тобто свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Про наведене свідчить і той факт, що відповідач не змінив свою поведінку під час судового розгляду справи.

Матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження факту ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання ним своїх батьківських обов`язків стосовно виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Верховний Суд у справі № 147/277/24 (п. 74) зазначив, що якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Свідоме ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки, адаптованість дитини до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері свідчать про обґрунтоване позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітньої дитини.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду у справах № 147/277/24 та № 490/3580/21 та не суперечать висновкам Верховного суду у справах, на які посилався представник відповідача, адже обставини даних справ різняться.

Все наведене є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Отже, суд уважає, що позовна заява позивачки є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачка не заявила вимогу про стягнення з відповідача аліментів на дитину одночасно з вимогою про позбавлення відповідача батьківських прав. У судовому засіданні повідомила, що відмовляється від аліментів.

Однак ч. 3 ст. 166 СК України зобов`язує суд прийняти рішення про стягнення аліментів на дитину, навіть у разі, якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав.

Ураховуючи відсутність інформації щодо майнового стану відповідача та те, що позбавлена батьківських прав особа не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання дитини у мінімальному розмірі 1/4 частки з усіх їхніх видів заробітку (доходу) щомісячно, але неменше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини, який буде відкритий у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Суд також роз`яснює відповідачу у справі, що відповідно до ч. 1-2 ст. 169 Сімейного кодексу України батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Відповідно до ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

6. Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 1211,20 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позивачка просила покласти судові витрати на неї, керуючись принципом диспозитивності, суд не стягує судовий збір з відповідача на користь позивачки.

На підставі вищенаведеного, ст. 12, 13, 14, 19, 77-81, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновка Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути зі ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх її видів заробітку (доходу), але неменше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дитини, який буде відкритий у відділенні акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Зобов`язати ОСОБА_1 відкрити у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» особистий рахунок дитини.

Судові витрати залишити за ОСОБА_12 .

Копію рішення після набрання законної сили направити для виконання у частині внесення відомостей щодо особи позбавленої батьківських прав до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_4 ).

Представник позивача: адвокат Юрченко Аліна Валентинівна (адреса: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; тел.: НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; тел: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ).

Представник відповідача: адвокат Кононенко Владислав Анатолійович (адреса: АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; тел: НОМЕР_11 ).

Третя особа: виконавчий комітет Козельщинської селищної ради (місцезнаходження: вулиця Остроградського, буд. 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; ідентифікаційний код 04383682; електронна пошта: kozrada-31163@ukr.net).

Повне рішення складено та підписано суддею 27.04.2026. Рішення не проголошувалося у зв`язку з неявкою учасників справи на проголошення.

Суддя В.П. Козир