Рішення № 136021611, 17.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/46/26

381/1700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря: Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Альошкіна О.І. звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом, у якому просять суд поновити строки звернення до суду та скасувати постанову №114 від 30.01.2026 винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , провадження у справі закрити.

На обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що постановою від 30.01.2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн, про існування якої він дізнався лише 18.03.2026 року після відкриття виконавчого провадження, оскільки її не отримував.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки її винесено з порушенням процедури та без належного з`ясування обставин справи, а також без наведення доказів його вини. Зазначає, що місце проживання він не змінював і з 2015 року зареєстрований за однією адресою, тому обов`язку ставати на облік за новим місцем проживання не порушував, у зв`язку з чим у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні належні докази правопорушення, не зазначено всіх обов`язкових реквізитів, зокрема належного нормативного обґрунтування та мотивів рішення, що суперечить вимогам КУпАП та принципу презумпції невинуватості.

Також позивач зазначає, що при накладенні стягнення неправильно застосовано санкцію, оскільки штраф визначено у фіксованій сумі в гривнях, тоді як законом він встановлюється у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

У зв`язку з тим, що постанова не була своєчасно вручена, позивач просить поновити строк звернення до суду, оскільки причина пропуску строку є поважною.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив обґрунтовує тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки 24.01.2026 року відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з неприбуттям у семиденний строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік за новим місцем перебування.

Зазначається, що 30.01.2026 року на підставі вказаного протоколу винесено постанову №114, якою позивача визнано винним та накладено штраф у розмірі 17 000 грн, а копію постанови направлено йому поштовим зв`язком, оскільки він, будучи належним чином повідомленим, не з`явився на розгляд справи.

Відповідач посилається на те, що в Україні діє особливий період та воєнний стан, у зв`язку з чим військовозобов`язані зобов`язані дотримуватися правил військового обліку, зокрема повідомляти про зміну місця проживання та ставати на облік у встановлений строк.

При цьому зазначається, що позивач, будучи зареєстрованим у Київській області, перебував на військовому обліку в іншому територіальному центрі ( АДРЕСА_1 ) та не повідомив своєчасно про зміну місця проживання і не став на облік за новим місцем, чим порушив вимоги законодавства.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що постанова винесена з дотриманням вимог закону, обставини справи встановлені належним чином, а підстави для її скасування відсутні.

09 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представниці позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив посилається на те, що доводи відповідача є помилковими та не відповідають обставинам справи, оскільки посилання на ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є недоречним і не підлягає застосуванню у даному випадку.

Зазначається, що наведена норма регулює обов`язки у контексті зміни місця проживання, зокрема щодо осіб, які залишили місце проживання та набули статусу внутрішньо переміщених осіб, тоді як позивач такого статусу не має.

Представниця позивача вказує, що позивач з 2015 року постійно зареєстрований та проживає за однією адресою, місце проживання не змінював, а отже обов`язок щодо взяття на облік за новим місцем проживання на нього не поширюється.

Крім того, зазначається, що відповідачем не перевірено належним чином обставини справи, зокрема відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, попри наявність доступу до відповідних реєстрів, а також не враховано пояснення позивача, надані у протоколі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до матеріалів позову та клопотання про поновлення строків на звернення до суду, суд вважає, що оскільки оскаржувана постанова винесена без участі позивача, а про її наявність позивач дізнався 18.03.2026 після звернення до відділу державної виконавчої служби, матеріали позову подані до суду 25.03.2026, то наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

З протоколу № 83 про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не з`явився в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (додаток №2, п.1.7,1.8 до Порядку...) Проступок встановлено на момент прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.01.2026 року.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с.Крячки, Фастівського району, не повідомив про зміну місця проживання і не став на облік в ТЦК протягом семи днів, чим вчинив порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що місце проживання не змінював, з протоколом не згоден.

30 січня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №114 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Із зазначеної постанови встановлено, що громадянин ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, встановлені ч.3 ст.37, ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: не став на військовий облік за новим місцем проживання у 7-ми денний строк у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії витягу з реєстру Глевахівської територіальної громади від 31.10.2025 року ОСОБА_1 з 21.02.2015 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ч.1статті - порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.2 статті - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.3 статті -вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:

які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік;

які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;

які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;

які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;

жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;

3) на військовий облік резервістів:

які зараховані до військового оперативного резерву;

які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;

резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно протоколу №83 про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не з`явився в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (додаток №2, п.1.7,1.8 до Порядку...) Проступок встановлено на момент прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.01.2026 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Разом з тим, у постанові від 30 січня 2026 року т.в.о. начальника ОСОБА_3 №114 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП зазначено, що громадянин ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, встановлені ч.3 ст.37, ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: не став на військовий облік за новим місцем проживанняу 7-ми денний строк у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Варто також зазначити, що ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки жодних доказів, що ОСОБА_1 є ВПО матеріали справи не містять, а вищевказана норма закону регулює обов`язки у контексті зміни місця проживання, зокрема щодо осіб, які залишили місце проживання та набули статусу внутрішньо переміщених осіб, оскільки ОСОБА_1 ще з 2015 року має місце реєстрації у Фастівському районі, що документально підтверджено позивачем.

Отже, оскільки позивач з 2015 року постійно зареєстрований та проживає за однією адресою, місце проживання не змінював, а отже обов`язок щодо взяття на облік за новим місцем проживання на нього не поширюється.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Суд вважає, що постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи.

Крім того, суд виснує, що відповідач при складанні постанови в справі про адміністративне правопорушення не дотримався вимог, визначених нормами КУпАП, оскільки викладена у постанові кваліфікація дій позивача є відмінною від тої, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За наведених обставин, суд вважає, що винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивача підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №114 від 30 січня 2026 року, складену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 17000 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.04.2026.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА