Ухвала суду № 136021183, 31.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/463/21

Провадження № 2-п/362/10/26

У Х В А Л А

31.03.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області головуючий суддя Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вдовики Олени Миколаївни про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Вдовик О.М. про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року у справі № 362/463/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Разом із заявою представник заявника просив про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В обґрунтування заяви вказала, що 07.12.2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалив заочне рішення по справі №362/463/21, за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення. Боргу за кредитним договором. Суд першої інстанції своїм заочним рішенням задовольнив вимоги позивача частково, а саме вирішив: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредитуна підставі кредитного договору №б/н від 26.03.2019 року у розмірі 47 368,09 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Заявник (Відповідач) не погоджується з винесеним заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021р, справа № 362/463/21 повністю, оскільки воно ухвалене з порушенням процесуального та матеріального права. Тому, вищезазначене заочне суду про стягнення заборгованості повинно бути скасовано.

Щодо строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду, представник заявника зазначила, що Відповідач ОСОБА_1 , 1982 р.н., відповідно до довідки № 30 від 25.02.2026р. засуджений та відбуває покарання у ДУ «Білоцерківська виправна колонія № 35» з 16.03.2024 року. Попереднє ув`язнення з 27.12.2019 року. Оскільки рішення суду ухвалено 07.12.2021р., то на момент набрання законної сили заочного рішення суду відповідач перебував під вартою, оскільки йому під час досудового розслідування був обраний запобіжних захід - тримання під вартою. До того часу, відповідач не отримував жодні листи, повістки та ухвали суду, оскільки за місцем реєстрації він фактично тривалий час вже не проживав. Таким чином, заявник (відповідач) не міг отримати рішення та вчасно його оскаржити. Про винесене заочне рішення суду заявник був повідомлений за місцем відбування покарання у лютому 2026 року. Після чого, він відразу через установу відбування покарання звернувся до Центру надання безоплатної правничої допомоги. На підставі Наказу Управління організації надання безоплатної вторинної правничої допомоги та проведення медіації № Н-БВПД/108/108-05.4-9/35 від 12.02.2026р. адвокату Вдовиці О.М. було видано доручення від 12.02.2026р. № 4-10-2026-000036 для представництва заявника справі № 362/463/21. В свою чергу, перед подачею заяви про скасування заочного рішення, представник заявника мала зустріч з засудженим ОСОБА_1 , лише після зустрічі та з?ясування правової позиції, представником заявника 24.02.2026 року було подано заву про вступ у справу як представника відповідача через підсистему Електронний суд. Лише після ознайомлення з наявними у підсистемі матеріалами справи, представник мала можливість скласти та подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Таким чином, з винесеним заочним рішенням представник відповідача була ознайомлена 26.02.2026 р., після долучення її до електронної судової справи.

З огляду на все викладене, вважають, що строк для подання заяви про перегляд заочного рішення пропущено з поважних підстав, незалежних від сторони відповідача, оскільки відповідач не знав про розгляд справи за його участю.

Суд, дослідивши клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення, перевіривши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту на підставі кредитного договору № б/н від 26.03.2019 року у розмірі 47 368, 09 грн. та судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн. В іншій частині позовних вимог, відмовлено (а.с.90-96).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 10.01.2022 року було подано апеляційну скаргу (а.с.98-105).

Постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», залишено без задоволення. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, залишено без змін (а.с. 131-139).

03.04.2025 року судом було на підставі заяви Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» видано виконавчий лист (а.с.146-148).

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач копію рішення не отримував, оскільки конверт повернувся «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим, представник відповідач зазначає, що про наявність рішення відповідач дізнався в лютому 2026 за місцем відбування покарання. Проте доказів на підтвердження даних обставин заявником не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частини 3, 4 ст.284 ЦПК України передбачають, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також, ч.1 ст.127 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.7 ст.127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами можуть вважатися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень щодо поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16.12.2019 у справі № 286/1130/13-ц акцентував увагу на тому, що безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Судом встановлено, що рішення суду по даній справі постановлено 07.12.2021 року. Рішення набрало законної сили 06.06.2022 року, після перегляду Київським апеляційним судом, який також повідомляв відповідача про розгляд справи в апеляційній інстанції та видано виконавчий лист.

З заявою про перегляд заочного рішення відповідач звернувся 17.03.2026 р., тобто майже через 4 роки і 3 місяці.

Заявник зазначає, що про наявність судового рішення дізнався в лютому 2026 року, однак, не надає жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку за зареєстрованою адресою відповідача (а.с.83). Між тим, вказане поштове відправлення було повернуто до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 88).

Крім того, з метою забезпечення участі відповідача у судовому засіданні, суд, з огляду на вимоги ч. 11 ст. 128 ЦПК України, викликав відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.86).

Отже, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що передбачено ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Так, при ухваленні заочного рішення в справі у суду були наявні всі умови, необхідні для заочного розгляду справи: неявка відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання; згода позивача на заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Разом із тим, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Заявником поважних причин, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для подання заяви про перегляд заочного рішення не зазначено, доказів на підтвердження неможливості подачі заяви про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк не надано.

Частиною 3 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що заява про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року подана поза межами строку, передбаченого ч.3 ст. 284 ЦПК України, і суд не знайшов підстав для поновлення пропущеного строку у зв`язку з відсутністю поважних причин його пропуску, З урахуванням правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 07.12.2021 року без задоволення, відповідно до ч.2 ст. 126 ЦПК України.

При цьому, слід роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 127, 259, 260, 261, 287, 288 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Вдовики Олени Миколаївни про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року - відмовити.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вдовики Олени Миколаївни про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко